Постанова

від 10.02.2020 по справі 925/756/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

     ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "10" лютого 2020 р.           Справа№ 925/756/19 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого:           Євсікова О.О. суддів:            Корсака В.А.           Попікової О.В.   за участю: секретаря судового засідання: Гузир І.А., представників сторін: прокуратури: Чумаченко А.А.; позивача:        не з'явились; відповідача:    Сьомка Р.О.; розглянувши апеляційні скарги заступника прокурора Черкаської області та Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Метал Інвест” на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.10.2019 (повний текст складено 27.10.2019) у справі № 925/756/19 (суддя Дорошенко М.В.) за позовом          заступника прокурора Черкаської області в інтересах держави в особі виконавчого комітету Черкаської міської ради до                    Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Метал Інвест” про                    визнання укладеним договору про пайову участь та стягнення 7.163.196,00 грн, В С Т А Н О В И В: Рішенням Господарського суду Черкаської області від 10.10.2019 у справі 925/756/19 відмовлено у задоволенні позову заступник прокурора Черкаської області (далі – прокурор) в інтересах держави в особі виконавчого комітету Черкаської міської ради (далі– позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю"Компанія "Метал Інвест" (далі – відповідач) про визнання укладеним договору пайової участі в редакції, викладеній у позовній заяві, та про стягнення з відповідача на користь позивача 7.163.196,00 грн. пайового внеску на розвиток інфраструктури м. Черкаси. Рішення суду мотивоване тим, що прокурор звернувся до відповідача з вимогами про визнання укладеним договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Черкаси та стягнення коштів обґрунтовано, однак з пропуском строку позовної давності за відсутності поважних причин його пропуску. Не погодившись із прийнятим рішенням, заступник прокурора Черкаської області звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду скасувати, позов залишити без розгляду, змінити мотивувальну частину рішення з підстав, наведених в апеляційній скарзі, відмовивши в задоволенні позову повністю. Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.11.2019 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Агрикова О.В., Чорногуз М.Г. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами заступника прокурора Черкаської області та ТОВ “Компанія “Метал Інвест” на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.10.2019 у справі № 925/756/19; ухвалено здійснювати розгляд вказаних апеляційних скарг в одному апеляційному провадженні; розгляд справи призначено на 23.12.2019. Вимоги та доводи апеляційної скарги прокуратури мотивовані тим, що місцевий суд не надав належної оцінки тому, що дії відповідача, які полягають у несвоєчасному укладенні договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, являють собою триваюче порушення, а тому суд дійшов помилкового висновку про пропуск прокурором строку позовної давності. Вимоги та доводи апеляційної скарги відповідача мотивовані тим, що залучення, розрахунок розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не відносяться до державного інтересу, а тому у прокуратури були відсутні повноваження звертатися до суду з даним позовом. Також відповідач вважає, що зазначена заступником прокурора Черкаської області в позовній заяві редакція договору про пайову участь не містить належних істотних умов договору про пайову участь, оскільки: розмір пайової участі визначений з грубим порушенням порядку, встановленого законодавством; строк (графік) сплати пайової участі є неналежним та таким, який неможливо виконати у зв'язку зі спливом строку, встановленого для його виконання. Крім того відповідач зазначає, що звернення до суду з вимогою про невиконання чи неналежного виконання сторонами договору можливо тільки після порушення стороною умов договору. На час звернення з позовом не було факту прострочення оплати відповідачем платежу, а тому сторона не може звернутися до суду за захистом права, яке ще не було порушене. Тому, на думку відповідача, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми пайового внеску передчасні. 11.12.2019 від ТОВ “Компанія “Метал Інвест” надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач проти апеляційної скарги заступника прокурора Черкаської області заперечив, просив відмовити у її задоволенні повністю. 12.12.2019 від виконавчого комітету Черкаської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ “Компанія “Метал Інвест”, у якому позивач проти доводів апеляційної скарги заперечив, просив залишити без задоволення апеляційну скаргу відповідача. 12.12.2019 від виконавчого комітету Черкаської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу заступника прокурора Черкаської області, у якому позивач подану апеляційну скаргу підтримав за наведених у ній підстав, просив її задовольнити. 12.12.2019 від прокуратури Черкаської області надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ “Компанія “Метал Інвест”, у якому прокурор проти апеляційної скарги відповідача заперечив, просив відмовити у її задоволенні. У судовому засіданні апеляційного господарського суду 23.12.2019  учасники судової справи надали свої пояснення по суті спору. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2019 оголошено перерву в судовому засіданні до 29.01.2020. Відповідно до витягу з протоколу автоматичної зміни складу суддів від 28.01.2020, сформовано новий склад колегії суддів: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Попікова О.В., Корсак В.А., у зв'язку з перебуванням судді Чорногуза М.Г. у відпустці та перебуванням судді Агрикової О.В. на лікарняному. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2020 прийнято апеляційні скарги заступника прокурора Черкаської області та Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Метал Інвест” на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.10.2019 у справі № 925/756/19 до провадження у визначеному складі суду. У судовому засіданні було оголошено перерву до 10.01.2020. В судовому засіданні 10.02.2020 представник прокуратури надав усні пояснення у справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити  свою апеляційну скаргу, а у задоволенні  апеляційної скарги відповідача - відмовити повністю. Представник відповідача надав усні пояснення у справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити свою апеляційну скаргу, а у задоволенні  апеляційної скарги прокуратури - відмовити повністю. Представники позивача в судове засідання не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином. Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційних скарг, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційні скарги у відсутності вказаних представників. Частинами 1, 4 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Розглянувши доводи апеляційних скарг, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав. Відповідно до статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Згідно з частиною 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Частиною 3 статі 53 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Відповідно до частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи значення поняття "інтереси держави", висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Оскільки "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Таким чином "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно. Законом України "Про прокуратуру" визначені правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України. Зокрема, за змістом статті 1 зазначеного Закону прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави. Стаття 23 Закону України "Про прокуратуру" містить, зокрема, такі норми: 1. Представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. 3. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції. 4. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень. Згідно з наведеними у позові та у відповіді на відзив доводами прокурора, з якими погоджується колегія суддів, у спірних правовідносинах прокурор захищає економічний інтерес держави, який полягає надходженні до місцевого бюджету м. Черкаси передбачених Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" коштів для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Черкаси. Відповідно до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та затвердженого рішенням Черкаської міської ради від 23.06.2011 №2-621 Порядку саме виконавчий комітет Черкаської міської ради є уповноваженим державою органом на здійснення функції щодо залучення до пайової участі у розвитку інфраструктури м. Черкаси відповідних замовників, укладення з ними договорів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Черкаси та стягнення з них до міського бюджету м. Черкаси  передбачених такими договорами коштів пайової участі. Отже у даному випадку прокурор правильно визначив у позові виконавчий комітет Черкаської міської ради як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Порушення інтересів держави у даному випадку за доводами прокурора полягає у ненадходженні до місцевого бюджету коштів пайової участі, що є очевидним. Обґрунтованими є і доводи прокурора про неналежне здійснення виконавчим комітетом Черкаської міської ради інтересів держави у спірних правовідносинах з огляду на значну тривалість періоду порушення інтересів держави і неподання виконавчим комітетом Черкаської міської ради позову до суду задля захисту у судовому порядку порушених інтересів держави. Надіслання прокурором позивачу у травні 2019 року листа від 02.05.2019 №05/1-379 з приводу захисту інтересів держави у спірних правовідносинах та 14.06.2019 копії позову, який до місцевого суду був поданий лише після одержання його копії позивачем, є належним повідомленням позивача про звернення прокурора до суду з цим позовом, а тому позивач не був позбавлений можливості оскаржити підстави для представництва інтересів держави прокурором, але наразі не зробив цього. Викладене, на думку колегії суддів, свідчить про виключність даного випадку і дотримання прокурором встановленого чинним законодавством порядку здійснення представництва інтересів держави в суді. Як встановлено місцевим судом та підтверджується матеріалами справи, 08.06.2010 виконавчий комітет Черкаської міської ради прийняв рішення №888 "Про надання ТОВ "Компанія "Метал Інвест" містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки по просп. Хіміків, 74", яким вирішив надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Метал Інвест" містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки площею 1,8551 га по просп. Хіміків, 74 для реконструкції цеху регенерації сірковуглецю з добудовою під підприємство обробки металоконструкції згідно з додатком. Додаток до вказаного рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 08.06.2010 №888 містить містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки по просп. Хіміків, 74 в м. Черкаси, пункт 12.4 яких містить припис про необхідність укладення договору пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Черкаси відповідно до ст. 27 на той час чинного Закону України "Про планування і забудову територій" та рішень Черкаської міської ради від 05.06.2007 №2-672 та від 11.12.2008 №4-719. 07.10.2011 інспекція державного архітектурно-будівельною контролю у Черкаській області надала відповідачу дозвіл від 07.10.2011 №ЧК11411053539 на виконання будівельних робіт IV категорій складності з реконструкції цеху регенерації сірковуглецю з добудовою під підприємство обробки металоконструкцій по просп. Хіміків,74, м. Черкаси Черкаської області відповідно до проектної документації, розробленої Товариством з обмеженою відповідальністю "Фест". 18.04.2012 інспекція державного архітектурно-будівельною контролю у Черкаській області на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації від 09.04.2012 видала відповідачу сертифікат від 18.04.2012 серії ЧК №16412059827 про відповідність проектній документації та готовність до експлуатації закінченого будівництвом об'єкта: Реконструкція цеху регенерації сірковуглецю з добудовою під підприємство обробки металоконструкцій (І черга: виробничий корпус, інженерна добудова, сан. побутова добудова, трансформаторна підстанція, зовнішні інженерні мережі, огорожа; м. Черкаси, проспект Хіміків, 74; площа забудови – 6441,50 кв. м, потужність – 38520 тонн/рік. Акт готовності об'єкта до експлуатації від 09.04.2012, на підставі якого відповідачу був виданий сертифікат від 18.04.2012 серії ЧК №16412059827, містить відомості про кошторисну вартість будівництва за затвердженою проектною документацією на будівництво у сумі 112263,58 тис. грн., у тому числі: витрати на будівельно-монтажні роботи у сумі 71631,96 тис. грн і витрати на машини, обладнання та інвентар у сумі 40631,62 тис. грн. Відповідно до ч. 2 та ч. 5 ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" в редакції, чинній станом на квітень 2012 року, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до IV і V категорій складності, здійснюється на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата видачі сертифіката. Отже, видача інспекцією державного архітектурно-будівельною контролю у Черкаській області відповідачу сертифіката від 18.04.2012 серії ЧК №16412059827 свідчить про прийняття 18.04.2012 в експлуатацію вказаного у цьому сертифікаті закінченого будівництвом об'єкта. 27.04.2012 відповідач із супровідним листом від 27.04.2012 №172 надав позивачу копію сертифікату від 18.04.2012 серії ЧК №16412059827, що визнається позивачем і прокурором. Крім того, відповідач листами від 27.04.2012 №171 та №173 направив копію сертифікату від 18.04.2012 серії ЧК №16412059827 відповідно головному управлінню МНС України в Черкаській області та Управлінню держтехногенної безпеки в Черкаській області. Як до одержання сертифікату від 18.04.2012 серії ЧК №16412059827, так і після його одержання відповідач до позивача за укладенням договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Черкаси із проектом такого договору не звертався. Департамент архітектури, містобудування та інспектування Черкаської міської ради звертався до відповідача з листами від 26.09.2013 №2791-01-25 та від 25.04.2014 №884-01-25, якими пропонував відповідачу на виконання п. 12.4 містобудівних умов та ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" добровільно у 10-денний термін подати до виконавчого комітету Черкаської міської ради заяву та відповідні документи для укладення договору пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Черкаси. Відповідач залишив ці пропозиції без задоволення. У листопаді 2017 року департамент економіки та розвитку виконавчого комітету Черкаської міської ради із супровідним листом від 16.11.2017 №12828-01-21 надіслав відповідачу для підписання три примірники проекту підписаного позивачем договору пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Черкаси у разі реконструкції цеху регенерації сірковуглецю з побудовою під підприємство обробки металоконструкцій по просп. Хіміків, 74 від 10.11.2017 № 62 з додатком №1. Відповідач листом від 30.11.2017 №705, адресованим департаменту економіки та розвитку виконавчого комітету Черкаської міської ради, пославшись на сплив передбаченого ч. 9 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" строку для укладення таких договорів, відмовив у його укладенні. В подальшому договір про пайову участь відповідача у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Черкаси між сторонами так і не був укладений, що спричинило даний спір. Редакція запропонованого у позові прокурором до укладення між сторонами спірного проекту договору пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Черкаси у разі реконструкції цеху регенерації сірковуглецю з побудовою під підприємство обробки металоконструкцій по просп. Хіміків, 74 від 10.11.2017 №62 з додатком №1 повністю відповідає редакції проекту такого договору, надісланого відповідачу для підписання із супровідним листом департаменту економіки та розвитку виконавчого комітету Черкаської міської ради від 16.11.2017 №12828-01-21. Статтею 187 Господарського кодексу України встановлено, що спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше. Обов'язковість укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлена Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності". Об'єднання прокурором у позові з вимог про визнання договору про пайову участь укладеним і про стягнення з відповідача на користь позивача передбаченої таким договором суми коштів пайової участі є правомірним, оскільки друга вимога є похідною від першої – основної і їх об'єднання є ефективним  способом захисту порушених інтересів держави у спірних правовідносинах. Отже, даний спір підлягає розгляду в господарському суді. Стаття 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" містить такі норми: 1. Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону. 2. Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. 3. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури. 4. До пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники у разі будівництва: 1) об'єктів будь-якого призначення на замовлення державних органів або органів місцевого самоврядування за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів; 2) будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення; 3) будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла; 4) індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, господарських споруд, розташованих на відповідних земельних ділянках; 5) об'єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів; 6) об'єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об'єктів соціальної інфраструктури; 7) об'єктів, що споруджуються замість тих, що пошкоджені або зруйновані внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру; 8) об'єктів, передбачених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, за рахунок коштів інвесторів; 9) об'єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об'єктів енергетики, зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу); 10) об'єктів у межах індустріальних парків на замовлення ініціаторів створення індустріальних парків, керуючих компаній індустріальних парків, учасників індустріальних парків; 11) об'єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель сільськогосподарського призначення; 12) об'єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель і споруд підприємств харчової промисловості; 13) об'єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до силосів для зерна та складських майданчиків (для зберігання сільськогосподарської продукції). 5. Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій. У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності. 6. Встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати: 1) 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для нежитлових будівель та споруд; 2) 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для житлових будинків. 7. Органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об'єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, передбаченої цією статтею, а також крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 30 цього Закону. 8. Розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об'єкта, з техніко-економічними показниками. У разі зміни замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму коштів, сплачених попереднім замовником відповідно до укладеного ним договору про пайову участь. 9. Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін. Невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором. 10. Кошти, отримані як пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту. 11. Інформація щодо договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту та його виконання зазначається у декларації про готовність об'єкта до експлуатації або в акті готовності об'єкта до експлуатації. Затверджений рішенням Черкаської міської ради від 23.06.2011 №2-621 Порядок містить, зокрема, такі норми (пункти): 1.3 Замовник зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, крім випадків, передбачених чинним законодавством України та п. 1.7 цього Порядку. 2.1 Замовник звертається до виконавчого комітету Черкаської міської ради  із заявою про укладення договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Черкаси. До заяви замовником додаються: - копія містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки ; - виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців або копії установчого документа та свідоцтва про державну реєстрацію (копія паспорту фізичної особи та ідентифікаційного коду - для громадян); - зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування, визначений згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами та затверджений замовником; - висновок проектної або іншої ліцензованої організації щодо кошторисної вартості будівництва інженерних мереж або об'єктів поза межами земельної ділянки замовника; - копія відповідного розділу проектно-кошторисної документації, в якій визначені техніко-економічні показники об'єкта будівництва; - копії технічних умов. Замовник разом з генеральним проектувальником несуть повну відповідальність за достовірність наданих документів. 2.2. Не пізніше ніж через 10 робочих днів з дня реєстрації виконавчим комітетом Черкаської міської ради звернення замовника департамент архітектури, будівництва та землеустрою визначає розмір пайової участі та направляє проект договору замовнику для підписання. Істотними умовами договору є: - розмір пайової участі; - строк (графік) сплати пайової участі; - відповідальність сторін. Невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі замовника у розвитку інфраструктури  м. Черкаси. 2.3. Протягом 2 робочих днів замовник повертає виконавчому комітету підписаний проект договору. Від виконавчого комітету проект договору підписує міський голова. 2.4. У разі, якщо загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта не визначена згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами, вона визначається на основі нормативів для одиниці створеної потужності об'єкта. 2.6. Розмір пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Черкаси визначається від загальної кошторисної вартості будівництва (реконструкції) об'єкта, визначеної згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами без урахування витрат на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика та будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх та позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій. Відповідач в порушення вимог ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" і Порядку не звернувся до позивача за укладенням договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Черкаси і тим самим порушив права позивача на укладення такого договору і одержання від відповідача коштів пайової участі. Відтак, позивач, а у даному випадку і прокурор в інтересах держави в особі позивача, мають право вимагати від відповідача укладення договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Черкаси і стягнення з відповідача коштів пайової участі у судовому порядку. Вказана у запропонованому у позові прокурором проекті спірного договору сума коштів пайової участі у розмірі 7163196,00 грн. становить 10% визначеної у акті готовності об'єкта до експлуатації від 09.04.2012 кошторисної вартості будівництва у складі витрат на будівельно-монтажні роботи у сумі 71631,96 тис. грн, що відповідає вимогам ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" і Порядку. Заперечуючи правильність визначення суми коштів пайової участі у розмірі 7163196,00 грн, відповідач не вказав правильну на його погляд суму таких коштів, не надав її розрахунку і доказів на підтвердження витрат на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж, споруд та транспортних комунікацій та факту передачі відповідачем збудованих ним інженерних мереж у комунальну власність м. Черкаси. Отже, відповідач не довів неправильність визначення суми коштів пайової участі у розмірі 7163196,00 грн. Разом з тим колегія суддів погоджується з доводами відповідача про невідповідність вимогам ч. 2 ст. 187 Господарського кодексу України  зазначеної у запропонованій прокурором в позовній заяві редакції спірного договору дати його укладення - "10.11.2017", оскільки ця дата уже минула, а тому її слід виключити із договору і керуватися при визначенні дня укладення такого договору положенням ч. 2 ст. 187 Господарського кодексу України. З таких же міркувань виключенню із пп. 2.2.1 проекту спірного договору підлягають і слова "До прийняття об'єкта в експлуатацію, але", оскільки прийняття об'єкта в експлуатацію відбулося ще в квітні 2012 року, а тому встановлення залежності настання строку сплати коштів пайової участі від факту прийняття об'єкта в експлуатацію, який уже відбувся, ставить відповідача у невигідне становище з огляду на умови п. 3.2.1 та 3.2.2 проекту спірного Договору, які передбачають сплату відповідачем пені, інфляційних нарахувань та 3% річних за прострочення сплати коштів пайової участі. Решта умов проекту спірного договору відповідають вимогам чинного законодавства. Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права. Статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) аспекти. Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше. Як зазначено вище, відповідач порушив права позивача внаслідок неукладення з позивачем договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Черкаси і несплати коштів пайової участі. Частиною 9 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено, що договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. У даній справі об'єкт будівництва, щодо якого не був укладений договір про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Черкаси і не сплачені кошти пайової участі, був прийнятий в експлуатацію 18.04.2012, про що позивачу стало відомо 27.04.2012 з одержаного у цей день від відповідача сертифіката від 18.04.2012 серії ЧК №16412059827. А це означає, що саме з 27.04.2012 почався перебіг строку трирічної позовної давності за позовними вимогами прокурора, який сплив 27.04.2015, тобто задовго до 18.06.2019 – дня подання прокурором позову. Колегія суддів також відзначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17.10.2018 у справі № 362/44/17 вказала на те, що якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 6-1852цс16 і Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц та від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц). Окремо колегія суддів відхиляє доводи прокурора про те, що порушення відповідачем прав позивача внаслідок неукладення з ним договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Черкаси і несплати коштів пайової участі є триваючим з огляду на відсутність ознак цього. Частини 4 та 5 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачають такі наслідки спливу позовної давності: сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові; якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Прокурор не вказав причин пропуску ним строку позовної давності, а суд не встановив наявності поважних причин цього пропущення. За таких обставин, враховуючи наявність заяви відповідача про застосування строку позовної давності, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що в позові прокурору слід відмовити в зв'язку з пропуском строку позовної давності за заявленими ним вимогами. Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, колегія суддів вважає, що судове рішення місцевого суду прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для вирішення спору, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційні скарги задоволенню не підлягають. Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень, викладених в поданих апеляційних скаргах, скаржниками не було надано суду апеляційної інстанції. Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010). Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня  2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників судового процесу колегія судів з урахуванням п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику. У справі, що розглядається, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційних скаргах, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду. Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що судове рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційних скаргах, не вбачається. Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання апеляційних скарг покладаються на заявників. Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275 - 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ: 1. Апеляційні скарги заступника прокурора Черкаської області та Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Метал Інвест” на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.10.2019 у справі №925/756/19 залишити без задоволення. 2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 10.10.2019 у справі №925/756/19 залишити без змін. 3. Повернути до Господарського суду Черкаської області матеріали справи №925/756/19. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України. Повний текст постанови складений 11.02.2020. Головуючий суддя                                                            О.О. Євсіков Судді                                                                                В.А. Корсак                                                                                 О.В. Попікова