Постанова

від 09.03.2010 по справі 2-а-5492/09/0270

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

09 березня 2010 р.           Справа № 2-а-5492/09/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни,

при секретарі судового засідання:   Балан Марині Анатоліївні  

за участю:

представника позивача      :   Сажнєва Олександра Юрійовича

представник відповідача :   не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Вінницького обласного центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду  загальнообов'язкового державного  соціального  страхування на випадок безробіття   

до:   Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа-Буд"  

про: стягнення  13000 грн. штрафу

Обставини справи:

В грудні 2009 року до Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов Вінницького  обласного  центру зайнятості - робочого органу  виконавчої дирекції Фонду  загальнообов'язкового  державного соціального страхування  на випадок безробіття  до товариства з обмеженою відповідальністю “Медіа-Буд” про стягнення суми штрафу у розмірі  13000 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 10.11.2009 року інспекцією по контролю за додержанням законодавства про  зайнятість  населення  обласного центру зайнятості проведено перевірку стану дотримання  вимог законодавства про зайнятість  населення  ТОВ "Медіа-Буд", за результатом якої встановлено факт порушення вимог статті 8 Закону України “Про зайнятість населення”, а саме,  підприємство використовувало працю громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 без дозволу на працевлаштування в Україні, про що складено акт та застосовано  штраф у розмірі 13000 грн., який у місячний строк не сплачений, що стало підставою для звернення до суду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі  та просив позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання вкотре не з’явився, хоча про день і час слухання справи повідомлявся завчасно та належним чином.

Так, 22.02.2010 р. відповідач в судове засідання не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про час судового розгляду був повідомлений завчасно та належним чином, що підтверджується розпискою (а.с. 37). Зазначене стало підставою для відкладення розгляду справи.

23.02.2010 року представник відповідача через канцелярію суду подав заперечення, в яких просив суд визнати акт перевірки та позовну заяву недійсними. В судовому засіданні представник відповідача наголосив на тому, що зазначені заперечення відносяться до даної справи та не є окремим позовом,  одночасно, повідомив суд про намір подати позов про оскарження рішення суб’єкта владних повноважень, яким застосовано до підприємства штраф. В зв’язку з чим, в судовому засіданні було оголошено перерву.

2.03.2010 р. представник відповідача в судове засідання не з’явився, через канцелярію суду подав заяву про перенесення розгляду справи, в зв’язку з хворобою. В зв’язку з чим, в судовому засіданні оголошено перерву.

9.03.2010 р. представник відповідача в судове засідання не з’явився, заяв, клопотань про поважність причин неявки -  суду не надав.

Про час і день розгляду справи відповідач повідомлявся належним чином, що підтверджується розписками, які містяться у матеріалах справи.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 128 КАС України суд відкладає розгляд справи в разі неприбуття в судове засідання відповідача, який не є суб’єктом владних повноважень. Зазначена стаття  не передбачає наслідків повторного неприбуття в судове засідання такого відповідача, проте визначає дії суду у разі неприбуття відповідача –суб’єкта владних повноважень, а саме, розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

Таким чином, виходячи з принципу рівності сторін, у разі повторного неприбуття в судове засідання відповідача, який не є суб’єктом владних повноважень та належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, справу може бути вирішено за його відсутності.

Відповідно до вимог статті 122 КАС України адміністративна  справа  має  бути  розглянута  і вирішена протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач двічі не прибув в судове засідання, а строк розгляду справи збігає, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача відповідно до положень статті 128 КАС України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд –

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Медіа-Буд" зареєстроване в Вінницькому обласному центрі зайнятості, як платник страхових внесків до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Листом  Державної податкової  адміністрації у Вінницькій області  від  05.08.2009 року за № 15731/10/29-012 було повідомлено обласний центр зайнятості  про факти  перебування  іноземних громадян в трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями області, зокрема, було надано відомості  про використання ТОВ "Медіа-Буд" праці громадянина Росії ОСОБА_1 в період  з 20.08.2008 року  по  27.02.2009 року (а.с. 11). Зазначене стало підставою для проведення перевірки у  відповідача.

Перевіркою стану дотримання вимог законодавства про зайнятість населення товариством з обмеженою відповідальністю “Медіа-Буд” встановлено порушення вимог Закону України “Про зайнятість населення”, про що складено Акт № 45 від 10.11.2009 року  (а.с. 8-9).

Так, як вбачається з акта, будь-яких  документів, які свідчать про наявність або  відсутність  трудових відносин між громадянином Росії ОСОБА_1 і ТОВ "Медіа-Буд" в період з 20.08.2008 року по 27.02.2009 року та нарахування йому заробітної плати  в період роботи, ТОВ "Медіа-Буд" при перевірці не було надано. Проте, зі слів директора ТОВ "Медіа-Буд" Шпачинського В.М. з'ясувалося, що  громадянин Росії ОСОБА_1 працював   в ТОВ "Медіа-Буд" кур'єром  на  чверть ставки.

Згідно інформації, наданої  Відділом  громадянства, імміграції та  реєстрації фізичних осіб ГУМВС України у Вінницькій області від  15.09.2009 року № 26/4907, громадянин Росії ОСОБА_1 за наявними  реєстраційними обліками ВГІРФО ГУМВС України у Вінницькій області не  значиться, посвідкою на постійне місце проживання в Україні не документувався.

Директором  Шпачинським  В.М. надано для ознайомлення посвідку на  постійне місце проживання ОСОБА_1, видану  ВГІРФО ГУМВС України у Вінницькій області 03.11.2009 року безстроково.

Таким чином, під час перебування  у трудових відносинах ТОВ "Медіа-Буд" в період з 20.08.2008 року по 27.02.2009 року ОСОБА_1 вважався таким, що прибув  в Україну на визначений термін (тимчасово), та не  мав документів, які б  надавали право  займатися трудовою діяльністю без дозволу державної служби зайнятості.

За результатами  перевірки було зроблено висновки, що  використовуючи працю громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 без дозволу державної служби зайнятості, ТОВ "Медіа-Буд" порушило вимоги статті 8 Закону  України  "Про зайнятість  населення", якою передбачено, що роботодавці мають  право на використання праці іноземців та осіб без громадянства  на умовах трудового договору лише за наявності  виданого роботодавцю  державною службою зайнятості дозволу на  використання праці іноземців та осіб без громадянства. Відсутність останнього стало підставою для застосування штрафу у двадцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, який у місячний термін відповідачем не сплачено.

В своїх запереченнях представник відповідача  послався на незаконність акту перевірки, мотивуючи, зокрема,  тим, що громадянин Росії ОСОБА_1 є інвестором та засновником  товариства, який на час перевірки «вже мав посвідку на постійне проживання в Україні «безстроково»і картку фізичної особи –платника податку»;  що перевіряючі прибули «з документом без печатки», без витягу з наказу на право проведення перевірки; перевірка проведена в один день; пояснення у директора та у інвестора не відбирали; в акті вказано «від підписання акту Шпачинський В.М. відмовився»- це підробка документів; підпис про отримання акту підроблений; при складанні акту не враховано, що ОСОБА_1 є інвестором, а відповідно до Закону України «Про угоди про розподіл продукції» працевлаштування в Україні іноземців, найнятих інвестором у межах і за посадами визначених угодою про розподіл продукції, здійснюється без дозволу на працевлаштування; ОСОБА_1 отримував мінімальний дохід близько 150 грн. в місяць; інвестор має право інвестувати та має право на дохід.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відносини зайнятості в Україні регулюються Законом України “Про зайнятість населення” (далі - Закон) та іншими законодавчими актами України, прийнятими відповідно до цього Закону.

Законодавство  про  зайнятість  поширюється  на  постійно проживаючих в Україні іноземних громадян і осіб без громадянства, якщо інше не передбачено законодавством України.

Відповідно до частини 2 статті 8 Закону роботодавці мають право на використання праці іноземців на умовах трудового договору лише за наявності виданого роботодавцю державною службою зайнятості дозволу на використання праці іноземців, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

У  разі використання роботодавцем праці іноземців на умовах трудового договору без дозволу на використання праці іноземців державна служба зайнятості стягує з роботодавця штраф за кожну таку особу у двадцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом.

З  01.10 2009 року розмір мінімальної заробітної плати становив 650 грн. (Закон України “Про державний бюджет України на 2009 рік”)  Таким чином, сума штрафу за порушення статті 8 Закону України “Про зайнятість населення” становить 13000 грн. (650 грн. х20).

У разі несплати (або відмови від сплати)  протягом  місяця  у добровільному порядку зазначеного штрафу його стягнення провадиться в установленому законом порядку.

Приписами підпункту “л” пункту 8 “Положення про державну службу зайнятості”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 1991 року №47, державній службі зайнятості надано право стягувати з підприємств, установ, організацій, незалежно від форм власності штрафи, у разі використання праці іноземців або осіб без громадянства без дозволу державної служби зайнятості.

Аналогічна  норма щодо застосування штрафу, міститься й у пункті 19 Порядку видачі, продовження строку дії та анулювання дозволів на використання праці іноземців та осіб без громадянства, затвердженого  постановою Кабінету Міністрів України  від 8 квітня 2009 р. № 322.

Разом з тим,  слід зауважити, що повноваження  щодо проведення перевірок саме  інспекцією  по  контролю  за додержанням законодавства про зайнятість населення (далі - інспекція), яка входить до складу державної служби зайнятості, визначені Положенням про інспекцію по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення, затвердженого  постановою Кабінету Міністрів України  від 24 червня 1991 р. № 47.

Так, згідно пункту 1 Положення інспекція здійснює контроль за виконанням законодавства про зайнятість населення підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності, фермерами та іншими роботодавцями.

Пунктом 6 Положення, зокрема,  передбачено, що інспекція відповідно до покладених на неї завдань  проводить перевірку додержання законодавства про зайнятість населення підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності, фермерами та іншими роботодавцям.   

Крім того, інспекції надається право застосовувати економічні санкції до підприємств, установ і організацій усіх форм власності, за порушення законодавства про зайнятість населення, зокрема,  за недодержання вимог, передбачених статтею 8   Закону.

При цьому, дії  працівників   інспекції  можуть  бути  оскаржені  до вищестоящого за підпорядкованістю органу, а також до суду в порядку,  встановленому  чинним  законодавством.

З аналізу викладеного вбачається, що законодавцем визначено орган, який уповноважений здійснювати перевірки та у разі виявлення порушень застосовувати штрафні санкції.

Як вбачається з матеріалів справи, висновки позивача про порушення законодавства України щодо працевлаштування іноземців без належного  дозволу  відповідають обставинам справи, оскільки підприємство не надало таких дозволів при проведенні перевірки та в процесі розгляду справи.

Так, наявні матеріали справи свідчать про те, що  гр. Шпачинський В.М.:

-          як іноземний громадянин (громадянин Росії)  перебував в трудових відносинах з  ТОВ «Медіа-Буд»з 20.08.08 р., звільнений  - 27.02.09 р. (а.с.11, 14);

-          згідно листа відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб ГУ МВС України у Вінницькій області № 26/4907 від 15.09.09 р. за наявними реєстраційними обліками ВГІРФО ГУМВС України у Вінницькій області не значиться, посвідками на постійне місце проживання в Україні не документувався (а.с.17-19);

-          згідно листа відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб ГУ МВС України у Вінницькій області № 26/6480 від 26.11.09 р.  отримав дозвіл на імміграцію в Україну та документований 3.11.09 р. в ВГІРФО ГУМВС України у Вінницькій області документований посвідкою на постійне проживання в Україні (а.с.21);

-          згідно листа ГУ ПФУ у Вінницькій області № 3140/06-36/05 від 11.12.09 р. є в списках працюючих страхувальника ТОВ «Медіа-Буд»в період з 20.08.08 р. по 31.12.08 р. (а.с.23);

Разом з тим, при вирішені даного спору, судом не береться до уваги посилання представника відповідача на положення частини 2 статті 35 Закону України «Про угоди про розподіл продукції»як підставу для працевлаштування іноземця без отримання дозволу, оскільки вказаний Закон спрямований на  створення сприятливих  умов  для інвестування пошуку, розвідки та видобування корисних копалин у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони на засадах, визначених угодами про розподіл продукції та регулює відносини,  що  виникають  у  процесі укладення, виконання та припинення дії угод про розподіл продукції - корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення (мінеральна сировина), що видобуваються (виробляються) під час розробки родовищ корисних копалин, визначає основні правові вимоги до таких угод, а також особливості правовідносин щодо користування надрами на умовах розподілу продукції.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані  діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб,  що передбачені Конституцією та законами України.

В силу частини 2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.  

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює  докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.

Оскільки перевіркою встановлено порушення законодавства про зайнятість, доказів про оскарження результатів перевірки суду  не надано, штраф не сплачено, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам справи, а тому підлягають задоволенню. При цьому, доводи представника відповідача зазначених висновків суду не спростовують.  

Згідно пункту 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем –фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257  КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа-Буд" (вул. Понедєліна, 16/2, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 33088553, р/р 26005000575001 ВФ АКБ "Надра", МФО 319092) на користь Вінницького обласного центру зайнятості (вул. Червоноармійська, 3а, м. Вінниця,   на  розрахунковий рахунок Ленінського  районного центру  зайнятості  м. Вінниці № 37178305900004, ГУДК України у Вінницькій області, код 34701110, МФО 802015, код платежу 50040500,  ідентифікаційний код 21728042) 13000 (тринадцять тисяч грн. 00 коп.) штрафу за порушення статті 8 Закону України «Про зайнятість населення» .

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється  з  дня  отримання  нею  копії  постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови оформлено:   10.03.10  

Суддя          Воробйова Інна Анатоліївна

09.03.2010