Ухвала

від 07.02.2020 по справі 910/4450/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА 07 лютого 2020 року м. Київ Справа №  910/4450/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: О. О. Мамалуй– головуючий,  О. М. Баранець, В. І. Студенець розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства “Крюківський вагонобудівний завод“ на постанову Північного апеляційного господарського суду від  11.11.2019р. у складі колегії суддів: О. М. Коротун  - головуючий, В. В.            Сулім, А. Г. Майданевич за позовом публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" до акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Дарницький вагоноремонтний завод" акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 209 305, 77 грн. ВСТАНОВИВ: ПАТ “Крюківський вагонобудівний завод” звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з АТ “Українська залізниця” в особі філії “Дарницький вагоноремонтний завод” АТ “Українська залізниця” 209 305,77 грн., з яких: 80645,14 грн пені., 16 570,92 грн. 3% річних та 112 089,71 грн. інфляційних втрат. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договорів поставки №08-18-17-03-Т від 17.08.2018р. та №08-18-17-04-Т від 17.08.2018р. в частині своєчасного здійснення оплати товару. Рішенням господарського суду міста Києва від 18.07.2019р. позов задоволено частково. Стягнуто з АТ “Українська залізниця” в особі філії “Дарницький вагоноремонтний завод” на користь ПАТ “Крюківський вагонобудівний завод” пеню в сумі 80 645, 14 грн., 3% річних на суму 16 570, 92 грн., 20 666, 88 грн. інфляційних втрат та 1 768, 25 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено. Рішення обґрунтовано тим, що позивач свій обов'язок щодо передачі відповідачу товару виконав належним чином, однак відповідач, всупереч п. 6.1 укладених між контрагентами правочинів, оплатив поставлений позивачем товар із затримкою. У зв'язку із вказаним суд дійшов висновку, що позивачем правомірно нараховано відповідачу інфляційні втрати, 3% річних та пеню. Водночас, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат за видатковою накладною №78748 від 23.10.2018р, так як знецінення грошових коштів не відбулось. Місцевий господарський суд встановив, що п. п. 12.11 договорів поставки сторони узгодили, що у всьому іншому, не передбаченому умовами цих договорів, відносини сторін регулюються, зокрема, Положенням про постачання продукції виробничо-технічного призначення №888 від 25.07.1988р. Пославшись на відсутність встановленої в договорах відповідальності за несвоєчасну оплату товару, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача пені, нарахованої позивачем на підставі Положення про постачання продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого постановою Ради міністрів СРСР №888 від 25.08.1988р. (далі – Положення №888). Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2019р. рішення місцевого господарського суду у справі №910/4450/19 скасовано в частині стягнення пені в сумі 80      645,14 грн., ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в позові про стягнення пені. В решті рішення господарського суду міста Києва від 18.07.2019р. у справі №910/4450/19  залишено без змін. Постанова мотивована тим, що п. п. 6.5 укладених між сторонами правочинів передбачена відповідальність відповідача за несвоєчасну оплату товару у вигляді притримання поставки товару позивачем, що відповідно до ст. 236 Господарського кодексу України є господарською санкцією. Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов  висновку, що оскільки в п. п. 6.5 обох договорів поставки визначена відповідна відповідальність сторін за порушення умов договорів поставки, яка не передбачає покладення на відповідача пені за прострочення оплати поставленої позивачем продукції, то у даному випадку відсутні підстави для застосування абз. 2 п. 66 Положення №888, оскільки вказане положення застосовується лише в тому випадку, якщо інше не передбачено договором. ПАТ “Крюківський вагонобудівний завод“, не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить постанову в частині відмови в позові про стягнення пені скасувати і залишити в силі рішення місцевого господарського суду. Скаржник вважає, що господарський суд першої інстанції правомірно зазначив про те, що перелік забезпечувальних заходів для належного виконання зобов'язання не є вичерпним і сторони, використовуючи принцип свободи договору, мають право встановити і інші, крім тих, що передбачені ч. 1 ст. 546 ЦК України засоби, які забезпечують належне виконання зобов'язання, за умови, що такий вид забезпечення не суперечить закону. Скаржник стверджує, що сторони передбачили застосування Положення №888, за п.66 якого передбачено нарахування пені при несвоєчасній оплаті поставленої продукції. У відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначає, що суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що умови договорів не містять положень про відповідальність замовника за неналежне виконання своїх обов'язків, у вигляді сплати пені за несвоєчасну оплату за поставлений товар, оскільки п. 6.5 договорів передбачена відповідальність відповідача за несвоєчасну оплату у вигляді затримки поставки товару постачальником, що відповідно до ст. 236 ГК України є господарською санкцією. Також відповідач стверджує, що умови п. 12.11 договорів стосуються саме умов поставки та приймання і передачі продукції та вирішення можливих спірних ситуацій. Колегія суддів вбачає наявними правові підстави для передачі даної справи на розгляд об'єднаної палати, оскільки вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати. Так, з постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Білоуса В.В. – головуючого, Васьковського О.В., Ткаченко Н.Г. (судової палати для розгляду справ про банкрутство) від 05.06.2019р. у справі №910/4927/18 вбачається, що предметом позову є вимога про стягнення штрафних санкцій за порушення умов договору поставки, зокрема строків поставки товару. Згідно з п. 4.1 договору у випадку неможливості виконання договірних зобов'язань, передбачених пунктом 3.1 договору, продавець протягом 10 (десяти) банківських днів зобов'язується повернути суму, яка залишилася від попередньої оплати на поточному рахунку покупця. В разі порушення строків повернення грошових коштів, продавець сплачує покупцю пеню в розмірі облікової ставки НБУ, діючої у період, за який сплачується пеня, від суми неповернутої попередньої оплати за кожний день затримання повернення коштів. В п. 8.5 договору визначено, що у всьому іншому, що не передбачено цим договором, сторони керуються, зокрема, Положенням про поставки продукції виробничо-технічного призначення, затвердженим Радою Міністрів СРСР 25.07.1988р. № 888.  Згідно з п. 57 Положення № 888 за прострочення поставки або недопоставку продукції постачальник сплачує покупцеві неустойку в розмірі 8 відсотків вартості не поставленої в строк продукції за окремими найменувань номенклатури (асортименту). Верховний Суд, погоджуючись з господарськими судами попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову, виходив з того, що оскільки у п. 4.1 договору визначена відповідна відповідальність сторін за порушення умов договору поставки, яка не передбачає покладення на відповідача штрафу за прострочення поставки або недопоставку в розмірі 8% вартості не поставленої в строк продукції, до правовідносин сторін не підлягає застосуванню п. 57 Положення про постачання продукції виробничо-технічного призначення №888, оскільки воно застосовується лише в тому випадку, якщо інше не передбачено договором. Розглядаючи справу №910/4450/19 Суд вважає за необхідне відступити від викладеного у постанові Верховного Суду у справі №910/4927/18 висновку щодо незастосування Положення про постачання продукції виробничо-технічного призначення №888  в частині штрафних санкцій. Подібність правовідносин у даних справах полягає в тому, що предметом позовів у вказаних справах є, зокрема, стягнення штрафних санкцій, нарахованих на підставі Положення про постачання продукції виробничо-технічного призначення №888, на яке міститься вказівка в укладених між сторонами договорах. Крім того, суди у вказаних справах встановили, що умовами договорів передбачено відповідальність за порушення, на які посилаються позивачі. Як вбачається із встановлених судами обставин справи №910/4450/19, відповідно до п. п. 6.5 договорів поставки у випадку прострочення оплати за продукцію, що поставляється по цим договорам постачальник має право затримати постачання продукції на термін не більше терміну прострочки оплати, при цьому постачальник звільняється від відповідальності за несвоєчасну поставку продукції з цієї причини. Суд апеляційної інстанції встановив, що вказаною умовою договорів сторони передбачили відповідальність відповідача за несвоєчасну оплату товару, яка відповідно до ст. 236 Господарського кодексу України є господарською санкцією.   Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.   За п. 66 Положення про постачання продукції виробничо-технічного призначення №888 при несвоєчасній оплаті поставленої продукції покупець (платник) сплачує пеню в розмірі 0,04% суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Частиною 3 ст. 237 ГК України передбачено можливість застосовувати одночасно   оперативно-господарські санкції та стягнення штрафних санкцій, які є різними видами господарсько-правової відповідальності. Отже встановлення сторонами в договорі оперативно-господарської санкції не свідчить про відмову сторін від застосування приписів Положення №888 в частині, якою встановлюються штрафні санкції, оскільки такі санкції можуть застосовуватися одночасно, а не виключають одна одну. Оскільки згідно зі ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними у визначенні умов договорів, зазначаючи в п. п. 12.11 договорів про регулювання відносин нормами Положення №888, сторони були обізнані про встановлену в п. 66 Положення відповідальність у формі штрафної санкції – пені, та як вбачається з умов договорів передбачили і застосування оперативно-господарської санкції у п. п. 6.5 договорів, що не заборонено законом. Так як умовами укладених між сторонами правочинів не передбачена відповідальність відповідача за несвоєчасну оплату товару у вигляді штрафної санкції, натомість така відповідальність передбачена Положенням про постачання продукції виробничо-технічного призначення №888, яким сторони регулюють свої відносини згідно з п. п. 12.11 договорів, колегія суддів вважає, що позивачем правомірно заявлено до стягнення пеню на підставі п. 66 вказаного Положення. Відповідно до ч. 2 ст. 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати. З урахуванням наведеного, на підставі ч. 2 ст. 302 Господарського процесуального кодексу України, справа № 910/4450/19 підлягає передачі на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. Керуючись ст. ст. 234, 235, 302, 303 ГПК України, Верховний Суд ПОСТАНОВИВ: Справу № 910/4450/19 разом із касаційною скаргою публічного акціонерного товариства “Крюківський вагонобудівний завод“ на постанову Північного апеляційного господарського суду від  11.11.2019р. передати на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає Головуючий суддя                                                                                О. О. Мамалуй Судді                                                                                                    О. М. Баранець                                                                                                                В. І. Студенець