Ухвала

від 04.02.2020 по справі 810/4531/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

04 лютого 2020 року м. Київ№ 810/4531/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Патратій О.В., за участі секретаря судового засідання Алчієвої І.В., розглянувши у підготовчому провадженні клопотання Приватного підприємства "Приватна агрофірма "Агрос" про закриття провадження у справі

за позовом Приватної агрофірми "САВИНЦІ"

до Міністерства юстиції України

треті особи: 1. Державний нотаріус Рокитнянської районної державної нотаріальної

контори Київської області Калітенко Людмила Броніславівна

2. Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації

3. ОСОБА_1

4. ОСОБА_2

5. ОСОБА_3

6. ОСОБА_4

7. ОСОБА_5

8. ОСОБА_6

9. ОСОБА_7

10. ОСОБА_8

11. ОСОБА_9

12. ОСОБА_10

13. ОСОБА_11

14. ОСОБА_12

15. ОСОБА_13

16. ОСОБА_14

17. ОСОБА_15

18. ОСОБА_16

19. ОСОБА_17

20. ОСОБА_18

21. ОСОБА_19

22. ОСОБА_20

23. ОСОБА_21

24. ОСОБА_22

25. ОСОБА_23

26. Приватне підприємство "Приватна агрофірма "Агрос"

про визнання протиправним та скасування Наказу, зобов`язання вчинити дії,-

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Степаненко Т.М.

від третіх осіб: Жадобін В.І.

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень" від 03.05.2018 року № 1368/5;

- зобов`язати Міністерство юстиції України вчинити дії спрямовані на відновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів, що існували до видачі Наказу Міністерства юстиції України "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень" від 03.05.2018 № 1368/5, а саме: записів щодо рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: від 06.09.2015 № 24188628, від 13.09.2015 № 24380230, від 07.09.2015 № 24191124, від 07.09.2015 № 24191657, від 08.09.2015 № 24256964, від 08.09.2015 № 24257056, від 17.09.2015 № 24495937, від 14.09.2015 № 24385043, від 14.09.2015 № 24385980, від 06.09.2015 № 241881693, від 12.09.2015 № 24379207, від 06.09.2015 № 24188570, від 06.09.2015 № 24188363, від 17.09.2015 № 24505241, від 10.09.2015 № 24329747, від 12.09.2015 № 24378840, від 05.09.2015 № 24186466, від 13.09.2015 № 24380981, від 09.09.2015 № 24276667, від 09.09.2015 № 24279160, від 08.09.2015 № 24221776, від 08.09.2015 № 24255396, від 08.09.2015 № 24255935, від 08.09.2015 № 24256516, від 05.09.2015 № 24183966, від 12.09.2015 № 24376707, від 20.09.2015 № 24584137, від 05.09.2015 № 24185997, від 10.09.2015 № 24330184, від 13.09.2015 № 24380073, від 13.09.2015 № 24379999, від 07.09.2015 № 24194856, від 12.09.2015 № 24379162, від 17.09.2015 № 24508343, від 17.09.2015 № 24509290, від 13.09.2015 № 24381053, від 13.09.2015 № 24381103, від 13.09.2015 № 24380214, від 12.12.2017 № 38682399, від 13.04.2016 № 29229733, прийнятих державним нотаріусом Рокитнянської державної нотаріальної контори Київської області Калітенко Людмилою Броніславівною, - а також записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, внесених на підставі цих рішень.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.10.2018 року відкрито провадження у зазначеній справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено справу до розгляду в підготовче засідання.

Від представника третьої особи - Приватного підприємства "Приватна агрофірма "Агрос" надійшло клопотання про закриття провадження в адміністративній справі (вх. від 23.10.2019р.), яке обґрунтовано тим, згідно практики Великої палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 02.10.2019 у справі №807/137/18 (провадження №11-869АПП19), спори щодо оскарження рішення (наказу) про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, зокрема реєстрації права оренди земельної ділянки є спором про право цивільне, а відтак не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

В судовому засіданні 04.02.2020 суд поставив вказане клопотання на обговорення. Представник відповідача та представник третьої особи підтримали заявлене клопотання.

В судове засідання 04.02.2020 представник позивача не з`явився. Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи в судовому засіданні 04.02.2020 без участі представника позивача.

Суд ставить на обговорення питання щодо можливого розгляду справи за відсутності представника позивача. Представник відповідача та представник третьої особи вказали про можливий розгляд справи за відсутності представника позивача.

Розглянувши документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін та дослідивши предмет і підстави позову, суд дійшов висновку про наявність підстав про закриття провадження у справі, з огляду про наступне.

Дослідивши обставини справи та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Розглянувши матеріали справи судом встановлено наступне.

Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових та службових осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 свого рішення від 20 липня 2006 року в справі Сокуренко і Стригун проти України зазначив, що фраза встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін судом, встановленим законом у пункті 1 статті 6 згаданої Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів .

Згідно з ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 4 КАС України передбачено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір - спір, у якому:

- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

- хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Отже, КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.

Згідно ч.1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Водночас, помилковим є застосування статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України та поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовим вважається, зокрема спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 по справі № 914/2006/17.

Разом з тим, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом спору акт індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 по справі № 826/15263/18 (провадження № 11-222апп19).

Як вбачається із матеріалів даної справи, позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами розгляду колективної скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та інших від 17.04.2018 в порядку статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Міністерством юстиції України було прийнято рішення у формі наказу № 1128 від 03.05.2018р. про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06.09.2015 № 24188628, від 13.09.2015 № 24380230, від 07.09.2015 № 24191124, від 07.09.2015 № 24191657, від 08.09.2015 № 24256964, від 08.09.2015 № 24257056, від 17.09.2015 № 24495937, від 14.09.2015 № 24385043, від 14.09.2015 № 24385980, від 06.09.2015 № 241881693, від 12.09.2015 № 24379207, від 06.09.2015 № 24188570, від 06.09.2015 № 24188363, від 17.09.2015 № 24505241, від 10.09.2015 № 24329747, від 12.09.2015 № 24378840, від 05.09.2015 № 24186466, від 13.09.2015 № 24380981, від 09.09.2015 № 24276667, від 09.09.2015 № 24279160, від 08.09.2015 № 24221776, від 08.09.2015 № 24255396, від 08.09.2015 № 24255935, від 08.09.2015 № 24256516, від 05.09.2015 № 24183966, від 12.09.2015 № 24376707, від 20.09.2015 № 24584137, від 05.09.2015 № 24185997, від 10.09.2015 № 24330184, від 13.09.2015 № 24380073, від 13.09.2015 № 24379999, від 07.09.2015 № 24194856, від 12.09.2015 № 24379162, від 17.09.2015 № 24508343, від 17.09.2015 № 24509290, від 13.09.2015 № 24381053, від 13.09.2015 № 24381103, від 13.09.2015 № 24380214, від 12.12.2017 № 38682399, від 13.04.2016 № 29229733, прийнятих державним нотаріусом Рокитнянської державної нотаріальної контори Київської області Калітенко Людмилою Броніславівною, - а також записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, внесених на підставі цих рішень.

Тобто, Міністерство юстиції України, приймаючи оскаржуваний наказ переглянуло законність реєстраційної дії (права оренди) за договорами оренди землі.

Таким чином, суд приходить до висновку, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо тієї ж земельної ділянки. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушені прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, позивач не був заявником (скаржником) до Міністерства Юстиції України стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, а відтак, такий спір є спором про право цивільне незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення, здійснено оспорюваний запис.

Також, судом встановлено, що оскарження рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки безпосередньо пов`язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо права оренди земельних ділянок, що свідчить про приватно-правовий характер спірних відносин.

Зазначена вище правова позиція відповідає правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 04.04.2018 у справі № 817/1048/16, від 18.04.2018 у справі № 804/1001/16, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 по справі № 914/2006/17.

З огляду на зміст позовних вимог, фактичні обставини справи, судову практику, яка склалася за наслідками розгляду справи за подібних спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, та з огляду на суб`єктний склад має розглядатись за правилами господарського судочинства.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" вказав, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "суд, встановлений законом" у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися "судом, встановлений законом".

Отже, поняття "суд, встановлений законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Оскільки, спір у цій справі не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, суд дійшов до висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі, згідно приписів ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд закриває провадження у справі: якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

На підставі вищенаведеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 238, ст.ст. 239, 241, 242, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

У Х В А Л И В:

1. Клопотання представника Приватного підприємства "Приватна агрофірма "Агрос" про закриття провадження у справі - задовольнити.

2. Закрити провадження у справі № 810/4531/18 за адміністративним позовом Приватної агрофірми "САВИНЦІ" до Міністерства юстиції України, треті особи: Державний нотаріус Рокитнянської районної державної нотаріальної контори Київської області Калітенко Людмила Броніславівна, Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , Приватне підприємство "Приватна агрофірма "Агрос" про визнання протиправним та скасування Наказу, зобов`язання вчинити дії - закрити.

3. Роз`яснити позивачу, що вирішення даного спору належить до юрисдикції господарських судів.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею в порядку ст. 256 КАС України.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана в порядку, визначеному ст. 295-297 з урахуванням п. 15.5 Перехідних положень КАС України.

Повний текст ухвали виготовлено - 06.02.2020 року

Суддя О.В. Патратій