Рішення

від 29.01.2020 по справі 910/14962/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.01.2020Справа № 910/14962/19

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді - Князькова В. В.,

за участю секретаря судового засідання Скокіна О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕР ЛАЙТ , м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю НОВОТРЕЙД , м. Київ

про стягнення 204 214,27 грн,

за участю представників:

від позивача: Мустіпан О.В.;

від відповідача: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ІНТЕР ЛАЙТ (далі - ТОВ ІНТЕР ЛАЙТ , позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю НОВОТРЕЙД (далі - ТОВ НОВОТРЕЙД , відповідач) про стягнення 354 214,27 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором поставки нафтопродуктів № ПА-2 від 21.03.2018 в частині оплати товару на суму 348 160,00 грн, що стало підставою для нарахування пені в сумі 2 573,27 грн та штрафу в сумі 3 481,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 27.11.2019.

27.11.2019 у зв`язку із першою неявкою представника відповідача, судом відкладено підготовче судове засідання на 11.12.2019.

У судове засідання 11.12.2019 представник відповідача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представниця позивача в судовому засіданні 11.12.2019 подала заяву та просила суд задовольнити зазначену заяву.

Дослідивши подану позивачем заяву, судом встановлено, що за своєю суттю означена заява є заявою про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить зменшити розмір позовних вимог в частині стягнення основного боргу до 198160,00 грн, у зв`язку із частковою оплатою відповідачем заборгованості в розмірі 150 000,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

У судовому засіданні 11.12.2019 судом прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог.

За результатами судового засідання 11.12.2019, судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 15.01.2020. Відповідачу направлено ухвалу про виклик у судове засідання в порядку статей 120-121 Господарського процесуального кодексу України.

14.01.2020 представником відповідача подано до суду клопотання про поновлення строку на подання відзиву, клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи та відзив на позовну заяву.

15.01.2020 судове засідання відкладено на 29.01.2020.

В судовому засіданні 29.01.2020 задоволено клопотання ТОВ НОВОТРЕЙД про поновлення строку на подання відзиву та приєднано відзив до матеріалів справи для подальшого розгляду.

Представниця позивача у судовому засіданні 29.01.2020 позовні вимоги підтримала та просила задовольнити позов у повному обсязі.

У судове засідання 29.01.2020 представник відповідача не з`явився про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.

За висновками суду, з огляду на неявку відповідача, який не скористався наданими їй процесуальними правами, господарський суд дійшов висновку, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до вимог статті 222 Господарського процесуального кодексу України судом під час розгляду справи здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою.

У судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.

21.03.2018 між ТОВ ІНТЕР ЛАЙТ (постачальник) та ТОВ НОВОТРЕЙД (відповідач, покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів № ПА-2 (далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов`язується передати в погоджені сторонами строки, а покупець прийняти і оплатити на умовах визначених в договорі, нафтопродукти (бензин автомобільний, дизельне паливо), іменовані далі за текстом товар .

Загальна кількість товару по даному договору - кількість товару по всім поставкам, здійсненим протягом дії договору.

У відповідності до п. 2.1.1 договору постачальник зобов`язується передати в погоджені сторонами строки (за відсутності інших домовленостей сторін не пізніше 7 (семи) робочих днів з моменту погодження заявки покупця постачальником) передати у власність покупця товар на умовах погоджених сторонами та визначених договором.

За умовами п. 2.2.1 та п. 2.2.2. договору покупець зобов`язаний надавати заявки на поставку кожної партії товару не пізніше 1 (одного) робочого дня до дати запланованої поставки товару. Своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату товару, а також, якщо це передбачено відповідними умовами поставки - витрати, пов`язані з перевезенням товару.

Сторони домовились вважати датою поставки товару дату видаткової накладної постачальника (п. 3.3 договору).

Згідно п. 3.3.1. договору сторони домовились, що постачальник зобов`язаний скласти, підписати, скріпити печаткою та передати покупцю видаткові накладні, кожну у двох оригінальних примірниках щодо кожної поставленої партії товару. Покупець зобов`язаний повернути постачальнику один оригінальний примірник кожної видаткової накладної, підписаний та скріплений печаткою з свого боку, протягом 7 (семи) календарних днів з моменту їх отримання.

Відповідно до п. 4.1 договору ціна на товар є договірною та визначається на кожну партію поставки товару в рахунках-фактурах постачальника, які є невід`ємною частиною цього договору та включає в себе ПДВ.

Додатковою угодою № 1 від 21.03.2018 до договору поставки нафтопродуктів № ПА-2 від 21.03.2018 сторонами доповнено договір поставки нафтопродуктів п. 4.3.1., відповідно до якого за погодженням із постачальником, оплата кожної окремої партії товару за цим договором може здійснюватися на підставі рахунку-фактури протягом 5 (п`яти) робочого/их (банківського) дня з дати поставки товару згідно із п. 3.3 договору.

За умовами п. 5.4 договору в редакції Додаткової угоди № 1, в разі порушення строків оплати за товар, визначених у п.4.3.11 договору покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ річних, що діяла в період, за який вона стягується, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно п. 5.7. договору в редакції Додаткової угоди №1 у разі порушення строку оплати за поставлену партію товару більше ніж на 15 (п`ятнадцять) календарних днів строку визначеного в п. 4.3.1. договору покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 10% від суми заборгованості.

Цей договір набирає чинності з дати його підписання та скріплення печатками уповноваженими представниками сторін, та діє один рік з дати його підписання, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання обов`язків з оплати за поставлений товар. Закінчення строку дії цього договору не звільняє винну сторону від відповідальності за його невиконання (п. 9.1. договору).

Відповідно до видатковою накладної № 5679 від 25.09.2019 позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар - диз. Паливо ДТ-Л-К5 гатунок С в кількості 22 840 л. на загальну суму 548 160,00 грн з урахуванням ПДВ.

Вказана видаткова накладна підписана представниками постачальника та покупця без зауважень і заперечень.

Матеріали справи містять також рахунок на оплату № 5659 від 25.09.2019 на суму 548 160,00 грн.

Судом встановлено, що відповідач частково оплатив поставлену позивачем продукцію в сумі 350 000,00 грн, що підтверджується довідками Otpbank № 005-03/811 від 24.10.2019 та № 005-3/989 від 09.12.2019. У матеріалах справи також наявний акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2019 по 22.10.2019.

08.10.2019 позивач направив на адресу відповідача претензію вих. № 293 від 08.10.2019 з вимогою сплатити заборгованість за поставлений товар в сумі 348 160,00 грн.

Як вказує позивач, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, залишок заборгованості за договором становить 198 160,00 грн ( 548 160,00 грн - 200 000,00 грн - 100 000,00 грн - 50 000,00 грн = 198 160,00 грн) .

Спір у справі виник у зв`язку із неналежним та несвоєчасним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошових зобов`язань з оплати поставленого товару на суму 198 160,00 грн, у зв`язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача 2 573,27 грн пені та 3 481,00 грн штрафу.

Розглянувши доводи позивача, на яких ґрунтується позовна заява, господарський суд зазначає таке.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) ає право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами статей 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип презумпції правомірності правочину, суд приймає договір поставки № ПА-2 від 21.03.2018 як належну підставу, у розумінні норм статті 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

За своїм змістом та правовою природою укладений Договір є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною першою статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи (підписаною постачальником та покупцем видатковою накладною № 5679 від 25.09.2019) підтверджується факт постачання відповідачу товару на загальну суму 548 160,00 грн, внаслідок чого у відповідача виник обов`язок по оплаті вартості отриманого товару.

Згідно з частиною першою статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.3.1. договору визначено, що за погодженням із постачальником, оплата кожної окремої партії товару за цим договором може здійснюватися на підставі рахунку-фактури протягом 5 (п`яти) робочого/их (банківського) дня з дати поставки товару згідно із п. 3.3 договору.

Отже, з урахуванням положень статті 530 Цивільного кодексу України та умов договору, відповідач повинен був здійснити оплату товару протягом 5 (п`яти) робочого/их (банківського) дня з дати поставки товару, тобто 02.10.2019.

Відтак, станом на час розгляду справи строк виконання відповідачем грошових зобов`язань, щодо яких заявлено позов, настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Як вказує позивач, станом на дату звернення позивача з відповідним позовом до Господарського суду міста Києва, в порушення умов укладеного між сторонами договору, ТОВ НОВОТРЕЙД було сплачено лише 200 000,00 грн., що підтверджується довідкою Otpbank № 005-03/811 від 24.10.2019.

Під час розгляду справи №910/14962/19, позивачем надано суду докази оплати відповідачем заборгованості за поставлений товар на загальну суму 150 000,00 грн, що підтверджується довідкою Otpbank № 005-3/989 від 09.12.2019, тобто частину заборгованості за договором сплачено відповідачем вже після звернення позивача з позовом до суду (24.10.2019 - підтверджується поштовим штемпелем на конверті про направлення позову до Господарського суду міста Києва).

Отже, за твердженнями позивача, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, залишок заборгованості на дату вирішення спору у справі №910/14962/19 становить 198 160,00 грн (548 160,00 грн - 200 000,00 грн - 100 000,00 грн - 50 000,00 грн = 198 160,00 грн).

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами, за визначенням частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Разом з цим, всупереч викладеним вище нормам закону, відповідачем у відзиві на позовну заяву не спростовано наданих позивачем доказів, зокрема, не надано до матеріалів справи будь-яких належних та допустимих доказів погашення заборгованості в розмірі 198 160,00 грн, у зв`язку з чим господарський суд дійшов висновку про задоволення позову в цій частині вимог.

Щодо вимог про стягнення пені та штрафу за прострочення оплати поставленого товару.

Відповідно до частини першої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частиною першою статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 5.4 договору в редакції Додаткової угоди № 1 передбачено, що в разі порушення строків оплати за товар, визначених у п.4.3.11 договору покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ річних, що діяла в період, за який вона стягується, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Судом встановлено, що відповідачем у встановлений строк свого обов`язку з оплати поставленого товару не виконано, чим допущено прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), а тому позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховано пеню.

При перевірці розрахунку заявленої до стягнення суми пені судом встановлено, що позивачем не враховано графіку роботи банківської системи України, зважаючи на те, за умовами договору відповідач повинен був здійснити оплату протягом 5 банківських/робочих днів з наступного дня, після підписання видаткової накладної.

Тому, зважаючи на встановлений у пункті 4.3.1. договору строк оплати та положення частини п`ятої статті 254 Цивільного кодексу України, останнім днем (терміном) належного виконання грошового зобов`язання за видатковою накладною № 5679 від 25.09.2019 є 02.10.2019, а можливим строком нарахування пені є період з 03.10.2019 по 03.04.2020.

Разом з тим, за перерахунком суду, сума пені за прострочення оплати товару за видатковою накладною № 5679 від 25.09.2019 за період з 03.10.2019 по 23.10.2019 є 6 610,27 грн, тобто більшою, ніж заявлено позивачем.

Частиною 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Відтак, враховуючи межі позовних вимог, вимоги про стягнення пені в сумі 2 373,27 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Пунктом 5.7. договору в редакції Додаткової угоди №1 сторонами також погоджено, що у разі порушення строку оплати за поставлену партію товару більше ніж на 15 (п`ятнадцять) календарних днів строку визначеного в п. 4.3.1. договору покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 10% від суми заборгованості.

Із розрахунку позивача вбачається, що ТОВ ІНТЕР ЛАЙТ нараховує штраф у розмірі 3 481,00 грн на суму заборгованості у розмірі 348 160,00 грн, з урахуванням часткової оплати в розмірі 200 000,00 грн здійсненої в період з 02.10.2019 по 25.10.2019 (день звернення до суду з даним позовом).

При перевірці наданого позивачем розрахунку суми штрафу на суму неоплаченого товару в розмірі 348 160,00 грн, судом встановлено, що такий розрахунок не є вірним, за розрахунком суду сума штрафу складає 34 810,00 грн (348 160,00 грн х 10% = 34 810,00 грн).

Разом з тим, враховуючи приписи ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення штрафу в повному обсязі в розмірі 3 481,00 грн, що складає 1% від суми заборгованості.

Доводи відповідача, які в цілому зводяться до тверджень про неправомірність одночасного стягнення з відповідача пені та штрафу передбачених п. 5.4 та 5.7 договору судом не беруться до уваги з огляду на положення частини 1 статті 1, статті 626 ЦК України. Між сторонами у справі виникли майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, керуючись свободою договору та майновою самостійністю вибору контрагента позивач, підписавши укладений з позивачем договір, погодився з його умовами, в тому числі щодо строків оплати та відповідальності за порушення своїх зобов`язань за договором.

Щодо доводів відповідача про порушення конституційних прав та подвійної відповідальності за одне й те саме правопорушення, господарський суд зазначає таке.

Виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими Господарським кодексом України та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (частина перша статті 199 Господарського кодексу України),

Видами забезпечення виконання зобов`язання за змістом положень частини першої статті 546 Цивільного кодексу України є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік забезпечувальних заходів для належного виконання зобов`язання не є вичерпним і сторони, використовуючи принцип свободи договору, передбачений статтею 627 Цивільного кодексу України, мають право встановити й інші, окрім тих, що передбачені частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України, засоби, які забезпечують належне виконання зобов`язання, за умови, що такий вид забезпечення не суперечить закону.

Відтак, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій, що по своїй суті не є мірою подвійної відповідальності за один вид цивільного правопорушення.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 12.12.2019 по справі № 910/10939/18.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕР ЛАЙТ в повному обсязі та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю НОВОТРЕЙД заборгованості за договором в розмірі 198 160,00 грн, пені в сумі 2 573,27 грн та штрафу в сумі 3 481,00 грн.

Розподіл судових витрат.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за розгляд даної справи в розмірі 3 063,21 грн.

Одночасно господарський суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що товариство не позбавлене можливості звернутися до суду із заявою про повернення суми сплаченого судового збору в розмірі 2 250,02 грн, в порядку частини першої статті 7 Закону України Про судовий збір .

Керуючись ст. 129, ст. ст. 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕР ЛАЙТ до Товариства з обмеженою відповідальністю НОВОТРЕЙД про стягнення 204 214,27 грн - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю НОВОТРЕЙД (01034, м. Київ, вул. Олеся Гончара, буд. 35; ідентифікаційний код 39181623) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕР ЛАЙТ (04214, м. Київ, просп. Оболонський, буд. 54; ідентифікаційний код 41122766) заборгованість в розмірі 198 160 (сто дев`яносто тисяч сто шістдесят) грн 00 коп., пеню в сумі 2 573 (дві тисячі п`ятсот сімдесят три) грн 27 коп., штраф в сумі 3 481 (три тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 00 коп. та судовий збір в сумі 3 063 (три тисячі шістдесят три) грн 21 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 10.02.2020.

Суддя В. В. Князьков