Рішення

від 12.02.2020 по справі 909/1396/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 909/1396/19 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ    Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И 12.02.2020 м. Івано-Франківськ Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Ткаченко І. В., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу             № 909/1396/19 за позовом акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення з комунального підприємства "Комунальник-Т"                                9 117 грн 76 коп. за неналежне виконання грошового зобов'язання. НАК "Нафтогаз України" звернулась до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом про стягнення з КП "Комунальник-Т" 9 117 грн 76 коп. за договором купівлі-продажу природного газу від 15 грудня 2015 р. № 4038/16-БО-15. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач здійснив оплату отриманого від позивача природного газу із порушенням визначених в укладеному між сторонами договорі строків, у зв'язку з чим позивач нарахував відповідачу 7 222 грн 50 коп. пені, 582 грн 47 коп. три проценти річних та 1 312 грн 79 коп. інфляційних втрат. 02 січня 2020 р., суд відкрив провадження у даній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановив відповідачу п'ятнадцятиденний строк на подання відзиву на позов. Копію ухвали від 02 січня 2020 р. суд надіслав відповідачу на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - Івано-Франківська обл., м. Тисмениця, вул. Галицька, 41. Водночас таке поштове відправлення повернулось до суду із відміткою відділення Укрпошти "інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення - фірма ліквідована". Згідно з ч. 4 ст. 89 ЦК України, відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру. За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру. Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. За змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Усі ухвали у цій справі було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому відповідач мав можливість ознайомитися з текстом цієї ухвали. Крім того, як вбачається із вебсайту Укрпошти (функція відстеження поштового відправлення), поштове відправлення, яким позивач надіслав відповідачу копію позовної заяви із додатками відповідач отримав 08 січня 2020 р., що свідчить про обізнаність КП "Комунальник-Т" із наявністю такого судового провадження. Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами. Водночас право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за свою природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України"). Сам лише факт неотримання відповідачем кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання вимог згаданої ухвали, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу. Як вбачається із змісту даних, зазначених на поштовому конверті, у якому суд надсилав відповідачу копію ухвали від 02 січня 2020 р., відмітку про повернення цього відправлення у поштовому відділенні проставили 12 січня 2020 р. Відтак п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позов розпочався 13 січня 2020 р. та закінчився -                                  28 січня 2020 р. Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позов не подав. Згідно з ч. 1 ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Статтею 178 ГПК України передбачене право відповідача подати суду відзив на позовну заяву. Разом з тим, як визначено в ч. 3 цієї статті, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. При розгляді даної справи суд також керується положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain). Дослідивши матеріали справи, суд в с т а н о в и в: КП "Комунальник-Т", відповідно до даних витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є комунальним підприємством, одним із видів діяльності якого є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря. 15 грудня 2015 р., між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (постачальник) та КП "Комунальник-Т" (споживач) був укладений договір купівлі-продажу природного газу № 4038/16-БО-15, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2016 році природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору. Згодом сторони неодноразово вносили до цього договору зміни. Згідно з п. 1.2 Договору, природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями та іншими споживачами. За змістом пунктів 3.4 і 3.5 Договору, приймання-передача газу, постачальником споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі.  Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ. Споживач зобов'язується надати постачальнику не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, підписані та скріплені печаткою споживача два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу у розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість. Постачальник не пізніше 8 числа повертає один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами. В розділі 5 Договору його сторони погодили ціну газу, яку згодом змінювали шляхом підписання додаткових угод. Відповідно до п. 6.1 цього Договору, оплата планових обсягів газу здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом стовідсоткової поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Згідно з п. 8.2 Договору, у разі невиконання споживачем пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. За змістом п. 10.3 цього Договору, строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у п'ять років. Згідно з п. 12.1 Договору, цей договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін і діє в частині реалізації природного газу                     з 01 січня 2016 р. до 31 березня 2016 р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. Відповідно до наявних у матеріалах справи актів приймання-передачі, в січні - березні 2016 р. постачальник поставив споживачеві газ на загальну суму 42 510 грн 10 коп. Споживач в повному обсязі оплатив вартість отриманого в згаданий період газу, однак із порушенням договірних строків. Так, за отриманий у січні 2016 р. газ споживач в повному обсязі розрахувався                       09 серпня 2016 р., за отриманий у лютому 2016 р. газ - 15 вересня 2016 р., а за отриманий у березні 2016 р. газ - 29 вересня 2016 р. У зв'язку з тим, що відповідач здійснив оплату за газ із порушенням обумовлених сторонами договірних строків, позивач нарахував відповідачу 7 222 грн 50 коп. пені,              582 грн 47 коп. три проценти річних та 1 312 грн 79 коп. інфляційних втрат. Отже, предметом даного спору є вимога позивача про стягнення з відповідача пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат у зв'язку із порушенням строків оплати отриманого за договором купівлі-продажу природного газу. За змістом положень ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Як визначено у ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Договір є обов'язковим для виконання сторонами, що встановлено ст. 629 ЦК України. За змістом ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до частин 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Із наявних в матеріалах справи документів вбачається, що належним чином виконавши свої договірні зобов'язання позивач передав у власність відповідача природний газ, який останній оплатив із порушенням визначених в укладеному між сторонами договорі строків. Водночас, 30 листопада 2016 р., набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", що визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення, а дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії. Згідно з положеннями ст. 2 цього Закону, його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії. В ч. 3 ст. 7 Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30 листопада 2016 р.), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом. Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" є нормою прямої дії; цією нормою законодавець передбачив можливість звільнення боржника від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у сфері теплопостачання як у спосіб ненарахування йому неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на початкову заборгованість, так і у спосіб списання цих нарахувань. При цьому застосування приписів ч. 3 ст. 7 Закону (яка є нормою прямої дії) не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом. Зокрема, виконання даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості. Аналогічної правової позиції дотримується Касаційний господарський суду у складі Верховного Суду у постановах від 07 лютого 2018 р. у справі № 927/1152/16,                                    від 22 лютого 2018 р. у справі № 922/4355/14, від 28 лютого 2018 р. у справі № 911/3914/14, від 03 квітня 2018 р. у справі № 904/11325/16, від 06 квітня 2018 р. у справі № 904/10747/16, від 10 квітня 2018 р. у справі № 916/3054/16, від 11 квітня 2018 р. у справі № 910/17962/15, від 17 квітня 2018 р. у справі № 904/11358/16, від 26 квітня 2018 р. у справі № 911/3945/16, від 02 травня 2018 р. у справі № 920/1060/16, від 15 травня 2018 р. у справі № 908/3126/16, від 23 травня 2018 р. у справі № 908/3125/16, від 23 травня 2018 р. у справі № 908/2114/16, від 30 травня 2018 р. у справі № 904/10733/16, від 20 червня 2018 р. у справі № 916/3055/16, від 06 липня 2018 р. у справі № 918/882/15, від 23 липня 2018 р. у справі № 904/10294/17,         від 07 серпня 2018 р. у справі № 925/1584/17, від 21 серпня 2018 р. у справі № 925/104/18,       від 21 серпня 2018 р. у справі № 925/107/18, від 30 серпня 2018 р. у справі № 905/2796/17,          від 06 вересня 2018 р. у справі № 925/106/18, від 13 грудня 2018 р. у справі № 925/105/18,         від 18 грудня 2018 р. у справі № 905/301/18, від 20 грудня 2018 р. у справі № 904/1619/18,           від 22 грудня 2018 р. у справі № 904/2961/18, від 16 січня 2019 р. у справі № 905/299/18. Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Враховуючи, що КП "Комунальник-Т" є підприємством, що надає послуги з централізованого постачання гарячої води, та використало отриманий за договором природний газ виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями та іншими споживачами, а позивач нарахував відповідачу пеню, 3% річних, та інфляційні втрати на заборгованість, яку відповідач погасив до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії", останній платіж, зокрема, був здійснений 29 вересня 2016 р., тому на відносини, що склалися між сторонами даного спору поширюється дія згаданого Закону. Відтак, позивач нарахував відповідачу пеню, інфляційні втрати та 3 % річних неправомірно, а тому позовні вимоги НАК "Нафтогаз України" задоволенню не підлягають. Судовий збір, згідно з положеннями ст. 129 ГПК України, суд покладає на позивача. Керуючись статтями 129, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд в и р і ш и в: у позові акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6; ідентифікаційний код 20077720) про стягнення з комунального підприємства "Комунальник-Т" (77400, Івано-Франківська обл.,                 м. Тисмениця, вул. Галицька, 41; ідентифікаційний код 37467733) 9 117 грн 76 коп. за неналежне виконання грошового зобов'язання - відмовити повністю. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення. Суддя                                                                                                                    І. В. Ткаченко