Постанова

від 06.02.2020 по справі 520/6767/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2020 р.Справа № 520/6767/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Зеленського В.В.,

Суддів: Чалого І.С. , П`янової Я.В. ,

за участю секретаря судового засідання Олійник А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2019, головуючий суддя І інстанції: Бідонько А.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 29.10.19 у справі № 520/6767/19

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у Харківській області , Державної фіскальної служби України

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі за текстом також - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі за текстом також - відповідач-1, ГУ ДФС у Харківській області), в якому просив:

- визнати протиправними (незаконними) дії комісії Головного управління ДФС у Харківській області щодо внесення позивача до переліку ризикових платників податків;

- зобов`язати комісію Головного управління ДФС Харківській області виключити позивача з переліку ризикових платників податків;

- визнати протиправними рішення комісії Головного управління ДФС у Харківській області № 1175212/2946711033 від 29.05.2018, № 1175213/2946711033 від 29.05.2018, № 4175214/2946711033 від 29.05.2018 щодо відмови в реєстрації податкових накладних;

- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкові накладні №2 від 11.05.2019 року, №3 від 13.05.2019, №4 від 14.05.2019 року.

До участі у справі судом першої інстанції було залучено у якості співвідповідача Державну фіскальну службу України (надалі також - відповідач-2, ДФС України).

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року, повний текст якого складений 29 жовтня 2019 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 1175212/2946711033 від 29.05.2018, № 1175213/2946711033 від 29.05.2018, № 4175214/2946711033 від 29.05.2018 про відмову в реєстрації Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зобов`язано Державну фіскальну служби України здійснити реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних виданих Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 податкових накладних №2 від 11.05.2019, №3 від 13.05.2019, №4 від 14.05.2019.

У задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із прийнятим рішенням суду першої інстанції ГУ ДФС у Харківській області оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, із викладенням у ньому висновків, які не відповідають обставинам справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач-1 зазначив, що ухвалюючи рішення Харківський окружний адміністративний суд невірно застосував приписи п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України (надалі - ПКУ) та не взяв до уваги приписи Постанови Кабінету Міністрів України №117 від 21.02.2018, яка регулює порядок роботи комісій, що приймають рішення про реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, або відмову в такій реєстрації. Уважає, що судом першої інстанції, за відсутності розрахункових документів, які підтверджують оплату придбаних позивачем товарно-матеріальних цінностей, та відсутності пояснень позивача з цього приводу, неправомірно зобов`язано ДФС України здійснити реєстрацію податкових накладних №2 від 11.05.2019, №3 від 13.05.2019, №4 від 14.05.2019, виданих Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 .

За результатами апеляційного розгляду ГУ ДФС у Харківській області просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції установлено, що у 2019 році ФОП ОСОБА_1 здійснював господарські взаємовідносини з: ТОВ ЗЕТА ПРАЙМ (ЄДРПОУ 41715021), який був постачальником товарів, та ТОВ ВИСОКОВОЛЬТНИЙ СОЮЗ РЗВА (ЄДРПОУ 34704105), що був покупцем придбаних товарів.

Між ТОВ ЗЕТА ПРАЙМ (постачальником) та ФОП ОСОБА_1 (покупцем) було укладено договір № 8 від 01.03.2019, за умовами якого постачальник зобов`язався поставити, а покупець прийняти металообробний інструмент в асортименті та кількості, визначених у рахунках-фактурах (а.с. 25-27).

У травні 2019 року ТОВ ЗЕТА ПРАЙМ (ЄДРПОУ 41715021) на підставі Договору №8 від 01.03.2019 поставило товар (пластини) ФОП ОСОБА_1 на загальну суму 39000,00 грн, у тому числі ПДВ 6500,00 грн, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами (видатковою накладною №4 від 02,05.2019, податковою накладною №1 від 02.05.2019, зареєстрованою в ЄРПН 08.05.2019 р. за №9093039923).

Виконання зобов`язань ФОП ОСОБА_1 підтверджується банківською випискою про сплату за товар від 07.05.2019 на суму 39000,00 грн та товарно-транспортною накладною (ТТН) №32 від 02.05.2019.

Договір №8 від 01.03.2019 р. є реально укладеним та сторони виконали свої зобов`язання за ним. Товари, придбані позивачем у ТОВ ЗЕТА ПРАЙМ , придбаватись з метою подальшої реалізації.

Водночас, судом першої інстанції було встановлено, що позивач здійснював господарські взаємовідносини з ТОВ ПАРДУС ПАКУВАННЯ (ЄДРПОУ 38218835).

Як убачається з матеріалів справи між ТОВ ПАРДУС ПАКУВАННЯ (Постачальником) та ФО-П ОСОБА_1 (Покупцем) було укладено договір №18 від 02.05.2019, за умовами якого Постачальник зобов`язався поставити, а Покупець прийняти та оплатити металообробний інструмент в асортименті та кількості, визначених у рахунках-фактурах (а.с. 101-103).

У травні 2019 року ТОВ ПАРДУС ПАКУВАННЯ на підставі укладеного Договору №18 від 02.05.2019 поставило товар (пластини та розвертки машин) ФОП ОСОБА_1 на загальну суму 19518,72 грн, у тому числі ПДВ 3253,12 грн, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами: видатковою накладною №7 від 13.05.2019, податковою накладною №6 від 13.05.2019, зареєстрованою в ЄРПН 15.05.2019 за №91009574521.

Виконання зобов`язань ФО-П ОСОБА_1 підтверджується банківською випискою про сплату за товар від 16.05.2019 на суму 19518,72 грн та товарно-транспортною накладною (ТТН) №31 від 13.05.2019.

Придбаний товар у подальшому було продано ФОП ОСОБА_1 покупцям:

- ТОВ ВИСОКОВОЛЬТНИЙ СОЮЗ РЗВА (код за ЄДРПОУ 34704105) пластини (код УКТ 3ЕД 820900) в кількості 35 шт. на загальну суму 1048,68 грн, що підтверджується видатковою накладною № 63 від 11.05.2019; податковою накладною № 2 від 11.05.2019 на суму 1048,68 грн; рахунком-фактурою №СФ-00069 від 03.05.2019; банківською випискою від 13.05.2019 на суму 1048,68 грн.

- ТОВ ВИСОКОВОЛЬТНИЙ СОЮЗ РЗВА (код за ЄДРПОУ 34704105) розвертки машин на загальну суму 1221,95 грн, що підтверджується видатковою накладною № 65 від 13.05.2019; податковою накладною № 3 від 13.05.2019 на суму 1221,95 грн; банківською випискою від 13.05.2019 на суму 1221,95 грн.

- ТОВ Кіровоградський інструментальний завод ЛГЗО (код за ЄДРПОУ 34813572) пластини (код УКТ 3ЕД 820900) в загальній кількості 1675 шт. на суму 19585,56 грн., що підтверджується договором №3 від 11.01.2019; видатковою накладною №66 від 14.05.2019; довіреністю на отримання товару №229 від 14.05.2019; податковою накладною №4 від 14.05.2019 на суму 19585,56 грн. Покупець оплатив товар 14.05.2019 в сумі 9792,78 грн. та 12.06.2019 в сумі 6528,52 грн, залишок заборгованості в сумі 3264,26 грн., що дорівнює сумі ПДВ по видатковій накладній №66, покупець відмовляється оплачувати до реєстрації податкової накладної №4.

Згідно з отриманими позивачем квитанціями від 17.05.2019 податкові накладні №2 від 11.05.2019, №3 від 13.05.2019 та №4 від 14.05.2019 було прийнято в Єдиному реєстрі податкових накладних, але реєстрацію їх зупинено. Причини зупинення реєстрації податкових накладних у квитанціях зазначено не було.

Після отримання від ДФС України квитанцій щодо податкових накладних, перелічених вище, на виконання п.п.201.16.2. п.201.16. ст.201 ПКУ, позивачем було направлено на адресу відповідача повідомлення №1 від 22.05.2019, №2 від 23.05.2019 та №3 від 23.05.2019 про надання пояснень та копій документів щодо податкових накладних розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем до податкового органу були надані документи, які підтверджували реальність здійснення господарських операцій ФОП за податковим накладним №2 від 11.05.2019, №3 від 13.05.2019 та №4 від 14.05.2019.

Однак, рішеннями комісії ГУ ДФС у Харківській області: №11752122946711033 від 29.05.2018 було відмовлено в реєстрації податкової накладної №2 (а.с. 20-21); №11752132946711033 від 29.05.2018 було відмовлено в реєстрації податкової накладної №3 (а.с. 54-55); №41752142946711033 від 29.05.2018 було відмовлено в реєстрації податкової накладної №4 (а.с. 75-76), оскільки, на думку відповідача, були відсутні первинні документи, щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні, щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Не погодившись із вказаними рішеннями, позивач звернувся до суду, оскільки вважає, що наявні всі правові підстави для реєстрації податкових накладних.

З урахуванням установлених вище обставин, здійснивши системний аналіз статті 201 Податкового кодексу України, Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року № 1246 (далі - Порядок № 1246), Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених постановою Кабінету Міністрів від 21 лютого 2018 року № 117 (далі - Порядок № 117), суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходив із того, що відсутність належного обґрунтування відповідачем підстав відмови у реєстрації поданих позивачем податкових накладних за умови подання останнім всіх необхідних документів на підтвердження здійснення господарської операції має своїм наслідком скасування оскаржуваних рішень із покладенням на ДФС України обов`язку із вчинення дій щодо реєстрації податкових накладних.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1246 податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно пункту 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених п. 192.1 ст. 192 та п. 201.10 ст. 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до п. 201.1 ст. 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 ст. 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 01 липня 2015); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України Про електронний цифровий підпис , Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Пунктом 13 Порядку № 1246 передбачено, що за результатами перевірок, визначених п. 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Приписи пункту 13 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 117 (далі - Порядок № 117), визначає, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД/ послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; 3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Пунктом 14 Порядку № 117 передбачено, що перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Відповідно до пункту 15 Порядку № 117 письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування.

Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних/розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складені на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних/розрахунках коригування відображені однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з УКТЗЕД або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг).

Приписи пунктів 18 - 20 Порядку № 117 визначають, що письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів.

Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС).

Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Згідно пункту 21 Порядку № 117 підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Відповідно до пункту 13 Порядку №117 у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування;

2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена;

3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Форма рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН визначена Порядком № 117 (додаток 2 до Порядку) та передбачає, що у разі відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН через ненадання платником податку копій документів, документи, які не надано, повинні бути підкреслені, тобто конкретно вказані.

Як убачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, у квитанціях від 17.05.2019 відповідач-2 запропонував позивачу надати пояснення та/або копії документів "достатні для прийняття рішень про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН", однак, не вказав конкретних документів, яких не вистачає; у свою чергу, позивач направив до ДФС України відповідні пояснення щодо реальності господарських операцій із контрагентами; доказів на підтвердження зворотного відповідачами до суду не надано.

Відповідачем-1, незважаючи на надання позивачем письмових пояснень та первинних документів, відсутність фактичних критерії ризиковості, було відмовлено у реєстрації вказаних вище податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Однак, рішення про відмову в такій реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не містять чіткого визначення підстав для відмови в їх реєстрації, а комісією ГУ ДФС в Харківській області лише проставлено відмітки навпроти процитованих підстав для відмови без підкреслення необхідних документів, як передбачено у бланку оскаржуваного рішення.

Жодної інформації щодо причин та підстав для прийняття рішень про відмову у реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідачем не наведено ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час апеляційного перегляду справи, як і не було зазначено, які саме документи складені позивачем із порушенням законодавства.

Водночас правочини, вчинені між позивачем та зазначеними вище контрагентами, не визнано у судовому порядку недійсними, доказів протилежного до суду не надано.

Зупинення реєстрації податкових накладних у ЄРПН не спростовує ані факту здійснення платником податків господарських операцій, ані факту наявності дати виникнення саме першої події (постачання товарів/послуг, або отримання коштів), що підтверджується первинними документами, на підставі яких складалися податкові накладні.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанцій, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного переліку таких документів.

Вживання податковим органом загального посилання на необхідність подання документів "достатніх для прийняття рішень про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН" є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд.

Зазначений висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини.

У рішенні від 13 грудня 2001 року у справі "Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови" ЄСПЛ зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку (пункт 109).

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії", заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року; "Тошкуце та інші проти Румунії", заява №36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Загальними вимогами, які висуваються до індивідуальних актів, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав їх прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів їх прийняття.

Обов`язковою ознакою правового акта індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов`язків, їх зміни чи припинення. Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер. Головною рисою таких актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.

Отже, рішення контролюючого органу повинне відповідати критеріям чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії та не породжувати його неоднозначного трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень.

Зазначений висновок узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема у постанові від 09.07.2019 року у справі №140/2093/18.

У свою чергу, невиконання контролюючим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності, що узгоджується із правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року у справі № 822/1817/18 та від 20 серпня 2019 року у справі № 2540/3009/18.

З урахуванням наведеного колегія суддів уважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що за відсутності належного мотивування податковим органом рішень про відмову у реєстрації податкових накладених з підстав ненадання певних документів без їх деталізації, такі рішення не узгоджуються з вимогами наведених вище нормативно-правових актів, а тому підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Щодо висновків суду першої інстанції про необхідність захисту прав позивача шляхом покладення на відповідача-2 обов`язку зареєструвати податкові накладні №2 від 11.05.2019, №3 від 13.05.2019, №4 від 14.05.2019 суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно із пунктом 20 Порядку № 1246 у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

У контексті наведеного судовою колегією враховується, що відповідно до пунктів 2, 4, 10 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

За правилами частин третьої і четвертої статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Аналіз наведених норм свідчить, що законодавець передбачив обов`язок суду змусити суб`єкт владних повноважень до правомірної поведінки.

Суд повинен відновлювати порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, у тому числі колегіального органа, прийняти конкретне рішення, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Водночас, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Така правова позиція сформована у постановах Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року у справі №2340/3933/18, від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 та від 02 лютого 2016 року у справі № 804/14800/14.

З урахуванням викладеного судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є зобов`язання ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних подані ФОП ОСОБА_1 податкові накладні №2 від 11.05.2019, №3 від 13.05.2019, №4 від 14.05.2019.

Твердження відповідача-1 про те, що судом першої інстанції у рішенні неправомірно зобов`язано ДФС України здійснити реєстрацію податкових накладних №2 від 11.05.2019, №3 від 13.05.2019, №4 від 14.05.2019, виданих Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 , за відсутності розрахункових документів, які підтверджують оплату придбаних позивачем товарно-матеріальних цінностей, та відсутності пояснень позивача з цього приводу, є безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи, дослідженими колегією суддів.

Інші зазначені відповідачем-1 в апеляційній скарзі обставини ґрунтуються виключно на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального та процесуального права. Зміст апеляційної скарги, який повністю дублює відзив на позовну заяву, поданий до суду першої інстанції, містить виключно суб`єктивне бачення відповідачем обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, інших обґрунтувань в апеляційній скарзі наведено не було.

У той же час, колегія суддів акцентує увагу на здійсненні апеляційного перегляду оскарженого судового рішення лише в частині доводів та вимог поданої відповідачем апеляційної скарги відносно визнання протиправними та скасування рішень ГУ ДФС у Харківській області № 1175212/2946711033 від 29.05.2018, № 1175213/2946711033 від 29.05.2018, № 4175214/2946711033 від 29.05.2018, а також зобов`язання ДФС України здійснити реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних №2 від 11.05.2019, №3 від 13.05.2019, №4 від 14.05.2019.

Правильність висновків суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову в частині визнання протиправними (незаконними) дій комісії Головного управління ДФС у Харківській області щодо внесення позивача до переліку ризикових платників податків та зобов`язання комісії Головного управління ДФС Харківській області виключити позивача з переліку ризикових платників податків не може бути перевірена судом апеляційної інстанції, зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 308 КАС України щодо можливого виходу за межі вимог та доводів апеляційної скарги. Зокрема, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не було встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення (ч. 3 ст. 317 КАС України), або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 317 КАС України).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно установив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Ураховуючи, що у задоволенні апеляційної скарги відмовлено у повному обсязі, колегія суддів дійшла висновку, що судові витрати зі сплаті судового збору розподілу не підлягають .

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2019 у справі № 520/6767/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.В. Зеленський Судді І.С. Чалий Я.В. П`янова Повний текст постанови складено 11.02.2020 року