Рішення

від 05.02.2020 по справі 495/7083/19

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 495/7083/19

№ провадження 2/495/736/2020

З А О Ч Н Е р і ш е н н я

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

05 лютого 2020 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого одноособово - судді Прийомової О.Ю.,

за участю секретаря Іванченко А.С.,

справа №495/7083/19,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Білгород-Дністровському Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в інтересах яких діє законний представник - мати ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом визнання втратившим право на житло,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в інтересах яких діє законний представник - мати ОСОБА_3 , звернулися до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області із позовом до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом визнання втратившим право на житло, посилаючись на ст. ст. 175-177 ЦПК України, просять суд: визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме: житловим будинком АДРЕСА_1 .

Так, вимоги позивачів мотивовані тим, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебувають у зареєстрованому шлюбі.

В шлюбі у них народилося двоє дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідач з родиною не проживає, аліменти на утримання дітей не сплачує.

На підставі договору дарування житлового будинку від 18 червня 2018 року, реєстровий № 5, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є власниками в рівних частках по 1/2 частини житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Факт не проживання відповідача за вказаною адресою з січня 2018 року підтверджується актом складеним паспортистом КП "ЖЕО № 1" та свідками.

Оскільки відповідач не проживає в житловому будинку без поважних причин, він є таким, що втратив право користування вказаним приміщенням, тому вони і вимушені звернутися з позовом до суду.

08 серпня 2019 року Ухвалою Білгород - Дністровського міськрайонного суду /суддя Боярський О.О./ провадження по вказаній справі було відкрито.

16 вересня 2019 року Ухвалою Білгород - Дністровського міськрайонного суду вказана справа прийнята до провадження судді Прийомової О.Ю. та призначена до підготовчого судового розгляду.

21 жовтня 2019 року Ухвалою Білгород - Дністровського міськрайонного суду підготовче провадження по справі було закрито та вона призначена до судового розгляду по сутті.

В судове засідання від позивача надійшла заява про розгляд справи у її відсутності, з проханням задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує .

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи у відповідності до ч.1 п.2 ст. 131 ЦПК України повідомлявся належним чином, також і через оголошення на сайті судової влади, причина неявки суду невідома.

Зі згоди позивача, про що свідчить заява позивача, суд ухвалою від 05 лютого 2020 року перейшов до заочного розгляду справи, що відповідає положенням ст. ст. 280 - 281 ЦПК України.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, ретельно дослідивши докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що дійсно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебувають у зареєстрованому шлюбі.

В шлюбі у них народилося двоє дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . /л.с. 10-11/

На підставі договору дарування житлового будинку від 18 червня 2018 року, реєстровий № 5, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є власниками в рівних частках по 1/2 частини житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 л.с. 7-8/

Як вказує позивач у своїх позовних вимогах відповідач з січня 2018 року не проживає в житловому будинку без поважних причин, тому він є таким, що втратив право користування вказаним приміщенням

Згідно актів обстеження матеріально - побутових умов проживання, від 20 грудня 2018 року, 23 липня 2019 року, складених КП "ЖЕО №1", зі слів сусідів батько власників ОСОБА_4 не проживає за адресою: АДРЕСА_1 з січня 2018 року, факт не проживання підтверджують свідки. /л.с. 12/

Правовий режим який регулює ці правовідносини системно входить до Глави 2 ЖК України і регулює порядок визнання наймача, або членів його сім`ї такими, що втратили право на користування жилим приміщенням внаслідок їх відсутності понад встановлені строки.

За змістом ч. 1 ст. 71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців, якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Ст. 72 цього Кодексу передбачено, що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, в зв`язку з чим указане питання вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин справи.

Початок перебігу строку відсутності визначається з дня не проживання особи в займаному приміщенні.

Виходячи з аналізу даної норми для визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщеннями необхідними є дві умови: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин.

Відсутність відповідача за місцем реєстрації достовірно підтверджено актами обстеження матеріально - побутових умов проживання, з яких можливо встановити тривалість відсутності наймача за місцем реєстрації понад встановлені чинним законодавством строки.

Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім`ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

У відповідності до ст. 150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їхніх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Згідно зі ст. 405 ЦК України, члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. При цьому приміщення, яке вони мають право займати, визначається самим власником.

Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

У ч.2 ст.7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" зазначено, що зняття з реєстрації здійснюється в день звернення особи.

Положеннями ст. 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" закріплено, що судове рішення, що набрало законної сили, є самостійною підставою для зняття з реєстрації.

Враховуючи вищевикладене, а саме зареєстроване у встановленому порядку право власності позивачів на житловий будинок АДРЕСА_1 , ту обставину, що відповідач не проживає в ньому з серпня 2018 року, що станом на день винесення рішення перевищує встановлені чинним законодавством строки відсутності проживання наймача, втратив інтерес до вказаної житлової площі, а також те що рішення суду є самостійною підставою для зняття з реєстрації, суд приходить до висновку про обґрунтованість, доведеність та необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в інтересах яких діє законний представник - мати ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом визнання втратившим право на житло.

У відповідності до ч.1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позивач звільнена від сплати судового збору за подачу позову, згідно вимог чинного законодавства, то його стягнення підлягає з відповідача у розмірі 840, 80 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. 71,72,150 ЖК України, ст.ст. 12, 13, 83, 263, 264, 265, 280-281, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛ И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в інтересах яких діє законний представник - мати ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом визнання втратившим право на житло - задовольнити.

Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме: житловим будинком АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір у розмірі 840, 80 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його підписання.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення, (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Позивачі: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в інтересах яких діє законний представник - мати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт серії НОМЕР_1 , ІПН: НОМЕР_2 , що мешкають за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_3 , ІПН: НОМЕР_4 , що зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складений 12 лютого 2020 року.

С У Д Д Я :