Рішення

від 10.02.2020 по справі 910/17226/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.02.2020Справа № 910/17226/19

Суддя Господарського суду міста Києва Чинчин О.В. , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Державного підприємства Конотопський авіаремонтний завод Авіакон (41600, Сумська обл., місто Конотоп, ВУЛИЦЯ РЯБОШАПКА, 25, Ідентифікаційний код юридичної особи 12602750) до проТовариства з обмеженою відповідальністю ВІБРО-ПРИЛАД УКРАЇНА (01023, м.Київ, ВУЛИЦЯ ПЕЧЕРСЬКИЙ УЗВІЗ, будинок 5, квартира 202, Ідентифікаційний код юридичної особи 40401494) стягнення 69111,41 грн. Представники: без повідомлення представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство Конотопський авіаремонтний завод Авіакон (далі-Позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ВІБРО-ПРИЛАД УКРАЇНА (далі-Відповідач) про стягнення 69 111,41 грн, з яких 59972,71 грн. пені та 9138,70 грн. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням Відповідачем зобов`язання щодо поставки товару за Договором № 498-18 від 23.05.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2019 позовну заяву Державного підприємства Конотопський авіаремонтний завод Авіакон прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №910/17226/19, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 11.12.2019 направлено на адреси Сторін рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення 16.17.2019 та 17.12.2019 уповноваженим особам Позивача та Відповідача ухвали суду від 11.12.2019.

02.01.2020 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив, в якому останній, заперечуючи проти позову, зазначає, що Позивачем не дотримано умов Договору щодо можливості врегулювання спору шляхом утримання в однобічному порядку неустойки (штрафу, пені) із суми, що підлягає оплаті Відповідачеві, з направленням повідомлення із вказівкою суми неустойки, розрахунку видатків та збитків. Проте, вказаного повідомлення Позивачем Відповідачу не направлялось. Крім того, Відповідач наполягає на пропуску Позивачем позовної давності. З наведених підстав Відповідач просить суд відмовити у позові про стягнення штрафних санкцій за порушення зобов`язань за Договором № 498-18 від 23.05.2018.

10.01.2020 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній підтримав вимоги, з підстав, наведених у позові. Також вказував, що звернення до Відповідача з письмовою вимогою є правом, а не обов`язком Позивача; вирахування сум штрафних санкцій із суми, що підлягає оплаті Позивачем є неможливим, зважаючи на умови договору щодо оплати продукції по факту поставки, тоді як поставка не відбулась; при укладенні Договору (п. 10.7) сторонами збільшена позовна давність по всіх видах зобов`язань, вимог і відповідальності до трьох років.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.05.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю ВІБРО-ПРИЛАД Україна (Постачальник) та Державним підприємством Конотопський авіаремонтний завод АВІАКОН (Покупець) укладений Договір № 498-18 (далі - Договір 498-19), відповідно до умов якого Постачальний зобов`язується передати, а Покупець - прийняти й оплатити продукцію, вказану у Додатку 1 до Договору, на умовах, передбачених даним Договором. (а.с. 5-10)

За умовами п. 2.1 Договору № 498-18 кількість, номенклатура Продукції вказується в Додатку 1 до даного договору, що є невід`ємною частиною Договору.

У пункті 3.1 Договору № 498-18 сторони погодили, що поставка Продукції здійснюється на умовах поставки DDP м. Конотоп, склад Нова Пошта відповідно до Офіційних правил тлумачення торгівельних термінів ІНКОТЕРМС у редакції 2010.

Відповідно до п. 3.2 Договору № 498-18 строки поставки Продукції складають 30 календарних днів з моменту набуття чинності цим Договором. Постачальник має право здійснити поставку Продукції в інші строки і винятково на підставі попередньої згоди Покупця в письмовій формі.

Згідно з п. 4.1. Договору № 498-18 Поставка продукції здійснюється за цінами, які визначені у Додатку № 1 і включають всі податки, збори й інші обов`язкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування й інші видатки Постачальника, пов`язані з поставкою Продукції. Загальна вартість Договору на момент його укладення 114233,74 грн., у тому числі ПДВ 19038,96 грн..

Пунктом 5.2. Договору № 498-18 сторони погодили, що оплата здійснюється протягом 10 робочих днів здати поставки відповідної продукції на підставі виставленого рахунку та за умови позитивних результатів вхідного контролю Покупця в розмірі 100% від вартості продукції.

У пунктах 7.1, 7.3, 7.6. Договору № 498-18 сторони передбачили, що за невиконання або неналежне виконання умов даного Договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

У випадку порушення строків або обсягів поставок Продукції, Постачальник сплачує Покупцеві штраф в розмірі 8% від вартості не поставленої в строк Продукції за кожен факт порушення. У випадку порушення строків поставки більше ніж на 10 календарних днів Покупець має право відмовитись від подальшого приймання й оплати Продукції, а також вимагати повернення раніше сплачених за Продукцію коштів, які Постачальних зобов`язаний повернути протягом трьох банківських днів з моменту одержання повідомлення Покупця, яке вважається отриманим Постачальником після закінчення трьох робочих днів з моменту його відправлення Покупцем на адресу Постачальника, зазначену в даному Договорі, при цьому, на весь період починаючи з дати отримання авансового платежу до дати його повернення на суму авансового платежу нараховується процент у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Неустойка (штраф, пеня), штрафні санкції за цим Договором, нараховуються протягом усього періоду порушення.

Даний Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2018 року, але у будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань. Закінчення строку дії даного Договору не звільняє Сторони від відповідальності за порушення зобов`язання за даним Договором (п.10.6. Договору № 498-18)

Відповідно до п. 10.7 Договору № 498-18 по всіх видах зобов`язань, вимог і відповідальності Сторін за цим Договором Сторони домовились встановити позовну давність тривалістю три роки (за винятком випадків, коли законом передбачено більш тривалу позовну давність).

Додатком №1 від 23.05.2018 до Договору № 498-18 Сторони узгодили найменування товару, одиницю виміру, кількість, ціну за одиницю, загальну вартість товару, що поставляється по цій специфікації - 114233,74 грн. (а.с. 11)

Листом № 22 від 14.06.2018 Відповідач просив Позивача перенести строки поставки Продукції за договором № 498-18 від 23.05.2018 на тридцять діб, у зв`язку з переносом строків поставки підприємством виробником, та розглянути питання попередньої оплати у розмірі 50% від суми контракту. (а.с. 13)

У відповідь Позивач (лист № 1709 від 15.06.2018) повідомив Відповідача про неможливість здійснення попередньої оплати, оскільки це суперечить первинним умовам тендеру № 2275317 від 23.03.2018, та неможливість перенесення строку постачання продукції на 30 діб, зважаючи що таке перенесення призведене до зриву виробничого плану. (а.с. 15)

Також, листом № 1729 від 20.06.2018 Позивач повідомив Відповідача про неможливість перенесення строків постачання продукції за Договором № 498-18 від 23.05.2018 на тридцять діб, з посиланням на те, що таке перенесення призведене до зриву виробничого плану.

Відповідач листом № 44 від 22.06.2018 звернувся до Позивача з проханням про перенесення строків поставки продукції по Договору № 498-18 від 23.05.2018 на 20 діб, у зв`язку з переносом строків поставки підприємством виробником, та виниклими труднощами митного оформлення продукції на території РФ. (а.с. 12)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач не виконав свої зобов`язання з поставки продукції за Договором № 498-18 від 23.05.2018, у зв`язку з чим просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ВІБРО-ПРИЛАД Україна пеню на підставі абзацу 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України у розмірі 59 972,72 грн. та штраф у розмірі 8% на підставі п. 7.3. Договору № 498-18 від 23.05.2018 у розмірі 9138,70 грн.

Заперечуючи проти позову, Відповідач посилається на те, що Позивачем не дотримано умов Договору щодо можливості врегулювання спору шляхом утримання в однобічному порядку неустойки (штрафу, пені) із суми, що підлягає оплаті Відповідачеві, з направленням повідомлення із вказівкою суми неустойки, розрахунку видатків та збитків. Проте, вказаного повідомлення Позивачем Відповідачу не направлялось. Крім того, Відповідач наполягає на пропуску Позивачем позовної давності.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Державного підприємства Конотопський авіаремонтний завод Авіакон підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини;

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Дослідивши умови Договору № 498-18 від 23.05.2018 Судом встановлено, що за своєю правовою природою укладений договір є договором поставки.

Правовідносини поставки врегульовано §§ 1, 3 Глави 54 Купівля-продаж Цивільного кодексу України та § 1 Поставка Господарського кодексу України.

За приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У пункті п. 3.2 Договору № 498-18 Сторони погодили, що строки поставки Продукції складають 30 календарних днів з моменту набуття чинності цим Договором. Постачальник має право здійснити поставку Продукції в інші строки і винятково на підставі попередньої згоди Покупця в письмовій формі.

За умовами п. 10.6. Договору № 498-18 Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами.

Суд звертає увагу, що Договір № 498-18 підписаний 23.05.2018, вказівки щодо іншої дати підписання Договір не містить, та Сторонами не стверджується.

Таким чином, Суд зазначає, що з аналізу п. 3.2. та п. 10.6 Договору № 498-18 в їх сукупності, Відповідач мав здійснити поставку Позивачеві продукції за вказаним договором протягом 30 календарних днів з 23.05.2018, тобто до 22.06.2018, або в іншій строк, письмово погоджений Покупцем.

Відповідно до частин 1 і 2 статті 614 ЦК особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Таким чином, у зобов`язальних правовідносинах вина особи, яка порушила зобов`язання, презюмується і саме на неї покладається обов`язок з доведення відсутності своєї вини у порушенні зобов`язання.

Вказана правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 908/1399/17.

Суд звертає увагу на те, що до матеріалів справи не було додано належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 77 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження поставки Відповідачем Позивачу продукції, передбаченої умовами Договору № 498-18, у строк до 22.06.2018, чи письмового погодження Позивачем можливості поставки продукції в інші строки.

Отже, Судом встановлено, що всупереч умовам Договору № 498-18 Товариство з обмеженою відповідальністю ВІБРО-ПРИЛАД Україна не здійснило поставку товару на суму 114 233,74 грн. 00 коп. у строк по 22.06.2018.

При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь пеню на підставі абзацу 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України за загальний період прострочки з 23.06.2018 по 29.11.2019 у розмірі 59972 грн. 71 коп. та 8% штрафу на підставі п. 7.3. Договору № 498-18 у розмірі 9136 грн. 70 коп. При цьому, Судом встановлено, що у наданому Позивачем розрахунку заявлених до стягнення сум, в даті поставки за Договором допущено технічну помилку, а саме вказано 22.06.2019 замість 22.06.2018, про наведене свідчить вказана кількість днів прострочення виконання зобов`язання (525 дня) до дня пред`явлення вимоги - 29.11.2019.

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з нормами ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому Суд зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов`язань.

Відповідно до частини 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафної санкції у вигляді пені, передбаченого абзацом 3 частини 2 статті 231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір пені.

При цьому, штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовуються за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій (п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Як встановлено Судом, Державне підприємство Конотопський авіаремонтний завод АВІАКОН є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, Відповідачем допущено прострочення виконання негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товару, розмір пені за прострочку поставки товару не передбачений умовами Договору №498-18 від 23.05.2018, а тому до вказаних правовідносин сторін підлягає застосуванню абзац 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України.

Судом встановлено, що Позивачем заявлена до стягнення з відповідача пеня у розмірі 59 972 грн. 71 коп. за період з 23.06.2019 по 29.11.2019.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України та ч. 1 ст. 230 ГК України неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. ч. 4, 6 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України.

Згідно зі ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Статтею 252 ЦК України передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Пунктом 7.6 Договору № 498-18 від 23.05.2018 встановлено, що неустойка (штраф, пеня) штрафні санкції за цим Договором нараховуються протягом усього періоду порушення.

Вітм, Пункт 7.6. Договору № 498-18 від 23.05.2018 не містить ні іншого строку, відмінного від встановленого частиною 6 статті 232 ГК України, наприклад, який є меншим або більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати, ні зазначенням до дати фактичного виконання , тощо.

Отже, умову, передбачену у п. 7.6. Договору № 498-18 від 23.05.2018, неможливо визнати такою, що встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верхового Суду від 15.11.2019 у справі № 904/1148/19 та від 12.12.2019 у справі № 911/634/19.

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв`язку з неналежним виконанням умов Договору № 498-18, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного зобов`язання з 23.06.2018 по 29.11.2019 у розмірі 59972 грн. 71 коп. вважає, що згідно з вірним арифметичним розрахунком, здійсненим судом з врахуванням положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, з Відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня, нарахована за період з 23.06.2018 по 22.12.2018 у розмірі 20904 грн. 77 коп.

Пунктом 7.3 Договору №498-18 передбачено, що у випадку порушення строків або обсягів поставок продукції, Постачальник сплачує Покупцеві штраф у розмірі 8% від вартості не поставленої в строк продукції за кожен факт порушення.

Виходячи з того, що сторони умовами договору передбачили застосування у разі порушення терміну поставки продукції штрафу від суми несвоєчасно поставленого товару та несвоєчасно виконаних робіт (послуг); спірні правовідносини є господарськими, а відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські санкції, зокрема, штраф, застосовуються за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки за невиконання грошового зобов`язання, Суд вважає, що вимоги Позивача є обґрунтованими.

Крім того, Суд звертає увагу, що з урахуванням правової позиції Верховного Суду України, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Суд, перевіривши розрахунок штрафу на підставі п.7.3 Договору №498-18 від 23.05.2018, прийшов висновку, що вказані позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню у повному обсязі та до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає 8% штрафу у розмірі 9138грн. 70 коп.

Щодо заперечень Відповідача проти позову з посиланням на те, що Позивачем не дотримано умов Договору щодо можливості врегулювання спору шляхом утримання в однобічному порядку неустойки (штрафу, пені) із суми, що підлягає оплаті Відповідачеві, з направленням повідомлення із вказівкою суми неустойки, розрахунку видатків та збитків, то Суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 5.5. Договору № 498-18 неустойка (штраф, пеня), що підлягає сплаті Постачальником, а також понесені Покупцем видатки й збитки, що підлягають відшкодуванню Постачальником, розраховані в порядку, визначеному цим Договором і чинним законодавством, можуть бути утримані Покупцем в однобічному безумовному порядку (у тому числі після закінчення строку дії даного Договору) із суми, що підлягає оплаті Постачальникові, шляхом відправлення Постачальникові відповідного повідомлення із вказівкою суми неустойки, розрахунків видатків і збитків.

Втім, проаналізувавши умови наведеного пункту Договору в їх сукупності зі умовами Договору щодо порядку оплати та строків поставки продукції, Суд зазначає, що утримання Покупцем в однобічному порядку неустойки із суми, що підлягає сплаті Продавцеві є правом, а не обов`язком Позивача і може бути застосовано під час здійснення оплати за фактом поставки Продукції (п. 5.2 Договору). Однак, Судом встановлено, що Відповідачем порушено виконання зобов`язання з поставки за Договором № 498-18 вже більше ніж на півтора роки, доказів на підтвердження можливості виконання зобов`язання з поставки суду не надано, тому у Суду відсутні підстави вважати, що Відповідачем буде виконане у майбутньому зобов`язання за Договором, якому кореспондується обов`язок Позивача з оплати.

Отже, заперечення Відповідача не приймаються судом до уваги.

Водночас, Суд також не приймає до уваги твердження Відповідача щодо звернення Позивача до суду за захистом своїх прав поза межами позовної давності, оскільки при укладенні Договору № 498-18, а саме п. 10.7, Сторони домовились встановити позовну давність тривалістю три роки по всіх видах зобов`язань, вимог і відповідальності.

Інших заперечень, чи конкретних помилок у здійснених Позивачем розрахунках із зазначенням точних сум Відповідачем не наведено.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю ВІБРО-ПРИЛАД УКРАЇНА на користь Державного підприємства Конотопський авіаремонтний завод Авіакон підлягає стягненню 20 904,77 грн. пені та 9138,70 грн. штрафу.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 124, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ :

1. Позовні вимоги Державного підприємства Конотопський авіаремонтний завод Авіакон до Товариства з обмеженою відповідальністю ВІБРО-ПРИЛАД УКРАЇНА - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ВІБРО-ПРИЛАД УКРАЇНА (01023, м.Київ, ВУЛИЦЯ ПЕЧЕРСЬКИЙ УЗВІЗ, будинок 5, квартира 202, Ідентифікаційний код юридичної особи 40401494) на користь Державного підприємства Конотопський авіаремонтний завод Авіакон (41600, Сумська обл., місто Конотоп, ВУЛИЦЯ РЯБОШАПКА, 25, Ідентифікаційний код юридичної особи 12602750) 20 904,77 грн. (двадцять тисяч дев`ятсот чотири грн. 77 коп.) пені, 9138,70 грн. (дев`ять тисяч сто тридцять вісім грн..) штрафу, 835,06 грн. (вісімсот тридцять п`ять грн. 06) коп.) судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 10 лютого 2020 року.

Суддя О.В. Чинчин