Рішення

від 11.02.2020 по справі 914/2558/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.2020 Справа № 914/2558/19

Господарський суд Львівської області у складі судді Кидисюка Р.А. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ЛеРай , с. Суховоля Городоцьокого району Львівської області

до відповідача: Приватного підприємства Зелений гай , с. Розвадів Миколаївського району Львівської області

про: стягнення 19962,88 грн заборгованості за Договором купівлі-продажу №62/01/2019/Н від 04.01.2019

За участю представників сторін: не викликались

Судові процедури

Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЛеРай до Приватного підприємства Зелений гай про стягнення 19962,88 грн заборгованості за Договором купівлі-продажу №62/01/2019/Н від 04.01.2019.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 09.12.2019 справу №914/2558/19 передано на розгляд судді Кидисюку Р.А.

Ухвалою суду від 16.12.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без судового засідання та без виклику сторін.

08.01.2020 на адресу суду повернулося повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення на юридичну адресу відповідача (81634, Львівська область, Миколаївський район, село Розвадів, вулиця Сагайдачного, будинок 72) з копією ухвали суду від 16.12.2019 про відкриття провадження у справі №914/2558/19.

15.01.2020 на адресу суду від позивача надійшло клопотання вх.№2155/20 про стягнення судових витрат, відповідно до якого просив суд стягнути з відповідача на свою користь 1921,00 грн судового збору та 3000,00 грн витрат на професійну правничу (правову) допомогу.

Відзив на позовну заяву, заява про повне/часткове визнання позовних вимог чи інші заяви (клопотання) від відповідача не надходили.

Позиція позивача

Позовні вимоги обґрунтовуються невиконанням відповідачем умов укладеного між сторонами Договору купівлі-продажу №62/01/2019Н від 04.01.2019 в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого позивачем товару, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем.

Заперечення відповідача

Відповідач проти задоволення позову не заперечив, відзиву на позовну заяву з доказами на спростування тверджень позивача не подав, про наявність поважних причин невиконання вимог ухвали суду не повідомив.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Обставини справи

04 січня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ЛеРай (Продавець) та Приватним підприємством Зелений гай (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу №62/01/2019Н (Договір), відповідно до п.1.1. якого Продавець зобов`язався передати нафтопродукти (надалі - товар) у власність Покупця, а Покупець зобов`язався прийняти товар та повністю оплатити його вартість на умовах і протягом строку дії цього Договору.

Згідно з п. 2.1. Договору загальна вартість (ціна) цього Договору не обмежується і складається із вартості (ціни) окремих партій товару, проданих Продавцем Покупцеві на підставі цього Договору та зафіксованих сторонами у відповідних видаткових накладних (актах приймання-передачі) на переданий товар.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 573676,00 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями видаткових накладних №13 від 04.01.2019 на суму 67950,00 грн, №41 від 17.01.2019 на суму 71100,00 грн, №72 від 31.01.2019 на суму 93000,00 грн, №121 від 08.02.2019 на суму 70500,00 грн, №174 від 27.02.2019 на суму 71550,00 грн, №255 від 14.03.2019 на суму 95000,00 грн, №353 від 05.04.2019 на суму 104576,00 грн.

Всупереч взятим на себе зобов`язанням за Договором відповідач оплатив вартість поставленого товару частково, внаслідок чого в нього виникла заборгованість перед позивачем, яка станом на 09.07.2019 становила 27000,00 грн, що підтверджується долученим до позовної заяви Актом звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2019-09.07.2019, який підписаний та скріплений печатками обох сторін.

У зв`язку з наведеним, позивач 03.09.2019 звернувся до відповідача із вимогою (претензією) про сплату коштів в сумі 27000,00 грн у 7-денний строк з дня отримання даної вимоги (претензії).

Після отримання претензії відповідач 13.09.2019 доплатив ще 10000,00 грн.

На підтвердження часткової оплати відповідачем вартості поставленого товару позивачем до позовної заяви долучено копії платіжних доручень №273 від 11.01.2019 на суму 2950,00 грн, №1 від 11.01.2019 на суму 65000,00 грн, №9 від 24.01.2019 на суму 71100,00 грн, №36 від 11.02.2019 на суму 10500,00 грн, №325 від 11.02.2019 на суму 60000,00 грн, №356 від 28.02.2019 на суму 71550,00 грн, №382 від 07.03.2019 на суму 20000,00 грн, №383 від 07.03.2019 на суму 5000,00 грн, №393 від 15.03.2019 на суму 50000,00 грн, №428 від 29.03.2019 на суму 30000,00 грн, №436 від 02.04.2019 на суму 60000,00 грн, №481 від 24.04.2019 на суму 50576,00 грн, №538 від 21.05.2019 на суму 30000,00 грн, №575 від 31.05.2019 на суму 10000,00 грн, №596 від 10.06.2019 на суму 10000,00 грн, №794 від 13.09.2019 на суму 10000,00 грн, а всього на суму 556676,00 грн.

Відтак, сума основного боргу за Договором становить 17000,00 грн.

Окрім суми основного боргу в сумі 17000,00 грн, відповідно до долученого до позовної заяви розрахунку розміру позовних вимог позивач просить суд стягнути з відповідача 1046,08 грн пені, 1700,00 грн штрафу, 97,80 грн 3 % річних, 119,00 грн інфляційних нарахувань.

Позиція суду

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 174 Господарського Кодексу України визначено, що господарські зобов`язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 5.1. Договору визначено, що розрахунки за товар Покупець здійснює на умовах 100 % попередньої оплати вартості товару. Невиконання цього обов`язку Покупцем надає Продавцеві право відмовитися від виконання своїх обов`язків за цим договором повністю або частково.

Всупереч взятим на себе зобов`язанням за Договором купівлі-продажу №62/01/2019Н від 04.01.2019 відповідач не оплатив повністю та своєчасно поставлений позивачем товар, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 17000,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

За приписами ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 6.1. Договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання Сторонами прийнятих на себе зобов`язань по цьому Договору, винна Сторона несе відповідальність в порядку, передбаченому чинним законодавством України та положеннями цього Договору.

Відповідно до положень частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

В пункті 6.2. Договору сторони погодили, що кожна зі сторін, яка належним чином виконує свої зобов`язання (зокрема, несвоєчасно розраховується за поставлений (переданий у власність) Товар або несвоєчасно поставляє замовлену партію товару) за цим договором, повинна сплатити на користь іншої сторони пеню в розмірі 0,5% (нуль цілих п`яти десятих) відсотка від несвоєчасно перерахованої (простроченої) суми (вартості несвоєчасно поставленої партії товару) за кожен день прострочення виконання (тобто за кожен день неперерахування цієї суми/прострочення поставки), а у випадку прострочення виконання зобов`язання протягом більш як 30 (тридцяти) днів, винна Сторона зобов`язана додатково (крім пені) сплатити на користь протилежної Сторони штраф у розмірі 10% (десяти відсотків) від вартості неоплаченого (непоставленого) Товару.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (частина 6 статті 232 Господарського кодексу України).

Частина 2 статті 625 боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до долученого до позовної заяви розрахунку розміру позовних вимог, позивач окрім суми основного боргу в розмірі 17000,00 грн просить суд стягнути з відповідача 1046,08 грн пені, 1700,00 грн штрафу, 97,80 грн 3 % річних, 119,00 грн інфляційних нарахувань.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідач проти задоволення позову не заперечив, доказів погашення заборгованості чи спростування вимог позивача не подав, про наявність таких не повідомив.

З огляду на викладене, перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку розміру позовних вимог, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 17000,00 грн основного боргу, 1046,08 грн пені, 1700,00 грн штрафу, 97,80 грн 3 % річних, 119,00 грн інфляційних нарахувань.

Судові витрати

Відповідно до клопотання вх.№2155/20 від 15.01.2020 позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь 1921,00 грн судового збору та 3000,00 грн витрат на професійну правничу (правову) допомогу.

За звернення до суду з позовною заявою майнового характеру позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1921,00 грн, що підтверджується долученим до матеріалів справи платіжним дорученням №3122 від 26.11.2019.

Пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

На підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката до матеріалів справи долучено: копію договору про надання правової допомоги від 25.11.2019, Акт виконаних робіт (наданих послуг) №1 від 14.01.2020 на суму 3000,00 грн, детальний опис виконуваних робіт від 14.01.2020 щодо підготовки та подання позовної заяви про стягнення заборгованості від 06.12.2019 на суму 3000,00 грн, а також платіжне доручення №170 від 14.01.2020 на суму 3000,00 грн.

Суд дійшов висновку, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 3000,00 грн за підготовку та подання позовної заяви про стягнення заборгованості, відображені у Детальному описі виконуваних робіт (надаваних послуг) від 14.01.2020 року та Акті виконаних робіт від 14.01.2020 року, згідно Договору про надання правової допомоги від 25.11.2019 є співмірними із складністю справи та виконаними адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З огляду на викладене, витрати зі сплати 1921,00 грн судового збору та 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 2, 12, 20, 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства Зелений гай (81634, Львівська область, Миколаївський район, село Розвадів, вулиця Сагайдачного, будинок 72; ідентифікаційний код 30418517) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЛеРай (81513, Львівська область, Городоцький район, село Суховоля, вулиця Зелена, будинок 2А; ідентифікаційний код 41603318) 17000,00 грн (сімнадцять тисяч гривень) основного боргу, 1046,08 грн (одна тисяча сорок шість гривень 08 копійок) пені, 1700,00 грн (одна тисяча сімсот гривень) штрафу, 97,80 грн (дев`яносто сім гривень 80 копійок) 3 % річних, 119,00 грн (сто дев`ятнадцять гривень) інфляційних нарахувань 1921,00 грн (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня) судового збору та 3000,00 грн (три тисячі гривень) витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в Західному апеляційному господарському суді в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 11.02.2020.

Суддя Кидисюк Р.А