Рішення

від 11.02.2020 по справі 910/17059/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.02.2020Справа № 910/17059/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дженерал Альянс" до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельна компанія "Скіф" про стягнення 40 911,75 грн.,

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю "Дженерал Альянс" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом, посилаючись на те, що на виконання умов договору поставки № 260918/2, укладеного 26 вересня 2018 року між ним та товариством з обмеженою відповідальністю "Торговельна компанія "Скіф" (далі - Компанія), позивач згідно видаткових накладних поставив відповідачу у власність продукцію на загальну суму 262 886,92 грн. Оскільки Компанія взяте на себе за вказаною угодою зобов'язання по оплаті вартості цього товару виконала лише частково, заборгувавши таким чином позивачу 20 550,44 грн., останній, посилаючись на статті 525, 526, 546, 548, 549, 629, 655, 692 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 174, 193, 199, 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просив суд стягнути з відповідача вищезазначену суму боргу, а також 17 077,79 грн. пені, 1 839,56 грн. - інфляційних втрат та 1 443,96 грн. трьох процентів річних, нарахованих у зв'язку з несвоєчасним проведенням розрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 4 грудня 2019 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали.

12 грудня 2019 року через загальний відділ канцелярії суду позивачем на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 4 грудня 2019 року подано документи для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13 грудня 2019 року вищенаведену позовну заяву Товариства прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/17059/19 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

Крім того, цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Проте Компанія у визначений судом строк відзив на позовну заяву не подала, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направила.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі, судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, копія ухвали суду від 13 грудня 2019 року про відкриття провадження у справі № 910/17059/19 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адреси відповідача, зазначені в позовній заяві, а саме: 04111, місто Київ, вулиця Салютна, будинок 5, квартира 73 (юридична адреса), а також: 03124, місто Київ, вулиця Василенка, будинок 7, офіс 706/1 БЦ "Геліос" (адреса для листування).

Відповідно до частини 3 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Приписами пункту 1 частини 6 статті 242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є день вручення судового рішення під розписку.

З матеріалів справи вбачається, що копія вищенаведеної ухвали Господарського суду міста Києва від 13 грудня 2019 року, направлена відповідачу на його адресу для листування, зазначену в позовній заяві, була отримана уповноваженим представником Компанії 17 грудня 2019 року, про що свідчить наявне у матеріалах справи відповідне повідомлення про вручення цього судового відправлення.

Проте відповідач у встановлений строк відзив на позов не подав та не скористався наданими йому процесуальними правами.

Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги те, що Компанія належним чином була повідомлена про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

26 вересня 2018 року між Товариством та Компанією був укладений договір поставки № 260918/2, за умовами якого позивач зобов'язався поставити, а відповідач - прийняти та оплатити продукцію у кількості, по найменуваннях і цінах, зазначених у видаткових накладних, що виписуються на кожну партію продукції та вважаються невід'ємною частиною вказаного договору.

Даний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих суб'єктів господарювання.

За умовами пункту 2.1 вказаної угоди її загальна сума складається із сум конкретних поставок продукції, що здійснені протягом терміну дії даного правочину.

Датою постачання партії продукції вважається дата підписання видаткової накладної на партію продукції обома сторонами, що засвідчує прийняття продукції покупцем від постачальника (пункт 4.4 договору).

Відповідно до пункту 4.10 цієї угоди право власності на продукцію переходить від постачальника до покупця після підписання представником покупця або покупцем видаткової накладної, що свідчить про приймання продукції по якості та кількості.

Оплата кожної партії продукції здійснюється в безготівковій формі на підставі видаткових накладних, що підписані уповноваженими представниками сторін. Розрахунки також можуть здійснюватись шляхом внесення готівкових коштів в касу постачальника (пункт 8.1 договору).

Згідно з пунктом 8.4 даного правочину днем здійснення платежу в безготівковій формі вважається день в який сума, що підлягає сплаті, зарахована на розрахунковий рахунок постачальника.

Покупець вважається таким, що виконав зобов'язання по оплаті партії продукції тоді, коли грошові кошти були перераховані покупцем та зараховані на розрахунковий рахунок постачальника (пункт 8.7 договору).

Пунктом 10.1 укладеної між сторонами угоди визначено, що остання набуває чинності з моменту підписання і діє до 31 грудня 2018 року, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Судом встановлено, що на виконання умов вищезазначеного правочину позивач згідно видаткових накладних від 30 вересня 2018 року № 433, від 3 жовтня 2018 року № 438, від 10 жовтня 2018 № 444, від 11 жовтня 2018 року № 446, від 13 жовтня 2018 року № 448, від 13 жовтня 2018 року № 449, від 19 жовтня 2018 року № 458, від 20 жовтня 2018 року № 460, від 22 жовтня 2018 року № 463, від 23 жовтня 2018 року № 465, від 26 жовтня 2018 року № 468, від 2 листопада 2018 року № 476, від 8 листопада 2018 року № 484, від 8 листопада 2018 року № 485 та від 9 листопада 2018 року № 487 поставив відповідачу продукцію на загальну суму 262 886,92 грн. (у т.ч. ПДВ).

Факт поставки вказаного товару підтверджується наявними у матеріалах даної справи копіями вищенаведених видаткових накладних, підписаних уповноваженими представниками сторін та скріпленими печатками цих суб'єктів господарювання.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором поставки від 26 вересня 2018 року № 260918/2 також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов даної угоди.

Проте всупереч положенням вищенаведеного правочину Компанія взятий на себе обов'язок по оплаті вартості поставленого їй товару виконала лише частково, сплативши позивачу 242 336,48 грн. та заборгувавши таким чином останньому 20 550,44 грн. Факт часткової оплати продукції підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень від 3 жовтня 2018 року № 214 на суму 23 088,20 грн., від 5 жовтня 2018 року № 229 на суму 20 000,00 грн., від 8 жовтня 2018 року № 236 на суму 20 819,60 грн., від 10 жовтня 2018 року № 242 на суму 11 790,72 грн., від 17 жовтня 2018 року № 249 на суму 4 200,00 грн., від 21 жовтня 2018 року № 248 на суму 4 660,72 грн., від 21 жовтня 2018 року № 249 на суму 9 195,40 грн., від 22 жовтня 2018 року № 255 на суму 14 295,88 грн., від 22 жовтня 2018 року № 256 на суму 9 089,60 грн., від 30 жовтня 2018 року № 279 на суму 5 474,00 грн., від 31 жовтня 2018 року № 284 на суму 13 465,12 грн., від 5 листопада 2018 року № 287 на суму 14 628,00 грн., від 8 січня 2019 року № 324 на суму 15 824,18 грн., від 9 січня 2019 року № 319 на суму 14 545,20 грн., від 25 січня 2019 року № 346 на суму 11 259,86 грн. та від 9 лютого 2019 року № 356 на суму 50 000,00 грн.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача за договором поставки від 26 вересня 2018 року № 260918/2, яка складає 20 550,44 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і Компанія на момент прийняття рішення не надала документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Товариства до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв'язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

Також у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за спірним договором поставки, позивач просив суд стягнути з відповідача 17 077,79 грн. пені, нарахованої у період з 1 жовтня 2018 року по 2 грудня 2019 року на відповідні суми заборгованості за вищевказаними видатковими накладними відповідно до наданого Товариством розрахунку.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 9.4 договору передбачено, що за прострочення оплати продукції, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення, а також відшкодовує збитки, нанесені постачальнику простроченням оплати.

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Водночас пунктом 9.6 договору сторони погодили, що пеня, визначена, зокрема, пунктом 9.4 даного правочину, підлягає нарахуванню протягом трьох календарних років.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням вищевказаних норм чинного законодавства, суд дійшов висновку про те, що обґрунтованою та арифметично вірною сумою наведеної штрафної санкції, що підлягає стягненню з Компанії на користь позивача, є пеня в розмірі 17 027,23 грн., нарахована у зазначені позивачем в його розрахунку періоди із застосуванням подвійної облікової ставки НБУ.

Разом із тим, у задоволенні вимог Товариства про стягнення з відповідача пені у розмірі 50,56 грн. слід відмовити.

Слід також зазначити, що за пунктом 1 частини 2 статті 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 3 статті 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Оскільки сторони у даній справі не заявляли про застосування позовної давності щодо стягнення суми пені, то позовна давність до даної позовної вимоги судом не застосовується.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо своєчасної оплати поставленого йому товару, позивач також просив суд стягнути з Компанії 1 443,96 грн. трьох процентів річних та 1 839,56 грн. інфляційних втрат, нарахованих у відповідні періоди згідно наданого Товариством розрахунку.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки заявлений Товариством до стягнення розмір трьох процентів річних є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, позовна вимога про стягнення з відповідача суми цих компенсаційних виплат у розмірі 1 443,96 грн. підлягає задоволенню.

Водночас при досліджені матеріалів справи судом було встановлено, що при здійсненні позивачем розрахунку заявленої до стягнення з відповідача суми інфляційних втрат останнім було допущено арифметичну помилку та вказано, що сума цих компенсаційних виплат становить 1 839,56 грн., тоді як обґрунтованою, арифметично вірною сумою інфляційних втрат є 1 540,02 грн.

Відтак, стягненню з Компанії на користь Товариства підлягає сума інфляційних втрат у розмірі 1 540,02 грн., тоді як у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача 299,54 грн. інфляційних втрат слід відмовити.

Крім того, у своїй позовній заяві, а також заяві від 9 січня 2019 року № 4 Товариство просило суд стягнути з відповідача суму понесених ним витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 500,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 2, 3 статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно зі статтею 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Статтею 30 цього Закону встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається з матеріалів справи, 11 жовтня 2019 року між Товариством та Сидоренком Юрієм Володимировичем було укладено договір про надання правової допомоги, за умовами якого останній зобов'язався надавати позивачу юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним правочином.

До матеріалів справи позивачем долучено відповідний детальний опис виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) від 6 грудня 2019 року, а також рахунок на оплату від 6 грудня 2019 року № 2 на суму 4 500,00 грн. Крім того, на підтвердження фактичної сплати вищенаведеної суми винагороди позивачем було надано копію відповідного платіжного доручення від 20 грудня 2019 року № 590 на суму 4 500,00 грн.

Враховуючи вищенаведені обставини, а також зважаючи на відсутність клопотання відповідача про зменшення судових витрат на оплату професійної правничої допомоги у зв'язку, зокрема, з їх неспіврозмірністю, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про покладення на Компанію витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 4 500,00 грн.

Водночас відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельна компанія "Скіф" (04111, місто Київ, вулиця Салютна, будинок 5, квартира 73; ідентифікаційний код 32826071) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дженерал Альянс" (01135, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 16; ідентифікаційний код 41961967) 20 550 (двадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят) грн. 44 коп. основного боргу, 17 027 (сімнадцять тисяч двадцять сім) грн. 23 коп. пені, 1 443 (одну тисячу чотириста сорок три) грн. 96 коп. трьох процентів річних, 1 540 (одну тисячу п'ятсот сорок) грн. 02 коп. інфляційних втрат, 1 904 (одну тисячу дев'ятсот чотири) грн. 56 коп. судового збору, а також 4 500 (чотири тисячі п'ятсот) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Дженерал Альянс" про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельна компанія "Скіф" пені у розмірі 50,56 грн. та інфляційних втрат у розмірі 299,54 грн. відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 11 лютого 2020 року.

Суддя Є.В. Павленко