Рішення

від 04.02.2020 по справі 926/2731/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2020 року Справа № 926/2731/19

м. Чернівці

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Гурина М.О., за участю помічника судді (за дорученням судді) Лунгул І.О., розглянувши матеріали справи,

за позовом державного підприємства Вижницьке державне спеціалізоване підприємство агропромислового комплексу , смт. Берегомет, Вижницького району

до товариства з обмеженою відповідальністю Здоровий сон , смт. Берегомет, Вижницького району

про стягнення заборгованості в сумі 430648,80 грн.

Суддя М.О. Гурин

Представники сторін:

від позивача - Іпатій С.С., довіреність 16.07.2019 року;

від відповідача - не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство Вижницьке державне спеціалізоване підприємство агропромислового комплексу звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Здоровий сон про стягнення заборгованості в сумі 430648,80 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 24.09.2019 року між ДП Вижницьке державне спеціалізоване підприємство агропромислового комплексу (кредитор), ТОВ Здоровий сон (новий боржник) та ТОВ Черкаський завод плитних матеріалів (первісний боржник) було укладено договір про переведення боргу № 24/09/2019 згідно умов якого, первісний боржник переводить на нового боржника грошове зобов`язання в розмірі 283391,79 грн, що виникло з договору купівлі-продажу необробленої деревини № 170 від 21.11.2018 року (основний договір), а новий боржник погоджується його виконати. Проте, ТОВ Здоровий сон зобов`язання взяті за договором № 24/09/2019 від 24.09.2019 року не виконав, борг в сумі 283391,79 грн не повернув. Крім того, між ДП Вижницьке державне спеціалізоване підприємство агропромислового комплексу та ТОВ Здоровий сон 21.06.2019 року було укладено договір купівлі-продажу № 55 за яким було передано товару відповідачу на суму 635800,43 грн, проте відповідач лише частково сплатив заборгованість за даним договором. Отже, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за вищевказаними договорами в сумі 430648,80 грн.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 09.12.2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, судове засідання призначено на 09.01.2020 року.

У підготовчому судовому засіданні 09.01.2020 року сторони просили оголосити перерву, з огляду на можливість укладення між сторонами мирової угоди.

У підготовчому судовому засіданні 09.01.2020 року, суд оголосив перерву до 16.01.2020 року.

Сторони належним чином були повідомлені про час, дату та місце наступного судового засідання, що підтверджується фіксацією судового засідання від 09.01.2020 року та розпискою.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 16.01.2020 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.02.2020 року.

На день розгляду справи, представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі, наполягала на задоволенні позовних вимог з підстав зазначених у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання 04.02.2020 року не з`явився, явку уповноваженого представника не забезпечив, хоча належним чином повідомлявся про час, дату та місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою про вручення від 18.01.2020 року.

Згідно частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Разом з цим, згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами, надавши можливість відповідачу реалізувати своє право на захист, одночасно, запобігаючи, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Чернівецької області,

ВСТАНОВИВ:

24 вересня 2019 року між ДП Вижницьке державне спеціалізоване підприємство агропромислового комплексу (кредитор), ТОВ Здоровий сон (новий боржник) та ТОВ Черкаський завод плитних матеріалів (первісний боржник) було укладено договір про переведення боргу № 24/09/2019 (далі - договір № 24/09/2019) згідно умов якого відповідач прийняв на себе зобов`язання ТОВ Черкаський завод плитних матеріалів за договором купівлі-продажу необробленої деревини № 170 від 21.11.2018 року (основний договір) щодо сплати на користь позивача суми боргу у розмірі 283391,79 грн.

Згідно пункту 7 договору про переведення боргу № 24/09/2019 договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками (за наявності) і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за даним договором.

Кредитор не заперечує проти зміни первісного боржника новим боржником за основним договором. Підписуючи даний договір кредитор дає свою згоду на відповідне переведення боргу в порядку та на умовах, визначених даним договором, одночасно підтверджуючи, що претензії, щодо сплати боргу, відповідно до основного договору поставки № 170 від 21.11.2018 року відсутні (пункт 3 договору № 24/09/2019).

Новий боржник підписуючи даний договір, підтверджує, що йому була передана вся необхідна інформація (документація) пов`язана з боргом, що виник за основним договором та розмір якого вказаний у пункті 2 даного договору, зокрема і та, що стосується спорів та суперечностей між первісним боржником та кредитором за основним договором (пункт 5 договору № 24/09/2019).

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі копіями вищезазначених договорів та не заперечувалися сторонами.

Доказів належної сплати указаної суми боргу суду не надано.

Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Як передбачено статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Форма правочину щодо заміни боржника у зобов`язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу, як визначено статтею 521 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Як визначено статтею 522 Цивільного кодексу України, новий боржник у зобов`язанні має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником.

Отже, форма договору при укладенні договору переведення сторонами дотримана.

Претензія направлялася на адресу відповідача 04.11.2019 року, проте залишена відповідачем без відповіді.

За таких обставин, враховуючи, що у договорі № 24/09/2019 не вказано строку виконання договору та факт звернення позивача з претензією від 04.11.2019 року, відповідач прострочив виконання зобов`язання по оплаті за договором про переведення боргу, оскільки статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено: якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, з нього на користь позивача підлягає стягненню 283391,79 грн боргу.

Крім того, 21.06.2019 року між ДП Вижницьке державне спеціалізоване підприємство агропромислового комплексу та ТОВ Здоровий сон було укладено договір купівлі-продажу № 55 (далі - договір № 55).

Пунктом 1.1. договору № 55 передбачено, що продавець зобов`язується передати у власність покупця товар - деревину паливну (в подальшому - продукція), а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити її вартість на умовах зазначених у цьому договорі.

Датою передачі лісопродукції продавцем та прийому її покупцем вважається відмітка покупця у товарно-транспортній накладній (пункт 4.1 договору № 55).

Перехід права власності та всіх ризиків на лісопродукцію від продавця до покупця здійснюється в момент підписання уповноваженим представником покупця товарно-транспортної накладної або специфікації (пункт 4.3. договору № 55).

Оплата ціни (вартості) продукції здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця або внесення готівки в касу продавця (пункт 5.1. договору № 55).

Покупець після отримання інформації про готовність продукції до відвантаження проводить 100% оплату на розрахунковий рахунок продавця або вносить грошові кошти в касу підприємства (пункт 5.2. договору № 55).

Договір набирає чинності з дати його укладення (підписання) сторонами та діє до 31 грудня 2019 року, але у будь-якому випадку, до моменту повного та належного виконання усіх своїх зобов`язань за цим договором (пункт 6.1. договору № 55).

Закінчення строку дії договору не звільняє жодну зі сторін від відповідальності за його порушення (невиконання та/або неналежне виконання), яке мало місце під час дії цього договору (пункт 6.3. договору № 55).

В підтвердження наявності заборгованості за договором № 55 позивач надає товарно-транспортні накладні підписані представниками сторін на загальну суму 157450,10, а саме: № 390938 від 23.09.2019 року на суму 14815,61 грн, № 390933 від 18.09.2019 року на суму 14815,61 грн, № 360577 від 26.09.2019 року на суму 14092,48 грн, № 360576 від 25.09.2019 року на суму 14092,48 грн, № 360588 від 30.09.2019 року на суму 14901,18 грн, № 350510 від 26.09.2019 року на суму 14126,35 грн, № 350528 від 10.10.2019 року на суму 14084,95 грн, № 350525 від 09.10.2019 року на суму 14160,24 грн, № 350533 від 22.10.2019 року на суму 14122,60 грн, № 410504 від 21.10.2019 року на суму 14122,60 грн, № 410510 від 26.10.2019 року на суму 14116,00 грн.

Проте, просить стягнути 147257,01 грн, мотивуючи це тим, що решту продукції переданої за договором № 55 відповідач оплатив, що підтверджується актом звірки.

Відповідно до частини 1 статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до статті 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

У ході судового розгляду спору відповідач не надіслав до суду заперечень проти позову або доказів про сплату заборгованості за отриману лісопродукцію, яка (заборгованість) є предметом спору в даній справі.

Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.

Так, в силу статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статтею 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності до статей 173-174 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст. 509 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами статтей 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (статті 77 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевказані обставини, вимоги позивача щодо стягнення заборгованості в розмірі 430648,80 грн, з яких: 283391,79 грн боргу за договором № 24/09/2019 від 24.09.2019 року та 147257,01 грн за договором № 55 від 21.06.2019 року, є обґрунтованими, документально підтвердженими, не спростовані відповідачем, інших обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, судом не встановлено тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі у сумі згідно з позовною заявою - 430648,80 грн.

Судові витрати з урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариство з обмеженою відповідальністю Здоровий сон (59233, вул. Гагаріна, 7, корпус Б, смт. Берегомет, Вижницького району Чернівецької області, код 36584299) на користь державного підприємства Вижницьке державне спеціалізоване підприємство агропромислового комплексу (59233, вул. Будівельна, 9, смт. Берегомет Вижницького району Чернівецької області, р/р НОМЕР_1 АТ КБ Приватбанк , МФО 356282, код ЄДРПОУ 30749729) 430648,80 грн боргу та 6459,74 грн судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Львівського апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.

Повне судове рішення складено 10.02.2020 року.

Суддя М.О. Гурин