Рішення

від 12.02.2020 по справі 918/885/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013 РІШЕННЯ          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "12" лютого 2020 р.                                         м.Рівне                                   Справа № 918/885/19 Господарський суд Рівненської області у складі судді Церковної Н. Ф., за участі секретаря судового засідання Оліфер С. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Асканія Дістріб'юшн" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Делвіс" про стягнення заборгованості в сумі 31   823, 72 грн у судовому засіданні приймали участь: від позивача: не з'явився. від відповідача: не з'явився. ВСТАНОВИВ: У грудні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Асканія Дістріб'юшн" звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Делвіс" про стягнення  заборгованості в сумі               35 653, 20 грн, з яких: 28        048, 32 грн основний борг, 4        511, 55 грн пеня та 3        075, 33 грн відсотки. Ухвалою суду від 16.12.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд справи призначено на 16.01.2020 року. Ухвалою суду від 16.01.2020 року розгляд справи відкладено на 12.02.2020 року. 08 січня 2020 року відповідачем подано відзив на позовну заяву згідно якого останній зазначає, що позивачем у позові не враховано часткову оплату заборгованості в сумі 3    000, 00 грн, у зв'язку з чим розрахунок позовних вимог є необґрунтованим. За наведеного просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. На підтвердження вказаного - відповідачем долучено до матеріалів справи копії платіжних доручень №2725 від 06.09.2019 року, №2733 від 12.09.2019 року та №2747 від 08.10.2019 року.           14 січня 2020 року від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку із частковою сплатою відповідачем суми основного боргу в розмірі   3 000, 00 грн. До вказаної заяви, зокрема долучено розрахунок пені та 23% річних. На підставі вказаної заяви позивач просить суд стягнути з відповідача 31 823, 72 грн, в тому числі 25  048, 32 грн основний борг, 4    029, 01 грн  пеня та 2 746, 39 грн відсотків. Ухвалою суду від 16.01.2020 року розгляд справи відкладено на 12.02.2020 року. Від представника позивача 03.02.2020 року надійшло клопотання про  розгляд справи, яка відкладена  на  12.02.2020 року  за відсутності представника. Крім того, 11.02.2020 року від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з перебуванням у відрядженні за межами України.                               Також, у вказаному клопотанні відповідач зазначає, що заява позивача по зменшення позовних вимог, якою позивач також змінив предмет та підстави позову, подана з порушенням вимог встановлених Господарським процесуальним кодексом України. Стосовно заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог суд зазначає, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.   Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з ч. 3    ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. З огляду на те, що в заяві про зменшення позовних вимог позивач не змінює матеріально-правову вимогу до відповідача, а також не доповнює новими обставини свої вимоги, а лише зменшує кількісні показники за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві, суд розцінює її як заяву про зменшення розміру позовних вимог. Крім того, як вбачається з матеріалів справи ухвалою суду від 16.12.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд справи призначено на 16.01.2020 року. Суд зазначає, що заява про зменшення розміру позовних вимог подана позивачем за допомогою поштової установи 14.01.2020 року, тобто в межах строку, встановленого законом. Разом з тим, за приписами ч. 2 ст. 252  Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. З оголошення головуючим судового засідання відкритим розпочинається розгляд справи по суті (ч. 3 ст. 201  Господарського процесуального кодексу України). Суд наголошує, що розгляд справи 16.01.2020 року було відкладено судом на 11.02.2020 року, у зв'язку з неявкою представників сторін у судове засідання та відповідно розгляд справи по суті не було розпочато. Отже, заява позивача подана з дотриманням вимог        ст. 46 ГПК України, а тому приймається судом до розгляду. Крім того, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи з огляду на таке. Згідно зі ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Відповідно до ст. 252  Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Згідно положень ч. 1 ст. 216  Господарського процесуального кодексу України, суд відкладає розгляд справи у випадках     встановлених ч. 2 ст. 202 цього Кодексу. Статтею 202  Господарського процесуального кодексу України передбачено наслідки неявки в судове засідання учасника справи. Частиною 1 вказаної статті унормовано, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Частиною 2 вказаної статті унормовано, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах    встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього   Кодексу        судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження. Частиною 3 вказаної статті унормовано, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1)   неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки; 3)   неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою. З огляду на викладене, суд зазначає про відсутність підстав, з якими закон пов'язує можливість відкладення розгляду справи. Також, суд звертає увагу на те, що у відповідних випадках учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах, при чому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні. Окрім того, суд зауважує, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом упродовж розумного строку справи, в якій вона є стороною. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.  Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України"). Приймаючи до уваги повторну неявку в судове засідання представників сторін  та обмеження строків розгляду справи, які встановлені процесуальним законом, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній документами, без участі представників . Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, надані сторонами, суд встановив на їх підставі такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин. 03 травня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Асканія Дістріб'юшн" (далі - Компанія) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Делвіс" (далі - Дистриб'ютор) було укладено дистриб'юторський договір № 48-АДП (далі - Договір), за умовами якого Компанія зобов'язується поставляти та передавати у власність Дистриб'ютору товар у строк та відповідно до інших умов, передбачених Договором, а Дистриб'ютор зобов'язується приймати та оплачувати Товар, здійснювати дистрибуцію товару, а також надавати Компанії інші. Окремо узгоджені Сторонами послуги на Території та виконувати інші зобов'язання за цим договором. Обсяг замовлень на кожний календарний місяць визначається Сторонами на підставі обсягу замовлень, який наведено у додатку №2 до Договору (п. 4.1. Договору). Судом встановлено, що на виконання умов Договору та замовлень відповідача позивачем було здійснено зобов'язання по поставці товару на загальну суму 28 048,32 грн, що стверджується видатковою накладною №2-655 від 06.05.2019року, товарно-транспортною накладною №2-604 від 06.05.2019 року та не заперечується відповідачем (том а.с. 27-28).. Водночас, відповідач за поставлений товар розрахувався частково в сумі 3    000, 00 грн, що стверджується платіжними дорученнями №2725 від 06.09.2019 року, №2733 від 12.09.2019 року та №2747 від 08.10.2019 року (том а.с. 63-64). Згідно з п. 7.3. та пп. 7.3.1 Договору, платежі за Договором у розмірі повної вартості поставленого товару здійснюються в гривні шляхом банківського переказу коштів на рахунок Компанії, зазначений нижче в Договорі, у наступному порядку: - оплата за товар, поставлений у період з травня по серпень (включно), здійснюється Дистриб'ютором протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати поставки, що вказана v накладній; Враховуючи наведене, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар на день подання позову до суду становить 25 048, 32 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань. Зміст договору та взяті за ним зобов'язання свідчать про те, що між сторонами виникли правовідносини з поставки, які регулюються нормами ЦК України та     ГК України. Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.   До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ч.ч. 1, 2     ст. 692 ЦК України    покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У силу вимог     ст. 629 ЦК України     договір є обов'язковим для виконання. Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України     встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподар-ського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення        Цивільного кодексу України        з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до     ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України). Крім того, за несвоєчасне проведення розрахунків за поставлений товар позивачем нараховано 4  029, 01 грн пені та 2    746, 39 грн відсотків. У силу вимог ч. 1  ст. 612 ЦК України     боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ч.1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1     ст. 216 ГК України). У силу вимог ч.ч. 1, 2     ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Згідно з ч. 1. ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.                  Отже, одними із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено пеню. Відповідно до ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Пунктом 8.4. Договору передбачено, що за порушення строків оплати за цим Договором, дистриб'ютор сплачує на користь компанії суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції, 23 % річних від простроченої суми, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період заборгованості, за кожний день прострочення платежу. При цьому, черговість погашення вимог за грошовими зобов'язаннями буде встановлена відповідно до ст. 534 Цивільного кодексу України. Крім того, за ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже, сторони, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України встановили, що за порушення грошового зобов'язання строків оплати за цим Договором, дистриб'ютор сплачує на користь компанії 23 % річних від простроченої суми Перевіривши надані позивачем розрахунки пені та відсотків, суд встановив, що останні відповідають умовам Договору та розміру заявленому позивачем. За змістом ст. 13 Господарського процесуального кодексу України  встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. За приписом ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції. Викладене вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав. Таким чином, при зверненні до суду з відповідними вимогами саме позивач має довести: наявність відповідного права, за захистом якого він звернувся до суду, та, відповідно, порушення такого права відповідачем внаслідок невиконання свого зобов`язання. Доказів, що спростовують викладене вище, доказів сплати заборгованості відповідач суду не надав. З огляду на встановлені фактичні обставини справи в сукупності, проаналізувавши чинне законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі. Відповідно до  ст. 129 Господарського процесуального кодексу України   судові витрати покладаються на відповідача. Керуючись ст. 76-79,  129, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Делвіс" (35306, Рівненська область, Рівненський район, с. Колоденка, провулок Свободи, 3 У, код ЄДРПОУ 38993721) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Асканія Дістріб'юшн" (02121, м.Київ, вул. Бориспільське шосе 41-В, код ЄДРПОУ 30468065) 25 048, 32 грн основного боргу, 4        029, 01 грн пені, 2   746, 39 грн відсотків та 1 921, 00 грн витрат по сплаті судового збору. 3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України). Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/. Повне судове рішення складене та підписане 12.02.2020 року.                       Суддя                                                                         Церковна Н. Ф.