Постанова

від 04.02.2020 по справі 520/8432/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2020 р.Справа № 520/8432/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бартош Н.С.,

Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г. ,

за участю секретаря судового засідання Мороза М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий І інстанції Старосєльцева О.В., м. Харків) від 05.11.2019 року (повний текст складено 14.11.2019 року) по справі № 520/8432/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СХІД-ТЕЛ"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "СХІД-ТЕЛ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 18.02.2019 р. № 0009755805.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що не вчиняв податкового правопорушення, оскільки податкові накладні вперше зареєстрував своєчасно, а виправляючи допущену у тексті цих накладних помилку не порушив економічних інтересів Держави.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.11.2019 року по справі № 520/8432/19 позовні вимоги задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління державної фіскальної служби у харківській області від 18.02.2019 р. № 0009755805 в частині нарахування штрафу за затримку реєстрації податкових накладних в розмір 40% на суму 34700,00 грн. Позов у решті вимог залишено без задоволення.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в цій частині та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не подав.

Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень.

Колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «СХІД-ТЕЛ» пройшов визначену законодавством процедуру державної реєстрації, унаслідок чого набув правовий статус юридичної особи приватного права, зареєстрований у якості платника ПДВ.

Також судом встановлено, що 14.10.2017 р. підприємством позивача в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр) були зареєстровані податкові накладні № 4 від 20.09.2017 р. на загальну суму 360000,00грн. (у тому числі ПДВ - 60000,00 грн.) та № 5 від 20.09.2017 року на загальну суму 133.750,00грн. (у тому числі ПДВ - 26.750,00грн.).

Виявивши у подальшому помилки у тексті накладних (замість назви контрагента покупця - «АФ «ХЛІБОРОБ» у формі ТОВ» помилково зазначено «Неплатник» , а у графі «індивідуальний податковий номер покупця» замість « 307026311045» помилково указано умовний індивідуальний номер « 100000000000» ), заявник склав до податкової накладної № 4 від 20.09.2017 р. розрахунок коригування кількісних і вартісних показників № 2 від 21.12.2017 р. (зареєстрований 21.12.2017р. згідно квитанції № 1 реєстраційний номер 9274400570) та виписав тією ж датою нову податкову накладну № 15 від 20.09.2017 року із правильним зазначенням назви та індивідуального податкового номеру контрагента (а.с. 51, 57). Податкова накладна № 15 від 20.09.2017 року була зареєстрована в Реєстрі - 22.12.2017 року згідно квитанції № 1, реєстраційний номер 9274673642.

Також, при виявленні аналогічних помилок позивач склав до податкової накладної № 5 від 20.09.2017 року розрахунок коригування кількісних і вартісних показників № 1 від 20.12.2017 року (зареєстрований 20.12.2017 р. згідно квитанції № 1 реєстраційний номер 9273263740) та виписав тією ж датою нову податкову накладну № 14 від 20.09.2017 року із правильним зазначенням назви та індивідуального податкового номеру контрагента. (а.с. 38, 32).

Нова податкова накладна № 14 від 20.09.2017 року була направлена на реєстрацію до ЄРПН за датою виявлення та виправлення помилок - 21.12.2017 року згідно квитанції реєстраційний номер 9274084670, якою повідомлено «Документ прийнято. Реєстрація зупинена» , та на підставі Рішення Комісії ДФС № 30658/36457635 від 29.03.2018 року податкова накладна № 14 від 20.09.2017 року була зареєстрована в ЄРПН згідно квитанції № 2 реєстраційний номер 9274084670.

Також судом встановлено, що 14.12.2018 р. контролюючим органом було проведено камеральну перевірку підприємства позивача з питання дотримання строків реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за період з березня 2016р. по вересень 2018 р., за результатами якої складений акт від 14.12.2018 р. № 269/20-40-58-05-10/36457635, в якому контролюючим органом зафіксовані порушення: п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України за рахунок несвоєчасної реєстрації податкової накладної № 13 від 31.03.2016 року у кількості 3 дні затримки, № 13 від 21.06.2016 року у кількості 5 днів затримки, № 9 від 07.08.2017 року у кількості 7 днів затримки, № 14 від 20.09.2017 року у кількості 67 днів затримки, № 15 від 20.09.2017 року у кількості 68 днів затримки, № 1 від 14.03.2018 року у кількості 13 днів затримки, № 8 від 21.08.2018 року у кількості 4 днів затримки, № 8 від 27.09.2018 року у кількості 16 днів затримки, № 9 від 27.09.2018 року у кількості 16 днів затримки.

У зв`язку з цим, 18.02.2019 р. ГУ ДФС у Харківській області винесене податкове повідомлення-рішення № 0009755805, яким за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, виписаних у період з квітня 2016 року по лютий 2017 на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ 59083,65 грн. застосовано штраф у розмірі 10% у сумі 5908,36 грн.; за затримку від 16 до 30 календарних днів на суму ПДВ 6434,22 грн. застосовано штраф у розмірі 20% у сумі 1286,84 грн.; за затримку від 61 і більше календарних днів на суму ПДВ 86750,00 грн. застосовано штраф у розмірі 40% на суму 34700,00 грн.

Позивач скористався правом адміністративного оскарження вказаного вище податкового повідомлення-рішення, але рішенням ДФС України від 10.05.2019 року № 21423/6/9999/106-0525 скаргу платника податків відхилено.

Не погодившись з прийнятим контролюючим органом податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що при винесенні оскаржуваного рішення в частині нарахування штрафу за затримку реєстрації податкових накладних № 14 та № 15 від 20.09.2017 р. (які були складені на заміну своєчасно зареєстрованих у Реєстрі податкових накладних № 4 від 20.09.2017 року та № 5 від 20.09.2017 року).

Враховуючи те, що рішення суду першої інстанції позивачем не оскаржувалося, а відповідачем рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині задоволення позовних вимог, рішення суду першої інстанції переглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, у відповідності до приписів ст. 308 КАС України.

В доводах апеляційної скарги відповідач по справі послався на те, що помилки, які виникли при складенні податкової накладної та розрахунку коригування є виключно виною бухгалтера або іншої відповідальної особи, яка складала податкову накладну/розрахунок коригування та не можуть розцінюватися судом як обставина, що звільняє платника податків від фінансової відповідальності.

Що стосується рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Пунктом 120-1.1 ст. 120-1 Податкового кодексу України передбачено, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів; 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку має право зареєструвати податкову накладну та/або розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, в якій загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Основні організаційно-правові засади обміну електронними документами між суб`єктами електронного документообігу визначає Порядок обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 06.06.2017 № 557, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03 серпня 2017 р. за № 959/30827.

Згідно п. 2 вказаного Порядку перша квитанція - електронне повідомлення, що формується у форматі (стандарті), затвердженому в установленому законодавством порядку, програмним забезпеченням контролюючого органу за результатами автоматизованої перевірки електронного документа та засвідчує факт і час отримання такого електронного документа в момент такого отримання; друга квитанція - електронне повідомлення, що формується у форматі, затвердженому в установленому законодавством порядку, програмним забезпеченням контролюючого органу (адресатом) за результатами ідентифікації, обробки електронного документа та засвідчує факт і час приймання (неприймання) чи реєстрації такого електронного документа.

Згідно п.п. 11, 12 вказаного Порядку перша квитанція надсилається автору електронного документа протягом двох годин з часу його отримання контролюючим органом, в іншому разі - протягом перших двох годин наступного операційного дня.

У першій квитанції, що формується за результатами автоматизованої перевірки, зазначеної у пункті 10 цього розділу, повідомляється про результати такої перевірки. У разі негативних результатів автоматизованої перевірки у першій квитанції повідомляється про неприйняття електронного документа із зазначенням причин, у такому випадку друга квитанція не формується.

Не пізніше наступного робочого дня з моменту формування першої квитанції, якщо інше не встановлено законодавством та цим Порядком, формується друга квитанція.

Друга квитанція є підтвердженням про прийняття (реєстрацію) або повідомленням про неприйняття в контролюючому органі електронного документа. В другій квитанції зазначаються реквізити прийнятого (зареєстрованого) або неприйнятого (із зазначенням причини) електронного документа, результати обробки в контролюючому органі (дата та час прийняття (реєстрації) або неприйняття, реєстраційний номер, дані про автора та підписувача (підписувачів) електронного документа та автора квитанції).

У разі наявності другої квитанції про прийняття електронного документа датою та часом прийняття (реєстрації) електронного документа контролюючим органом вважаються дата та час, зафіксовані у першій квитанції (п. 14 Порядку).

Судовим розглядом в встановлено, що на виконання п. 201.1 ст. 201 ПК України позивачем 14.10.2017 р. в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр) були зареєстровані податкові накладні № 4 від 20.09.2017 р. на загальну суму 360000,00грн. (у тому числі ПДВ - 60000,00 грн.) та № 5 від 20.09.2017 року на загальну суму 133750,00грн. (у тому числі ПДВ - 26.750,00 грн.).

У вказаних податкових накладних підприємством позивача були виявлені помилки, а саме: замість назви контрагента покупця - «АФ «ХЛІБОРОБ» у формі ТОВ» помилково зазначено «Неплатник» , а у графі «індивідуальний податковий номер покупця» замість « 307026311045» помилково вказано умовний індивідуальний номер « 100000000000» .

У зв`язку з цим, платник податків склав до податкової накладної № 4 від 20.09.2017 р. розрахунок коригування кількісних і вартісних показників № 2 від 21.12.2017 р. (зареєстрований 21.12.2017р. згідно квитанції № 1 реєстраційний номер 9274400570) та виписав тією ж датою нову податкову накладну № 15 від 20.09.2017 року із правильним зазначенням назви та індивідуального податкового номеру контрагента (а.с. 51, 57). Податкова накладна № 15 від 20.09.2017 року була зареєстрована в Реєстрі - 22.12.2017 року згідно квитанції № 1, реєстраційний номер 9274673642.

Аналогічні помилки допущені платником і в податковій накладній № 5 від 20.09.2017 року, у зв`язку з чим, позивач склав розрахунок коригування кількісних і вартісних показників № 1 від 20.12.2017 року (зареєстрований 20.12.2017 р. згідно квитанції № 1 реєстраційний номер 9273263740) та виписав тією ж датою нову податкову накладну № 14 від 20.09.2017 року із правильним зазначенням назви та індивідуального податкового номеру контрагента. (а.с. 38, 32). Нова податкова накладна № 14 від 20.09.2017 року була направлена на реєстрацію до ЄРПН за датою виявлення та виправлення помилок - 21.12.2017 року згідно квитанції реєстраційний номер 9274084670, якою повідомлено «Документ прийнято. Реєстрація зупинена» , та на підставі Рішення Комісії ДФС № 30658/36457635 від 29.03.2018 року податкова накладна № 14 від 20.09.2017 року була зареєстрована в ЄРПН згідно квитанції № 2 реєстраційний номер 9274084670.

З наведеного вбачається, що податкові накладні №№ 4, 5 від 20.09.2017 р. та податкові накладні №№ 14, 15 від 20.09.2017 р. відрізняються виключно в частині заповнення граф «Отримувач» та «ІПН» .

Відповідно до п. 109.1 ст. 109 ПК України, податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідальність за бездіяльність можлива лише у тому випадку, якщо на суб`єкта покладався обов`язок діяти у певній ситуації у визначений спосіб, а він утримався від таких дій (не вчинив необхідних дій).

Як зазначалося вище, підприємством позивача своєчасно подано на реєстрацію податкові накладні від 20.09.2017 р. №№ 4, 5, але після виявлення помилки, ним оформлено податкові накладні від цієї ж дати та щодо тих самих господарських операцій, але з іншим порядковим номером. Після оформлення цих ПН, вони були направлені на реєстрацію.

Відповідно до п. 21 наказу Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307 Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної , у разі здійснення коригування сум податкових зобов`язань, а також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, не пов`язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг, відповідно до статті 192 розділу V ПК України постачальник (продавець) товарів/послуг складає розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної за формою згідно з додатком 2 до податкової накладної. Вказаною нормою також визначено, що не допускається виправлення даних щодо дати складання податкової накладної та її порядкового номера.

На виконання цієї норми Порядку № 1307, підприємством позивача був складений розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних від 20.09.2017 р. №№ 4, 5 (в частині виправлення ІПН отримувача та назви отримувача), тобто помилку, допущену в заголовній частині цієї ПН було виправлено, а податкові накладні за №№ 14, 15, які за своїм змістом за суттю фактично є виправленими ПН за №№ 4, 5, які подавалися на реєстрацію своєчасно. При цьому, внесені платником податку виправлення у податкові накладні на його податкові зобов`язання чи зміни у майновому стані не вплинуло.

На підставі цього, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що реєстрація податкової накладної з метою виправлення раніше допущеної помилки не може бути розцінена, як несвоєчасна реєстрація накладної з вини платника податку-продавця.

Доводи апелянта вказаних вище висновків суду першої інстанції не спростовують.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями ч. 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (№ 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (№ 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують з наведених вище підстав.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи те, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.11.2019 року по справі № 520/8432/19 прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не виявила підстав для його скасування.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.11.2019 року по справі № 520/8432/19 - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.11.2019 року по справі № 520/8432/19 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)Н.С. Бартош Судді (підпис) (підпис) А.М. Григоров З.Г. Подобайло

Повний текст постанови складено 10.02.2020 року