Рішення

від 10.02.2020 по справі 131/1298/19

ІЛЛІНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 131/1298/19

Провадження № 2/131/96/2020

2020 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.2020 м. Іллінці

Іллінецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Олексієнка О.Ю.,

за участю секретаря судових засідань Телевань С.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Іллінці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Слободищенської сільської ради Іллінецького району Вінницької області про визнання права на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Слободищенської сільської ради Іллінецького району Вінницької області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом.

Позов мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_2 , який за життя залишив заповіт, згідно якого земельну ділянку площею 2,6209 га він заповів рідному брату позивача ОСОБА_3 , а решту майна позивачу.

До спадкового майна покійного належить житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; земельної ділянки площею 0,2500 га, розташованої за тією ж адресою з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд; земельної ділянки площею 0,1600 га для ведення особистого селянського господарства та земельної ділянки площею 2,6209 га, розташованої на території Слободищенської сільської ради Іллінецького району Вінницької області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

На даний час позивач бажає оформити спадкове майно після смерті батька на своє ім`я, однак приватний нотаріус Іллінецької державної нотаріальної контори Вінницької області відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на зазначене спадкове майно, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на ім`я спадкодавця, тому ОСОБА_1 змушений звертатися до суду за захистом своїх прав та інтересів.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився подав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав, просить їх задоволити та розглянути справу за його відсутності.

Представник відповідача Слободищенської сільської ради Іллінецького району Вінницької області подав відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позовні вимоги сільська рада визнає, проти їх задоволення не заперечує та просить проводити розгляд справи у відсутність представника ради.

Враховуючи зазначені вище положення, а також те, що сторони скористались своїм правом, врегульованим ч. 3 ст. 211 ЦПК України, заявляти клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та проводить його в даному підготовчому засіданні на підставі доказів наявних у справі.

Згідно з ч. ч. 3-4 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, давши оцінку зібраним доказам, суд приходить до висновку про можливість ухвалення рішення в підготовчому судовому засіданні та задоволення позову з таких підстав.

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 8).

На день смерті ОСОБА_1 мав у власності житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що належав покійному як члену колгоспного двору згідно довідки Слободищенської сільської ради іллінецького району вінницької області №273 від 24.09.2019 (а.с. 9); земельної ділянки площею 0,2500 га, розташованої за тією ж адресою з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд; земельної ділянки площею 0,1600 га для ведення особистого селянського господарства та земельної ділянки площею 2,6209 га, розташованої на території Слободищенської сільської ради Іллінецького району Вінницької області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується витягом з рішення 17 сесії 21 скликання Слободищенської сільської ради від 01 квітня 1994 року про передачу у приватну власність земельних ділянок (а.с. 16).

Відповідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Копією заповіту, від 08.06.2015 (а.с.11), копією свідоцтва про смерть ОСОБА_2 (а.с.8), копією свідоцтва про народження позивача серії НОМЕР_2 (а.с. 9), копією паспорта громадянина України позивача ОСОБА_1 (а.с. 5-6) стверджується, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2 , який має право на спадкування.

Відповідно до положень статей 1268-1269 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

У встановлений законом шестимісячний строк ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Іллінецького районного нотаріального округу з заявою про прийняття спадщини та постановою від 17 вересня 2019 року №322/02-31, позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вказане майно, у зв`язку з відсутністю необхідних правовстановлюючих документів на них на ім`я спадкодавця (а.с.15).

Спадкодавцем за життя було розпочато, але не завершено процедуру приватизації вищевказаних земельних ділянок.

Зазначене рішення про приватизацію земельної ділянки прийнято в період чинності Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року Про приватизацію земельних ділянок .

Згідно із статтею 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування зі збереженням її цільового призначення.

За статті 152 Земельного кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статті 125 Земельного кодексу України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку. Не підлягають задоволенню позовні вимоги спадкоємців про визнання права власності на земельну ділянку, щодо якої спадкодавцем розпочато, але не завершено процедуру приватизації (Лист спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013, № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування").

На підставі абз. 2 п. 1 розділу X "Перехідні положення" ЗК України рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок", є підставою для реєстрації права власності на земельні ділянки цих громадян або їх спадкоємців відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Державна реєстрація таких земельних ділянок здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Аналіз наведеної норми свідчить, що у разі, якщо видача державного акта про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету КМУ від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок", до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку, а якщо приватизація земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України не завершена й право на її завершення.

Верховний Суд в Постанові від 21 березня 2018 року по справі № 623/633/17, провадження № 61-6243 св. 18 зазначив, що:

Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

На підставі абзацу 2 пункту 1 розділу X Перехідні положення ЗК України рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року Про приватизацію земельних ділянок (втратив чинність на підставі Закону України від 14 вересня 2006 року № 139- V) є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку (пункт 1 розділу X доповнено абзац 2 згідно із Законом від 16 вересня 2008 року № 509-V1). Якщо видача державного акта про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року Про приватизацію земельних ділянок , до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку.

Зазначений порядок встановлений законодавством у разі набуття права власності на земельні ділянки шляхом їх приватизації громадянами (частина третя статті 116 Земельного Кодексу України).

Згідно п.7 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

У відповідності до ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Враховуючи вищевикладене, а також повне визнання позовних вимог відповідачем, вважаю, що задоволення позову не суперечить вимогам закону та не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, суд прийшов до висновку, що за позивачем слід визнати право власності на житловий будинок та право на завершення приватизації земельних ділянок, що розташовані за адресою: по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Щодо вирішення питання про судові витрати, суд виходить з наступного.

Згідно ЗУ Про судовий збір передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується відповідним посвідченням учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (категорія 2) (а.с. 7).

Керуючись ст. 1216, 1223, 1261, 1268 ЦК України, ст. 2, 10, 12, 13, 81, 89, 141, 200, 206, 263 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на спадкове майно, що складається з цілого житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, розташованого в АДРЕСА_1 , право на земельну ділянку площею 0.2500 га. призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована по АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,1600 га, призначену для ведення особистого селянського господарства, що розташована по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 , поштова адреса: АДРЕСА_2 , моб. тел.: НОМЕР_4 .

Відповідач: Слободищенська сільська рада Іллінецького району Вінницької області, 22755, Вінницька область, Іллінецький район, с. Слободище, вул. Леніна, 5, Код ЄДРПОУ: 04328045.

Головуючий: