Рішення

від 10.02.2020 по справі 910/16202/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.02.2020Справа № 910/16202/19

Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Фізичної особи-підприємця Гасенка Дмитра Олександровича

до Товариства з обмеженою відповідальністю Три Козаки

про стягнення 306 940,49 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Гасенко Дмитро Олександрович (надалі - ФОП Гасенко Д.О.) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Три Козаки (надалі - ТОВ Три Козаки ) про стягнення 306 940,49 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання з оплати за оренду обладнання на підставі договору оренди устаткування №14092017-1 від 14.09.2017, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 82 133,58 грн., а також заявляє про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 63 942,91 грн. та штрафу у розмірі 160 864,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2019 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, позивачу визначити строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання.

Зазначена ухвала направлена на адресу місцезнаходження ТОВ Три Козаки поштовим відправлення за №0103052439586, проте відправлення повернулось до суду із зазначенням причини повернення адресат відсутній .

Вказаний лист було направлено за офіційною адресою місцезнаходження відповідача, яка міститься у ЄДР, та надавалась у ЄДР самим відповідачем, а відтак, неотримання відповідачем поштового відправлення за вказаною ним самим адресою є свідомим діянням (бездіяльністю) самого відповідача, тому всі несприятливі наслідки такого неотримання покладаються на нього самого.

В силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою відповідача, вважається днем вручення йому відповідної ухвали суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою суду від 09.12.2019 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Натомість, відзив на позовну заяву відповідачем не подано.

Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Положеннями ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

14.09.2017 між ФОП Гасенко Д.О. (орендодавець) та ТОВ Три Козаки (орендар) був укладений договір оренди устаткування №14092017-1 (надалі - Договір ), відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування ліса (Фасадні ліса Будмайстер) далі устаткування, що належить орендодавцю на правах особистої власності. Перелік переданого в оренду устаткування, його кількість і вартість містяться в додатку №1 та акті прийому-передачі до даного договору.

Згідно з п. 2.1 Договору початкова вартість договору, яка підлягає оплаті орендарем, становить 5 512,32 грн. (п`ять тисяч п`ятсот дванадцять гривень 32 копійки) (0,88 грн./за 1кв.м*30 діб);

Пунктом 2.3 Договори передбачено, що за передане в оренду устаткування орендар здійснює передоплату в розмірі 100% вартості, зазначеної в п. 2.2 договору.

Термін оренди починається з дня отримання устаткування орендарем і закінчується днем повернення орендованого устаткування на склад орендодавця, згідно з актами приймання-передачі. Передача і повернення устаткування здійснюється згідно з актом прийому-передачі, в яких зазначаються дата і час відвантаження і повернення устаткування, та підписи сторін. Мінімальний термін оренди становить 24 години. (п. 3.1 Договору).

В пункті 4.1 Договору сторонами погоджено, що устаткування, що є предметом даного договору, передається орендарю за актом приймання-передачі, складеним сторонами та підписаним ними.

Відповідно до п. 7.1 Договору цей договір набуває чинності з моменту підписання сторонами і діє до повного і належного розрахунку та виконання сторонами всіх умов.

На виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв в оренду майно загальною вартістю 80 432,00 грн., що підтверджується актом прийому-передачі обладнання (в оренду) від 14.09.2017.

Відповідачем частково оплачено позивачу вартість оренди на загальну суму 22 600,51 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №2 від 14.09.2017, №9 від 19.10.2017, №39 від 19.11.2017 та №94 від 09.01.2018.

17.04.2019 позивачем на адресу відповідача направлено лист №08/04-2 від 08.04.2019 про припинення договору оренди устаткування №140917-1 від 14.09.2017, в якому орендодавець заперечив проти продовження дії Договору, повідомив про його припинення та просив сплатити заборгованість з орендної плати у розмірі 82 133,57 грн.

Спір у справі виник у зв`язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов`язання із сплати орендних платежів за Договором, у зв`язку з чим позивач вказує на існування заборгованості з орендної плати у розмірі 82 133,58 грн.

Договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у їх сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст.ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи (акт прийому-передачі обладнання (в оренду) від 14.09.2017) підтверджується факт передачі в оренду, прийняття відповідачем та користування ним об`єктом оренди за Договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідач, виконуючи свої зобов`язання за Договором, здійснив часткову оплату вартості оренди у загальному розмірі 22 600,51 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №2 від 14.09.2017, №9 від 19.10.2017, №39 від 19.11.2017 та №94 від 09.01.2018.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, п. 2.2, 2.3 Договору та враховуючи день і час передачі устаткування в оренду (акт прийому-передачі обладнання (в оренду) від 14.09.2017) відповідач повинен був сплачувати передоплату за оренду устаткування починаючи з 14.09.2017.

Із змісту листа №08/04-2 від 08.04.2019 про припинення договору оренди устаткування №140917-1 від 14.09.2017 вбачається, що орендодавець повідомив орендаря про припинення Договору з 07.04.2019, у зв`язку із систематичною несплатою останнім орендних платежів.

Статтею 188 Господарського кодексу України передбачено порядок зміни та розірвання господарських договорів, відповідно до якого зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Таким чином, за змістом наведеної норми, розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути встановлені законом або безпосередньо в договорі.

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження так як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли право на односторонню відмову у сторони відсутнє, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а у разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору, - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін. (ч. 4 ст. 188 Господарського кодексу України).

Розірванням договору є припинення договірного зобов`язання, тобто зникнення правового зв`язку між сторонами договірного зобов`язання на підставах, встановлених у законі або договорі, та припинення їхніх прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 7.3 Договору у разі порушення орендарем вимог пунктів 5.2.1 - 5.2.10 вказаного договору, орендодавець має право в односторонньому порядку без попереднього узгодження з орендарем, розірвати даний договір, вилучити у орендаря та повернути собі належне устаткування, без отримання згоди від орендаря.

Зокрема, відповідно до п. 5.2.1 Договору орендодавець зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплатити орендну плату, неустойку, відшкодування виявлених при поверненні пошкоджень та вартість втраченого (неповернутого майна).

Отже, листом №08/04-2 від 08.04.2019 про припинення договору оренди устаткування №140917-1 від 14.09.2017 позивач повідомив відповідача про розірвання Договору в односторонньому порядку.

Частиною 1 ст. 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Таким чином, у відповідача виникло зобов`язання з повернення орендованого за Договором майна, проте матеріали справи не містять, а відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту повернення орендованого за Договором майна.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача заборгованості у розмірі 82 133,58 грн. на підставі Договору. Відповідачем вказана заборгованість не спростована. Доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ФОП Гасенко Д.О. про стягнення з ТОВ Три Козаки заборгованості з орендної плати у розмірі 82 133,58 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Також, позивач заявляє про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 63 942,91 грн., нарахованої за період з 17.05.2019 по 07.11.2019, у зв`язку з неповерненням орендованого майна після припинення Договору та штрафу за несвоєчасне повернення предмету оренди у розмірі 160 864,00 грн.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов`язку з повернення орендованого майна не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з нормами ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому, суд зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов`язань.

Пунктом 6.1.1 Договору передбачено, що за несвоєчасну передачу устаткування після закінчення терміну оренди орендар сплачує орендодавцю неустойку в розмірі подвійної оплати орендної плати, зазначеної в п. 2.1 договору за весь час прострочення передачі устаткування.

Згідно з п. 6.1.5 Договору у разі несвоєчасного повернення, неповернення, пошкодження, знищення устаткування, чи його окремих частин, та відмови добровільного негайного відшкодування завданих орендодавцю збитків, орендар сплачує штраф у подвійному розмірі вартості устаткування, зазначеної в п. 1.2 договору не включаючи відповідальність згідно інших підпунктів п. 6.1 договору.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача неустойку у розмірі 63 942,91 грн. та штраф у розмірі 160 864,00 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі та стягнення з ТОВ Три Козаки на користь ФОП Гасенко Д.О. заборгованості у розмірі 82 133,58 грн., неустойки у розмірі 63 942,91 грн. та штрафу у розмір 160 864,00 грн.

Згідно із попереднім розрахунком судових витрат, розмір судових витрат, які позивач очікував понести у зв`язку з розглядом даної справи, становив 6 000,00 грн. витрати на професійну правову допомогу.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд відзначає, що необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення учасником справи судових витрат на професійну правничу допомогу суду має бути надано належні фінансові документи, що свідчать про перерахування цією особою коштів адвокату за надані послуги на підставі договору про надання правової допомоги.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 31.01.2019 у справі №19/64/2012/5003, від 05.01.2019 у справі №906/194/18, від 19.02.2019 у справі №917/1071/18.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивачем не надано ані доказів надання правничої допомоги адвокатом позивачу, ані доказів фактичного понесення позивачем витрат у розмірі 6 000,00 грн.

Таким чином, оскільки матеріали справи не містять як доказів надання правничої допомоги адвокатом позивачу так і доказів понесення позивачем реальних витрат у розмірі 6 000,00 грн., суд відмовляє у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи викладене, на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються відповідача.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Фізичної особи-підприємця Гасенка Дмитра Олександровича задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Три Козаки (03680, м. Київ, вул. Пшенична, будинок 2, офіс 101; ідентифікаційний код 40848613) на користь Фізичної особи-підприємця Гасенка Дмитра Олександровича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) заборгованість у розмірі 82 133 (вісімдесят дві тисячі сто тридцять три) грн. 58 коп., неустойку у розмірі 63 942 (шістдесят три тисячі дев`ятсот сорок дві) грн. 91 коп., штрафу у розмір 160 864 (сто шістдесят тисяч вісімсот шістдесят чотири) грн. 00 коп., та судовий збір у розмірі 4 604 (чотири тисячі шістсот чотири) грн. 11 коп. Видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.П. Босий