Рішення

від 29.01.2020 по справі 325/2206/19

ПРИАЗОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/325/36/2020

Справа № 325/2206/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2020 року Приазовський районний суд Запорізької області у складі головуючого судді Пантилус О.П., за участю секретаря Орманджи Ф.К., позивача ОСОБА_1 та його представника - адвоката Чоп`як В.М., представника відповідача - адвоката Сполохова Є.О., розглянувши в смт.Приазовське Запорізької області у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , поданим представником позивача - адвокатом Чоп`яком Володимиром Михайловичем, до Гірсівської сільської ради про визнання права довічного успадковуваного володіння,

ВСТАНОВИВ:

28 листопада 2019 року представник позивача - адвокат Чоп`як В.М. звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою площею 34,8 га за кадастровим номером 2324583800:03:001:0061, для ведення фермерського господарства, розташованою за межами села Надеждине Приазовського району Запорізької області, згідно державного акта на право довічного успадковуваного володіння землею, виданого на підставі рішення Приазовської ради народних депутатів Приазовського району від 02.04.1991 № 83, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею 02.04.1991 за № 000447 (53), в межах згідно з планом землекористування, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 , з підстав передбачених ст..22 Конституції України, ст. 55 Земельного кодексу Української РСР.

В обґрунтування вимог зазначено, що ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . За життя спадкодавець на підставі Державного акту на право довічного успадкованого володіння землею № 000447 від 02.04.1991 володів земельною ділянкою площею 34,8 га за кадастровим номером 2324583800:03:001:0061. Для цього створив фермерське господарство ЗАРЯ та із членами сім`ї використовував вказану земельну ділянку. Після смерті спадкодавця господарство очолив позивач. Право довічного успадковуваного володіння землею є майновим правом, яке в порядку ст..1218 ЦК України, входило до складу спадкової маси та успадковане позивачем. Але, Гірсівська сільська рада не визнає право володіння позивача та має наміри передати цю земельну ділянку в оренду третім особам. Для переоформлення успадковуваного права позивач звернувся до нотаріуса, який відмовив в оформленні у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу, що підтверджує право.

В письмових поясненнях представник відповідача Сполохов Є.О. , посилаючись на ч.5 ст.4 Закону України Про оренду землі , зазначає, що орендодавцем земельної ділянки, що входить до складу спадщини, у разі відсутності спадкоємців, неприйняття ними спадщини після спливу шести місяців з дня відкриття спадщини, є особа, яка управляє спадщиною. Відповідно до ч.6 ст.19 названого Закону така особа має право передати земельну ділянку в оренду на строк до моменту державної реєстрації права власності спадкоємця на таку земельну ділянку. Виходячи зі змісту наведених норм та ч.1 ст.1285 ЦК України сільська рада, в разі відсутності спадкоємців, є особою, яка управляє такою спадщиною і виступає орендодавцем земельної ділянки. Батько позивача помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , до цього часу жоден із спадкоємців не оформив у встановленому законом порядку право на земельну ділянку та не здійснив реєстрацію цих прав у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Отже, Гірсівська рада діяла в межах повноважень, наданих законом, а права позивача порушені не були. За таких обставин позовна заява задоволенню не підлягає.

02.12.2019 Судом відкрите провадження у справі за правилами загального позовного провадження і задоволена заява представника позивача про забезпечення позову. А саме, заборонено Гірсівській сільській раді здійснювати дії щодо відчуження або передачі права користування на підставі договорів оренди або актів постійного землекористування земельною ділянкою 34,8 га за кадастровим номером 2324583800:03:001:0061, для ведення фермерського господарства, розташованою за межами село Надеждине Приазовського району Запорізької області.

24.12.2019 За клопотанням представника позивача судом витребувані від нотаріуса копії документів спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2 , а також закрите підготовче провадження, і справа призначена до судового розгляду.

16 Січня 2020 року за результатами встановлених недоліків позовної заяви, на які вказав представник відповідача, судом постановлена ухвала про усунення недоліків. Ухвала виконана позивачем в установлений судом строк.

В судовому засіданні 29 січня 2020 року позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Чоп`як В.М. підтримали позовні вимоги з підстав зазначених у позові. Пояснили, що за життя батько позивача - ОСОБА_2 мав право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою площею 34,8 га, яку використовував у своєму фермерському господарстві Заря . Після смерті батька позивач очолив зазначене господарство і вважав що успадкував земельну ділянку. Але, йому стало відомо, що Гірсівська сільська рада оголосила проведення земельних торгів на земельні ділянки, право оренди яких пропонується для продажу. В переліку ділянок наявна і земельна ділянка, якою володів на праві довічного успадковуваного володіння батько позивача. Вважають, що у сільській раді не було законних підстав для розпорядження земельною ділянкою яка входить до складу спадщини, і право на яку у позивача виникло з моменту відкриття спадщини.

Представник відповідача - адвокат Сполохов Є.О. заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки вважає, що сільська рада не порушувала законних прав позивача ОСОБА_1 . Позивач не набув право на земельну ділянку, якою на підставі державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею користувався його батько, оскільки не вчинив всіх дій для оформлення спадщини, не отримав свідоцтво про спадщину на вказану земельну ділянку, не зареєстрував своє право та не визначив межі земельної ділянки. У зв`язку із викладеним, сільською радою розпочато процедуру передачі права користування земельною ділянкою на правах оренди, про що надане відповідне оголошенням. Просить, відмовити у задоволенні позову, так як сільська рада право на спадкове майно не порушувала.

Вислухавши учасників справи, дослідивши письмові докази, встановлені наступні обставини та правовідносини.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 3 ст. 12 ЦПК України).

Згідно ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Надеждине Приазовського району Запорізької області у віці 77 років помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 26 червня 2018 року Приазовським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції Запорізької області .

Позивач по справі ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Надеждине Приазовського району Запорізької області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 (копія паспорту серії НОМЕР_3 , виданий 27 травня 2015 року Приазовським РС УДМС України в Запорізькій області (а.с.29) і довідка про РНОКПП (а.с.71)) та є сином померлого ОСОБА_2 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 від 15.04.1987 року.

Згідно копії державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею, № 000447, ОСОБА_2 який мешкає в селі Надеждіно видано цей державний акт у тому, що на підставі рішення 9 позачергової сесії ХХІ-го скликання Приазовської Ради народних депутатів Приазовського району Запорізької області Української РСР від 02.04.1991 року № 83 вказаному землеволодільцю надане у довічне успадковуване володіння 34,8 гектарів землі для ведення фермерського господарства. Акт зареєстровано у Книзі записів державних актів на право довічного успадкованого володіння землею за № 000477.

Із витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, сформованого 21.10.2019 року Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області, площа зазначеної земельної ділянки з кадастровим номером 2324583800:03:001:0061 становить 34.8000 га, а нормативно грошова оцінка - 590033,87 грн.

Відповідно до статуту фермерського господарства Заря , засновником і керівником господарства є ОСОБА_2 .

Фермерське господарство Заря зареєстроване Приазовською районною державною адміністрацією Запорізької області 20.09.1993, код ЄДРПОУ 20479312, вид діяльності за КВЕД-2010 - вирощування зернових культур, оптова торгівля, що підтверджується копією відомостей з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України відділу статистики у Приазовському районі Головного управління статистики у Запорізькій області.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 24789844 від 19.09.2019, засновником фермерського господарства Заря є ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 ), кінцевим беніфіціарним власником та головою - ОСОБА_1 (місце проживання те саме), вид діяльності - вирощування зернових культур.

Отже, наведені документи узгоджуються між собою та підтверджують факт того, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Надеждине Приазовського району Запорізької області, отримав 02.04.1991 у довічне успадковуване володіння 34,8 гектарів землі для ведення фермерського господарства. Земельна ділянка визначена та має кадастровий номер 2324583800:03:001:0061 і розташована на території Надеждинської сільської ради, яка на цей час об`єднана в складі Гірсівської сільської ради.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, яка згідно матеріалів спадкової справи № 30/2015, початої 30 квітня 2015 року Приазовською районною нотаріальною конторою Запорізької області, прийнята спадкоємцем за законом - ОСОБА_1 , на підставі поданої заяви про прийняття спадщини, відповідно до ст.ст.1268, 1273 ЦК України.

Інший спадкоємець - ОСОБА_5 відмовилася від належної їй частки у спадщині за законом, що підтверджується її письмовою заявою у спадковій справі.

Позивач ОСОБА_1 , прийнявши спадщину після смерті батька, отримав свідоцтва про право на спадщину за законом на майно: житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 11,700 га для ведення фермерського господарства та інше, що підтверджується документами спадкової справи.

Відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 06 листопада 2019 року, нотаріус відмовив позивачу в оформленні спадщини за законом на земельну ділянку площею 34,800 га, розташовану на території Надеждинської сільської ради Приазовського району Запорізької області, у зв`язку з неподанням правовстановлюючого документу.

Згідно повідомлення від 03.09.2019 Гірсівської сільської ради про проведення земельних торгів, сільською радою проводиться відбір виконавця щодо проведення земельних торгів на земельні ділянки, право оренди яких пропонується для продажу. Перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності Гірсівської сільської ради, право оренди яких пропонується для продажу на земельних торгах, затверджений рішенням Гірсівської сільської ради від 30.08.2019 року № 9, в тому числі вказана земельна ділянка 34,8000 га з кадастровим номером 2324583800:03:001:0061, для ведення фермерського господарства.

Відповідно до витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-2301583172015 від 03.08.2015 і № НА-2306510622019 від 04.11.2019 року (із спадкової справи), земельна ділянка з кадастровим номером 2324583800:03:001:0061, сільськогосподарського призначення, загальною площею 34,8000 га, розташована на території Надеждинської сільської ради, має вид використання - для ведення фермерського господарства.

Таким чином, із досліджених судом вищенаведених доказів встановлено, що ОСОБА_1 не має можливості прийняти спадщину щодо права на вказану земельну ділянку після смерті батька ОСОБА_2 , яка належала тому на праві довічного успадковуваного володіння, а також Гірсівська сільська рада, яка створена в результаті об`єднання, в тому числі Надеждинської сільської ради, своїми діями щодо проведенням земельних торгів не визнає, що позивач має зазначене право на вказану земельну ділянку.

Відповідно до витягу із Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-2306510622019 від 04.11.2019 (а.с.119) земельна ділянка з кадастровим номером 2324583800:03:001:0061 є комунальною власністю.

Враховуючи наведені обставини щодо власника земельної ділянки та наміри власника передати визначену земельну ділянку у користування іншим особам, суд вважає, що позов заявлений до належного відповідача. З цих підстав аргументи представника відповідача є помилковими.

Як роз`яснено в п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року Про судову практику у справах про спадкування , у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності.

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (ч.3 ст.5 ЦК).

За змістом статей 6, 50 ЗК України 18 грудня 1990 року № 561-XII (у редакції на час його прийняття) у довічне успадковуване володіння земля надається громадянам Української РСР для ведення селянського (фермерського господарства). Громадянам Української РСР, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, що ґрунтується переважно на особистій праці та праці членів їх сімей, надаються за їх бажанням у довічне успадковуване володіння або в оренду земельні ділянки, включаючи присадибний наділ.

Постановою Верховної Ради Української РСР від 27 березня 1991 року, яка втратила чинність на підставі Постанови Верховної Ради України № 2201-XII від 13 березня 1992 року, затверджено форми державних актів: на право довічного успадковуваного володіння землею; на право постійного володіння землею; на право постійного користування землею.

Земельний кодекс (ЗК) України в редакції від 13 березня 1992 року не передбачав такого виду права як довічне успадковуване володіння земельною ділянкою.

При цьому відповідно до пункту 8 Постанови Верховної Ради України від 13 березня 1992 року № 2200 Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі громадяни, підприємства, установи, організації, яким було надано у встановленому порядку земельні ділянки у довічне успадковуване або постійне володіння, зберігають свої права на використання цих земельних ділянок до оформлення права власності або землекористування відповідно до ЗК України.

Пунктом 6 розділу Х Перехідні положення ЗК України 2001 року визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 р. №5-рп (справа про постійне користування земельними ділянками) зазначено, що у Земельному кодексі Української РСР від 18 грудня 1990 року була регламентована така форма володіння землею, як довічне успадковуване володіння. ЗК України в редакції від 13 березня 1992 року закріпив право колективної та приватної власності громадян на землю (зокрема, право громадян на безоплатне одержання у власність земельних ділянок для ведення сільського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства тощо (ст. 6)). Це свідчить про те, що поряд із впровадженням приватної власності на землю громадянам, на їх вибір забезпечувалася можливість продовжувати користуватися земельними ділянками на праві постійного (безстрокового) користування, оренди, пожиттєвого спадкового володіння або тимчасового користування. При цьому в будь - якому разі виключалась як автоматична зміна титулів права на землю, так і будь-яке обмеження права користування земельною ділянкою у зв`язку з непереоформленням правового титулу.

Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення: пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення, а також пункту 6 Постанови Верховної Ради України "Про земельну реформу" від 18 грудня 1990 року № 563-ХII з наступними змінами в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

З огляду на викладене, особа, яка володіє земельною ділянкою на праві довічного успадковуваного володіння за Законом не може бути позбавлена права на таке володіння.

На відповідні відносини щодо такого володіння поширюються гарантії, встановлені статтею 1 Протоколу Першого Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція та ст. 41 Конституції України. Ці норми не лише гарантують право довічного успадковуваного володіння землею (як різновид мирного володіння майном в розумінні Конвенції, та як речове право, захищено статтею 41 Конституції України, але і обмежують у можливості припинити відповідне право.

Отже, дії державних органів щодо надання земельних ділянок громадянам у довічне успадковуване володіння були припинені, проте ті особи, які набули це право у встановленому законом порядку, зберегли його, оскільки законодавство не містить норми, яка б дозволяла припинити право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою, а тому таке право є дійсним.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України), крім прав і обов`язків що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 ЦК України.

Таким чином, враховуючи те, що зі смертю особи не відбувається припинення прав і обов`язків, окрім тих, перелік яких визначено у статті 1219 ЦК України спадкоємець стає учасником правовідношення з довічного успадковуваного володіння.

При цьому згідно із частиною 2 статті 395 ЦК України законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.

Крім того, відповідно до статті 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Враховуючи наведені обставини, очевидну необхідність дотримання балансу індивідуального та публічного інтересу у вирішенні вказаного питання, право довічного користування земельної ділянки може бути визнано, таким що успадковане позивачем, оскільки право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою відноситься до тих прав, які можуть бути успадковані.

Такий висновок щодо застосування наведених норм права викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 368/54/17 (провадження № 14-487цс19), який є обов`язковим для врахування судом у подібних спірних правовідносинах, згідно ч.4 ст.263 ЦПК України.

Із досліджених доказів, які є належними і допустимими судом достовірно встановлено, що на момент відкриття спадщини спадкодавець ОСОБА_2 мав право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою, яке не припинилось внаслідок його смерті, а позивач ОСОБА_1 , який є спадкоємцем за законом, прийняв спадщину та має право успадкувати право померлого.

Таким чином, наявні законні підстави для ухвалення рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 18, 200, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

позовну заяву ОСОБА_1 до Гірсівської сільської ради про визнання права довічного успадковуваного володіння задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою площею 34,8000 га за кадастровим номером 2324583800:03:001:0061, для ведення фермерського господарства, згідно державного акта на право довічного успадковуваного володіння землею № 000447, виданого на підставі рішення Приазовської ради народних депутатів Приазовського району Запорізької області від 02.04.1991 № 83, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею за № 000447 (53), 02.04.1991, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду через Приазовський районний суд Запорізької області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга на рішення суду подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя О.П. Пантилус