Ухвала

від 06.02.2020 по справі 756/12/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київського апеляційного суду в складі:

головуючого суддіОСОБА_1 ,суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 06 лютого 2020 року апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні прокурора за додержанням законів органами фіскальної служби управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури міста Києва ОСОБА_5 , на ухвалу слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 15 січня 2020 року,

за участі: прокурора слідчого представника ТОВ «Согдиана», ТОВ «Саргонс» ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою відмовлено у задоволені клопотаннястаршого слідчого з ОВС п`ятого СВ РКП СУФР ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_6 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №32019100000000227.

Не погоджуючись з таким рішенням, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання органу досудового розслідування про накладення арешту на майно вилучене за результатами проведення обшуку 27 грудня 2019 року у кримінальному провадженні №32019100000000227.

Вважаю оскаржувану ухвалу незаконною, необґрунтованою, такою, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження.

Зазначає, що вилучені в ході обшуку грошові кошти не інкасувались на рахунки ТОВ «Натхауз» (код 41443252), ТОВ «Аларго» (код 41953757), ТОВ «ЮНК» (код 41195834), ТОВ «Біосан ЛТД» (код 42570933), ТОВ «Саргос» (код 42584160) та не відображались в бухгалтерському та податковому обліках товариств, відсутні документи про їх походження, що вказує на факт їх набуття кримінально протиправним шляхом. На вилучені в ході обшуків товарно-матеріальні цінності відсутні будь-які документи про їх походження, прийняття на зберігання та їх облікування за власником. В сукупності з іншими доказами, наявними в матеріалах кримінального провадження, вказані ТМЦ є речами набутими кримінально протиправним шляхом.

Як стверджує прокурор, арешт на зазначене у клопотанні майно необхідно накласти з метою збереження речових доказів та можливої конфіскації майна.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити, слідчого, який просив задовольнити його клопотання, пояснення представника ТОВ «Согдиана», ТОВ «Саргонс» - ОСОБА_7 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, Слідчим управлінням фінансових розслідувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 18 березня 2019 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 32019100000000227, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.212 КК України.

В рамках даного кримінального провадження проведено обшук в офісних приміщеннях та складських приміщеннях, де здійснюють діяльність ТОВ «Натхаус» (код 41443252), ТОВ «Аларго» (код 41953757), ТОВ «ЮНК» (код 41195834), ТОВ «Біосан ЛТД» (код 42570933), ТОВ «Саргос» (код 42584160) за адресою: м.Київ, вул. Марка Вовчка, 14, в ході якого виявлено та вилучено: печатки ТОВ «Согдиана» (код 43282661), ФОП « ОСОБА_8 » (код НОМЕР_1 ), горіхи кеш`ю загальною вагою 2 (дві) тонни, цукати загальною вагою 3 (три) тонни 500 (п`ятсот) кілограмів, сік гранатовий в кількості 700 (сімсот) пляшок, горіхи фісташки загальною вагою 300 (триста) кілограмів, нрупа сочевиця загальною вагою 1 (одна) тонна 400 (чотириста) кілограмів, горіхи арахіс загальною вагою 2 (дві) тонни 500 (п`ятсот) кілограмів, інжир загальною вагою 2 (дві) тонни, крупа рисова загальною вагою 1 (одна) тонна 500 (п`ятсот) кілограмів, чорнослив загальною вагою 400 (чотириста) кілограмів, кунжут загальною вагою 4 (чотири) тонни, фініки загальною вагою 30 (тридцять) тонн, об`єкти схожі за своїми зовнішніми ознаками на грошові кошти долари США в сумі 41 450 (сорок одна тисяча чотириста п`ятдесят) доларів США, об`єкти схожі за своїми зовнішніми ознаками на українські гривні в сумі 327 000 (триста двадцять сім тисяч) українських гривень.

Вилучено вказані печатки, грошові кошти та товарно-матеріальні цінності за адресою: м. Київ, вул. Марка Вовчка, 14, постановою старшого слідчого з ОВС п`ятого слідчого відділу розслідувань кримінальних проваджень СУФР ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_6 визнано речовими доказами.

28 грудня 2019 року старший слідчий з ОВС п`ятого СВ РКП СУФР ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_6 , за допомогою поштового зв`язку, направив клопотання про накладення арешту на предмети та майно, вилучене в ході проведення 27 грудня 2019 року у вказаному кримінальному провадження, яке надійшло 03 січня 2020 року до Оболонського районного суду м. Києва.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду від 15 січня 2020 року відмовлено у задоволенні вказаного клопотання органу досудового розслідування.

Відмовляючи в задоволені вказаного клопотання, внесеного в межах кримінального провадження № 32019100000000227, слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, дослідив матеріали, додані до клопотання, заслухав пояснення слідчого, адвоката ОСОБА_7 , та прийшов до висновку про відсутність достатніх підстав для накладення арешту на майно, з огляду на те, що органом досудового розслідування не доведено належними та допустимими доказами, що вилучені під час обшуку печатки, грошові кошти та товарно-матеріальні цінності, відповідають критеріям, визначених ст.ст. 98, 167 КПК України, та можливість подальшого використання цих речових доказів, не доведено які саме обставини ці речові докази можуть підтвердити і неможливість за допомогою інших доказів довести ці обставини.

Колегія суддів погоджується з таким рішенням слідчого судді з огляду на наступне.

Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Так, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Колегія суддів приходить до висновку, що зазначених вимог закону слідчий суддядотримався.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Як вбачається з матеріалів провадження, прокурор, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 171 КПК України,зазначив мету відповідно до положень ст. 170 КПК України, з якою пов`язує необхідність у накладенні такого арешту, - з метою збереження речових доказів, пославшись на те, що постановою таке майно визнано речовими доказами.

Однак, колегія суддів приходить до висновку, що в клопотанні та долучених до нього матеріалах, не надано достатніх і належних доказів на підтвердження обставин, на які послався у клопотанні прокурор.

Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди

або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як вказано слідчим у клопотанні, грошові кошти, вилучені в ході обшуку, одержані злочинним шляхом, а саме отримані в результаті реалізації продукції за готівку без відповідного відображення в бухгалтерському та податковому обліку. Однак, жодного доказу на підтвердження вказаних обставин не надано, а знаходження готівкових коштів в приміщенні, де проведено обшук, саме по собі не говорить про їх незаконне походження, відтак їх вилучення слід вважати безпідставним.

Окрім того, клопотання органу досудового розслідування не містить обґрунтування, яким саме критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, відповідають печатки ФОП ОСОБА_9 (код НОМЕР_1 ) та ТОВ «Согдиана» (код 43282661). Зокрема, не зазначено, яким чином вони пов`язана з ухиленням від сплати податків, а також сліди та відомості, що можуть бути використані як доказ, зберігають на собі ці печатки.

Також, слід зазначити, що у витягу з ЄРДР у кримінальному провадженні № 32019100000000227 від 18 березня 2019 року, долученому до клопотання, не міститься відомостей про обставини, на які посилається орган досудового розслідування, оскільки серед підприємств, що здійснили пособництво посадовим особам ФГ «Бізнес Агро Холдинг» (код 38857959), не зазначено ФОП ОСОБА_10 та ТОВ «Согдиана» (код 43282661).

Більше того, відповідно до правоустановчих документів, які містяться в матеріалах провадження (а.с. 194-197), TOB «Согдиана» (код 43282661) створено 10 жовтня 2019 року, тоді як кримінальне провадження № 32019100000000227 розслідується за фактом ухилення від сплати податків підприємства в період з 01 березня 2018 року по 30 вересня 2018 року, тобто період, коли товариства ще не існувало, а відтак його печатка не могла використовуватися для вчинення злочинів у 2018 році.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, вилучений слідством товар поставлений протягом 2019 року підприємству ТОВ «Саргонс» (код 42584160), яке створене 31 жовтня 2018 року, тобто після періоду, який є предметом розслідування в рамках даного кримінального провадження. Факт поставки товару підтверджується податковими накладними від різних постачальників починаючи з 01 лютого 2019 року до 02 грудня 2019 року (а.с. 203-242).

Вказане свідчить, що стороною обвинувачення не доведено необхідність накладення арешту на майно, оскільки матеріали кримінального провадження не містить даних, які б підтверджували причетність власника майна ФОП ОСОБА_11 до діяльності ФГ «Бізнес Агро Холдинг» (код 38857959), а відтак доводи апеляційної скарги прокурора є безпідставними.

Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування не виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, оскільки за викладених у клопотанні обставин та доданих до нього матеріалах не доведено необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 132, 167, 170 - 173 КПК України, відмовив у задоволенні клопотання органу досудового розслідування з підстав недоведеності та необґрунтованості необхідності застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження.

Зважаючи на викладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя діяв у спосіб та у межах діючого законодавства.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді в матеріалах провадження і зі змісту апеляційної скарги колегією суддів не виявлено.

Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, ухвалене на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 15 січня 2019 року, якою відмовлено у задоволені клопотаннястаршого слідчого з ОВС п`ятого СВ РКП СУФР ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_6 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №32019100000000227, - залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні прокурора за додержанням законів органами фіскальної служби управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури міста Києва ОСОБА_5 , - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа № 11сс/824/1084/2020 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_12

Категорія ст.181 КПК Доповідач ОСОБА_1