Рішення

від 07.02.2020 по справі 607/25221/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.02.2020 Справа №607/25221/19

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді - Сливка Л.М.

за участі секретаря судового засідання - Хамелко О.Ю.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Малоходачківської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 пред`явила до суду позов до відповідача Малоходачківської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, у якому просить визнати за нею право власності на 1/3 частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та споруд, загальною площею 87, 6 кв.м., житловою площею 70,8 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 . В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що вона ( ОСОБА_1 ) є спадкоємцем за заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловіка - ОСОБА_2 ., після смерті якого відкрилась спадщина на 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , яка належала померлому як голові колгоспного двору. Членами колгоспного двору були: ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . За життя, ОСОБА_2 склав заповіт, згідно якого належну йому частку житлового будинку заповів ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . З метою оформлення своїх спадкових прав позивач ОСОБА_1 звернулася із відповідною заявою до приватного нотаріуса Тернопільського районного нотаріального округу Чопик І.Я. Також, ОСОБА_4 подала приватному нотаріусу Тернопільського районного нотаріального округу заяву про відмову від прийняття спадщини за заповітом. Однак, постановою приватного нотаріуса Тернопільського районного нотаріального округу Чопик І.Я. відмовлено позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок, що знаходиться по АДРЕСА_1 , у зв`язку із відсутністю правовстановлюючого документа на вказаний житловий будинок. З цих підстав, позивач позбавлена можливості у нотаріальному порядку реалізувати свої спадкові права, тому змушена звернутися до суду із позовом.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 жовтня 2019 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження.

У підготовче судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, попередньо направивши до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Також у підготовче судове засідання надійшла заява від представника позивачки - адвоката Гриців О.Я. про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить задовольнити.

Від відповідача Малоходачківської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області надійшла до суду заява про розгляд справи за відсутності їх представника, не заперечують проти пред`явлених позовних вимоги та просять їх задовольнити.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Судом установлено:

Згідно свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок виданого 30 листопада 1989 року Виконавчим комітетом Тернопільської районної Ради народних депутатів Тернопільської області Української РСР на підставі рішення виконкому Тернопільської районної Ради народних депутатів №236 від 28 листопада 1989 року Про оформлення права власності на жилі будинки , цілий жилий будинок з належними до нього будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_2 належить колгоспному двору, що складається із трьох членів, головою якого є ОСОБА_2 .

Відповідно до Інформаційної довідки про технічний стан нерухомого майна виданої 27 вересня 2019 року Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації за №1304, по обліку бюро будинковолодіння АДРЕСА_2 рахується за: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 . Раніше будинковолодіння рахувалося по АДРЕСА_2 .

Довідкою №765 виданою 18 вересня 2019 року Малоходачківською сільською радою Тернопільського району, Тернопільської області стверджується, що житловий будинок по АДРЕСА_1 раніше АДРЕСА_2 рахується за ОСОБА_2 . Станом на 01 липня 1990 року житловий будинок належав до суспільної групи - колгоспний двір, голова двору - ОСОБА_2 ; члени двору - ОСОБА_1 - дружина; ОСОБА_3 - син.

Як убачається із Інформаційної довідки №1306 виданої 27 вересня 2019 року Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації, за матеріалами бюро станом на 01 січня 2013 року державна реєстрація права власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 раніше АДРЕСА_2 за ОСОБА_3 в бюро не проведена.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , про що складено актовий запис №22 Малоходачківської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, якою видане свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 .

Згідно заповіту, складеного ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Малий Ходачків, Тернопільського району, Тернопільської області, на випадок своєї смерті ОСОБА_2 заповів ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , в рівних частках, належний йому на праві власності житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в с. Малий Ходачків, Тернопільського району, Тернопільської області. Вказаний заповіт посвідчено секретарем виконкому Малоходачківської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області Недошитко Д.О. та зареєстровано в реєстрі за №48.

Із довідки №532 виданої 01 липня 2019 року Малоходачківською сільською радою Тернопільського району Тернопільської області слідує, що на день смерті ОСОБА_2 , разом із ним за адресою: АДРЕСА_1 були зареєстровані та проживали: дружина - ОСОБА_1 ; син - ОСОБА_3 та внучка - ОСОБА_5 .

Як убачається із матеріалів спадкової справи №97/2019 р., заведеної приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач ОСОБА_1 звернулася із заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_2 та заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом, зокрема на 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_1 .

Також, ОСОБА_4 подала до приватного нотаріуса Тернопільського районного нотаріального округу заяву про відмову від прийняття спадщини за заповітом після померлого батька ОСОБА_2 .

Згідно матеріалів вказаної спадкової справи, інші спадкоємці після померлого ОСОБА_2 із заявами про прийняття спадщини не зверталися.

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії №1138/02-31 від 16 жовтня 2019 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловіка ОСОБА_2 , оскільки було виявлено, що відсутнє свідоцтво про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .

30 вересня 2019 року Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації виготовлено технічний паспорт на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 .

Згідно характеристики будинку з господарськими будівлями та спорудами, будинковолодіння АДРЕСА_1 складається із: А - житловий будинок, 1968 року побудови; а - прибудова, 1988 року побудови; а1 - сходи, 1990 року побудови; Б - літня кухня, до 1939 року побудови; Пд - підвал, до 1939 року побудови; В - хлів, до 1939 року побудови; Г - господарська будівля, 1990 року побудови; Д - господарська будівля, 1990 року побудови; К - криниця; 4 - огорожа; 5 - ворота; 6 - хвіртка.

Як убачається із Експлікації приміщень до плану житлового будинку №13 під літ. А , загальна площа житлового будинку становить 87,6 кв.м., житлова площа - 70,8 кв.м.

Позивач ОСОБА_1 з 09 лютого 1956 року перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 , що стверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_2 виданим повторно 09 січня 1968 року Тернопільським райбюро ЗАГС (актовий запис №4 від 09 лютого 1956 року).

Проаналізувавши в сукупності досліджені докази, встановлені ними обставини та визначені відповідно до них правовідносини сторін, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Згідно ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Вимогами ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статус майна колгоспного двору був врегульований статтями 120-126 ЦК України в редакції 1963 року, які були виключені з кодексу у 1993 році (Закон від 16 грудня 1993 року № 3718-XII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» , який набрав чинності з 18 січня 1994 року).

Відтак, у вказаній частині підлягають застосуванню норми ЦК УРСР в редакції 1963 року.

Частиною 1статті 112 ЦК УРСР передбачено, що колгоспний двір - це сімейно-трудове об`єднання осіб, які використовують майно двору для ведення підсобного господарства і сімейних потреб. Майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності (стаття 112 цього Кодексу).

Згідно зі ст.120 ЦК УРСР 1963 року, майно колгоспного двору належить всім членам двору на праві спільної сумісної власності.

За змістомст.123 ЦК УРСР 1963 року розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних. Частку працездатного члена двору в майні двору може бути зменшено або у її виділенні зовсім відмовлено у зв`язку з недовгочасним його перебуванням у складі двору або незначною участю своєю працею чи коштами в господарстві двору.

Пунктом 6 Постанови Пленуму Верховного Суду від 22 грудня 1995 року № 20 Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності судам роз`яснено, що положення статей 17, 18 Закону Про власність щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, ще регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба).

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду України від 14.01.2014 року у справі №6-145цс13 та від 18 листопада 2015 року № 6-350цс15.

Таким чином, право на частку у колгоспному дворі мають всі члени двору, які до 15 квітня 1991 року не втратили право на таку частку.

Як установлено судом, після 15 квітня 1991 року, із вступом в силу Закону України «Про власність» майно вказаного колгоспного двору не змінилося.

Доказів того, що спірний житловий будинок станом на 15 квітня 1991 року було переведено до іншої суспільної групи, матеріали цивільної справи не містять.

Відтак, з огляду на те, що житловий будинок АДРЕСА_1 станом на 01 липня 1990 року належав до суспільної групи - колгоспний двір, головою якого був ОСОБА_2 та членами були: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , отже, кожному із них належало по 1/3 частині вказаного колгоспного двору.

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

В силу ч.1 ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом та за законом.

Згідно ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч.1 ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Частиною 1 статті 1273 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

З огляду на те, що дочка померлого ОСОБА_4 відмовилась від прийняття спадщини за заповітом, отже позивач ОСОБА_1 набула право на спадкування належної померлому ОСОБА_2 1/3 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , з відповідною часткою господарських будівель та споруд.

Як передбачено ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно зі статтею 3 зазначеного Закону, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його спорудження, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення.

Таким чином, виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвічує його право власності.

Проаналізувавши в сукупності досліджені докази, встановлені ними обставини та визначені відповідно до них правовідносини сторін, враховуючи вимоги закону, беручи до уваги визнання позову відповідачем, яке не суперечить закону та не порушує прав та інтересів інших осіб, оскільки зазначені позивачем обставини унеможливлюють іншим способом захистити його права та інтереси, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 12, 200, 258, 259, 264, 265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Малоходачківської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та споруд, загальною площею 87,6 кв.м., житловою площею 70,8 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду.

Дата складення повного рішення суду - 07 лютого 2020 року.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Віддповідач: Малоходачківська сільська рада Тернопільського району Тернопільської області, адреса місцезнаходження: вул. Січових Стрільців, 16, с. Малий Ходачків, Тернопільського району, Тернопільської області, код ЄДРПОУ 04393545.

Головуючий суддяЛ. М. Сливка