Рішення

від 11.02.2020 по справі 906/1111/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА Господарський суд Житомирської області

---

---

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20, E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "11" лютого 2020 р. м. Житомир Справа № 906/1111/19 Господарський суд Житомирської області у складі: судді Соловей Л.А. при секретарі судового засідання: Гаврушкевич О.О., за участю представників сторін: від позивача:     не з'явився;  від відповідача: не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-промислова компанія "Енергія"  (м.Дніпро)  до Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинський ливарний завод" (м.Малин Житомирської області) про стягнення 797160,00грн Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-промислова компанія "Енергія" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинський ливарний завод"  про стягнення 797160,00грн заборгованості. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо поставки товару (ланцюг пластинчатий крок 130мм), у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача здійсненої на виконання умов Договору постачання №МЛЗ-ЕНЕ/015-17від 14.11.17 попередньої оплати у розмірі 797160,00грн. Ухвалою від 23.10.19, зокрема, прийнято позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі та призначено підготовче засідання на 18.11.19. Ухвалою від 18.11.19 підготовче засідання відкладено на 09.12.19. Ухвалою суду від 09.12.19 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, по 22.01.20,  підготовче засідання на 14.01.20 в режимі відеоконференції. Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 14.01.20 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/1111/19 до судового розгляду по суті на 11.02.20 в режимі відеоконференції. До початку розгляду справи по суді на електронну пошту суду від позивача надійшли письмові пояснення від 11.02.20 та акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.17 по 11.02.20. Відповідальна особа Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська повідомила про неможливість забезпечення проведення судового засідання, призначеного на 11.02.20 з 11:00 до 12:00 в режимі відеоконференції, у зв'язку з розглядом на заброньованому майданчику №1 кримінальної справи. Раніше, представники позивача, які були присутні в судових засіданнях 18.11.19, 09.12.19 та 14.01.20 позовні вимоги підтримали у повному обсязі. Відповідач повноважного представника в судові засідання не направляв, про причини неявки суд не повідомляв, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений вчасно та належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с.40, 63, 79). Приймаючи до уваги, що відповідач не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України. Дослідивши матеріали справи, господарський суд      ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Малинський ливарний завод" (постачальник, позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-промислова компанія "Енергія"  (покупець, відповідач) домовились укласти Договір поставки, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність, а покупець прийняти та оплатити продукцію, найменування, марка й кількість якої вказується в специфікації, яка є невід'ємною частиною Договору №МЛЗ-ЕНЕ/015-17 від 14.11.2017 (а.с.12-14) на умовах, що викладені у цьому Договорі (п.1.1 Договору). Відповідно до п.6.1 Договору оплата за кожну партію поставленої продукції по даному договору проводиться покупцем наступним чином: 70% вартості продукції - протягом 3 (трьох) робочих днів з дня отримання разунку; 30% вартості продукції - після повідомлення постачальником про готовність партії до відвантаження. Позивач зазначає, що зі своєї сторони покупець підписав два примірники Договору  №МЛЗ-ЕНЕ/015-17 та направив їх для підписання ТОВ "Малинський ливарний завод", в свою чергу відповідач підписаний зразок договору не повернув, натомість виставив ТОВ "Науково-Промислова Компанія "Енергія" (позивач) рахунок-фактуру №РФ-17-000018 від 17.11.17,  на оплату 1338800,00грн (ланцюг пластинчастий крок 130мм, кількістю 584, ціною 1625,00грн за одиницю без ПДВ, на загальну суму 1138000,00 з ПДВ (а.с.16). У Специфікації №1, яка є Додатком №1 до Договору №МЛЗ-ЕНЕ/015-17 від 14.11.17 визначено найменування продукції - ланцюг пластинчастий крок 130мм; кількість - 584од; ціна за одиницю - 1625,00грн. Загальна сума поставки становить 1138800,00грн. Термін поставки товару: протягом 2017 року, але не пізніше 30.12.17. За домовленістю сторін термін поставки може бути збільшено (а.с.15). На підставі виставленого рахунку-фактури №РФ-17-000018 від 17.11.17,  позивач здійснив відповідачу попередню оплату за товар  на загальну суму 797160,00грн, що складає 70% від вартості продукції. Факт здійснення попередньої оплати у розмірі 796160,00грн підтверджується виписками по особовому рахунку №26005050298503 за період з 01.11.17 по 30.11.17 та №26005050298503 за період з 01.12.17 по 31.12.17 (а.с.17-20). Однак, відповідач поставку продукції не здійснив, суму попередньої оплати у розмірі 797160,00грн не повернув, що в свою чергу стало підставою для звернення позивача з даним позовом до Господарського суду Житомирської області. Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, господарський суд дійшов висновку про  задоволення позову з огляду на наступне. Предметом спору у даній справі є вимога про повернення сплаченої на виконання умов Договору №МЛЗ-ЕНЕ/015-17 від 14.11.17 попередньої оплати. Згідно ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також  із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Частиною другою зазначеної статті передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші юридичні акти. При чому, у наведеній нормі відсутній вичерпний перелік підстав виникнення цивільних прав та обов'язків. Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України). Згідно ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Як вбачається з умов договору, за своєю правовою природою даний договір є договором поставки. Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Як зазначено вище, Специфікацією №1 Договору №МЛЗ-ЕНЕ/015-17 від 14.11.17 обумовлено термін поставки товару: протягом 2017 року, але не пізніше 30.12.17. Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України  якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Як свідчать матеріали справи, позивач на підставі виставленого відповідачем рахунку на оплату (в якому визначено, що підставою є Договір №МЛЗ-ЕНЕ/015-17 від 14.11.17 та Додаток №1 (Специфікація №1) від 14.11.17) здійснив відповідачу передплату у розмірі 797160,00грн. Таким чином у відповідача, внаслідок оплати позивачем продукції, виник кореспондуючий обов'язок поставити її. Проте відповідач не здійснив поставку обладнання, обумовленого Специфікацією, яка є Додатком №1 до Договору №МЛЗ-ЕНЕ/015-17 від 14.11.17 та не повернув позивачу сплачені в якості попередньої оплати 797160,00грн. Згідно з ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Приписами ч.2 ст.693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.02.19 у справі  №912/2275/17. Приписами ч.4 ст.236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що  при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що звернувшись з позовом до суду позивач відмовився від договору щодо передання товару та вимагає повернення попередньої оплати у зв'язку з не поставкою відповідачем товару. Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" №475/97- ВР від 17.07.1997 ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року. Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції. Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" від 23.10.1991, "Федоренко проти України" від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності. У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого "права власності". Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. Отже, відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на "законне очікування", що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Брумареску проти Румунії", "Пономарьов проти України", "Агрокомплекс проти України"). В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що ТОВ "Малинський ливарний завод" передав позивачу продукцію, за який останнім було проведено попередню оплату, а також відсутні докази повернення суми попередньої оплати у розмірі 797160,00грн. Відповідно  ст.ст.13, 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч.1 ст. 76 ГПК України). Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 ГПК України). Відповідач доказів поставки товару, повернення суми попередньої оплати, заперечень проти позову не надав, доводів позивача не спростував. Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню на суму 797160,00грн. Судовий збір, відповідно до п.1 ч.4 ст.129 ГПК України, покладається на відповідача. Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд ВИРІШИВ: 1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-промислова компанія "Енергія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинський ливарний завод" про стягнення 797160,00грн задовольнити повністю. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинський ливарний завод" (11603, Житомирська область, м.Малин, вул.Огієнко, 55, код ЄДРПОУ 40778426) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-промислова компанія "Енергія" (49044, м.Дніпро, вул.Узвіз Крутогірний, 20А, код ЄДРПОУ 36843221) -797160,00грн попередньої оплати за непоставлену продукцію; -11957,40грн судового збору. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.   Суддя                                                                     Соловей Л.А.    Віддрукувати:  1- до справи; 2- позивачу (49005, м.Дніпро, вул.Гагаріна, 77, оф.503); 3- відповідачу (рек. з повід.)