Рішення

від 10.02.2020 по справі 200/14058/19-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2020 р. Справа№200/14058/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Кочанова П.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якій просить суд (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог):

- визнати протиправним та скасувати рішення № 75 від 25.10.2019 року Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, яким відмовлено в призначенні пенсії за віком згідно п. 2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

- зобов`язати Великоновосілківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 № 1586 від 17.10.2019 року та призначити пенсію на пільгових умовах на підставі п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» , зарахувавши до пільгового та страхового стажу періоди роботи з 19.01.1988 року по 17.11.1988 р.; з 21.02.1991 року по 24.02.1991 року; з 09.04.1991 року по 16.05.1991 року; з 17.05.1991 року по 18.07.1996 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він звернувся 17.10.2019 року до Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою № 1586 про призначення йому пенсії на умовах передбачених п. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Рішенням від 25.10.2019 року управлінням Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області відмовлено у призначені пенсії на пільгових умовах.

Позивач вважає рішення відповідача незаконним та таким, що винесено з порушенням порядку прийняття рішення, оскільки воно порушує його право на належний соціальний захист та підлягає скасуванню.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2019 року відкрито провадження у справі № 200/14058/19-а та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

У строк, встановлений судом, через відділ документообігу та архівної роботи суду відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування заперечень зазначено, що згідно трудової книжки ОСОБА_1 працював з 19.01.1988 по 17.11.1988р. в якості електрослюсара підземного, з 21.02.1991р. по 24.02.1991р. в якості учня гірника очисного вибою підземним з повним робочим днем, з 09.04.1991р. по 16.05.1991р. в якості учня гірника очисного вибою підземним з повним робочим днем в шахті, з 17.05.1991р. по 18.07.1996р. в якості гірника очисного вибою підземним з повним робочим днем в Шахта імені Є.Т. Абакумова ДП Донецька вугільна . При цьому, записи у трудовій книжці позивача не дають повної інформації щодо характеру виконуваної роботи у зв`язку з чим, пільговий характер роботи необхідно підтвердити уточнюючими довідками. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб встановлено місцезнаходження підприємства ВП Шахта імені Є.Т. Абакумова ДП Донецька вугільна (код ЄДРПОУ 33341065) - 83020, Донецька обл., місто Донецьк, Кіровський район, вул. Кірова, буд. 292 К, яке не перебуває в процесі припинення. Оскільки м. Донецьк віднесено до населених пунктів, на території яких органи державної -влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, а самі довідки проштамповані штампами підприємства без зазначення дати та номеру (пусті поля), управління не має можливості врахувати їх при розрахунку страхового стажу позивача.

На підставі зазначеного, просив суд відмовити позивачу у повному обсязі.

Щодо розгляду справи у режимі відеоконференції, яку просив відповідач у відзиві, суд звертає увагу, що ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2019 року відкрито провадження у справі № 200/14058/19-а в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами, у зв`язку з чим дане клопотання задоволенню не підлягає.

Згідно з нормами статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

З 03.02.2020 року по 07.02.2020 року суддя перебувала на лікарняному, розгляд справи здійснюється у перший робочий день судді.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) є громадянином України (паспорт серії НОМЕР_2 виданий 27 березня 2001 року Кіровським РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області), внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 15 червня 2017 року № 0000239895, відповідно до статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки.

Великоновосілківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42171290) - орган виконавчої влади, який в даних правовідносинах здійснює повноваження, покладені Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року №384/2011 (далі за текстом - Положення №384/2011) та відповідно до статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатне здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки.

Як вбачається з матеріалів справи 17.10.2019 року позивач звернувся до відповідача з заявою №1586 про призначення пенсії за віком. До заяви про призначення пенсії були додані: паспорт № 864348, довідка про присвоєння ідентифікаційного коду, трудова книжка № НОМЕР_3 ; диплом про навчання № 936360; заяву про спосіб виплати пенсії (для виплати через банк); довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи 0000239895 від 15.06.2017 року; військовий квиток №43 та інші документи.

Рішенням Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 25.10.2019 року № 75, відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ст.114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах. Окрім того, у рішенні зазначено, що загальний стаж роботи склав 29 років 0 місяців 27 днів, в тому числі стаж роботи на пільгових умовах відсутній, що не дає право на призначення пенсії на пільгових умовах. В обгрунтування рішення, відповідачем зазначено, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб встановлено місцезнаходження підприємства ВП Шахта імені Є.Т. Абакумова ДП Донецька вугільна (код ЄДРПОУ 33341065) - 83020, Донецька обл., місто Донецьк, Кіровський район, вул. Кірова, буд. 292 К, яке не перебуває в процесі припинення. Згідно трудової книжки ОСОБА_1 працював з 19.01.1988 по 17.11.1988р. в якості електрослюсара підземного, з 21.02.1991р. по 24.02.1991р. в якості учня гірника очисного вибою підземним з повним робочим днем, з 09.04.1991р. по І6.05.1991р. в якості учня гірника очисного вибою підземним з повним робочим днем в шахті, з 17.05.1991р. по 18.07.1996р. в якості гірника очисного вибою підземним з повним робочим днем в Шахта імені Є.Т. Абакумова ДП Донецька вугільна . Довідки про підтвердження пільгового характеру роботи заявником надано не було, тому зарахувати до пільгового стажу вищевказані періоди не має підстав.

Не погодившись з рішенням відповідача про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Із встановлених обставин вбачається, що між позивачем та відповідачем, як фізичною особою та суб`єктом владних повноважень, виник публічно-правовий спір у сфері соціального захисту з приводу правомірності відмови у зарахуванні до пільгового та страхового стажу спірних періодів роботи.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Суть спірних правовідносин полягає у правомірності прийняття управлінням спірного рішення, що регулюється нормами Конституції України, Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), Законом України Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) та іншими нормативними документами, що регулюють спірні правовідносини.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон № 1058-ІV від 09.07.2003 року Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон № 1058).

Відповідно до статті 1 Закону №1058, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до статті 5 Закону №1058, винятково цим Законом визначається, зокрема, пенсійний вік чоловіків і жінок, після досягнення якого особа має право на призначення пенсії за віком.

Пунктом 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування передбачено, що Пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди цим особам пенсії призначаються органами Пенсійного фонду за нормами цього закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України Про пенсійне забезпечення .

За приписами пункту першого частини другої статті 114 Закону №1058, на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 22 років 6 місяців у чоловіків і не менше 17 років 6 місяців у жінок.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.

Відповідно до статті 62 Закону №1788, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі списками № 1 та № 2 деталізоване у Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383).

Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Згідно з пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики України та Міністерством фінансів України.

Аналіз наведених положень дає підстави вважати, що право особи на призначення пільгової пенсії згідно зі статтею 13 Закону України Про пенсійне забезпечення має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала на роботах, віднесених до Списків № 1 або № 2, і необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт за Списком № 1 або № 2.

Відсутність підтвердження цих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу та призначення пенсії на пільгових умовах.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 06 грудня 2015 року у справі № 686/19687/14а.

Підставою для не зарахування до пільгового стажу періодів роботи позивача з 19.01.1988 року по 17.11.1988 р.; з 21.02.1991 року по 24.02.1991 року; з 09.04.1991 року по 16.05.1991 року; з 17.05.1991 року по 18.07.1996 року на ВП « Шахта імені Є.Т. Абакумова » ДП «Донецької вугільної енергетичної компанії» слугувала та підстава, що підприємство знаходиться на тимчасово непідконтрольній українській владі території та довідки, видані цим підприємством проштамповані штампами підприємства без зазначення дати та номеру.

В трудовій книжці НОМЕР_4 ОСОБА_1 містяться наступні записи щодо спірних періодів праці:

- 19.01.1988 року прийнятий електрослюсарем підземним 3 розряду з повним робочим днем в шахті, на шахту імені Е.Т.Абакумова (наказ від 18.01.1988 року №65/к);

- 17.11.1988 року звільнений за п.3 ст. 36 КЗпП УССР у зв`язку з призовом до Радянської Армії (наказ від 21.11.1988 року №1066к),

- 21.02.1991 року прийнятий учнем гірника очисного вибою підземним з повним робочим днем в шахті, на шахту імені Е.Т.Абакумова (наказ від 22.02.1991 року №154/к);

- з 25.02.1991 року по 17.03.1991 року навчання на курсах в Пролетарському філіалі УКП,

- 09.04.1991 року направлений на виробничу практику в якості учня гірника очисного вибою підземним з повним днем в шахті,

- 17.05.1991 року переведений гірником очисного вибою 5 розряду підземним з повним робочим днем в шахті,

- 18.07.1996 року звільнений за власним бажанням за ст.38 КЗпПУ (наказ від 18.07.1996 року №597).

Вивченням змісту трудової книжки позивача судом встановлено, що в ній наявні відповідні записи, які підтверджують пільговий стаж роботи позивача за період роботи з 19.01.1988 року по 17.11.1988 р.; з 21.02.1991 року по 24.02.1991 року; з 09.04.1991 року по 16.05.1991 року; з 17.05.1991 року по 18.07.1996 року на шахті імені Е.Т.Абакумова, а тому записів, наявних в трудовій книжці достатньо для зарахування такого спірного стажу позивача.

Відповідачем не надані докази того, що записи у трудовій книжці позивача стосовно стажу роботи зроблені неправильно, неточно або з іншими вадами, які заважають їх зарахуванню до стажу роботи, або взагалі відсутні. У зв`язку з чим, суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на те, що записи у трудовій книжці позивача не дають повної інформації щодо характеру виконуваної роботи.

Суд зауважує, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутністю трудової книжки або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення, а трудова книжка позивача містить відомості підтверджуючі пільговий характер роботи позивача.

Згідно довідки б/н та дати, виданою ВП Шахта імені Е.Т. Абакумова ДП Донецька вугільна енергетична компанія , ОСОБА_1 працював в відокремленому підрозділі Шахта імені Е.Т. Абакумова ДП Донецька вугільна енергетична компанія з 19.01.1988 по 17.11.1988 року електрослюсарем підземним на дільниці по видобутку вугілля, що передбачена сп.1 р.1 п.1. Підстава: наказ №65к від 18.01.1988 року. Звільнений 17.11.1988 року у зв`язку з призовом в армію. Підстава: наказ №1066к від 21.11.1988 року.

Як вбачається з довідки б/н та дати, виданою ВП Шахта імені Е.Т. Абакумова ДП Донецька вугільна енергетична компанія Токарчук Віталій Вікторович працював в відокремленому підрозділі Шахта імені Е.Т. Абакумова ДП Донецька вугільна енергетична компанія з 21.02.1991 року по 24.02.1991 року учнем гірника очисного вибою підземним. Підстава: наказ від 22.02.1991 року №154/к. З 25.02.1991 року по 08.04.1991 року курси з відривом від виробництва, з 09.04.1991 року по 16.05.1991 року практика, 17.05.1991 року курси, з 18.05.1991 року по 18.07.1996 року гірник очисного вибою підземний. Підстава: наказ №398к від 30.05.1991 року. З 18.07.1996 року звільнений за власним бажанням. Підстава: наказ №597к від 18.07.1996 року, що передбачено списком 1 р.1 п.1а 1010100а.

Також, у довідці зазначено про те, що атестація робочих місць на шахті проводилась згідно наказів: по пільговому списку №1 №530 від 03.09.1997 року (наявний в матеріалах справи), №465к від 02.09.2002 року та №789 від 02.09.2006 року, №450 від 02.09.2011 року.

Також, в матеріалах справи наявна історична довідка реорганізації відокремленого підрозділу Шахта імені Е.Т. Абакумова ДП Донецька вугільна енергетична компанія .

Надані позивачем довідки, копії яких наявні в матеріалах справи, підписані посадовими особами відокремленого підрозділу Шахта імені Є. Т. Абакумова Державного підприємства Донецька вугільна енергетична компанія .

Щодо посилання відповідача на те, що місцезнаходження ВП Шахта імені Є.Т. Абакумова є місто Донецьк, який віднесено до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, суд вважає за необхідне зазначити про наступне.

Суд зазначає, що відповідно до частини третьої статті 44 Закону № 1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

На підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1 (надалі Порядок № 22-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж.

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань місцезнаходженням Державного підприємства "Донецька вугільна енергетична компанія " (ЄДРПОУ 33161769) є 85670, Донецька обл., місто Вугледар, за даними реєстру відокремлений підрозділ "Шахта імені Є. Т. Абакумова" державного підприємства "Донецька вугільна енергетична компанія" код ЄДРПОУ ВП: 33341065, місцезнаходження ВП: 83020, Донецька обл., місто Донецьк, Кіровський район, вулиця Кірова, будинок 292 в. В реєстрі відсутні відомості про посадових осіб відокремленого підрозділу.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року № 1085-р м. Донецьк відноситься до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Указом Президента № 32/2019 від 07.02.2019, яким затверджені межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях, м. Донецьк віднесено до тимчасово окупованих.

Разом з цим, факт неперереєстрації роботодавця позивача відокремленого підрозділу "Шахта імені Є. Т. Абакумова" Державного підприємства "Донецька вугільна енергетична компанія" на підконтрольну українській владі територію не свідчить про недійсність всіх виданих цим підрозділом документів.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.

Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Згідно з частиною 1 статті 18 вказаного Закону громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Відповідно до частини 2 статті 9 вказаного Закону будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Частиною 3 статті 9 вказаного Закону визначено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Отже, відповідно до наведених норм Закону, необхідною умовою для визнання незаконним акту органу, який знаходиться на тимчасово окупованій території, є створення такого органу, обрання чи призначення у порядку, не передбаченому законом.

Позивач набув трудовий стаж у період, коли населений пункт, на території якого підприємство здійснювало господарську діяльність, перебувало під контролем української влади, і його було утворено відповідно до законодавства України.

Суд зазначає, що трудова книжка позивача містить належним чином здійснені записи щодо роботи позивача у спірні періоди на вищезазначених підприємствах. Наведені записи трудової книжки про роботу позивача за вказаний період свідчать про зайнятість останнього за відповідною посадою. Записи про спірний період роботи засвідчені відповідними печатками шахт і дефектів їх вчинення не мають.

Окрім того, відсутність дати та номеру довідок, виданих відокремленим підрозділом "Шахта імені Є. Т. Абакумова" Державного підприємства "Донецька вугільна енергетична компанія" також не може слугувати підставою для відмови в призначенні пенсії, оскільки позивач не може нести відповідальність за неналежне оформлення роботодавцем документів та не є підставою для позбавлення позивача права на отримання пенсії за наявності у нього необхідного стажу.

Суд вважає, що відповідачем неправомірно не розглянуто питання щодо зарахування до пільгового стажу періоди роботи позивача з 19.01.1988 року по 17.11.1988 р.; з 21.02.1991 року по 24.02.1991 року; з 09.04.1991 року по 16.05.1991 року; з 17.05.1991 року по 18.07.1996 року на ВП «Шахта імені Є.Т. Абакумова» ДП «Донецької вугільної енергетичної компанії» .

Разом з тим, як вбачається з розрахунку стажу позивача, відповідачем до страхового стажу зараховано періоди:

- з 19.01.1988 року по 17.11.1988 року у кількості 9 місяців 29 днів

- з 21.02.1991 року по 18.07.1996 року у кількості 5 років 4 місяці 28 днів

З огляду на наведене, суд зазначає, що відповідачем зараховано до страхового стажу спірні періоди позивача на ВП «Шахта імені Є.Т. Абакумова» ДП «Донецької вугільної енергетичної компанії» .

Відповідно до статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ).

ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України , п.59 рішення у справі Мельниченко проти України , п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України тощо).

Суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, іншими словами, людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично.

У рішенні Європейського суду з прав людини Мозер проти Республіки Молдови та Росії від 23.02.2016 ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами....

Також, оцінюючи спірні правовідносини суд приймає до уваги і практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV, має застосовуватися при розгляді справ як джерело права.

Так, під час розгляду справ проти Туреччини (зокрема, "Loizidouv. Turkey", "Cyprusv. Turkey"), проти Молдови та Росії (зокрема, "Mozerv/the Republic of Moldova and Russia", "Ilascu and Othersv. Moldova and Russia"), ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Згідно п.4.7 Порядку право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

За даних обставин пенсійний орган фактично переклав відповідальність за належне оформлення документів підприємства на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження пільгового характеру роботи позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно положень статті 3 Конституції України, як Основного Закону України - людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність.

Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Як зазначив ЄСПЛ у справі. Latvia (п.77 рішення Великої палати ЄСПЛ від 18.02.2009 р.) стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції не накладає ніяких обмежень на свободу держави, що ратифікувала Конвенцію, приймати рішення про те, чи створювати якусь схему соціального забезпечення, або обирати тип або розмір виплат, які надаються відповідно до будь-якої такої схеми. Однак, якщо в державі існують чинні законодавчі норми, що передбачають такі виплати на основі права на соціальну підтримку незалежно від того, чи обумовлені вони попередньою сплатою внесків ці норми слід вважати такими, що створюють майновий інтерес, що потрапляє в сферу дії статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції для осіб, що відповідають пропонованим до благоотримувачів вимогам.

У справі Будченко проти України (рішення від 24 квітня 2014 року, заява № 38677/06) ЄСПЛ також зазначив, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам.

Отже, враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку. ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України, п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України тощо).

Це, звичайно, не означає, що суд має приймати рішення на користь людини кожного разу, коли вона про це просить, але суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, тобто людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично. Більше того, відповідно до статті 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 13 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» , ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору статті 13 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» та враховує положення «Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень» , прийняті Комітетом Міністрів 11.03.1980, а саме суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Поняття дискреції міститься в пункті 1.6 Методологи проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 №1380/5.

Так, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може і ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавча встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу і верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

При таких обставинах по цій справі суд не може перебирати повноваження Пенсійного фонду щодо призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах.

Разом з тим, пунктом 4 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про зобов`язання відповідача - суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов`язання відповідача прийняти (вчинити) певні дії, і це прямо вбачається з пункту 4 частини 1 статті 5 та пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

З практики Європейського суду з прав людини слідує таке: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб`єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

Приймаючи до уваги, що суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пільговий стаж позивача, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача, буде скасування рішення відповідача від 25.10.2019 року № 75 про відмову в призначенні пенсії позивачу та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії від 17.10.2019 року № 1586 та зарахувати до пільгового стажу позивача періоди роботи з 19.01.1988 року по 17.11.1988 р.; з 21.02.1991 року по 24.02.1991 року; з 09.04.1991 року по 16.05.1991 року; з 17.05.1991 року по 18.07.1996 року на ВП «Шахта імені Є.Т. Абакумова» ДП «Донецької вугільної енергетичної компанії» .

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача призначити належну пенсію за віком на пільгових умовах, суд відмовляє у її задоволенні, оскільки як було зазначено вище, суд, з урахуванням дискреційних повноважень органу, не може підміняти собою орган владних повноважень щодо питань, які належать до його компетенції.

Щодо вимоги позивача про зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи з 19.01.1988 року по 17.11.1988 р.; з 21.02.1991 року по 24.02.1991 року; з 09.04.1991 року по 16.05.1991 року; з 17.05.1991 року по 18.07.1996 року на ВП « Шахта імені Є.Т. Абакумова » ДП «Донецької вугільної енергетичної компанії» , суд відмовляє у її задоволенні, оскільки як встановлено судом, відповідачем зараховані спірні періоди до страхового стажу.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, у відповідності до чого підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у сумі 384,20 грн. (50%).

Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Скасувати рішення Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 25.10.2019 року № 75 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Великоновосілківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ: 42171290, юридична адреса: 85500, Донецька область, смт.Велика Новосілка, вул.Центральна, буд.103) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) про призначення пенсії від 17.10.2019 року №1586 та зарахувати до пільгового стажу позивача період роботи з 19.01.1988 року по 17.11.1988 р.; з 21.02.1991 року по 24.02.1991 року; з 09.04.1991 року по 16.05.1991 року; з 17.05.1991 року по 18.07.1996 року на ВП « Шахта імені Є.Т. Абакумова» ДП «Донецької вугільної енергетичної компанії» .

В іншій частині задоволення позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ: 42171290, юридична адреса: 85500, Донецька область, смт.Велика Новосілка, вул.Центральна, буд.103) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 20 коп.

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження 10 лютого 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя П.В. Кочанова