Рішення

від 06.02.2020 по справі 910/16878/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.02.2020Справа № 910/16878/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Ритуальної служби Спеціалізоване комунальне підприємство "Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування" (01054, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 47/14; ідентифікаційний код 03358475)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогресавто" (04128, м. Київ, вул. Стеценка, 20А; ідентифікаційний код 38892684)

про стягнення 59 000, 00 грн,

без повідомлення (виклику) представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулася Ритуальна служба Спеціалізоване комунальне підприємство "Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогресавто" про стягнення заборгованості в розмірі 59 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором зберігання № 04-12/18 від 01.12.2018, зокрема, не повністю здійснив оплату вартості наданих йому позивачем послуг по зберіганню майна, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогресавто" утворилася заборгованість перед Ритуальною службою Спеціалізоване комунальне підприємство "Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2019 позовну заяву прийнято судом до розгляду, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач у встановлений ухвалою суду п`ятнадцятиденний строк відзиву на позовну заяву не надав.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Так, місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань").

Приписами статті 10 зазначеного Закону закріплено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогресавто" є 04128, м. Київ, вул. Стеценка, 20А.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 06.12.2019 направлялись судом на зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу відповідача, проте, конверт повернувся з відміткою: "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Приписами ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, відповідач повідомлявся про відкриття провадження у справі № 910/16878/19 належним чином та про те, що у разі ненадання ним відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані до суду матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.12.2018 між Ритуальною службою Спеціалізоване комунальне підприємство "Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування" виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) (далі - зберігач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Прогресавто" (далі - поклажодавець) був укладений договір зберігання № 04-12/18 відповідно до п. 1.1. якого за актом приймання-передачі, який є невід`ємною частиною цього договору, поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання протягом строку цього договору майно згідно з додатком № 1.

За здійснення відповідального зберігання за цим договором поклажодавець щомісяця сплачує зберігачу винагороду у розмірі 7 300, 00 грн з ПДВ, а в редакції п. 1.2. додаткової угоди від 31.03.2019 - 5 300, 00 грн з ПДВ.

Відповідно до п. 2.1. договору зберігач зобов`язаний: вжити всіх необхідних заходів для забезпечення схоронності майна протягом строку зберігання; зберігати майно окремо від інших речей, з дотриманням усіх необхідних умов, які забезпечують збереження майна поклажодавця; нести відповідальність за втрату (нестачу) або пошкодження майна поклажодавця, переданого на зберігання зберігачеві, у відповідності із цим договором та чинним в Україні законодавством з моменту одержання майна від поклажодавця та до моменту його повернення поклажодавцю; повернути майно поклажодавцю за першою вимогою останнього.

За умовами п. 3.1. поклажодавець зобов`язаний: передати зберігачеві майно на зберігання не пізніше, ніж через 10 календарних днів після набрання чинності цим договором; забрати у зберігача майно до закінчення строку цього договору; щомісячно, не пізніше 10 числа наступного за розрахунковим місяця сплачувати зберігачу винагороду у розмірі визначеному в п. 1.2. договору, за актом наданих послуг.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з 01.12.2018 (п. 6.1. договору).

Згідно п. 6.2. строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 6.1. цього договору та закінчується 31.12.2019.

Пунктом 6.3. договору сторони погодили, що закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, які мало місце під час дії цього договору.

Як про це вказує позивач, відповідач не виконав належним чином взятих на себе зобов`язань за договором зберігання № 04-12/18 від 01.12.2018, зокрема, лише частково здійснив оплату вартості наданих йому позивачем послуг по зберіганню майна, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогресавто" утворилася заборгованість перед Ритуальною службою Спеціалізоване комунальне підприємство "Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування" що становить 59 000, 00 грн.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України вказано, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 04-12/18 від 01.12.2018, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором зберігання.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов`язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому. Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб`єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.

Статтею 948 Цивільного кодексу України, унормовано, що поклажодавець зобов`язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання.

За умовами п. 3 ст. 946 Цивільного кодексу України, якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов`язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 01.12.2018 за актом прийому-передачі до договору зберігання № 04-12/18 від 01.12.2018 поклажодавцем передано, а зберігачем прийнято на зберігання: компресор поршневий з ременевим приводом АВ580/380 - 1 шт., станок клепальний пневматичний FOMOR - 1 шт., ящик з інструментами TOPTUL - 2 шт.

На підтвердження факту надання позивачем відповідачу послуг із зберігання позивачем були надані наступні акти наданих послуг: № 687 від 31.12.2018 на суму 7 300, 00 грн, № 8 від 31.01.2018 на суму 7 300, 00 грн, № 163 від 28.02.2018 на суму 7 300, 00 грн, № 287 від 31.03.2019 на суму 7 300, 00 грн, № 506 від 30.04.2019 на суму 7 300, 00 грн, № 653 від 31.05.2019 на суму 3 300, 00 грн, № 778 від 30.06.2019 на суму 5 300, 00 грн, № 1005 від 31.08.2019 на суму 5 300, 00 грн, № 1081 від 31.08.2019 (зберігання за липень 2019) на суму 5 300, 00 грн, № 1115 від 30.09.2019 на суму 5 300, 00 грн.

Таким чином, позивачем було надано послуги зберігання на загальну суму 61 000, 00 грн.

Як про це вказує позивач та що у свою чергу підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, відповідачем було частково здійснено оплату за надані послуги, платіжне доручення № 1679 від 10.04.2019 на суму 2 000, 00 грн про оплату послуг зберігання за лютий 2019 згідно рахунку № 96 від 27.02.2019.

Ритуальна служба Спеціалізоване комунальне підприємство "Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування" претензією за № 721 від 05.06.2019 звернулася до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогресавто" з вимогою погасити заборгованість. Однак, вказана вимоги залишилася без задоволення.

Позивач вказує, що відповідач постійно ухиляється від підписання актів за надані послуги за договором зберігання № 04-12/18 від 01.12.2018.

Відтак з огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем були надані послуги із зберігання майна (з урахуванням часткової сплати наданих послуг в сумі 2 000 грн) на загальну суму 59 000, 00 грн.

Разом з тим суд зазначає, що будь яких доказів, що б свідчили про надіслання відповідачу вищевказаних актів виконаних робіт до договору, із зазначенням вартості разом з ПДВ суду не надано.

Втім, суд звертає увагу що умовами договору зберігання № 04-12/18 від 01.12.2018 на позивача (зберігача) не покладено обов`язку надсилання відповідачу (поклажодавцю) актів наданих послуг.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, пп. 3.1.3. договору сторони погодили, що поклажодавець зобов`язаний щомісячно, не пізніше 10 числа наступного за розрахунковим місяця сплачувати зберігачу винагороду у розмірі визначеному в п. 1.2. договору, за актом наданих послуг.

Отже, умовами договору визначено строк оплати послуг відповідачем.

Крім того, як було встановлено судом вище, 01.12.2018 за актом прийому-передачі до договору зберігання № 04-12/18 від 01.12.2018 поклажодавцем передано, а зберігачем прийнято на зберігання майно.

Відтак відповідач знав про те, що майно передано позивачу на зберігання, а отже, Товариству з обмеженою відповідальністю "Прогресавто" було відомо про те, що позивачем надаються послуги щодо зберігання майна.

Разом з тим суд вказує, що не підписання відповідачем актів виконаних робіт не впливає на настання строку оплати, оскільки, обов`язок відповідача оплатити надані позивачем послуги зі зберігання майна виникає незалежно від факту підписання ним акту, а у зв`язку з визначеним в пп. 3.1.3. договору обов`язком поклажодавця.

Так, положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки, відповідач не надав суду жодних доказів виконання ним своїх обов`язків за договором, а саме доказів оплати за надані позивачем послуги зберігання та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору зберігання № 04-12/18 від 01.12.2018 та положення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому, вимога позивача про стягнення заборгованості в розмірі 59 000, 00 грн підлягає задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Ритуальної служби Спеціалізоване комунальне підприємство "Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування" виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогресавто" (04128, м. Київ, вул. Стеценка, 20А; ідентифікаційний код 38892684) на користь Ритуальної служби Спеціалізоване комунальне підприємство "Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування" виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) (01054, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 47/14; ідентифікаційний код 03358475) заборгованість в розмірі 59 000 (п`ятдесят дев`ять тисяч) грн 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 06.02.2020

Суддя Д.О. Баранов