Рішення

від 12.02.2020 по справі 910/16233/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 12.02.2020Справа №  910/16233/19 За позовом                    Державного підприємства «Спортивний комплекс «Атлет» до відповідача             Товариства з обмеженою відповідальністю «Бонапарт – концерт» про                          стягнення  56965,47 грн.                                                                                                            Суддя Усатенко І.В. Без виклику учасників справи ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Державне підприємство "Спортивний комплекс "Атлет" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бонапарт-Концерт" про стягнення 56965,47   грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав взяті на себе за договором № 111 від 28.08.2018   зобов'язання по оплаті наданих послуг, в зв"язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 41000,00 грн заборгованості, 1524,92 грн 3% річних, 3458,70 грн втрат від інфляції, 10981,82 грн пені. Ухвалою суду від 25.11.2019 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви. 04.12.2019 від позивача через канцелярію суду надійшов супровідний лист на виконання ухвали від 25.11.2019 про усунення недоліків позовної заяви. Ухвалою суду від 11.12.2019 відкрито провадження у справі № 910/16233/19, постановлено, розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи, надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву. Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру. За приписами частини 1 статті 7 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань” Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, процесуальні документи були направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04073, м. Київ, провулок Куренівський, 19/5. Станом на дату розгляду справи поштове відправлення № 01030 5331133 8  про вручення відповідачу ухвали від 11.12.2019 не було вручене під час доставки, про що вказано у довідці форми 20: “за закінченням встановленого терміну зберігання”. Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду. У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України “Про доступ до судових рішень” усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше  наступного  дня  після  їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України “Про доступ до судових рішень” для  доступу  до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує  ведення  Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний  державний  реєстр судових рішень - автоматизована  система  збирання,  зберігання,  захисту,  обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові  рішення,  внесені  до  Реєстру,  є  відкритими для безоплатного  цілодобового  доступу  на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України “Про доступ до судових рішень”). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі  № 910/16233/19 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua). Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. За таких обставин, приймаючи до уваги, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Бонапарт – концерт» не скористалось наданими процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до положень ст. 165 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.            Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, - ВСТАНОВИВ: Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. 28.08.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бонапарт – концерт» (замовник) та Державним підприємством «Спортивний комплекс «Атлет» (виконавець) було укладено договір № 111. Згідно п. 1.1. договору в редакції додаткової угоди № 1 від 12.11.2018, в порядку та на умовах визначених цим договором, виконавець зобов'язується під час організації підготовки і проведення 13 та 14 листопада 2018 року концерту британського музиканта Стінга (Sting), за завданням замовника за плату надати послуги за наступним регламентом: 13 листопада 2018 року з 09:00 до 18:00 завезення обладнання, проведення монтажних робіт (монтажний день); 14 листопада 2018 року з 09:00 до 16:00 проведення монтажних робіт; з 16:00 до 18:00 проведення репетицій; з 19:00 до 22:00 проведення концерту; з 22:00 до 24:00 продовження демонтажних робіт, вивезення обладнання. Пунктом 1.4. договору визначено, що виконавець може надавати під час проведення заходу додаткові послуги, перелік та вартість яких визначається відповідно до цін та тарифів виконавця, що діятимуть під час надання послуг та вказуватимуться в акті приймання – передачі послуг та додаткових послуг. 14.11.2018 сторонами було укладено додаткову угоду № 2 до договору № 111 від 28.08.2018. Даною додатковою угодою було визначено обсяг додаткових послуг які будуть надаватися позивачем ( виконавцем) за договором № 111 від 28.08.2018. Також, визначено їх вартість у розмірі 61850,00 грн. Відповідно до п. 3 угоди, замовник зобов'язується оплатити послуг даної угоди протягом 3 днів з дати підписання даної угоди. Відповідно до п. 3.1., 3.2. договору в редакції додаткової угоди № 1  від 12.11.2018 вартість послуг, що надаються за цим договором, є ціною договору та становить 350000,00 грн., враховуючи ПДВ – 20% 58333,33 грн. Оплата послуг за цим договором здійснюється замовником окремими траншами у такі терміни: - протягом п'яти днів з моменту підписання договору замовник перераховує виконавцю  суму передоплати у розмірі 25000,00 грн., в тому числі ПДВ – 20%; - до 13 листопада 2018 року замовник перераховує виконавцю суму передоплати у розмірі 325000,00 грн., в тому числі ПДВ 20%. Сума означених траншів складає ціну договору. Днем платежу у всіх випадках вважається день надходження коштів на розрахунковий рахунок виконавця. Згідно п. 3.3. договору вартість послуг, визначена в пункті 3.1. договору, не включає вартість додаткових послуг. Вартість додаткових послуг визначається відповідно до цін та тарифів виконавця що діятимуть під час надання послуг та вказуватимуться в акті приймання – передачі послуг та додаткових послуг. Передача послуг виконавцем та приймання їх результатів замовником оформлюється актом, який підписується уповноваженими представниками сторін на протязі 3 робочих днів після фактичного надання послуг. Відповідно до п. 3.6. – 3.7. договору,  у випадку, якщо надані послуги не відповідають умовам укладеного договору та/або замовленням замовника, Замовник надає виконавцю по цьому факту аргументовану претензію. Сторони узгоджують терміни усунення недоліків. Якщо виконавець на протязі 3 робочих днів не отримає від замовника аргументованої претензії, послуги вважаються наданими належним чином та прийнятими замовником. Підписання акту уповноваженими представниками замовника є підтвердженням відсутності претензій з його боку. Відповідно до п. 7.1. – 7.2. договору, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 7.1. цього договору, та закінчується 31 грудня 2018 року, але в будь – якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. 15.11.2018 сторонами було складено акт приймання – передачі послуг та додаткових послуг до договору № 111 від 28.08.2018. Відповідно до акту, позивачем було надано, а відповідачем прийнято послуги загальною вартістю 411850,00 грн. Даний акт є підставою для остаточних розрахунків між замовником та виконавцем. Акт підписаний та скріплений печатками обох контрагентів. До матеріалів справи позивачем додано платіжні доручення: № 1053 від 05.09.2018 на суму 25000,00 грн.; №1139 від 13.11.2018 на суму 130000,00 грн.; № 1140 від 14.11.2018 на суму 151000,00 грн.; № 1141 від 14.11.2018 на суму 44000,00 грн.; № 1152 від 16.05.2019 на суму 20850,00 грн. Відповідно до платіжних доручень, відповідачем було сплачену позивачу за надані ним послуги, передбачені договором № 111 від 28.08.2018, грошові кошти у розмірі 370850,00 грн. 14.02.2019 позивач звернувся до відповідача з претензією № 01-13/12 на суму 61850,00 грн. Даною претензією було повідомлено відповідача про наявну в нього заборгованість в розмірі 61850,00 грн. Докази направлення містяться  в матеріалах справи ( фіскальний чек ПАТ «Укрпошта», накладна №  0101908762321). Відповідач відповіді на претензію не надав, докази протилежного в матеріалах справи відсутні. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав взяті на себе за договором № 111 від 28.08.2018   зобов'язання по оплаті наданих послуг, в зв"язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 41000,00 грн заборгованості, 1524,92 грн 3% річних, 3458,70 грн втрат від інфляції, 10981,82 грн пені. Згідно із пунктом 1 частини 2  статті 11 Цивільного кодексу України  підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Відповідно до частини 1  статті 509 Цивільного кодексу України  зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частиною 1  статті 626 ЦК України  визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України). Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання. Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом. Як підтверджено наявними в матеріалами справи, позивачем на виконання     договору № 111 від     28.08.2018 та додаткової угоди № 2 від 28.08.2018 було надано, а відповідачем прийнято послуги загальною вартістю 411850,00 грн. (відповідно до акту від 15.11.2018).    Відповідно до ч. 1  ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Договір, відповідно до  ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно із  ст. 525 Цивільного кодексу України  одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до      ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього  Кодексу, інших актів, з     цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна правова норма передбачена частиною 1  статті 193 Господарського кодексу України. Згідно з ч. 1  ст. 598 ЦК України  зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України). У відповідності до ч. 1  ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. З доказів (платіжних доручень) наданих позивачем  вбачається, що відповідачем частково було погашено заборгованість з оплати наданих йому послуг  у розмірі 370850,00 грн. Таким чином, відповідно до наданих позивачем доказів  вбачається, що заборгованість відповідача з оплати прийнятих за договором № 111 від     28.08.2018  послуг складає 41000,00 грн. Отже, відповідач є таким, що порушив приписи укладеного між сторонами договору № 111 від 28.08.2018 та не сплатив всю вартість отриманих послуг у строки передбачені п. 3.1. - 3.3. договору. Відповідач не скористався своїм правом передбаченим ст. 165 ГПК України відзив на позовну заяву не надав. Жодних доказів в спростування наведених позивачем обставин до матеріалів справи додано ним не було, доказів які свідчили б про повну сплату заборгованості відповідачем в матеріалах справи не міститься. Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості з оплати наданих йому послуг у розмірі 41000,00 грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню в повному обсязі. Також, позивачем було розраховано на суму заборгованості ( з урахуванням проведених відповідачем оплат) штрафні санкції, а саме, 3% річних у розмірі 1524,94 грн., пеню у розмірі 10981,85 грн. та втрат від інфляції 3458,70 грн. Періодом нарахування пені визначено з 19.11.2018 по 19.05.2019, 3% та втрат від інфляції річних 19.11.2018 по 15.11.2019. Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України). Відповідно до частини 2 статті 251 ЦК України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина 2 статті 252 ЦК України). Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. Згідно з частиною 1 статті 255 ЦК України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. Позивач долучив до позовних матеріалів розрахунок 3% річних, втрат від інфляції та пені. Виходячи з визначених позивачем періодів прострочення та сум вбачається, що позивачем при здійсненні розрахунків, за конкретні періоди прострочення, в періоди прострочення враховані дати останнього дня строку протягом якого мала проводитись оплата Відповідачем, що призвело до збільшення періодів на один день, і відповідно до збільшення розмірів пені та 3% річних на суму вартості одного дня прострочення. Як вбачається з додаткової угоди № 2 від 14.11.2018 замовник зобов'язався оплатити послуги (додаткові послуги) протягом 3 днів з дати підписання даної угоди. Суд відзначає, що відповідачем прострочено оплату саме за додаткові послуги на суму 61850,00 грн. Оскільки, третій день після підписання додаткової угоди припадає на 17.11.2018 – суботу (вихідний день), то останнім днем для оплати послуг є перший робочий день – 19.11.2018, а відповідач є таким, що прострочив грошове зобов'язання з 20.11.2018. Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання. Відповідно до п. 4.9 договору, у вразі порушення, замовником строків оплати послуг, що передбачені п.3.2. даного договору, замовник зобов'язаний, на вимогу виконавця, сплатити пеню в розмірі 0,5% від несвоєчасно сплаченої суму, за кожен день затримки платежу. Згідно ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Відповідно до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Суд здійснив перерахунок пені з урахуванням норм законодавства: за 6 місяців від дати порушення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 20.11.2018 до 19.05.2019 в рамках періоду заявленого позивачем, оскільки, суд не наділений повноваженнями виходити за межі позовних вимог. Згідно розрахунку суду сума пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 10920,85 грн. Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Дії відповідача, які полягають в порушенні зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати вартості послуг, є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України. Суд здійснив перерахунок 3% річних з урахуванням встановленої судом дати початку нарахування (20.11.2018) та  часткової сплати заборгованості відповідачем (платіжне доручення № 1152 від 16.05.2019). Згідно розрахунку суду, з відповідача підлягають стягненню 3 % річних у розмірі 1519,84 грн. Суд здійснив перерахунок нарахованих позивачем втрат від інфляції на суму заборгованості за кожний день прострочення платежу, з урахуванням встановленої судом дати початку нарахування (20.11.2018) та  часткової сплати заборгованості відповідачем (платіжне доручення № 1152 від 16.05.2019). Суд також звертає увагу, що позивачем при здійсненні розрахунку втрат від інфляції не враховано дефляцію, що призвело до невірного розрахунку. Згідно розрахунку суду сума втрат від інфляції становить 2637,72 грн і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами, за визначенням частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом – ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України. Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїм вимог або заперечень вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. З огляду на вищезазначене, позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню. Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог. На підставі викладеного, ст.ст. 74, 76, 77, 123, 129, 237, 238, 239, 240, 241 ГПК України, суд – ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити частково. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бонапарт – концерт»  (04073, м. Київ, провулок Куренівський, будинок 19/5, код ЄДРПОУ 38510831) на користь Державного підприємства «Спортивний комплекс «Атлет» (01133, м. Київ, провулок Лабораторний, будинок 7 А, код ЄДРПОУ 39351532) суму основного боргу у розмірі 41000 (сорок одна тисяча) грн. 00 коп., втрат від інфляції у розмірі 2637 (дві тисячі шістсот тридцять сім) грн. 72 коп., 3% річних у розмірі 1519 (одна тисяча п'ятсот дев'ятнадцять) грн. 84 коп., пеня у розмірі 10920 ( десять тисяч дев'ятсот двадцять ) грн. 85 коп. та судовий збір у розмірі 1891 (одна тисяча вісімсот дев'яносто одна) грн. 09 коп. 3. В частині стягнення 61,00 грн. пені,  3% річних у розмірі 5,08 грн. та втрат від інфляції у розмірі 820,98 грн – відмовити. 4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили. Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України). Суддя                                                                                                    І.В.Усатенко