Постанова

від 11.02.2020 по справі 814/1333/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 лютого 2020 року

Київ

справа №814/1333/18

адміністративне провадження №К/9901/32065/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Гусака М.Б., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року (головуючий суддя - Крусян А.В., судді: Градовський Ю.М., Яковлєв О.В.) у справі № 814/1333/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Кривоозерська харчосмакова фабрика до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2018 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кривоозерська харчосмакова фабрика" до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДФС у Миколаївській області (далі - ГУ ДФС) 19 жовтня 2018 року подало апеляційну скаргу.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2018 року апеляційну скаргу ГУ ДФС залишено без руху та надано десятиденний строк на усунення недоліків, а саме надання документа, що підтверджує сплату судового збору.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2018 року апеляційна скарга була повернута скаржнику у зв`язку з неусуненням недоліків у встановлений судом строк.

Копія вказаної ухвали була отримана ГУ ДФС 30 листопада 2018 року, що підтверджується відомостями повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи (том 2 а.с.92).

Відповідач повторно звернувся до суду з апеляційною скаргою на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2018 року, яка була направлена поштою 10 вересня 2019 року (том 2 а.с.104). У апеляційній скарзі ГУ ДФС заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду з апеляційною скаргою та визнання поважними причин пропуску вказаного строку. Клопотання вмотивоване відсутністю коштів на сплату судового збору, на підтвердження чого надано копії службових записок.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2019 року апеляційну скаргу ГУ ДФС залишено без руху та надано скаржнику десятиденний строк для усунення недоліків, а саме зазначення інших поважних причин пропуску строку звернення до суду та документа про сплату судового збору.

Ухвала апеляційного суду вмотивована тим, що копія ухвали про повернення апеляційної скарги була отримана скаржником ще 30 листопада 2018 року, але повторно апеляційна скарга до П`ятого апеляційного адміністративного суду була направлена лише 10 вересня 2019 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження. Дослідивши причини, на які посилається апелянт щодо підстав пропуску строку звернення до суду, апеляційний суд вважав за необхідне зобов`язати апелянта навести суду інші поважні причини пропуску строку звернення до суду апеляційної інстанції.

Копія зазначеної ухвали була отримана ГУ ДФС 23 вересня 2019 року, що підтверджується відомостями повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи (том 2 а.с.111).

2 жовтня 2019 року апелянт засобами поштового зв`язку направив на адресу П`ятого апеляційного адміністративного суду клопотання, відповідно до якого просив визнати поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2018 року та поновити вказаний строк. Крім того, скаржник просив продовжити строк виконання вимог ухвали апеляційного суду від 18 вересня 2019 року про залишення апеляційної скарги без руху в частині сплати судового збору.

Вимоги вказаного клопотання, з посиланням на положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також прецедентну практику Європейського суду з прав людини, вмотивовані тим, що сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету. При цьому скаржник повідомив, що відповідно до запиту від 17 вересня 2019 року №07.2-08/2/4135 Головне управління Державної казначейської служби у Миколаївській області повідомило ГУ ДФС про необхідність повідомлення про КПКВК, КЕКВ та рахунки, з яких буде проведено безспірне списання коштів. Крім того, згідно з пунктом 30 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМУ від 3 серпня 2018 року №845 (далі - Порядок), на період встановлення зазначених даних не проводяться платежі за платіжними дорученнями боржника за всіма КПКВК та КЕКВ, крім платежів, зазначених у пункті 25 цього Порядку.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДФС на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2018 року.

Ухвала суду вмотивована тим, що апелянтом у визначений судом строк не наведено поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження. Викладені у клопотанні про поновлення строку апеляційного оскарження причини такого пропуску не є поважними.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ГУ ДФС подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження та направити справу для продовження розгляду до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначено, що повернення первинної апеляційної скарги, яка була подана у встановлений законом строк, відбулось з причини несплати судового збору. На переконання скаржника, сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету. Втім, апеляційним судом не було дотримано вимог частини третьої статті 2 КАС України стосовно забезпечення рівності усіх учасників судового процесу перед законом та забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

У поданому відзиві на касаційну скаргу позивач просила залишити її без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без змін як законну та обґрунтовану, наголошуючи на тому, що відповідач у період з 30 жовтня 2018 року по 16 жовтня 2019 року так і не сплатив судовий збір за подання апеляційної скарги, ґрунтовних пояснень з цього приводу не надав. На переконання позивача, відсутність коштів на сплату судового збору не може слугувати безумовною підставою для поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до вимог частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Механізм реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення врегульовано Главою першою Розділу ІІІ КАС України.

Так, частиною першої статті 295 КАС України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (частина восьма статті 169 КАС України).

Пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Таким чином, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених статтею 295 КАС України, та якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Згідно з частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

На думку суду касаційної інстанції, причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Здійснюючи касаційний перегляд оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про те, що встановлений законом строк на апеляційне оскарження у даній справі апелянтом було пропущено, що останнім не заперечується. Як на підставу поважності пропуску строку на апеляційне оскарження та його поновлення відповідач посилався на вчасне подання апеляційної скарги вперше, проте повернення її судом з підстав несплати ним судового збору. При цьому відсутність коштів на його сплату вважає обставиною, що не залежить від його волі, оскільки фінансування здійснюється виключно з Державного бюджету України.

Разом з тим, обставини, які стосуються фінансування суб`єкта владних повноважень, не є поважними причинами, на які він може посилатися як на підставу поновлення пропущеного ним процесуального строку. Відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для сплати судового збору з огляду на його статус, за загальним правилом, не є підставою для поновлення цьому суб`єкту пропущеного ним процесуального строку, встановленого законом. Негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави як суб`єкт владних повноважень, не може отримувати процесуальні преференції внаслідок фінансових складнощів, які склались у нього на поточний час, шляхом зволікання у виконанні процесуальних обов`язків, в тому числі, і щодо сплати судового збору. Обставини такого роду стосуються організації роботи відповідача і можуть свідчити про системні недоліки в його роботі, для усунення яких і для запобігання яких на майбутнє відповідач як суб`єкт владних повноважень повинен вживати необхідні заходи.

У пункті 41 справи "Пономарьов проти України" Європейський Суд з прав людини зазначив, що "Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків".

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника щодо неоднаковості підходу суду апеляційної інстанції при вирішенні питання про можливість продовження строку на усунення недоліків в частині сплати судового збору, оскільки наявність чи відсутність підстав для продовження такого строку визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі, у зв`язку з чим відповідний підхід не може бути уніфікованим. При цьому вказані обставини жодним чином не впливають на вирішення питання поважності пропуску відповідачем строку на апеляційне оскарження у цій справі.

Касаційна скарга не містить інших відомостей про обставини, які б давали підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, а також свідчили б про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при ухваленні судового рішення, а тому підстави для його скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області залишити без задоволення.

Ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 814/1333/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

М.Б. Гусак

І.Л. Желтобрюх ,

Судді Верховного Суду