Рішення

від 30.01.2020 по справі 910/12620/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 30.01.2020Справа №  910/12620/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О., за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва  А.Д., розглянувши матеріали господарської справи за первісним позовом      Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІТОДОКТОР" до                     Товариства з обмеженою відповідальністю "ФУДКОМ" про                  стягнення 120    821,77 грн. за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФУДКОМ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІТОДОКТОР" про стягнення 24     384,65 грн.   Представники сторін: від позивача/відповідач за зустрічним: Леонова Ю.С. від відповідача/позивач за зустрічним: Стеченко Я.В. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІТОДОКТОР" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом  до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФУДКОМ" про стягнення 87 776,24 грн.,  з яких 27073,97 грн. пені, 44334,35 грн. інфляційних втрат, 16  367,92 грн. 3% річних  .           Позовні вимоги обґрунтовані несвоєчасним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки № 4600043048 в частині повної та своєчасної оплати за товар. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/12620/19, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, засідання у справі призначено на   15.10.2019. 15.10.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшла зустрічна позовна заява про стягнення з ТОВ “ФІТОДОКТОР” 24384,65 грн. заборгованості за договором поставки №4600043048 від 29.03.2017. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем за зустрічним позовом не здійснено розрахунок за надані послуги за договором поставки № 4600043048. У судовому засідання 15.10.2019 оголошено перерву до 07.11.2019. Ухвалою від 21.10.2019 зустрічну позовну заяву ТОВ “ФУДКОМ” залишено без руху, встановлено ТОВ “ФУДКОМ” строк для усунення недоліків зустрічної позовної заяви протягом п'яти  днів з дня вручення ухвали. 04.11.2019 через відділ діловодства суду від ТОВ “ФУДКОМ” надійшла заява про усунення недоліків зустрічної позовної заяви. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2019 прийнято зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФУДКОМ"   до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІТОДОКТОР  про стягнення 24384,65 грн., вимоги за зустрічним позовом об'єднано в одне провадження з первісним позовом, постановлено подальший розгляд справи №910/12620/19 здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 26.11.2019. 26.11.2019 від ТОВ "ФУДКОМ" надійшов відзив на первісну позовну заяву, в якому останній зазначає, що неправомірним та таким, що суперечить умовам договору є нарахування пені на суму постійно діючої заборгованості у розмірі 150000,00 грн. Також відповідач зазначає, що позивачем невірно здійснено розрахунок 3% річних та інфляційних втрат на суму заборгованості 150    068,59 грн., оскільки обов'язок зі сплати вказаної суми настав з моменту пред'явлення вимоги, а прострочення виконання грошового зобов'язання виникло з 22.08.2018. У підготовчому засіданні 26.11.2019 оголошено перерву до 10.12.2019. 06.12.2019 від позивача за первісним позовом надійшли відповідь на відзив та заява про збільшення розміру позовних вимог. 10.1.2019 від позивача за первісним позовом надійшов відзив на зустрічну позовну заяву. У підготовчому засіданні 10.12.2019 суд протокольною ухвалою залишив без розгляду заяву про збільшення розміру позовних вимог та оголосив перерву в підготовчому засіданні до 19.12.2019. 13.12.2019 від позивача за первісним  позовом надійшла відповідь на відзив, у якій останній зазначає, що позивачем нарахована пеня, 3% річних та інфляційні втрати на суму постійно діючої заборгованості після настання строку оплати такої суми, як це передбачено умовами договору. Також позивач погодився з доводами відповідача про настання строку оплати заборгованості у розмірі 150068,59 грн. 21.08.2018. 13.12.2019 від позивача за первісним  позовом надійшов відзив на зустрічну позовну заяву. У поданому відзиві ТОВ "ФІТОДОКТОР" просить відмовити у задоволенні зустрічного позову з наступних підстав: факт оплати ТОВ "ФУДКОМ" заборгованості за товар не підтверджує факт надання послуг; акти надання послуг не містять відомостей щодо обсягу господарської операції, деталізованої інформації про фактично надані послуг, їх характер, строки виконання; формальне подання актів про надання послуг не свідчить про реальність надання таких послуг; акти надання послуг на підписання відповідачу за зустрічним позовом не надсилались, послуги не надавались; акти складені вже після припинення дії договору. 13.12.2019 позивачем за первісним позовом подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач за первісним позовом просить стягнути з відповідача 120    821,77 грн., з яких  54    242,62 грн. пені, 50    838,64 грн. інфляційних втрат, 15    740,51 грн. 3% річних. У підготовчому засіданні 19.12.2019 судом прийнято до розгляду заяву про збільшення розміру позовних вимог за первісним позовом. 19.12.2019 суд постановив протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів, відкладення підготовчого засідання на 16.01.2020. 16.01.2020 від позивача за зустрічним позовом надійшла відповідь на відзив за зустрічним позовом, у якій останній вказує, що відповідно до умов договору, об'єм та вартість послуг визначається від суми сплачених коштів за поставлений товар; відповідач порушив свій обов'язок по отриманню рахунків, а тому послуги вважаються наданими у повному обсязі. 16.01.2020 від відповідача за первісним позовом надійшли заперечення на заяву про збільшення розміру позовних вимог, у яких відповідач, крім іншого, зазначає, що зобов'язання з оплати заборгованості у розмірі 150    068,59 грн. виникло на підставі тристоронньої угоди про переведення боргу, у якій сторони не передбачили відповідальності у вигляді пені. Також відповідач заперечує проти нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму повернутого товару. Також 16.01.2020 ТОВ "ФУДКОМ" подані заяви про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення пені, яка нарахована на суми простроченого зобов'язання у розмірі 150    068,59 грн. та 150    000,00 грн. У підготовчому засіданні 16.01.2020 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 30.01.2020. 27.01.2020 від  ТОВ "ФІТОДОКТОР" надійшли письмові пояснення щодо заяв ТОВ "ФУДКОМ" про застосування строків позовної давності. Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні 30.01.2020 підтримав первісні позовні вимоги, заперечив проти задоволення зустрічного позову. Представник відповідача за первісним позовом заперечив проти задоволення первісного позову, підтримав зустрічні позовні вимоги. В судовому засіданні 30.01.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників учасників процесу, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд ВСТАНОВИВ: 29.03.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФУДКОМ" (далі – покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІТОДОКТОР" (далі – постачальник) укладено договір поставки № 4600043048 з протоколом узгодження розбіжностей (далі – договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставляти товари по цінах і в асортименті, що вказуються в специфікації, разом з товаросупровідною документацією, відповідно до поданих покупцем замовлень, а покупець зобов'язується приймати такі товари та оплачувати їх. Згідно з п. 2.1 договору, ціни на товари, що поставляються, вказуються в товарних накладних та специфікації з ЕЦП сторін, що з моменту її підписання є невід'ємною частиною договору. Згідно умов п. 6.1 договору оплата поставленого товару здійснюється на умовах відстрочення платежу на строк 30 календарних днів з дати поставки, вказаної в транспортній накладній (у випадку надання позивачем протягом 5 календарних днів з дати поставки податкової накладної, яка пройшла реєстрацію в ЄРПН та отримала статус документа "Успішно зареєстрована в ЄРПН і відправлена покупцеві" та накладної завіреної ЕЦП позивача) та у розмірі, який розраховується за формулою, вказаною в п. 6.1 договору з урахуванням погодженої сторонами в додатку № 1 до договору постійно діючої заборгованості відповідача в сумі 150000 грн. Відповідно до умов п. 6.3 договору позивач надає відповідачу згоду на створення останнім постійно діючої заборгованості відповідача, розмір якої згідно додатку № 1 до договору становить 150000 грн., без нарахування будь-яких відсотків на вказану суму, при цьому позивач зобов'язується не притягати відповідача до відповідальності за несвоєчасну оплату товарів в межах вказаної суми. Цю заборгованість відповідач зобов'язується погасити тільки за умови припинення дії договору (розірвання, відмова), чи відсутності наміру сторін укласти новий договір, протягом 14 календарних дні з моменту підписання останнього, після припинення (розірвання чи відмови) дії договору, акту звіряння розрахунків по договору. У зв`язку із неналежним виконанням покупцем зобов'язань за договором № 4600043048, Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІТОДОКТОР" звернулось до Господарського суду міста Києва з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФУДКОМ" про стягнення 478 744,09 грн. Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.05.2019 у справі № 910/42/19 провадження у справі № 910/42/19 в частині вимог про стягнення 154000 грн. боргу закрито, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фітодоктор" задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудком" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фітодоктор" 324744,09 боргу.  Як вбачається з рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.2019 у справі № 910/42/19 154000 грн. заборгованості сплачено відповідачем 15.02.2019, а 24.07.2019 відповідачем сплачено залишок заборгованості на виконання рішення суду. Враховуючи прострочення відповідачем за первісним позовом виконання грошового зобов`язання за договором поставки № 4600043048 від 29.03.2017, яке встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 06.05.2019 у справі № 910/42/19, позивачем за первісним позовом (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог), заявлено до стягнення з відповідача за первісним позовом 54 242,92 грн. пені, 50 838,64 грн. інфляційних втрат, 15 740,51 грн. 3% річних. Товариством з обмеженою відповідальністю "ФУДКОМ" заявлено зустрічний позов про стягнення 24384,65 грн., з яких 23 937,20 грн. – вартість наданих послуг, 210,94 грн. інфляційні втрати, 236,51 грн. 3% річних. В обґрунтування зустрічного Товариство з обмеженою відповідальністю "ФУДКОМ" посилається на те, що відповідно до Додатку до договору поставки «Послуги зі стимулювання збуту товарів», позивач за зустрічним позовом надав відповідачу за зустрічним позовом послуги з проведення передпродажної підготовки товарів, про що складено відповідні акти № 912748834 від 28.02.2019 на суму 7700,00 грн. та № 912820893 від 31.07.2019 на суму 16 237,20 грн. Оскільки, за твердженням позивача за зустрічним позовом, послуги відповідачем за зустрічним позовом не оплачені, ТОВ "ФУДКОМ" просить стягнути заборгованість в судовому порядку. Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення первісних позовних вимог та відмову у задоволенні зустрічних вимог, виходячи з наступного. Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Отже, встановлені рішенням суду по справі №910/42/19 факти щодо неналежного виконання відповідачем за первісним позовом грошового зобов`язання з оплати поставленого позивачем товару за договором поставки № 4600043048 від 29.03.2017 повторного доведення не потребують. Як встановлено рішенням Господарського суду міста  Києва від 06.05.2019 у справі № 910/42/19 позивачем за первісним позовом  поставлено відповідачу за первісним позовом товар на суму 511482,78 грн. За поставлений товар відповідачем  здійснювались часткові оплати, у зв'язку з чим станом на 03.10.2017 заборгованість відповідача становила 344 750,82 грн. Також рішенням у справі №910/42/19 встановлено, що з 23 квітня по 5 липня 2018 року, відповідач повернув позивачу товар на загальну сум 16075,32 грн. Крім того, у п. 6.3 договору поставки сторони погодили постійно діючу заборгованість відповідача, розмір якої згідно додатку № 1 до договору становить 150000 грн., без нарахування будь-яких відсотків на вказану суму, при цьому позивач зобов'язується не притягати відповідача до відповідальності за несвоєчасну оплату товарів в межах вказаної суми. Цю заборгованість відповідач зобов'язується погасити тільки за умови припинення дії договору (розірвання, відмова), чи відсутності наміру сторін укласти новий договір, протягом 14 календарних днів з моменту підписання останнього, після припинення (розірвання чи відмови) дії договору, акту звіряння розрахунків по договору. Таким чином, як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, з 04.10.2017 по 22.04.2018 відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов'язання на суму 194 750,82 грн. (511482,78 грн. (сума поставок) – 166 731,96 грн. (сума здійснених оплат) – 150    000,00 грн. (сума постійно діючої заборгованості)= 194 750,82 грн. Враховуючи що з  23 квітня по 5 липня 2018 року, відповідач повернув позивачу товар на загальну суму 16075,32 грн., а 15.02.2019 здійснив часткову оплату товару на суму 154 000,00 грн., то з 23.04.2018 по 14.02.2019 відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов'язання на суму 178 675,50 грн. (194 750,82 грн. (сума заборгованості станом на 22.04.2018) – 16075,32 грн. (сума повернутого товару) =178 675,50 грн. При цьому, суд відхиляє доводи відповідача за первісним позовом про те, що на суму повернутого товару у розмірі 16075,32 грн. не можна здійснювати нарахування 3% річних та інфляційних втрат, з огляду на таке. Так, відповідач за первісним позовом вказує, що оскільки товар повернуто, то товар не вважається прийнятим відповідачем і у відповідача не виникав обов'язок з його оплати. Однак, суд зазначає, що відповідно до п. 4.2 договору, право власності, ризик випадкової загибелі і випадкового пошкодження товару переходить до покупця у момент підписання сторонами транспортної накладної, яка засвідчує момент приймання товарів покупцем в місці поставки товарів. Отже, з моменту прийняття товару відповідачем у останнього виникає право власності на товар та обов'язок з оплати товару у строки,  встановлені договором. Умови п. 6.2 договору не ставлять строк оплати в залежність від обставин повернення товару. Тобто, на переконання суду, обов'язок з оплати поставленого товару припиняється в момент повернення товару. Таким чином, до моменту повернення товару, позивач має право нараховувати на суму поставленого товару штрафні санкції та інші нарахування за прострочення виконання грошового зобов'язання. Оскільки остаточна оплата заборгованості відбулась лише 24.07.2019, то з 15.02.2019 по 23.07.2019 відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов'язання на суму 24 675,50 грн. (178 675,50 грн. (сума заборгованості станом на 14.02.2019) – 154000 грн. (часткова оплата, здійснена 15.02.2019) =24 675,50 грн. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 29.01.2018 між позивачем, відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фудмережа" укладено договір про переведення боргу, згідно з яким за згодою позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Фудмережа" передало, а відповідач прийняв обов'язок по сплаті на користь позивача 150068,59 грн. заборгованості за договором № 4600039297 від 20 лютого 2015 р. Сторони визначили, що вказаний борг стає грошовим зобов'язанням за договором поставки № 4600043048 від 29 березня 2017 р. укладеним між сторонами у справі, і продовжує діяти на умовах, передбачених в ньому. Як встановлено судом, у вказаному договорі про переведення боргу сторони не погодили строку, у який відповідач мав виконати грошове зобов'язання зі сплати 150068,59 грн. Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Так, відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення. Як вбачається з матеріалів справи, 03.08.2018 позивач за первісним позовом звернувся до відповідача за первісним позовом з вимогою про сплату заборгованості, в тому числі за договором про переведення боргу у розмірі 150068,59 грн. Вказана вимога отримана відповідачем 14.08.2018. Отже, відповідач повинен був сплатити заборгованість у розмір 150068,59 грн. до 21.08.2018 включно, а з 22.08.2018 відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання на суму 150068,59 грн. Також позивачем здійснені нарахування 3% річних, інфляційних втрат та пені на суму 150 000,00 грн. постійно діючої заборгованості за період з 29.09.2018 по 23.07.2019. Заперечуючи проти здійснених нарахувань в цій частині відповідач зазначив, що приписами п. 6.3 договору встановлено, що позивач зобов'язується не притягати відповідача до відповідальності за несвоєчасну оплату товарів в межах вказаної суми, а тому, на думку відповідача, позивач не має права здійснювати нарахування на суму 150 000,00 грн. Однак, суд не погоджується із вказаними доводами відповідача, з огляду на наступне. За змістом п. 6.3 договору, постійно діючу заборгованість у розмірі 150 000,00 грн. відповідач зобов'язується погасити тільки за умови припинення дії договору (розірвання, відмова), чи відсутності наміру сторін укласти новий договір, протягом 14 календарних днів з моменту підписання останнього, після припинення (розірвання чи відмови) дії договору, акту звіряння розрахунків по договору. Згідно умов п. 9.3 договору, в редакції протоколу узгодження розбіжностей, кожна сторона має право достроково розірвати договір, письмово повідомивши про це за 30 календарних днів, до запланованої дати розірвання. Протягом цього періоду сторони проводять звірку взаємних розрахунків, що не звільняє сторони від виконання зобов'язань. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/42/19. 3 серпня 2018 позивач листом повідомив відповідача про дострокове розірвання спірного договору та просив перерахувати на його користь 478744,09 грн. заборгованості за договором, у т.ч. 150 000,00 грн. постійно діючої заборгованості. При цьому, судом у справі №910/42/19 встановлено, що договір припинив свою дію 3 вересня 2018 у зв'язку з його розірванням в односторонньому порядку позивачем. Таким чином, на переконання суду, оскільки договір припинив дію 03.09.2018, відповідач повинен був сплати постійно діючу заборгованість у розмірі 150 000,00 грн. у строк до 17.09.2018, а з 18.09.2018 відповідач є таким, що прострочив виконання вказаного грошового зобов'язання. При цьому, суд відхиляє доводи позивача за первісним позовом про те, що відповідач мав сплатити вказану заборгованість у строк до 28.09.2018, оскільки рішенням суду у справі 910/42/19 чітко встановлена обставина припинення договору саме 03.09.2018, яка не підлягає доведенню. Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до  ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що: - суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; - кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). З встановлених вище судом обставин вбачається прострочення виконання відповідачем за первісним позовом свої грошових зобов'язань. Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань"). Перевіривши надай позивачем розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що він є арифметично вірним, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 50    838,64 грн. інфляційних втрат у заявленому позивачем розмірі.   Перевіривши розрахунки 3% річних, надані позивачем, суд встановив, що вони є арифметично невірними. За перерахунком суду, здійсненим за наступні періоди: з 04.10.2017 по 22.04.2018 на суму 194 750,82 грн., з 23.04.2018 по 14.02.2019 на суму 178 675,50 грн., з 15.02.2019 по 23ю07.2019 на суму 24 675,50 грн., з 22.08.2018 по 23.07.2019 на суму 150068,59 грн., з 29.09.2018 по 23.07.2019 на суму 150 000,00 грн., суд встановив, що розмір 3% річних становить 15 734,52 грн., а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню. За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України). Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Відповідальність у вигляді пені передбачена сторонами у п. 8.10 договору (в редакції протоколу розбіжностей), відповідно до якого за порушення строків оплати товару, передбачених цим договором, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від простроченої суми за кожен день прострочення. Позивачем заявлено до стягнення 54 242,62 грн., яка нарахована за періоди з 22.08.2018 по 22.02.2019 на суму 150 068,59 грн. та з 29.09.2018 по 29.03.2019 на суму 150 000,00 грн. Судом встановлено, що розрахунок пені, наданий позивачем, є арифметично невірним. Позивачем невірно визначено початок прострочення виконання грошового зобов'язання на суму 150 000,00 грн., оскільки, як встановлено судом вище, відповідач є таким, що прострочив вказане грошове зобов'язання з 18.09.2018, а не з 29.09.2018, та відповідно 6 місяців для нарахування пені закінчуються 18.03.2019, а не 29.03.2019. В той же час, відповідач просив застосувати строки позовної давності до вимог про стягнення пені, що нарахована на суму 150 000,00 грн. та на суму 150 068,59 грн. Пеня, за визначенням частини третьої статті 549 Цивільного кодексу України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов`язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання. Отже, пеня - це санкція, що триває у часі та розраховується за кожен день невиконання грошового зобов`язання. Оскільки, пеня - триваюча санкція, що розраховується за кожен день прострочення, то строк позовної давності слід застосовувати з урахуванням наведеного. Відповідно до частини 3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Згідно із ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Згідно з ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Європейський суд з прав людини юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"). Оскільки, позивач звернувся з даним позовом до суду 12.09.2019 (дата на поштовому конверті), то вимоги про стягнення пені, яка нарахована за період з 22.08.2018 по 12.09.2018 заявлено із пропуском строку позовної давності. В іншій частині пеня нарахована в межах строків позовної давності. З урахуванням викладеного, здійснивши перерахунок пені за період з 29.09.2018 (початок нарахування визначений позивачем) по 18.03.2019 (шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано) на суму 150 000,00 грн., та з 12.09.2018 по 22.02.2019 на суму 150 068,59 грн., суд встановив, що розмір пені становить 49 570,74 грн., а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню. При цьому, суд відхиляє доводи відповідача про те, що умовами договору про переведення боргу сторони не погодили відповідальність у вигляді пені, оскільки у вказаному договорі сторони чітко прописали, що вказаний борг стає грошовим зобов'язанням за договором поставки № 4600043048 від 29 березня 2017  укладеним між сторонами у справі, і продовжує діяти на умовах, передбачених в ньому. В свою чергу, у договорі поставки  № 4600043048 від 29 березня 2017 сторони передбачили відповідальність у вигляді пені. Враховуючи наведене, позовні вимоги за первісним позовом підлягають частковому задоволенню в частині стягнення 49 570,74 грн. пені, 50 838,64 грн. інфляційних втрат, 15734,52 грн. 3% річних. Щодо зустрічних позовних вимог про стягнення 24384,65 грн., з яких 23 937,20 грн. – вартість наданих послуг, 210,94 грн. інфляційні втрати, 236,51 грн. 3% річних, суд зазначає наступне. 29.03.2017 між сторонами підписано Додаток до договору поставки «Послуги зі стимулювання збуту товарів» (далі – додаток), відповідно до п. 1 якого покупець зобов'язується надати постачальникові комплекс послуг зі стимулювання збуту товарів, поставлених за договором поставки, у всіх торгових залах мережі супермаркетів покупця, відкритих на дату підписання договору поставки, а також тих, які відкриватимуться протягом терміну дії договору, а постачальник зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги. Відповідно до пп. 2.1 п. 2 додатку, покупець надає постачальнику зокрема, але не обмежуючись, наступні послуги: проведення постійної основної передпродажної підготовки товарів до продажу, а також контроль за постійною їх наявністю в торгових залах, здійснення розфасовки товару і його оформлення. Щомісячна вартість послуги складає 5% від грошових сум, перерахованих покупцем за поставлений товар, в тому числі й сум, що були проведені сторонами шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, та від вартості товарів, що були повернені постачальнику. Обов'язок постачальника оплатити послугу виникає з 1-го числа місяця, наступного за тим, у якому надавалась послуга. Позивач за зустрічним позовом зазначає, що відповідно до абзацу 2 п. 2.6 додатку, постачальник зобов'язаний отримати рахунок на оплату послуг за адресою м. Київ, вул. Залізничне шосе, 57 та оплати його о 5-го числа місяця, наступного за звітним. У разі неприбуття постачальника для отримання рахунку, послуги вважаються наданими у повному обсязі, а рахунок підлягає оплаті в сумі, вказаній в ньому. Відповідно до п. 4 додатку, постачальник зобов'язується здійснювати оплати за надані послуги до здійснення останнього платежу від покупця за поставлений товар по договору поставки, в тому числі і у випадках, коли термін дії договору поставки закінчився. Позивач за зустрічним позовом зазначає, що ним здійснені платежі за поставлений товар 15.02.2019 на суму 154 000,00 грн. та 24.07.2017 на суму 324 744,09 грн., у зв'язку з чим, за доводами позивача за зустрічним позовом вартість послуг складає 7700,00 грн. та 16 237,20 грн. відповідно. Таким чином, позивач за зустрічним позовом зазначає, що надав відповідачу за зустрічним позовом послуги з проведення передпродажної підготовки товарів, про що складено відповідні акти № 912748834 від 28.02.2019 на суму 7700,00 грн. та № 912820893 від 31.07.2019 на суму 16 237,20 грн. У зв'язку з тим, що відповідач за зустрічним позовом не здійснив оплати наданих послуг, позивач за зустрічним позовом просить стягнути 23 937,20 грн. вартості наданих послуг з проведення постійної основної передпродажної підготовки товарів до реалізації, 210,94 грн. інфляційні втрати, 236,51 грн. 3% річних.           Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Судом встановлено, що долучені позивачем за зустрічним позовом Акти прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 912748834 від 28.02.2019 на суму 7700,00 грн. та № 912820893 від 31.07.2019 на суму 16 237,20 грн. не підписані зі сторонами відповідача за зустрічним позовом. В той же час, відповідно до п. 12.7 договору поставки, факт надання будь-яких послуг, що можуть надаватись покупцем по даному договору відповідно до додатків та/або додаткових угод до нього, засвідчується уповноваженими представниками сторін шляхом підписання Акту приймання-передачі наданих послуг з використанням електронно-цифрового підпису. Покупець кожного разу по факту надання послуг формує та надсилає постачальнику через EDI провайдера Акт, що підписаний ЕЦП, а постачальник зобов'язаний протягом 5 банківських днів з моменту отримання ним Акту підписати його шляхом проставлення ЕЦП або надіслати вмотивовану відмову.  У випадку неотримання покупцем підписаного ЕЦП Акту або мотивованої відмови від підписання акту в зазначений термі, послуги вважаються наданими в повному обсязі. Отже, враховуючи вказаний пункт договору, позивач зобов'язаний був після кожного факту надання послуг надсилати відповідачу за зустрічним позовом  через EDI провайдера Акт, що підписаний ЕЦП, проте, судом встановлено, що відповідні акти наданих позивачем відповідачу не направлялись, доказів протилежного матеріали справи не містять. При цьому, позивачем жодним чином не спростовано доводи відповідача за зустрічним позовом про те, що акти наданих послуг відповідачу не направлялись. З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено факту надання послуг відповідачу за зустрічним позовом з проведення постійної основної передпродажної підготовки товарів до реалізації на суму 23937,20 грн. При цьому, суд відхиляє доводи позивача про те, що відповідач, відповідно до абзацу 2 п. 2.6 зобов'язаний був отримати рахунок, а у разі неприбуття постачальника послуги вважаються наданими, оскільки вказаний абзац не стосується надання послуг з проведення постійної основної передпродажної підготовки товарів до реалізації (п. 2.1 додатку), а стосується п. 2.6 додатку – проведення періодичних заходів певної тривалості відносно товару. Крім того, як встановлено судом вище, договір поставки припинив свою дію 03.09.2018, а тому із вказаної дати у відповідача за первісним позовом не було обов'язків з отримання будь-яких рахунків за договором. Також суд враховує і те, що долучені позивачем за зустрічним позовом Акти прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 912748834 від 28.02.2019 на суму 7700,00 грн. та № 912820893 від 31.07.2019 на суму 16    237,20 грн. складені вже після припинення дії договору. Враховуючи вище викладене, оскільки відповідач за зустрічним позовом не отримував Акти прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 912748834 від 28.02.2019 на суму 7700,00 грн. та № 912820893 від 31.07.2019 на суму 16 237,20 грн. та не мав можливості надати свої заперечення щодо кількості, якості, вартості послуг, то вказані акти, не підписані зі сторони  відповідача, не є належними та допустимими доказами надання позивачем відповідачу послуг. З урахуванням викладеного, суд відмовляє у задоволенні зустрічних позовних вимог про стягнення 23 937,20 грн. вартості наданих послуг. Оскільки в процесі судового розгляду не було встановлено факту прострочення виконання відповідачем за зустрічним позовом грошових зобов'язань перед позивачем за зустрічним позовом, а вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат є похідними від вимоги про стягнення 23 937,20 грн. вартості наданих послуг, у якій позивачу за зустрічним позовом відмовлено, то вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат також задоволенню не підлягають. З огляду на вище викладене, суд відмовляє  задоволенні зустрічного позову. У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Приписами ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження, такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Підсумовуючи вищенаведене, суд задовольняє частково первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІТОДОКТОР" та відмовляє у задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ФУДКОМ". Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за первісним позовом покладається на відповідача за первісним позовом пропорційно розміру задоволених вимог та судовий збір за зустрічним позовом – на позивача за зустрічним позовом. Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва ВИРІШИВ: Первісний задовольнити частково. Стягнути  з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФУДКОМ" (01103, м.Київ, ЗАЛІЗНИЧНЕ ШОСЕ, будинок 57, ідентифікаційний код 40982829) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІТОДОКТОР" (61010, Харківська обл., місто Харків, ВУЛИЦЯ ГЕОРГІЇВСЬКА, будинок 10, ідентифікаційний код 32437526) 49 570,74 грн. пені, 50 838,64 грн. інфляційних втрат, 15734,52 грн. 3% річних та 1846,62 грн. витрат зі сплати судового збору. В іншій частині первісного позову відмовити. Видати наказ після набрання рішенням законної сили. В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення Повний текст рішення складено та підписано 11.02.2020. Суддя                                                                                           С.О. Турчин