Рішення

від 04.02.2020 по справі 906/1235/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2020 р. м. Житомир Справа № 906/1235/19

Господарський суд Житомирської області у складі: судді Сікорської Н.А.

секретар судового засідання: Макарчук В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Система комплект"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті-Стайл"

про стягнення 31 724,08 грн

Процесуальні дії по справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Система комплект" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті-Стайл" про стягнення 18004,64 грн заборгованості, 13383,48 грн штрафу, 335,92 грн 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу № 01 від 01.02.2019 в частині оплати отриманого за договором товару.

Ухвалою господарського суду від 26.11.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 19.12.2019.

Ухвалою від 19.12.2019 суд залишив позовну заяву без руху та надав Товариству з обмеженою відповідальністю "Система комплект" строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 03.01.2019 в результат надходження від позивача матеріалів для усунення недоліків позовної заяви, судом прийнято вказані матеріали та постановлено продовжити розгляд справи по суті в судовому засіданні 04.02.2020.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі продажу № 01 від 01.02.2019 щодо своєчасної оплати отриманого товару.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що на виконання умов укладеного договору відповідачу поставлено товар на загальну суму 18004,64 грн.

Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за договором купівлі-продажу №01 від 01.02.2019 отриманий від позивача товар не оплатив, внаслідок чого на момент звернення до суду у відповідача існує прострочена заборгованість в розмірі 18004,64грн.

За порушення строків проведення розрахунків позивачем на підставі п. 7.4. договору заявлено до стягнення з відповідача 13383,48грн 10% штрафу за користування чужими грошовими коштами.

За несвоєчасне виконання грошового зобов`язання позивачем на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України заявлено до стягнення з відповідача 335,92грн 3% річних.

Представники сторін в судове засідання не прибули.

03.02.2020 до суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю прибути в судове засідання керівника підприємства через відрядження до м. Львів (а.с.82, 83).

Суд враховує, що про час та місце розгляду справи сторони були повідомлені своєчасно та належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.80-81).

Відповідач, в порядку ст. 165 ГПК України, письмового відзиву на позовну заяву не подав.

Згідно ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки явка відповідача не визнавалась обов`язковою, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вважає за можливе вирішити спір по суті. За вказаного клопотання відповідача від 03.02.2020 суд відхиляє.

Відповідно до ст. 42 ГПК України, учасники справи, серед іншого, мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

В ході розгляду даної справи господарським судом Житомирської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні від 04.02.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, суд підписав вступну та резолютивну частини рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

01.02.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Система комплект" (продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сіті-Стайл" (покупець, відповідач) було укладено договір № 1643/15-ТЕ-10 (далі -Договір) (а.с.11-14).

Відповідно до п. 1.1. Договору продавець бере на себе зобов`язання передати у власність покупця продукцію, електротехнічні матеріали (далі-товар), а покупець зобов`язується прийняти від продавця та здійснити оплату в строки і порядку, передбаченим цим Договором.

За умовами п.1.2. Договору, перелік та найменування товару, що є предметом Договору, встановлюються на основі письмового замовлення покупця, яке передається продавцю у порядку визначеному Договором. Строк та розмір оплати за товар визначаються в рахунках-фактурах, що є невід`ємною частиною Договору.

Ціна товару, який є предметом цього Договору, визначається продавцем у рахунках-фактурах відповідно до порядку продажу товару, згідно внутрішньої маркетингової політики компанії ( п.1.5. Договору).

У п. 2.1. Договору сторони визначили, що продаж товару здійснюється за видатковою накладною у наступному порядку:

- покупець формулює та передає продавцеві письмове замовлення на товар по факсу або замовлення електронною поштою, в якому зазначається найменування, кількість та асортимент товар), який покупець бажає придбати у продавця;

- продавець, отримавши замовлення від покупця, в строк не більше ніж 2 (два) дні, виписує рахунок - фактуру, де зазначається найменування, кількість, асортимент, ціна товару та термін його поставки та передає рахунок-фактуру в руки уповноваженій особі зі сторони Покупця або по факс), електронною помпою:

- покупець, отримавши рахунок-фактуру, не пізніше 2 (двох) днів, до моменту відвантаження товар), підтверджує замовлення продавцю письмово та надає гарантійний лист про погашення боргу з чітко встановленими строками відповідно до цього замовлення. Підтверджене письмове замовлення може бути скасовано тільки за згодою обох сторін;

- покупець отримує товар відповідно до видаткової накладної продавця на підставі оригіналу довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей.

В п.2.2. Договору сторони погодили, що право власності на товар переходить від продавця до покупця в момент відвантаження товару одночасно з підписанням оригіналу видаткової накладної сторонами, або їх уповноваженими представниками, та передачі продавцеві оригіналу довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Згідно п.3.1. Договору, датою поставки товару є дата, що зазначена у видатковій накладній, яка надається Продавцем Покупцю одночасно із передачею товару.

У розділі 4 Договору сторони обумовили вартість та порядок розрахунків.

За умовами п.4.2. Договору, покупець має право на відстрочку платежу протягом поточного місяця з моменту отримання товару за умови, якщо загальна сума заборгованості не перевищує 30000,00грн. у т.ч. ПДВ. Погашення заборгованості по всім відвантаженим рахункам проводиться у поточному місяці, тобто не пізніше 30 числа. У випадку збільшення суми заборгованості, продавець має право призупинити відпуск товару до моменту виконання Покупцем своїх зобов`язань щодо оплати товару.

Пунктом 7.4. Договору сторонами передбачено, що у разі прострочення платежу за товари, відповідно до умов оплати, передбачених п.4.1.,4.2. цього Договору, Покупець сплачує продавцю штраф за користування чужими грошовими коштами в розмірі із розрахунку 10% в місяць від суми заборгованості.

За умовами п.7.5. Договору нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання не припиняється до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за даним Договором.

На виконання умов укладеного Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 18004,64 грн, що підтверджується видатковою накладною № СК-00110 від 06.03.2019 (а.с. 15).

Відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань оплату за отриманий товар за Договором № 1 від 01.0.2019 не здійснив.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань, у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 18004,64грн.

20.05.2019 позивач направив відповідачу претензію № 20/05, в якій вказав, що строк здійснення розрахунків за поставлений товар згідно умов Договору сплинув 30.04.2019, у зв`язку з чим вимагав погасити існуючу заборгованість у сумі 18004,64 грн (а.с. 45).

Відповідач відповіді на претензію не надав та заборгованість у вказаній вище сумі не оплатив.

За невиконання зобов`язання щодо своєчасної оплати товару позивач на підставі п. 7.4. договору нарахував відповідачу 13383,48 грн 10% штрафу від суми заборгованості за кожний місяць.

Водночас, на підставі ст. 625 ЦК України позивач, за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором нарахував до стягнення з відповідача 335,92 грн 3 % річних.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 627 ЦК України та ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору купівлі-продажу № 01 від 01.02.2019.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Судом встановлено факт належного виконання зобов`язань з боку позивача щодо поставки відповідачу товару, визначеного у Договорі на загальну суму 18004,64грн, що підтверджується видатковою накладною та довіреностю №8 від 06.03.2019, що містяться в матеріалах справи (а.с. 15-16).

При цьому, в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо наявності заперечень відповідача стосовно кількості, строку чи якості отриманого товару.

Отже, позивачем дотримано вимоги договору в частині виконання його зобов`язань за договором.

Факт виконання позивачем свого зобов`язання щодо поставки товару вказує на необхідність виконання відповідачем обов`язку щодо оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено вище, в п. 4.2. Договору сторони передбачили можливість відстрочення платежу протягом поточного місяця з моменту отримання товару, зокрема визначили, що погашення заборгованості по всім відвантаженим рахункам проводиться у поточному місяці, тобто не пізніше 30 числа.

Таким чином, товар отриманий від позивача, що поставлявся на умовах видаткової накладної №СК-00110 від 06.03.2019 на суму 18004,64грн, відповідач зобов`язаний був оплатити до 30.03.2019.

Доказів погашення заборгованості перед позивачем у заявленій сумі матеріали справи не містять.

За нормами ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших умов, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

За таких обставин, вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 18004,64 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача 10 відсотків від простроченої суми за невиконаня грошового зобов`язання в сумі 13383,48грн. суд дійшов наступних висновків.

Так, обгрутовуючи підстави стягнення з відповідча вищевказаного штрафу, позивач посилається на норми ч.ч. 1, 3 ст. 549, ч. 2 ст. 551 ЦК України та ч. 6 ст. 231 ГК України

З тексту позовної заяви та поданого позивачем розрахунку (а.с.49) вбачається, що розрахунок стягуваної суми здійснено, виходячи із заборгованості в сумі 18004,64 грн за кожен місяць за період з 01.04.2019 до 13.11.2019.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 ЦК України визначає правові наслідки порушення зобов`язання, зокрема, сплату неустойки.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом (ч.2 ст.551 ЦК України).

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до положень ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк (ч. 4 ст. 232 ГК України).

Так, за умовамит п.п. 7.4, 7.5. Договору у разі прострочення платежу за товари, відповідно до умов оплати, передбачених п.4.1.,4.2. цього Договору, покупець сплачує продавцю штраф за користування чужими грошовими коштами в розмірі із розрахунку 10% в місяць від суми заборгованості.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання не припиняється до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за даним Договором.

Проаналізувавши умови п.п. 7.4, 7.5 договору в контексті з приписами норм чинного законодавства, яке регулює розмір та порядок застосування штрафних санкцій, суд прийшов до висновку, що передбачена сторонами відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 10% в місяць за порушення грошового зобов`язання за весь час користування чужими грошовими коштами, який нараховується до повного виконання зобов`язання, за своєю правовою природою є пенею за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання.

Згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, оскільки суд дійшов висновку, що відповідальність, яку визначили сторони, за правовою природою є пенею, тому її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Приписами ч.6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Оскільки сторони визначили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання не припиняється до повного зобов`язань за даним Договором, що відповідає приписам ч. 6 ст. 232 ГК України, тому нарахування пені до 13.11.2019 є правомірним.

Враховуючи викладені обставини, суд здійснив власний розрахунок пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період, заявлений позивачем, згідно якого розмір пені становить 3122,94 грн.

З огляду на викладене, вимога про стягнення відсотків від простроченої суми за невиконаня грошового зобов`язання підлягає задоволенню в сумі 3122,94 грн.

В задоволенні 10260,54 грн. (13383,48 грн. - 3122,94 грн.) суд відмовляє за безпідставністю вимог.

Стосовно вимог про стягнення 335,92 грн 3 % річних суд зазначає про наступне.

Приписами ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З розрахунку позивача (а.с.48) видно, що 3 % річних позивач нарахував за період з 01.04.2019 до 13.11.2019 на суму простроченої заборгованості 18004,68 грн, які склали 335,92 грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірним та обґрунтованим.

Відтак вимога про стягнення з відповідача 335,92 грн. 3% річних за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання підлягає задоволенню у вказаній сумі.

Згідно із ч. 2, 3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову на загальну суму 21463,50 грн, з яких: 18004,64 грн основного боргу, 3122,94 грн пені та 335,92грн 3 % річних. В частині стягнення 10260,54грн пені суд відмовляє за безпідставністю.

Виходячи з приписів ч. 9 ст. 129 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, судовий збір покладається на відповідача у сумі 1921,00 грн.

Щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 16 ГПК України).

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 16 ГПК України).

Відповідно ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Так, позивачем до позовної заяви було долучено копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №6495/10 від 23.03.2018, виданого Гулько Жанні Вікторівні (а.с.54), а також долучено ордер серії КС № 525044 від 19.11.2019 на надання правової допомоги позивачу (а.с.50).

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до частин 1-4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В матеріалах справи міститься укладений між ТОВ "Система комплект" (замовник, позивач) та адвокатом Гулько Ж.В. договір № 02/05-1 від 02.05.2018 про надання правової допомоги (а.с. 51).

Відповідно до п. 1 договору, адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах передбачених цим договором, а замовник зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами.

Згідно п.4.1. договору, розмір оплати праці адвоката при наданні правової допомоги, а також умови та порядок розрахунків визначаються сторонами в додатках до цього договору.

Згідно ч. 1 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Позивачем у позовній заяві зазначено, що згідно попереднього (орієнтованого) розрахунку судових витрат - витрати на правничу допомогу, які позивач очікує понести у зв`язку з розглядом справи, становлять 2000,00 грн. (а.с.56).

При цьому до матеріалів позовної заяви позивачем не додано детальний розрахунок наданих адвокатських послуг.

Як на доказ сплати позивачем суми понесених адвокатських витрат у розмірі 2000,00 грн позивач зсилається на наявне платіжне доручення № 900 від 19.11.2019 (а.с.55).

Дослідивши надані представником позивача документи на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн., суд встановив, що в платіжному дорученні № 900 від 19.11.2019 у розділі призначення платежу зазначено: "плата за правову допомогу зг.договору № 02/05-1 від 02.05.2019 рах. № 14.11.2019 без ПДВ.", в той час як в даній справі послуги адвоката надавались згідно договору № 02/05-1 від 02.05.2018. Тобто, даним платіжним документом оплачені послуги по іншому договору, не в межах даної справи.

Суд вважає за необхідне зауважити, що в матеріалах справи відсутній також рахунок № 164 від 14.11.2019 зазначений у призначенні платежу платіжного доручення № 900, а також акт приймання виконаних робіт.

Суд також ураховує, що позивач, на порушення норм ст. 126 ГПК України, не подав детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, який є необхідним для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат.

Відсутність детального опису робіт (послуг), виконаних (наданих) адвокатом, зокрема із зазначенням витраченого часу на відповідні види робіт, ставить під сумнів, чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмета спору.

З урахуванням викладених обставин, у зв`язку з тим, що позивачем не обґрунтовано та не доведено належними доказами факт реального понесення ним таких витрат, суд дійшов висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача судових витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 2000,00 грн.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті-Стайл" (10014, Житомирська область, місто Житомир, вул. Мала Бердичівська, 25, офіс 49, код ЄДРПОУ 40134131)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Система Комплект" (04050, м.Київ, вул. Білоруська,30, код ЄДРПОУ 41203656)

-18004,64грн заборгованості;

- 3122,94 грн. штрафних санкцій;

- 335,92грн 3% річних;

- 1921,00 судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днівз дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 10.02.20

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1- до справи;

2- позивачу (ре.у з повід. )

3- відповідачу (10014, м. Житомир, вул. Мала Бердичівська, будинок 25, офіс 49) (рек. з пов.).