Постанова

від 11.02.2020 по справі 640/7463/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА Іменем України Київ 11 лютого 2020 року справа №640/7463/19 адміністративне провадження №К/9901/35939/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого – Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач), суддів: Пасічник С. С., Юрченко В. П., при секретарі судового засідання Статілко Ю. С., за участю представників позивача – Могильникова А. В. на підставі ордера від 30.01.2020 Серії КВ №221806 відповідача – не з'явився, розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 серпня 2019 року у складі судді Маруліної Л.О., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2019 року у складі суддів Єгорової Н.М.,  Сорочко Є.О., Федотова І.В., у справі №640/7463/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Сатурн-Логістік” до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, У С Т А Н О В И В : У квітні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Сатурн-Логістік” (далі – Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі – податковий орган, відповідач у справі), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 30 січня 2019 року №01022615140105, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1  237  389,00 грн, з мотивів безпідставності його прийняття. 05 серпня 2019 року Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням, залишеним без змін постановою  Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2019 року, позов задовольнив, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 30 січня 2019 року №01022615140105, з мотивів недоведеності податковим органом правомірності та обґрунтованості прийнятого рішення. У грудні 2019 року відповідач подав касаційну скаргу до Верховного Суду, в якій він, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення суду першої та апеляційної  інстанцій та прийняти нове рішення про відмову Товариству в задоволенні позову. В касаційній скарзі наголошує на не підтвердженні реальності господарських операцій належними первинними документами податкового та бухгалтерського обліку та наявності вироків у кримінальних справах відносно посадових осіб контрагентів позивача. 15 січня 2020 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача та витребував справу № 640/7463/19 з Окружного адміністративного суду міста Києва. 23 січня 2020 року справа № 640/7463/19 надійшла на адресу Верховного Суду. 31 січня 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив Товариства на касаційну скаргу податкового органу, в якому позивач просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанціі - без змін. Касаційний розгляд справи здійснюється у відкритому судовому засіданні відповідно до статті 344 Кодексу адміністративного судочинства України. Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. За приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України  суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Здійснюючи касаційний перегляд оскаржуваних судових рішень, Суд вважає, що зазначеним вимогам закону такі судові рішення не відповідають з огляду на наступне. Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що у  грудні 2018 року податковим органом проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань застосування податкового законодавства за період з 30 грудня 2015 року по 30 вересня 2018 року, валютного – за період з 30 грудня 2015 року по 30 вересня 2018 року, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування – за період з 30 грудня 2015 року по 30 вересня 2018 року, за результатами якої складено акт від 04 січня 2019 року №6/26-15-14-01-05/40208901 (далі – акт перевірки). Перевіркою встановлено порушення Товариством, зокрема положень підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пунктів 5 та 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.99 № 290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14.12.1999 за №860/4153, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток у розмірі 989911 грн за 2016 рік. 30 січня 2019 року на підставі акта перевірки та згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України керівником податкового органу винесено податкове повідомлення – рішення № 01022615140105 форми «Р» на суму 1 237  389,00 грн за платежем податок на прибуток приватних підприємств, з якої Товариству збільшено суму податкових зобов'язань у розмірі 989  911,00 грн та застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 247 478 грн відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України. Суди попередніх інстанцій установили, що підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стали висновки податкового органу про взаємовідносини позивача із контрагентами ТОВ «Мелк Трейд» (код ЄДРПОУ 40208035) та ТОВ «Бателінк» (код ЄДРПОУ 40618056), за результатами дослідження яких не встановлено подальшу реалізацію придбаних товарів (напоїв), встановлено відсутність реалізації по ланцюгу постачання товарів із номенклатурою, яка відповідає номенклатурі товару, придбаного у позивача. Окремою підставою нереальності господарських операцій між позивачем та контрагентами відповідач зазначає наявність вироків у справах №357/7411/17 та №760/11921/17 за фактом вчинення посадовими особами ТОВ «Мелк Трейд» та ТОВ «Сатурн» кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 205-1 Кримінального кодексу України. Надаючи оцінку обставинам справи, суди попередніх інстанцій зазначили, що реальність господарських операцій позивача з вказаними контрагентами підтверджуються належними первинними документам: видатковими накладними, ТТН, податковими накладними, відповідними виписками по рахунках, даними бухгалтерського обліку: оборотно-сальдовими відомостями, журналами, ордерами, регістрами бухгалтерського обліку тощо, які, зокрема надано позивачем відповідачу під час перевірки та дійшли до висновку про те, що зазначені документи, як підстави для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідають вимогам до оформлення первинних документів,  встановлених частинами першою та другою статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”. З долучених відповідачем 26 квітня 2019 року до матеріалів справи документів суди попередніх інстанцій установили, що вироком Солом'янського районного суду міста Києва від 26 жовтня 2017 року у справі №760/11921/17 визнано Козловського Олександра Олександровича (із змісту вироку вбачається, що останній є засновником та директором ТОВ «Мелк Тред») винуватим за частиною першою статті 205-1 Кримінального кодексу України та призначено покарання у виді штрафу. Вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київській області від 16 листопада 2017 року у справі №357/7411/17 визнано Какуріну Наталію Ігорівну (із змісту вироку вбачається, що остання є співзасновником ТОВ «Беталінк») винуватою за частиною першою статті 205-1 Кримінального кодексу України та призначено покарання у виді штрафу. Оцінюючи наведене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що оскільки провадження у справах відкрито та вироки щодо засновників контрагентів позивача винесено у 2017 році, а взаємовідносини між позивачем та контрагентами існували у період 2015-2016 років, тому позивач не міг бути обізнаним про недобросовісність контрагентів. З наведеним висновком Верховний Суд не погоджується з огляду на наступне. Оскільки вирок Солом'янського районного суду міста Києва від 26 жовтня 2017 року у справі №760/11921/17 та вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київській області від 16 листопада 2017 року у справі №357/7411/17 набрали законної сили, є чинним, тому обставини встановлені у зазначеній кримінальній справі повинні враховуватися при розгляді цієї справи. Відповідно до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Суди попередніх інстанцій установили, що вироком Солом'янського районного суду міста Києва від 26 жовтня 2017 року у справі №760/11921/17 визнано Козловського Олександра Олександровича винуватим за частиною першою статті 205-1 Кримінального кодексу України. З тексту вироку видно, що Козловський О.О. як засновник та директор ТОВ «Мелк Тред» вніс в документи, які відповідно до закону подавались для проведення державної реєстрації юридичної особи ТОВ «Мелк Трейд», завідомо неправдиві відомості, і такі його дії призвели до того, що невстановлена слідством особа отримавши реєстраційні документи товариства, а також печатку товариства, здійснювала діяльність з метою штучного формування податкового кредиту з податку на додану вартість підприємства реального сектору економіки, для ухилення від сплати податків до Державного бюджету України. Вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київській області від 16 листопада 2017 року у справі №357/7411/17 на підставі угоди про визнання винуватості Какуріну Наталію Ігорівну визнано винуватою за частиною першою статті 205-1 Кримінального кодексу України, яка є співзасновником ТОВ «Беталінк». Цим вироком установлено, що Какуріна Н.І. підписала установчі документи зазначеного товаристві, однак фактично фінансово-господарською діяльністю на підприємстві не займалася, ніяких майнових внесків до фонду ТОВ «Беталінк» не вносила і взагалі статутний фонд вказаного товариства не формувала. Верховний Суд зазначає, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі №2а-7075/12/2670. Суд визнає, що для висновку про нереальність господарських операцій необхідно перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили, періоду часу, за який такі обставини встановлені, а також конкретної особи та наслідки її дій. Суд зазначає, що оскільки у справі, яка розглядається, містяться відомості, що посадова особа контрагента позивача заперечує свою участь у створенні та діяльності відповідного товариства, то перевірка та встановлення таких обставин має значення для правильного вирішення спору. Відтак, враховуючи наявність вироків у справах щодо посадових осіб контрагентів, які заперечують своє відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства, суди попередніх інстанцій всупереч нормам статей 65, 72 Кодексу адміністративного судочинства України не опитали у судовому засіданні зазначених осіб, які заперечують свою діяльність як керівників контрагентів позивача. Крім того, поза увагою судів попередніх інстанцій залишився той факт, що наявні в матеріалах справи первинні документи, зокрема, видаткові накладні не містять ідентифікуючих реквізитів щодо осіб, які їх підписали, зокрема відсутні посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, прізвище, ім`я, по-батькові посадових осіб контрагента позивача. Також в матеріалах справи відсутні належним чином засвідчені податкові накладні та платіжні документи, які підтверджують оплату товару. Вказані документи та обставини не досліджені, не оцінені судами попередніх інстанцій, зміст та правові наслідки цих документів не встановлені. Суд зазначає, що єдиною нормою покладеною в основу збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток визначені положення підпункту 134.1.1. пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, що посвідчує порушення позивачем формування доходів від реалізованого товару. У чому саме полягає порушення формування такого доходу позивачем за умови отримання коштів за товар та яким чином це вплинуло на визначення об'єкту оподаткування Товариства, судами попередніх інстанцій не встановлено. Тобто в розумінні пункту 109.1 статті 109 Податкового кодексу України склад податкового правопорушення не досліджувався. Враховуючи зазначене, Суд вважає передчасним висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що господарські операції позивача з ТОВ «Мелк Трейд» та ТОВ «Бателінк» підтверджуються належними первинними документам, як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”. Судами попередніх інстанцій також не досліджені фінансові результати до оподаткування, а саме прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. За приписами частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. У зв'язку з вищенаведеним Суд визнає, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановив фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд П О С Т А Н О В И В : Касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 серпня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2019 року скасувати, справу №640/7463/19 направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.            Головуючий                                                                                           Р. Ф. Ханова Судді:                                                                                                     С. С. Пасічник                                                                                                           В. П. Юрченко