Постанова

від 30.01.2020 по справі 757/51178/19-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2020 року м. Київ

Єдиний унікальний номер справи 757/51178/19-ц

Апеляційне провадження №22-ц/824/90/2020

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Іванченка М.М.

суддів: Білич І.М., Болотова Є.В.

при секретарі: Макаровій К.В.

за участю:

державного виконавця: Торбинської О.М.

представника боржника: ОСОБА_1

представника боржника: ОСОБА_2

представника стягувача: Халявка І.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за поданням головного державного виконавця ВПВР Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинської Оксани Миколаївни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_4

за апеляційною скаргою ОСОБА_4

на ухвалу Печерського районного суду м. Києва постановлену 24 вересня 2019 року в приміщенні суду в складі судді Новак Р.В.,-

В С Т А Н О В И В:

Головний державний виконавець ВПВР ДДВС Міністерства юстиції України Торбинська О.М. звернулась до Печерського районного суду м. Києва з поданням, в якому просила тимчасово обмежити ОСОБА_4 у праві виїзду за межі України до виконання зобов`язань, покладених згідно виконавчого провадження №54236242 з примусового виконання виконавчого листа №415/4173/14-ц виданого 2 червня 2017 року Лисичанським міським судом Луганської області про стягнення солідарно з ОСОБА_4 , ТОВ Східно-Українська Металургійна компанія ТОВ Ніко-Холдінг , ТОВ Метали і Плімери на користь ПАТ Альфа-Банк заборгованість за кредитним договором, що складає 3167183 долари США 02 цента, з них: заборгованість за кредитом 3000000 долари США, заборгованість по процентам за користування кредитом 162150 долари США, заборгованості по пені за прострочення сплати процентів 33 долари США 02 цента.

В обґрунтування подання вказувала на те, що у неї на виконанні перебуває виконавче провадження №54236242 з примусового виконання виконавчого листа №415/4173/14-ц виданого 2 червня 2017 року Лисичанським міським судом Луганської області про стягнення солідарно зокрема з ОСОБА_4 на користь ПАТ Альфа-банк суми боргу у загальному розмірі 3167183 долари США 02 цента.

Вказує, боржник добровільно не виконує рішення суду, відсутні докази того, що ОСОБА_4 вчиняв будь які дії щодо виконання рішення суду, неодноразово перетинав державний кордон України, що встановлено в рамках виконавчого провадження, тому вважає, що наявний факт ухвалення боржника від виконання судового рішення, що на думку державного виконавця є підставою для звернення до суду із даним поданням.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 24 вересня 2019 року подання головного державного виконавця ВПВР ДДВС Міністерства юстиції України Торбинської О.М. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_4 - задоволено.

Тимчасово обмежено ОСОБА_4 у праві виїзду за межі України виконання зобов`язань, покладених згідно: виконавчого провадження №54236242 з примусового виконання виконавчого листа №415/4173/14-ц виданого 2 червня 2017 року Лисичанським міським судом Луганської області про стягнення солідарно з ОСОБА_4 , ТОВ Східно-Українська Металургійна компанія ТОВ Ніко-Холдінг , ТОВ Метали і Полімери на користь ПАТ Альфа-Банк заборгованість за кредитним договором, що складає 3167183 долари США 02 цента, з них: заборгованість за кредитом 3000000 долари США, заборгованість по процентам за користування кредитом 162150 долари США, заборгованості по пені за прострочення сплати процентів 33 долари США 02 цента.

Не погоджуючись з судовим рішенням, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просив у задоволенні подання відмовити.

Зазначає, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи є незаконними та необґрунтованими, ухвалені з порушеннями норм чинного законодавства. Задовольняючи подання державного виконавця судом не встановлено причини чи свідомо боржник не виконував належні до виконання зобов`язання та в чому таке не виконання полягало.

Від АТ Альфа-банк надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення залишити без змін. При цьому, зауважує, що боржником після відкриття виконавчого провадження та у період заборони, відчужено належне йому майно, а саме частку корпоративних прав в ТОВ Екоресурс - водні технології , також вказує, що при чинності рішення суду у справі №415/4173/14-ц ОСОБА_4 відчужив свої два легкові автомобілі, а тому вважає, що боржник свідомо ухиляється від виконання рішення суду. Вважає, доводи апеляційної скарги про те, що поїздки за кордон здійснюються виключно з виробничої потреби не підтверджено належними та допустимими доказами.

Від інших учасників процесу відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Представники боржника у судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.

Державний виконавець у суді апеляційної інстанції заперечувала проти доводів апеляційної скарги та просила ухвалу суду залишити без змін.

Представники стягувача у суді апеляційної інстанції заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив судове рішення залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, на виконанні в ВПВР ДДВС Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження №54236242 з примусового виконання виконавчого листа №415/4173/14-ц виданого 2 червня 2017 року Лисичанським міським судом Луганської області про стягнення про стягнення солідарно з ОСОБА_4 , ТОВ Східно-Українська Металургійна компанія ТОВ Ніко-Холдінг , ТОВ Метали і Плімери на користь ПАТ Альфа-Банк заборгованість за кредитним договором, що складає 3167183 доларів США 02 цента, з них: заборгованість за кредитом 3000000 долари США, заборгованість по процентам за користування кредитом 162150 долари США, заборгованості по пені за прострочення сплати процентів 33 долари США 02 цента.

6 липня 2017 року постановою головного державного виконавця ВПВР ДДВС Міністерства юстиції України Кузьменком О.С. відкрито виконавче провадження по вказаному виконавчому листу (а.с.16-17).

11 липня 2017 року постановою головного державного виконавця ВПВР ДДВС Міністерства юстиції України Кузьменком О.С. накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_4 у межах суми звернення 82724657 грн 29 к. (а.с.27-28).

Згідно відповіді на запит про перетин боржником державного кордону України, ОСОБА_4 неодноразово перетинав державний кордон України (а.с. 34-36).

Звертаючись до суду із даним поданням державним виконавцем вказано, що боржник має заборгованість, яку в добровільному порядку не виконує, перетинає державний кордон України. При цьому, як на підтвердження даного подання виконавцем надано копію заяви ПАТ Альфа-Банк про відкриття виконавчого провадження, копію довіреності на представництва інтересів ПАТ Альфа-Банк , копію виконавчого листа №415/4173/14-ц, копію конверта адресованого ОСОБА_4 , копію супровідного листа від 6 липня 2017 року №18857-0-33-17/20-1/9, копію постанови про відкриття виконавчого провадження №54236242 від 6 липня 2017 року, копію реєстраційно-контрольних карток, лист супровідний лист ОСОБА_4 від 21 вересня 2017 року, копію декларації про доходи та майно боржника фізичної особи, копію довідки про доходи ОСОБА_4 №19/09/1/1 від 19 вересня 2017 року, копію постанови про арешт майна боржника від 11 липня 2017 року, копії заяв ПАТ Альфа-Банк від 20 червня 2018 року №51968-10/б/б, №83119-11-б/б від 12 вересня 2019 року про вжиття заходів щодо тимчасового обмеження в праві виїзду боржника за межі України, копія витягу на запит про перетин ОСОБА_4 державного кордону України, копії листів ОСОБА_4 від 8 липня 2019 року, від 17 травня 2019 року , копії платіжних документів, копії довідок №08/07 від 8 липня 2019 року, №17/05 від 17 травня 2019 року.

Задовольняючи подання державного виконавця суд першої інстанції вказував на тривале невиконання ОСОБА_4 судового рішення щодо значної суми коштів у якості погашення заборгованості, що на думку суду є підставою для обмеження боржника у праві виїзду за межі України.

Проте апеляційний суд не може погодитись з таким висновком суду з огляду на таке.

Судові рішення відповідно до статті 124 Конституції України є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч.1 ст.18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу.

Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних.

Судом встановлено, що виконавцем накладено арешт на майно боржника, вчинено запит щодо виявлення обставин перетину боржником державного кордону України, будь яких інших доказів, які б свідчили про те, що державним виконавцем проводились ряд дій спрямованих на виконання судового рішення суду надано не було.

Відповідно до п.5 інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року № 512/5, у разі виконання рішення майнового характеру в постанові про відкриття виконавчого провадження виконавець зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника за встановленою формою (додатки 1, 2) протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження та попереджає його про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 надавались державному виконавцю декларації про доходи та майно боржника фізичної особи, з яких вбачається, що він є працевлаштований, отримує заробітну плату, а також, щ о у нього є частка у статутному капіталі ТОВ Екоресурс - водні технології .

Обґрунтовуючи подання державний виконавець вказує, що до відділу щомісячно надходять заяви боржника та копії квитанцій про щомісячну оплату коштів, на загальну суму 25200 грн 22 к., в подальшому виконавець вказує, що на момент звернення до суду з поданням відсутні докази того, що ОСОБА_4 вчиняв будь які дії щодо виконання судового рішення, разом з тим відсутні докази наявності об`єктивних причин, що унеможливлюють виконання боржником рішення суду, хоч будь-якій частині.

Згідно ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до ч.3 ст.441 ЦПК України суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Згідно з п.5 ч.1 ст.6 Закону України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, до виконання зобов`язань.

Пунктом 19 ч.2 ст.18 Закону України Про виконавче провадження у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, виконавець зобов`язаний звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Значення словосполучення ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи) , вжите у п.5 ч.1 ст.6 Закону № 3857-XII та у п. 19 ч.3 ст.18 Закону України Про виконавче провадження , не означає саме невиконання боржником самостійно зобов`язань протягом строку, який вказує державний виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження і не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків. У зв`язку з цим і здійснюється примусове виконання.

На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов`язків, зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна явка за викликом державного виконавця; письмове повідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим з метою всебічного і повного з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин, суду належить з`ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

На думку апеляційного суду, ухвалюючи рішення по даній справі суд першої інстанції не звернув уваги на те, що до матеріалів подання державним виконавцем надано копії платіжних документів з призначенням платежу 20% заробітної плати за ВП №54236242 платник ОСОБА_4 (а.с. 44, 48), що в свою чергу не свідчить про ухвалення боржника від виконання судового рішення.

При цьому, виконавець, не здійснивши відповідних, передбачених законодавством України, заходів щодо наприклад накладення арешту на корпоративні права належні боржнику або його реалізацію, передчасно звернулась з поданням до суду про вжиття крайнього заходу забезпечення здійснення виконавчого провадження - обмеження боржника у його конституційному праві - праві виїзду за кордон.

Крім того, відповідно до розділу ХІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Мін`юсту України від 2 квітня 2012 року № 512/5 та зареєстрованої Мін`юстом України від 2 квітня 2012 року № 489/20802 в поданні про обмеження виїзду боржника за межі України повинно зазначатись, зокрема, обґрунтування наявності фактів ухилення боржника - фізичної особи від виконання своїх зобов`язань.

Проте, будь-яких доказів, які б давали підстави вважати, що боржник може виїхати за кордон на постійне місце проживання, не виконавши зобов`язань, та доказів, які б свідчили про те, що боржник ухиляється від виконання судового рішення - виконавцем суду не надано.

Дані щодо перетину боржником державного кордону України не є доказом його ухилення від виконання рішення суду та про наміри залишити Україну з метою ухилення від виконання рішення суду, оскільки право на вільне пересування гарантоване Конституцією України.

В свою чергу, боржник у своїй апеляційній скарзі вказує, на те, що він працює заступником директора з корпоративного розвитку ТОВ ТК Завод сталевої дробі , яке займається оптовою торгівлею металами та металевими рудами та ін. У зв`язку із виконанням службових обов`язків ОСОБА_4 періодично здійснює закордонні поїздки, бо має відповідні службові завдання. На підтвердження вказаних обставин, боржником надано суду відповідь ТОВ ТК ЗСД від 27 серпня 2019 року вих. №27/19, з якої вбачається, що ОСОБА_4 періодично здійснює закордонні поїздки, бо має і відповідні службові завдання, і знання металургійного виробництва, і належну практику і знання англійської мови та ін. (а.с. 93).

Також, у своїй апеляційній скарзі боржник вказує, що з 26 липня 2019 року розпочав свою трудову діяльність із ТОВ ХЕВІ МЕТАЛ , та згідно своїх посадових обов`язків здійснює закордонні відрядження, на підтвердження вказаної обставини ОСОБА_4 надано копію листа ТОВ ХЕВІ МЕТАЛ №2910/1 від 29 жовтня 2019 року (а.с. 95).

Крім того, у судовому засіданні апеляційним судом оглянуто документи на підтвердження закордонних відряджень ОСОБА_4 .

При цьому, у суді апеляційної інстанції державний виконавець заперечувала проти доводів ОСОБА_4 про те, що він перетинає державний кордон України, у зв`язку з відрядженням, оскільки вважає, що відсутні докази того, що роботодавцем перераховувались кошти ОСОБА_4 на відрядження, що на думку виконавця свідчить про те, що боржник за власний кошт здійснює закордонні поїздки. Проте апеляційний суд не приймає дані твердження до уваги, оскільки доказів, які б спростовували посилання скаржника суду надано не було.

Свобода пересування гарантована ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, частина друга якої передбачає: Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною . При чому, згідно ч. 3 зазначеної статті на здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

У справі Гочев проти Болгарії (рішення від 26 листопада 2009 року) Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам`ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості.

Отже, в даному випадку відсутні підстави вважати про пропорційність меті застосування такого заходу, як обмеження боржника у праві виїзду за межі України, оскільки згідно покладених на ОСОБА_4 службових обов`язків, останній здійснює відрядження за межі території України, що передбачено його посадовими обов`язками.

З урахуванням викладеного та того, що обмеження боржника у праві виїзду за межі України є винятковою мірою забезпечення виконання рішення суду, яка має застосовуватись після здійснення виконавцями всіх інших можливих заходів із такого забезпечення апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції на викладене уваги не звернув, та дійшов передчасного висновку про обмеження боржника у праві виїзду за межі України.

Так, у суді апеляційної інстанції представником стягувача надано суду витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, згідно з яким ОСОБА_4 відчужив свою частку корпоративних прав в ТОВ Екоресурс - водні технології третім особам (а.с. 133-144).

Проте, апеляційний суд в силу положень ст.367 ЦПК України не може прийняти до уваги вказану обставину, як підтвердження ухилення від виконання ОСОБА_4 судового рішення в рамках цієї справи, оскільки дана обставина не була вказана державним виконавцем на обґрунтування подання, що в свою чергу не було предметом дослідження у суді першої інстанції.

З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_4 підлягає задоволенню, а ухвала Печерськогорайонного суду м. Києва від 24 вересня 201 9 року скасуванню та прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні подання Головногодержавноговиконавця ВПВР ДДВС Міністерства юстиції України Торбинської О.М. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_4 .

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити.

Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 24 вересня 2019 - скасувати та прийняти нову постанову.

У задоволенні подання головного державного виконавця ВПВР Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинської Оксани Миколаївни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_4 - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 6 лютого 2020 року.

Головуючий:

Судді: