Рішення

від 29.01.2020 по справі 910/13717/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.01.2020Справа № 910/13717/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді : Ломаки В.С. ,

за участю секретаря судового засідання: Вегера А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвест Кредит Груп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача 1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Омега Стимул"

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Монт Уа"

про стягнення 784 555, 20 грн.,

Представники учасників справи:

від позивача: Сергєєв П.О. за довіреністю від 26.02.2019;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи-1: не з`явився;

від третьої особи-2: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвест Кредит Груп" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" (далі - відповідач) про стягнення 784 555, 20 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між відповідачем та ТОВ Монт Уа Договору останній прийняв програмне забезпечення, проте в обумовлені строки не оплатив його вартість, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед ТОВ Монт Уа . Оскільки в подальшому право вимоги щодо виконання відповідного зобов`язання з оплати поставленого програмного забезпечення перейшло до позивача за договором про відступлення права вимоги, він вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.10.2019 відкрито провадження у справі № 910/13717/19, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, на підставі статті 50 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами Омега Стимул та Товариство з обмеженою відповідальністю Монт УА , підготовче засідання призначено на 05.11.2019 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.11.2019 відповідно до ч. 3 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 10.12.2019 року.

21.11.2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником третьої особи-2 подані письмові пояснення у справі, відповідно до змісту яких третя особа-2 не заперечує проти задоволення позовних вимог.

22.11.2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано клопотання про розгляд справи без його участі. При цьому, в означеному клопотанні відповідач визнає за собою заборгованість в сумі 784 555, 20 грн., але не має можливості оплатити її.

25.11.2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником третьої особи-1 подані письмові пояснення, відповідно до змісту яких третя особа-1 не заперечує проти задоволення позовних вимог.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.12.2019 підготовче засідання відкладено на 24.12.2019 року.

10.12.2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані письмові пояснення у справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.12.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/13717/19 до судового розгляду по суті на 29.01.2020 року.

14.01.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано клопотання про розгляд справи без його участі. При цьому, в означеному клопотанні відповідач визнає за собою заборгованість в сумі 784 555, 20 грн., але не має можливості оплатити її.

Представник позивача у судовому засіданні 29.01.2020 року позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представники відповідача та третіх осіб у судове засідання 29.01.2020 року не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України визначені наслідки неявки в судове засідання учасника справи.

Зокрема, згідно із частиною 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Зважаючи на те, що неявка представників відповідача та третіх осіб не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Водночас, оскільки суд надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 року у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 29.01.2020 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.12.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Монт УА (Постачальник) та відповідачем (Покупець) було укладено Договір на поставку програмної продукції електронними каналами зв`язку № 15/12/07 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов`язується поставляти, а Покупець зобов`язується приймати та здійснювати оплату програмної продукції - примірників комп`ютерних програм (далі - ПЗ), перелік (асортимент, номенклатура) яких наведено у Додатку № 1 до цього Договору, на умовах, визначених в Договорі з моменту його наступного перепродажу та/або реалізації від свого імені кінцевим користувачам.

За умовами п. 3.2. Договору сторони домовилися, що загальна орієнтовна ціна Договору становитиме 3 000 000, 00 грн. без ПДВ (звільнено від оподаткування ПДВ згідно п. 26-1 підрозділу 2 розділу ХХ ПКУ). Остаточна ціна Договору визначається як сума вартості партій ПЗ, поставлених в період його дії.

Згідно з п. 3.3. Договору оплата вартості ПЗ здійснюється Покупцем протягом 15 календарних днів з дати поставки ПЗ та оформлення видаткової накладної/акту приймання-передачі.

Цей Договір набуває чинності в момент його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2015 (п. 9.1. Договору).

Додатком № 1 до Договору сторони узгодили перелік програмного забезпечення, яке ТОВ Монт УА зобов`язаний поставити відповідачу, а також його ціну.

27.03.2015 року сторони уклали Додаткову угоду № 1 до Договору, якою внесли зміни до Додатку № 1 в частині зміни вартості деяких позицій ПЗ, вказаних у Додатку.

20.05.2015 року сторони уклали Додаткову угоду № 4 до Договору, якою внесли зміни до Додатку № 1 в частині зміни вартості деяких позицій ПЗ, вказаних у Додатку.

25.11.2015 року сторони уклали Додаткову угоду № 3 до Договору, якою виправили помилки в нумерації Додаткових угод та визначили вважати Додаткову угоду № 4 до Договору від 20.05.2015 Додатковою угодою № 2 від 20.05.2015.

25.11.2015 сторони уклали Додаткову угоду № 4 до Договору, якою внесли зміни до Додатку № 1 в частині зміни вартості деяких позицій ПЗ, вказаних у Додатку.

Додатковою угодою № 5 до Договору від 30.12.2015 сторони внесли зміни до п. 9.1. Договору та визначили, що цей Договір набуває чинності в момент його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2016 року.

01.01.2016 сторони уклали Додаткову угоду № 6 до Договору, якою визначили відповідальну особу на приймання ПЗ та підписання товаросупровідних документів від імені Покупця.

17.02.2016 року сторони уклали Додаткову угоду № 7 до Договору, якою внесли зміни до Додатку № 1 в частині зміни вартості деяких позицій ПЗ, вказаних у Додатку.

24.10.2016 сторони уклали Додаткову угоду № 12 до Договору, якою визначили відповідальну особу на приймання ПЗ та підписання товаросупровідних документів від імені Покупця.

Додатковими угодами № 8 від 29.03.2016, № 9 від 25.04.2016, № 10 від 16.08.2016, № 11 від 02.09.2016, № 13 від 01.11.2016, сторони уклали Додаткову угоду № 7 до Договору, якою внесли зміни до Додатку № 1 в частині зміни вартості деяких позицій ПЗ, вказаних у Додатку.

Додатковою угодою № 13/1 до Договору від 19.12.2016 сторони внесли зміни до п. 9.1. Договору та визначили, що цей Договір набуває чинності в момент його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2017 року.

На виконання умов Договору та Додаткових угод до нього ТОВ Монт УА поставило відповідачу програмне забезпечення за видатковими накладними № М-070417/06 від 07.04.2017 на суму 118 103, 00 грн., № М-190417/31 від 19.04.2017 на суму 514 412, 20 грн., № М-0550517/23 від 05.05.2017 на суму 152 040, 00 грн., а всього на суму 784 555, 20 грн.

Проте, відповідач у встановлений строк отриману продукцію Продавцю не оплатив, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в сумі 784 555, 20 грн.

Згідно з Актом звірки взаєморозрахунків станом на 16.05.2017, який підписаний Продавцем та відповідачем без зауважень та заперечень, заборгованість відповідача перед ТОВ Монт Уа складає 784 555, 20 грн.

16.01.2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Монт УА (Первісний кредитор) та Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами Омега Стимул , що діє в інтересах та за рахунок ПВНЗІФ Агростимул (Новий кредитор) уклали Договір № 16/8-05/17 про відступлення права вимоги, відповідно до п. 1.1. якого первісний кредитор в порядку та на умовах, визначених цим Договором та чинним в Україні законодавством, за плату, передбачену даним Договором, в повному обсязі відступає, а Новий кредитор набуває в повному обсязі право грошових вимог до Боржника, строк платежу якого настав, а також право вимоги, яке виникне в майбутньому за Договором, а саме Договором на поставку програмної продукції електронними каналами зв`язку № 15/12/07 від 15.12.2014, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Монт УА та Товариством з обмеженою відповідальністю Дієса .

Згідно з п. 1.2. Договору відступається сума заборгованості Боржника за Договором, а саме Договором на поставку програмної продукції електронними каналами зв`язку № 15/12/07 від 15.12.2014, яка становить 784 555, 20 грн.

Моментом переходу права вимоги від Первісного кредитора до Нового кредитора вважається момент підписання Акту приймання-передачі прав вимоги за Договором. До Нового кредитора переходить право вимоги в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав та зазначені у п. 1.2. цього Договору (п. 1.3. Договору).

16.05.2017 року Первісний кредитор та Новий кредитор підписали Акт прийому-передачі права вимоги на отримання грошових коштів (заборгованості) в розмірі 784 555, 20 грн. за Договором на поставку програмної продукції електронними каналами зв`язку № 15/12/07 від 15.12.2014, а також Акт приймання-передачі документації, що підтверджує право вимоги.

03.07.2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами Омега Стимул , що діє в інтересах та за рахунок ПВНЗІФ Агростимул (Первісний кредитор) та позивач (Новий кредитор) уклали Договір № 03/8-07/17 про відступлення права вимоги, відповідно до п. 1.1. якого первісний кредитор в порядку та на умовах, визначених цим Договором та чинним в Україні законодавством, за плату, передбачену даним Договором, в повному обсязі відступає, а Новий кредитор набуває в повному обсязі право грошових вимог до Боржника, строк платежу якого настав, а також право вимоги, яке виникне в майбутньому за Договором, а саме Договором на поставку програмної продукції електронними каналами зв`язку № 15/12/07 від 15.12.2014, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Монт УА та Товариством з обмеженою відповідальністю Дієса .

Згідно з п. 1.2. Договору відступається сума заборгованості Боржника за Договором, а саме Договором на поставку програмної продукції електронними каналами зв`язку № 15/12/07 від 15.12.2014, яка становить 784 555, 20 грн.

Моментом переходу права вимоги від Первісного кредитора до Нового кредитора вважається момент підписання Акту приймання-передачі прав вимоги за Договором. До Нового кредитора переходить право вимоги в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав та зазначені у п. 1.2. цього Договору (п. 1.3. Договору).

03.07.2017 року Первісний кредитор та позивач підписали Акт прийму-передачі права вимоги на отримання грошових коштів (заборгованості) в розмірі 784 555, 20 грн. за Договором на поставку програмної продукції електронними каналами зв`язку № 15/12/07 від 15.12.2014, а також Акт приймання-передачі документації, що підтверджує право вимоги.

В подальшому, позивач звернувся до відповідача з вимогою № 10/1-01/2018 від 10.01.2018 про сплату боргу в сумі 784 555, 20 грн., яка відповідачем задоволена не була.

03.04.2019 року позивач направив на адресу відповідача повідомлення про відступлення права вимоги та вимогу про сплату заборгованості від 01.04.2019, яка відповідачем також була залишена без задоволення.

За таких обставин, позивач вирішив звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на правову природу укладеного між ТОВ Монт УА та відповідачем договору поставки, який у розумінні статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов`язків, спірні правовідносини регламентуються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що на виконання умов Договору та Додаткових угод до нього ТОВ Монт УА поставило відповідачу програмне забезпечення за видатковими накладними № М-070417/06 від 07.04.2017 на суму 118 103, 00 грн., № М-190417/31 від 19.04.2017 на суму 514 412, 20 грн., № М-0550517/23 від 05.05.2017 на суму 152 040, 00 грн., а всього на суму 784 555, 20 грн.

Відповідно до частин першої та другої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як зазначалось судом вище, пунктом 3.3. Договору поставки оплата вартості ПЗ здійснюється Покупцем протягом 15 календарних днів з дати поставки ПЗ та оформлення видаткової накладної/акту приймання-передачі.

Проте, відповідачем у встановлений строк товар оплачений не був, внаслідок чого за ним виникла заборгованість в сумі 784 555, 20 грн.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги (цесія) за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. Договір відступлення права вимоги може бути як безоплатним, та і оплатним.

В останньому випадку на відносини цесії розповсюджуються положення про договір купівлі-продажу, оскільки статтею 656 Цивільного кодексу України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина 1 статті 513 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, згідно із нормами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.

Положеннями статті 516 Цивільного кодексу України передбачено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

З аналізу наведених норм убачається, що за загальним правилом заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання своїх обов`язків, не погіршує становище боржника та не зачіпає його інтересів, однак сторони мають право додатково врегулювати порядок заміни кредитора у договорі.

Відсутність згоди боржника на заміну кредитора у зобов`язанні, якщо обов`язковість такої згоди передбачено договором, є підставою для визнання недійсним на підставі частини першої статті 203 Цивільного кодексу України договору про відступлення права вимоги, оскільки він суперечить вимогам частини першої статті 516 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 904/11838/16 та від 18.06.2019 у справі № 915/1622/16.

Дослідивши зміст укладеного між ТОВ Монт Уа та відповідачем Договору на поставку програмної продукції електронними каналами зв`язку № 15/12/07 від 15.12.2014 судом встановлено, що він містить лише обмеження сторін щодо передачі своїх обов`язків за цим Договором без попередньої згоди на це іншої сторони (пункт 10.11 Договору), тоді як заборони відступати права вимоги новому кредитору без згоди боржника умовами Договору не передбачено. Вказане не обмежує Постачальника у праві передати своє право вимагати сплатити грошові кошти іншій особі - Новому кредитору.

Такий висновок суду ґрунтується на тому, що ТОВ Монт УА не здійснювало жодної передачі своїх обов`язків за договором, а лише здійснило передачу своїх прав - права вимоги (на підставі Договору № 16/8-05/17 про відступлення права вимоги від 16.05.2017).

Судом встановлено, що на підставі укладеного між ТОВ Монт УА та ТОВ Компанія з управління активами Омега Стимул , що діє в інтересах та за рахунок ПВНЗІФ Агростимул Договору про відступлення права вимоги № 16/08-05/17 від 16.05.2017, а також укладеного між ТОВ Компанія з управління активами Омега Стимул , що діє в інтересах та за рахунок ПВНЗІФ Агростимул та позивачем Договору про відступлення права вимоги № 03/8-07/17 від 03.07.2017, позивач набув право вимоги заборгованості за Договором поставки програмної продукції електронними каналами зв`язку № 15/12/07 від 15.12.2014 на суму 784 555, 20 грн.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Закріплена у статті 204 Цивільного кодексу України презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили; у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, мають безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню (аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 30.08.2018 у справі № 904/8978/17).

Зважаючи на встановлену статтею 204 Цивільного кодексу України і не спростовану при вирішенні цієї справи в порядку статті 215 Цивільного кодексу України презумпцію правомірності укладених між сторонами договорів про відступлення права вимоги, останні у розумінні статей 11, 509 Цивільного кодексу України та статей 173, 174 Господарського кодексу України є належною підставою для виникнення та існування обумовлених такими договорами прав і обов`язків сторін.

Положеннями статті 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Правовий аналіз положень статей 599, 610, 611 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку про те, що зобов`язання вважається таким, що припинилося виконанням, проведеним належним чином, лише у разі, якщо воно виконано в повному обсязі у встановлений строк.

Відповідно до частини 2 статті 516 Цивільного кодексу України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (частина 2 статті 517 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 2 статті 518 Цивільного кодексу України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред`явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов`язок до пред`явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

З правових конструкції відповідних правових норм випливають як обов`язки нового кредитора у зобов`язанні, зокрема, на нового кредитора покладається обов`язок повідомити боржника про перехід прав у зобов`язанні, оскільки в протилежному випадку новий кредитор несе ризик настання для себе різного роду несприятливих правових наслідків, так і права боржника у такому зобов`язанні, за якими, боржник має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред`явлення йому вимоги новим кредитором, не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні або виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові.

Факт повідомлення відповідача про перехід прав у зобов`язанні за Договором є доведеним належним чином з боку позивача та відповідачем не спростований.

За таких обставин, оскільки відповідач прийняв товар, однак в обумовлений Договором строк не оплатив його вартість, суд дійшов висновку про те, що відповідачем були порушені права та законні інтереси позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Таким чином, відповідний борг в сумі 784 555, 20 грн., який існує на момент розгляду справи в суді, має бути стягнутий з відповідача в судовому порядку.

Разом з цим, суд зазначає, що частиною 3 статті 13 та частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належним доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем, у зв`язку з чим, на підставі встановлених під час розгляду справи обставин суд вважає заявлені позивачем вимоги обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інвест Кредит Груп до Товариства з обмеженою відповідальністю Дієса , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами Омега Стимул , Товариство з обмеженою відповідальністю Монт УА про стягнення 784 555, 20 грн. задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Дієса (03150, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 45; код ЄДРПОУ 36483471) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інвест Кредит Груп (04116, місто Київ, вулиця Старокиївська, будинок 10Г, офіс 173; код ЄДРПОУ 38320537) заборгованість в сумі 784 555 (сімсот вісімдесят чотири тисячі п`ятсот п`ятдесят п`ять) грн. 20 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 11 768 (одинадцять тисяч сімсот шістдесят вісім) грн. 33 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Відповідно до підпункту 17.5. пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 10.02.2020 року.

Суддя В.С. Ломака