Постанова

від 21.08.2007 по справі 17/439

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/439

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

          "21" серпня 2007 р.       Справа №  17/439

Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Таран С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні 21.08.2007р. о 14 год. 15 хв. при секретарі Власенко Т.С. матеріали справи №17/439

за позовом: приватного  підприємства "Олександрійська ліфтова компанія",  м.Олександрія  Кіровоградської області  

до відповідача: управління Пенсійного фонду України в м. Олександрія,                      м. Олександрія Кіровоградської області

про  скасування вимоги

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача - Сітніцький В.Л., довіреність б/н  від 01.09.06р., представник;

від відповідача - Бєлєнькая Л.А., довіреність №24/07-35  від 05.06.07р., головний спеціаліст юрисконсульт.

Приватним підприємством "Олександрійська ліфтова компанія" подано позов про визнання протиправними дій працівників управління Пенсійного фонду України в м. Олександрія Кіровоградської області щодо донарахування ПП "Олександрійська ліфтова компанія"  збору на загальнообов'язкове пенсійне страхування за період з 01.08.2003 р. по 01.03.2007 р. в сумі 92820,68 грн. та про скасування вимоги начальника управління Пенсійного фонду України в м. Олександрії Кіровоградської області №149 від 07.06.2007 року, згідно якої недоїмка складає 92820,68 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що Закон України „Про загальнообов'язкове  державне пенсійне страхування” є законодавчим актом загального застосування, а  Указ Президента  України від 03.07.1998 року №727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" регулює правовідносини саме у сфері застосування спрощеної системи оподаткування і має  силу  закону. Приватне підприємство "Олександрійська ліфтова компанія" зареєстровано  платником страхових внесків в Пенсійному фонді України і являється платником єдиного податку, протягом 2003-2007 рр. проводило сплату збору на загальнообов'язкове пенсійне страхування в складі сум єдиного податку, відтак оскаржувана вимога управління Пенсійного фонду України в м.Олександрія, згідно якої недоїмка складає 92820,68 грн., є незаконною.

Відповідач позов заперечив, посилаючись на те, що 01.01.2004 року набрав чинності Закон України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, ст. 15 цього Закону передбачає, що платниками внесків до солідарної системи є страхувальники, які зазначені в ст. 14 цього Закону, зокрема роботодавці, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок).

При цьому відповідач наголошує на тому, що обов'язок сплати страхових внесків не пов'язується зі статусом платника податку як суб'єкта підприємницької діяльності, який обрав спрощену систему оподаткування. Статтею 18 Закону України „Про загальнообов'язкове  державне пенсійне страхування” передбачено, що страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці  внески не поширюється податкове законодавство.  Правовідносини, які існують між сторонами, в даному випадку регулюються  Законом України „Про загальнообов'язкове  державне пенсійне страхування”,  а ст. 18 вищевказаного Закону  передбачено, що законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати (а.с.22-25).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, господарський  суд встановив наступне.

Приватне підприємство "Олександрійська ліфтова компанія" зареєстровано в управлінні Пенсійного фонду України в м.Олександрія Кіровоградської області.

З 18.05.2007 р. по 22.05.2007 р. управлінням Пенсійного фонду України в  м.Олександрія Кіровоградської області проведена позапланова перевірка позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати зобов'язання зі збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01.08.2003 р. по 0105.2007 р.

За результатами вказаної  перевірки  управлінням Пенсійного фонду України  в м. Олександрії Кіровоградської області складено акт №45 від 22.05.2007р. своєчасності, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати зобов'язання зі збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування приватного підприємства "Олександрійська ліфтова компанія" (а.с.28-30), в якому відображено, що в період з 01.05.2004 р. по 01.04.2004 р. за найманих працівників не нараховувались внески до Пенсійного фонду України у розмірі 32%, в період з 01.11.2005 р. по 01.01.2006 р.- у розмірі 32,3%, в період з 01.01.2006 р. по 01.01.2007р.- у розмірі 31,8%, в період з 01.01.2007 р. по 01.05.2007 р.- у розмірі 33,2%, тому  донараховано відповідачеві страхових внесків на 32% (за травень, червень місяці 2004 р.), 32,3% (за листопад, грудень 2005 р.), 31,8% (за 2006 рік), 33,2 % (за січень, лютий, березень місяці  2007 р.) на загальну суму 92820,68 грн.

На підставі картки особового рахунку платника управлінням Пенсійного фонду  України в м.Олександрії Кіровоградської області винесено вимогу про сплату боргу №Ю-149 від 07.06.2007 року (а.с.14), яку отримано приватним підприємством "Олександрійська ліфтова компанія"  11.06.2007 р. (а.с.19).

Положеннями п. 1 ст. 14 Закону України „Про загальнообов'язкове  державне пенсійне страхування” передбачено, що страхувальниками відповідно до цього Закону є підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України "Про загальнообов'язкове  державне пенсійне страхування” зазначені страхувальники є платниками страхових внесків за найманих працівників та відповідно до Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування”  зобов'язані сплачувати такі страхові внески в процентному відношенні від суми фактичних витрат на оплату праці.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 17 Закону України "Про загальнообов'язкове  державне пенсійне страхування” страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

В силу ч. 6 ст. 20 Закону України „Про загальнообов'язкове  державне пенсійне страхування” страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для вказаних страхувальників є календарний місяць.

Обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески (ч. 3 вказаної статті).

Норми ч. 2 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове  державне пенсійне страхування” визначають, що суми страхових внесків, своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст. 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмкою) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Позивач  є платником єдиного податку (а.с.8, 117).

В статті 6 Указу Президента України  від 03.07.1998 р. N 727/98 “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” встановлено пільги, зокрема, звільнення  від  сплати  збору  на обов'язкове  державне  пенсійне  страхування.  Отже,  за  правилами  цієї  статті,  позивач  не  є  платником  ставок  збору,  встановлених  для нього  з  доходів,  одержуваних  ним  від здійснення  підприємницької  діяльності,  які  обкладаються  єдиним податком.

Втім, статтею 1 Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” встановлено перелік осіб, що є платниками  збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Зокрема, відповідно до пунктів 1, 3 статті 1 вказаного Закону, платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників. Обов'язок сплати зазначеного збору не пов'язується зі статусом платника податку як суб'єкта підприємницької діяльності, який  обрав  спрощену  систему оподаткування.

01.01.2004 р. набрав чинності Закон України "Про загальнообов'язкове  державне пенсійне страхування”, відповідно до ст. 5 якого сферою його дії є регулювання відносин, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.  

При цьому, зазначеною статтею встановлено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно імперативних положень ч. 2 ст. 5 Закону України "Про загальнообов'язкове  державне пенсійне страхування” виключно цим Законом визначаються принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, а також платники страхових внесків.

Статтею 15 Закону України "Про загальнообов'язкове  державне пенсійне страхування” передбачено, що платниками внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в ст. 14 цього Закону, зокрема роботодавці, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок).

Тому, посилання  позивача   на Указ Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” є необґрунтованим.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Вищого адміністративного суду України від 21.12.2006 р. по справі №13/131.

Крім того, господарським судом  в судовому засіданні встановлено, що при визначенні суми недоїмки управлінням Пенсійного фонду враховано суми, сплачені приватним підприємством "Олександрійська ліфтова компанія"  до Пенсійного фонду України, у складі єдиного податку - 42 проценти.

З урахуванням вищенаведеного, господарський суд дійшов до висновку, що оспорювана вимога управління Пенсійного фонду України в м. Олександрії Кіровоградської області №Ю-149 від 07.06.2007 р.   відповідає приписам чинного законодавства та відповідачем правомірно донараховано приватному підприємству "Олександрійська ліфтова компанія" 92820,68 грн. страхових внесків.

За таких обставин, позовні вимоги заявлені необґрунтовано і задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 160, 162, 163, 167, 254, пунктом 6 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд

                                            ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили  після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через господарський суд Кіровоградської області. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі  відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня  складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, і копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови  виготовлено 23.08.2007р.  

Суддя