Рішення

від 11.02.2020 по справі 906/1326/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА Господарський суд Житомирської області

---

---

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20, E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "11" лютого 2020 р. м. Житомир Справа № 906/1326/19 Господарський суд Житомирської області у складі: судді Лозинської І.В. секретаря судового засідання Воробйової І.Г. за участю представників сторін: від позивача: Орел С.С. представник за дов. № 14-258 від 05.06.2019, Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю ЗП 001663 від 30.05.2018    від відповідача:  Мельничук О.П. - директор (паспорт №004384278 виданий 26.12.2019) розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м. Київ)   до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Трикотажник" (м. Житомир) про стягнення 22644,31 грн. У засіданні суду оголошено вступну і резолютивну частини рішення та повідомлено дату складення повного рішення у відповідності до вимог  ст. 238 ГПК України. Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовною заявою до ОСББ "Трикотажник" про стягнення 22644,31 грн., з яких 10508,00 грн. пені, 2627,10 грн. 3% річних, 9509,21 грн. інфляційних втрат, а також 1921,00 грн. судового збору. Позовні вимоги обгрунтовані посиланням на несвоєчасне виконання відповідачем оплати за переданий газ, чим порушено п. 6.1 укладеного між сторонами договору №4549/1617-ТЕ-10 постачання природного газу від 30.08.2016. Ухвалою від 18.12.2019 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі; постановив здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін; призначив засідання суду для розгляду справи по суті на 08.01.2020 о 10:00. Ухвалою від 08.01.2020 розгляд справи по суті у спрощеному провадженні відкладено на 30.01.2020 о 10:00 (а. с. 65). 22.01.2020 до суду від відповідача надійшла заява від 21.01.2020, вих. №5 про зменшення неустойки до 1% в сумі 226,44 грн. (а. с. 68 - 90), яку ухвалою від 23.01.2020 господарський суд призначив до розгляду в тому ж засіданні суду (а.с.91). Ухвалою від 30.01.2020 господарський суд відклав розгляд справи по суті в спрощеному позовному провадженні та заяви відповідача про зменшення неустойки, призначив наступне засідання суду на 11.02.2020 о 12:00 (а. с. 98). До суду надійшли такі документи: - 04.02.2020 - від позивача - заперечення на заяву про зменшення неустойки від 03.02.2020, вих. № 14/4-749-20 (а. с. 99 - 103); - 11.02.2020 - від відповідача - заява від 11.02.2020 з доданими до неї документами (а. с. 108-121). В засіданні суду представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві; проти зменшення розміру неустойки заперечив. Відповідач відзиву на позовну заяву у порядку ст. 165 ГПК України не подав; в заяві від 21.01.2020 за вих. №5 про зменшення неустойки повідомив суд, що не буде користуватися правом на подання відзиву у даній справі. В засіданні суду представник відповідача підтримала вказану заяву про зменшення неустойки, посилаючись, зокрема, на скрутне матеріальне становище відповідача. Розглянувши матеріали справи, фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,  заслухавши повноважних представників сторін, господарський суд, - ВСТАНОВИВ: 1. Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин. 30.08.2016 між Публічним акціонерним товариством "НАК "Нафтогаз України" (позивач, постачальник) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Трикотажник" (відповідач, споживач) укладено договір № 4549/1617-ТЕ-10 постачання природного газу (далі - договір) (а. с. 18 - 26). до якого в подальшому укладено додаткові угоди № 1 від 23.01.2017 та № 2 від 31.03.2017 (а. с. 27 - 30). Згідно з п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 226 "Деякі питання акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" Кабінет Міністрів України, змінено тип публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з публічного на приватне та перейменовано його в акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України". Отже, зміна найменування Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" відбулась відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 226, яка набрала чинності 20.03.2019. За п. 1.1 договору, постачальник зобов'язався поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов'язався оплатити його на умовах цього договору. Згідно з умовами п. 1.2 договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг  з опалення  та постачання  гарячої води населенню. У п. 2.1 договору сторони погодили, що постачальник передає споживачу з 01.10.2016 по 31.03.2017 (включно) природний газ обсягом до 116 тис. куб. метрів, у тому числі за місяцями (тис. куб. метрів): жовтень - 16; листопад - 20; грудень - 20; IV кв. 2016 - 56; січень - 20; лютий - 20; березень - 20; І кв. 2017 - 60. Приймання-передача природного газу, переданого постачальником у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання - передачі (п. 3.4 договору). Умовами п. 6.1 договору визначено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100 відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. У пункті 6.2 договору сторони, зокрема, погодили, що під час перерахування коштів  у призначенні платежу посилання  на номер договору є обов'язковим. Підпунктом 2 п. 6.2 договору визначено, що оплата за природний газ здійснюється в будь-якому випадку, споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до п. 6.1 цього договору - в разі коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу. На виконання умов договору, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 385 582,77 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу від 31.10.2016, від 30.11.2016,  від 31.12.2016,  від 31.01.2017, від 28.02.2017, від 31.03.2017, від 30.04.2017, від 31.05.2017, від 30.06.2017, від 31.07.2017, від 31.08.2017, від 30.09.2017 (а. с. 31- 42). Станом на дату звернення позивача з позовом до суду, відповідач за поставлений природний газ розрахувався повністю, про що свідчить відомість за період з 01.10.2016 по 31.08.2019 (а. с. 43). Позивач вказує, що відповідач свої зобов'язання за договором в частині оплати вартості отриманого природного газу виконував несвоєчасно, з порушенням строку, передбаченого п. 6.1 договору, що підтверджується даними бухгалтерського обліку позивача за період з  01.10.2016 по 31.08.2019 (а. с. 44). У зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов'язань щодо здійснення оплати за природний газ у строк, визначений договором, позивач, посилаючись на умови п. 8.2 даного договору (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою № 2 від 31.03.2017 до 8.2 цього договору) нарахував відповідачу пеню у сумі 10508,00 грн., а також у порядку ст. 625 ЦК України - 2627,10 грн. 3% річних та 9509,21 грн. інфляційних втрат, що стало підставою для звернення до суду з позовною заявою. 2. Норми права (нормативно - правові акти), які застосував господарський суд. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно зі  ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України). Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України). За приписами ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України). Згідно із ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. За ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. За прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України). Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання, або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України. 3. Висновок господарського суду за результатами розгляду позовної заяви. 3.1. Щодо вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат у сумі 9509,21 грн. та  3% річних у сумі 2627,10 грн. Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових рішень про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу. За ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідальність за порушення грошового зобов`язання передбачена ст. 625 ЦК України. Так за ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України). Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу. Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат за період з жовтня 2016 року до вересня 2017 року (а. с. 12 - 17), суд встановив його правильність, тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню. Судом також перевірено правильність розрахунку 3% річних за період з жовтня 2016 року до вересня 2017 року (а. с. 12 - 17) та встановлено його правильність, тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню. Отже, до стягнення з відповідача підлягають 9509,21 грн. інфляційних втрат та 2627,10 грн. 3% річних. 3.2. Щодо вимоги позивача про стягнення пені  у сумі 10508,00 грн. Пунктом 8.2 договору сторонами погоджено, що у разі прострочення споживачем сплати згідно пункту 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Додатковою угодою № 2 від  31.03.2017 до договору п. 8.2. договору змінено з "21% річних" на "16,4% річних". Частиною 1 ст. 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. За ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України). Частиною 2 ст. 343 ГК України передбачено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Аналогічні положення є і в ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Як вбачається з розрахунку пені, здійсненого позивачем (а. с. 12-17), позивач нарахував пеню за період з жовтня 2016 р. до вересня 2017 р. у розмірі 10508,00 грн. Перевіривши розрахунок пені позивача, господарський суд прийшов до висновку про його правильність. Разом з тим, відповідачем надано суду заяву від 21.01.2020, вих. № 5 про зменшення неустойки (а. с. 68 - 70), згідно з якою заявлено клопотання про зменшення суми неустойки до 226,44 грн., у зв'язку з складною фінансовою ситуацією на підприємств та тим, що відповідач повністю фінансується за рахунок членських внесків жителів будинку № 30, що знаходиться по вул. Святослава Ріхтера в м. Житомирі; наголошено, що позовна заява є способом тиску та доведення до скрутного матеріального становища відповідача, оскільки дані позови є регулярними. В підтвердження наведеного відповідачем надано суду такі документи (а. с. 84-87): - довідку ПАТ АБ "Укргазбанк" вих. № 5-23/05/37/2020, від 16.01.2020 про залишок коштів по рахунку у сумі 1350,97 грн.; - лист від 16.01.2020, вих. № 4 щодо заборгованості зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території станом на 01.01.2020 у сумі 206730,11 грн.; - звіт про оплату населенням житлово-комунальних послуг та електроенергії за грудень 2019 року, з якого вбачається борг населення за централізоване опалення та постачання гарячої води у сумі 124,4 тис. грн.; - акт звіряння взаєморозрахунків за період з 2019-2020 р.р. між ФОП Харина О.М. та ОСББ "Трикотажник" про наявність боргу останнього у сумі 69687,00 грн.    Позивач заперечив проти клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки, оскільки відповідачем по справі не надано належних та допустимих доказів того, що ним не порушено умови п. 6.1. договору щодо здійснення оплати за спожитий природний газ у встановлені строки; вважає, що нараховані штрафні санкції не є надмірно великими в порівнянні з невиконаним зобов'язанням за договором, а тому відсутні підстави для застосування норм статті 551 ЦК України, про що свідчить відповідне заперечення від 03.02.2020, вих. № 14/4-749-20 (а. с. 99 - 103). Приймаючи рішення в цій частині позову, господарський суд врахував таке. Згідно зі ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Господарський суд об'єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони. Наведену   правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №908/1453/14. Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення пені, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін з метою дотримання балансу інтересів сторін та з урахуванням засад справедливості, добросовісності та розумності, як складових елементів загального конституційного принципу верховенства права. Суд звертає увагу на те, що однією із функцій неустойки є компенсаторна функція. Таким чином, господарський суд зважаючи на обставини, викладені у заяві про зменшення неустойки вих. № 5, від 21.01.2020 та враховуючи повне погашення суми боргу відповідачем, вважає за необхідне зменшити правильно обрахований судом розмір пені на 50 %  до розміру 5254,00 грн. Вказаний висновок узгоджується з постановою Великої Палати Верховного Суду у справі № 303/2408/16-ц від 16.10.2019. За ч.1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. У відповідності до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Приписами ст. ст. 76, 77  ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. 4. Розподіл судових витрат між сторонами. Відповідно до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, судовий збір покладається на відповідача в повному обсязі. Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, - ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити частково. 2. Зменшити розмір пені до розміру   5254,00   грн. 3. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Трикотажник" (10008, м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, буд. 30, код ЄДРПОУ 13578433) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) - 2627,10 грн.  3% річних; - 9509,21 грн. інфляційних втрат; -  5254,00   грн. пені; - 1921,00 грн. судового збору. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне рішення складено:  12.02.20 Суддя                                                                     Лозинська І.В.   Віддрукувати: 1 - в справу 2,3 - сторонам (реком.)