Рішення

від 04.02.2020 по справі 910/16788/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 04.02.2020Справа №  910/16788/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О., за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва  А.Д., розглянувши матеріали господарської справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “БЮРО ВИН” до Товариства з обмеженою відповідальністю “ГС ГРУП” про стягнення  171521 грн. Представники сторін: від позивача: Писаренко М.О. від відповідача: не з`явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю “БЮРО ВИН” звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ГС ГРУП” про стягнення 171521 грн. заборгованості, з яких: 100072  грн. сума основного боргу, 35013 грн. штрафу, 29709 грн. пені, 2   567 грн. – 3% річних, 4 160 грн. -   інфляційних втрат. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором купівлі-продажу №3403 від 14.12.2018. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/16788/19, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначено засідання у справі на 24.12.2019. В судове засідання 24.12.2019 представники сторін не з'явились. Фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалось. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.2019 відкладено засідання у справі №910/16788/19 на  16.01.2020. 16.01.2020 суд постановив протокольну ухвалу про відкладення судового засідання на 04.02.2020. 04.02.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшли додаткові обґрунтування та уточнення позовних вимог, відповідно до яких позивач просить стягнути з відповідача 100   072,28 грн.  основного боргу, 35025,22 грн. штрафу, 29583,59 грн. пені, 2   568 грн. – 3% річних, 4255,16 грн. -   інфляційних втрат. У судовому засіданні 04.02.2020 суд встановив, що вказана заява за своєю суттю є заявою про зменшення розміру позовних вимог та постановив протокольну ухвалу про залишення вказаної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском строку на її подання. У судовому засіданні 04.02.2020 представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити. Відповідач про розгляд справи був повідомлений належним чином ухвалами суду, направленими на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Поштові конверти повернуті на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Відповідно до частини 2 статті  178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Оскільки відповідач у строк, встановлений ухвалою суду, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України. У судовому засіданні 04.02.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд ВСТАНОВИВ:            14.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю “БЮРО ВИН” (далі – продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ГС ГРУП” (далі – покупець) укладено договір купівлі-продажу № 3403 (далі – договір), відповідно до п. 1.1 якого продавець передає у власність, а покупець приймає та оплачує товар на умовах, визначених у даному договорі.           Найменування, асортимент, кількість та ціна товару, що є предметом даного договору, визначаються у накладних, які оформлюються та підписуються сторонами при прийомі-передачі кожної партії товару (п. 1.2 договору). Згідно з п. 2.3 договору, загальна сума договору складається із сум, зазначених в накладних, якими оформляється прийом-передача товару, поставленого на підставі даного договору. У п. 5.1 договору сторони погодили, що покупець здійснює розрахунки за товар протягом 21 календарного дня з моменту прийому-передачі товару. У разі, якщо останній день строку припадає на вихідний, покупець здійснює розрахунок в останній робочий день, що передує такому вихідному дню. Даний договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє протягом одного календарного року. Якщо до закінчення строку дії даного договору протягом 30 календарних днів жодна із сторін не заявить про своє бажання розірвати даний договір, останній вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах (п. 11.1 договору). Як вбачається з матеріалів справи на виконання умов договору, у грудні 2018 позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 204   053,97 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: № 175351 від 15.12.2018 на суму 7670,40 грн., № 175348 від 17.12.2018 на суму 111   792,88 грн., № 175555 від 17.12.2018 на суму 53   294,18 грн., № 176221 від  18.12.2018 на суму 6   999,42 грн., № 177603 від 20.12.2018 на суму 723,66 грн., № 178453 від 21.12.2018 на суму 8   591,61 грн., № 180707 від 27.12.2018 на суму 5228,04 грн., № 181386 від 28.12.2018 на суму 9   753,78 грн. За твердженням позивача, відповідачем лише частково здійснено оплату вказаних накладних, а саме здійснено оплату за накладною № 175348 від 17.12.2018 на суму 111   792,88 грн., у зв'язку з чим заборгованість за нею становить 7   811,00 грн., решта накладних відповідачем не оплачені. За розрахунком позивача неоплаченим є товар на суму 100   072,00 грн. У зв'язку із тим, що відповідач несвоєчасно здійснював оплату за поставлений позивачем товар, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача крім суми основного боргу у розмірі 100   072,00 грн., також 35013 грн. штрафу, 29709 грн. пені, 2   567 грн. – 3% річних, 4 160 грн. -   інфляційних втрат. Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. На підставі укладеного між сторонами договору у позивача виник обов'язок здійснити поставку товару, а у відповідача - прийняти товар в обсязі, погодженому сторонами та оплатити його вартість. На виконання взятих на себе зобов'язань за договором, позивач поставив, а відповідач прийняв товар за видатковими накладними № 175351 від 15.12.2018, № 175348 від 17.12.2018, № 175555 від 17.12.2018, № 176221 від  18.12.2018, № 177603 від 20.12.2018, № 178453 від 21.12.2018, № 180707 від 27.12.2018, № 181386 від 28.12.2018 на загальну суму 204   053,97 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Сторонами у договорі погоджено, що покупець здійснює розрахунки за товар протягом 21 календарного дня з моменту прийому-передачі товару. У разі, якщо останній день строку припадає на вихідний, покупець здійснює розрахунок в останній робочий день, що передує такому вихідному дню. Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до  ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що: - суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; - кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). За твердженням позивача, відповідач, в порушення умов договору лише частково оплатив товар за видатковою накладною № 175348 від 17.12.2018, у зв'язку з чим заборгованість за вказаною накладною залишилась у розмірі 7   811,00 грн. Інші накладні відповідачем залишились неоплаченими. Відповідач вказаних доводів позивача не спростував. За розрахунком суду, з урахування доводів про часткову оплату накладної № 175348 від 17.12.2018, заборгованість відповідача за поставлений товар становить 100   072,09 грн. Однак, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України,при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума основного боргу у заявленому позивачем розмірі – 100   072,00 грн. Враховуючи викладене вище, оскільки, невиконане зобов'язання за договором у розмірі 100   072,00 грн. підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 100   072,00 грн. Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 4997 – 5% штрафу, 30   016,00 грн. – 30% штрафу, 29709 грн. пені, 2   567 грн. – 3% річних, 4 160 грн. -   інфляційних втрат. Нарахування пені здійснено позивачем за загальний період з 05.01.2019 по 18.11.2019. За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України). За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України). Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Відповідальність у вигляді пені передбачена сторонами у п. 7.1 договору, відповідно до якого у разі несвоєчасної оплати вартості товару покупець зобов'язаний сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки  та штраф у розмірі 5% від вартості отриманого та не сплаченого в строк товару. Відповідно до. 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції. Укладеним між сторонами договором сторони не погодили інший період нарахування пені, аніж шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а тому нарахування пені у даному випадку слід припинити  через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. За перерахунком суду, здійсненим на суми, які визначив позивач, за періоди з 05.01.2019 по 05.07.2019 на сум 7670,00 грн., з 08.01.2019 по 08.07.2019 на суму 7811,00 грн., з 08.01.2019 по 08.07.2019 на суму 53   294,00 грн., з 09.01.2019 по 09.07.2019 на суму 6999,00 грн., з 11.01.2019 по 11.07.2019 на суму 723,00 грн., з 12.01.2019 по 12.07.2019 на суму 8591,00 грн., з 18.01.2019 по 18.07.2019 на суму 5228,00 грн., з 19.01.2019 по 19.07.2019 на суму 9753,00 грн., суд встановив, що пеня становить 17   758,40 грн., а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України). Відповідальність у вигляді штрафу передбачена сторонами у п. 7.1 договору, який зазначений вище, а також у п. 7.4 договору, відповідно до якого у випадку прострочки покупцем оплати вартості товару більше ніж на 60 календарних днів, вважається , що покупець необґрунтовано відмовився від оплати товару та зобов'язаний сплатити на користь продавця штраф за  ухилення оплати у розмірі 30% від вартості отриманого та неоплаченого товару. За перерахунком суду, розмір штрафів є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення. Однак, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 4997 5% штрафу та  30   016,00 грн. – 30% штрафу. Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань"). Перевіривши розрахунки 3% річних суд встановив, що він є арифметично вірними, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2567,00 грн. 3% річних у заявленому позивачем розмірі. За перерахунком суду, розмір інфляційних втрат становить 4006,47 грн., а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню. Підсумовуючи наведене, суд задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “БЮРО ВИН”  частково. Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 17   152,00 грн. витрат на правову допомогу. Відповідно до   ст. 123 Господарського процесуального кодексу України     судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Згідно ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум. Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.01.2019 у справі №    910/15944/17. На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, позивачем долучено до матеріалів справи адвокатську угоду № 10/19-LA від 18.11.2019, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю “БЮРО ВИН” та адвокатським бюро «Максима Писаренко», додаток до вказаної угоди, відповідно до якого адвокат надає послуги по супроводженню судового стягнення заборгованості з ТОВ «ГС ГРУП». Також, позивачем долучено банківську виписку про сплату за правові послуг на суму 17152,00 грн. Також в матеріалах справи наявний ордер  серії КВ № 442286 на ім'я адвоката Писаренко М.О. При цьому, судом враховано, що відповідачем  не було подано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на правничу допомогу у заявленому позивачем розмірі. Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами відповідачем не заявлялось. Таким чином, судом покладаються на відповідача витрати позивача правову допомогу адвоката пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становить суму  15 941,59 грн. Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва ВИРІШИВ: Позов задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ГС ГРУП” (04201, м. Київ, вул. Сім`ї Кульженків, 35, офіс 2/1, ідентифікаційний код 42465008) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “БЮРО ВИН” (01133, м. Київ, вул. Мечникова, 9, ідентифікаційний код 34817341)  100   072,00 грн. основного боргу, 4997,00 грн. штрафу 5%, 30   016,00 грн. штрафу 30%, 17   758,40 грн. пені, 2567,00 грн. 3% річних, 4006,47 грн. інфляційних втрат, 2391,26 грн. витрат зі сплати судового збору та 15   941,59 грн. витрат на правову допомогу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили. В іншій частині позову відмовити. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Господарський суд міста Києва. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.           Повний текст рішення складено та підписано 11.02.2020. Суддя                                                                                                     С.О. Турчин