Рішення

від 05.02.2020 по справі 673/1631/19

ДЕРАЖНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 673/1631/19

Провадження № 2/673/91/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2020 р. м. Деражня

Деражнянський районний суд

Хмельницької області

в складі: головуючий - суддя Дворнін О.С.

при секретарі судового засідання Демчишиній Н.Г.,

з участю представника позивача адвоката Князюка Д.К. та представника відповідача ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Шпичинецької сільської ради Деражнянського району Хмельницької області, про визнання права на земельну частку (пай) ,-

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Шпичинецької сільської ради Деражнянського району Хмельницької області про визнання права на земельну частку (пай).

Позов мотивовано тим, що в серпні 1988 року він був прийнятий на роботу та в члени колективного сільськогосподарського підприємства ім. Гагаріна с. Шпичинці Деражнянського району і по 1994 рік.

Позивач як член підприємства, мав право на земельну частку (пай), однак не був занесений до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай), сертифікат про право на земельну частку (пай) йому не видано і не виділено в натурі земельну ділянку. Про те, що його не включено в списки осіб про право на земельну частку (пай) довідався в серпні 2019 року. Тому просить суд, визнати за ним право на земельну частку (пай) в розмірі земельної частки (паю) в розмірі 3,28 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі ( на місцевості), яка розташована на території Шпичинецької сільської ради та поновити йому строк позовної давності.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача Шпичинецької сільської ради Деражнянського району Хмельницької області в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову і пояснив, що позивач працював головою Шпичинецької сільської ради,а тому на той час він уже знав про порушення його права на визнання за ним права на земельну частку (пай) проте ним не скористався, а тому просить суд відмовити в задоволенні позову посилаючись на строк позовної давності.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.

Так, Указом Президента України від 08.08.1995 року за N 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" визначено, що право на земельну частку (пай) мають члени сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали та вийшли на пенсію з нього і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними (п. 2 Указу).

Право на земельну частку (пай) підтверджується сертифікатом.

Видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією (п. 5 Указу).

Аналогічні положення в подальшому були затверджені в Законі України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) від 05.06. 2003 року (ст.ст. 1-2)

Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року №7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ член колективного сільськогосподарського підприємства включений до списку, що додається до Державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України , у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Тобто, виходячи з наведеного особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах сільськогосподарського підприємства (в тому числі в разі, якщо така особа є пенсіонером, проте раніше працювала на підприємстві і залишилися його членом); отримання сільськогосподарським підприємством Державного акта на право колективної власності на землю; включення такої особи до списків осіб, долучених до Державного акта на право колективної власності на землю.

Право на земельну частку (пай) виникає з часу отримання сільськогосподарським підприємством Державного акта на право колективної власності на землю разом з доданими до нього списками осіб, що мають право на земельну частку (пай).

Отже, вирішуючи питання про право певної особи на земельну частку (пай), суд повинен з`ясувати, чи була ця особа членом КСП на час передання Державного акта про право колективної власності на землю та чи була вона внесена до списку осіб, що додається до цього Державного акта.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, згідно архівного витягу з протоколу засідання правління

колективу ім. Гагаріна с. Шпичинці Деражнянського району від 18.08.1988 року №5 заяву ОСОБА_2 задоволено рекомендовано зробити уповноважених членів колгоспу прийняти в члени колгоспу і надати йому роботу головного інженера.

Згідно із записів трудової книжки вбачається, що 08.1988 року ОСОБА_2 був прийнятий головним інженером ім. Гагаріна, а 25.07.1994 року був звільнений у зв`язку із обранням на посаду голови сільської ради .

Проте як вбачається державного акта на право колективної власності на землю серії ХМ 0008 він був виданий колективному сільськогосподарському підприємству Хлібороб с. Шпичинці 08.11.1995 року, тобто на момент коли ОСОБА_2 уже не був членом вказаного підприємства.

Відповідно до довідки виданої відділом у Деражнянському районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області вбачається,що відомості про видачу сертифікату на право на земельну частку (пай),на ОСОБА_3 в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються Деражнянською районною державною адміністрацією (с. Шпичинці) не виявлено. Перший сертифікат на право на земельну частку (пай) було зареєстровано 03.02.1997 року.

Оскільки впродовж 1994-1997 років, коли формувалися списки осіб з числа членів колгоспу позивач не був членом колгоспу і відповідно не був включений до списку осіб, для отримання земельного паю, останній не набув права на земельну частку (пай) при розпаюванні земель. Сам факт трудових відносин позивача, який підтверджується також довідками із місцевого трудового архіву, не свідчить про його членство в КСП і не може бути підставою для набуття ним права на земельну частку пай. Дана позиція також висловлена в листі Верховного Суду України Про практику розгляду судами земельних спорів від 01.09.2003 року, в якому вказано, що якщо трудові відносини таких осіб з колективами виникли на підставі трудового договору, а не членства в цьому колективі, то вони не передбачають права на одержання у власність земельної частки (паю). Право на одержання частки землі мають лише члени таких колективів, які залишались у ньому на час приватизації землі. При вирішенні цих питань законодавством не передбачена можливість врахування відроблених особою, яка претендує на отримання земельної частки, трудоднів, виходів на роботу, характеру виконуваної роботи. Такий підхід випливає з норм Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство , в ч.2 ст.7 якого зокрема вказано, що майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам. Тому земля, яка була передана КСП може бути розподілена між його членами.

За такого, позивачем ОСОБА_2 не надано належних та допустимих доказів на підтвердження свого перебування в членах КСП Хлібороб на час передання Державного акта на право колективної власності на землю.

Разом з тим, в силу ст. 12 , ч.1 ст. 81 ЦПК України , подання відповідних доказів є процесуальним обов`язком позивача.

Крім того, позивачем пропущено строк позовної давності.

Так, відповідно до ст. 71 ЦК УРСР (який діяв на час виникнення правовідносин) загальний строк для захисту права за позовом особи,

право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Згідно вимог ст. 76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Винятки з цього правила, а також підстави зупинення і перериву перебігу строків позовної давності встановлюються законодавством Союзу РСР і ст.ст. 78 та 79 цього Кодексу .

Позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін (ст. 75 ЦК УРСР ).

Закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови в позові.

Між тим, якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові (ст. 80 ЦК УРСР ).

Ст.257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у трироки.

Разом з тим судом встановлено, що позивач працював на посаді сільського голови,а тому був обізнаний у чинному законодавстві, а також мав можливість звернутися до суду за захистом порушених свої прав щодо визнання права на земельну часту (пай).

Проте позивачем не надано доказів на підтвердження наявності поважних причин щодо пропуску строку позовної давності, зокрема, з огляду на те, що про не включення його до списку осіб, що мають право на земельну частку (пай) позивач знав давно.

За встановлених обставин у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 263-268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволені позову відмовити.

Складання повного рішення було відкладено на строк не більш як десять днів з дня закінчення розгляду справи, у зв`язку з чим строк апеляційного оскарження обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду через Деражнянський районний суд Хмельницької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи, які при проголошенні рішення суду суддя не оголошує:

позивач - ОСОБА_2 , код облікової картки платника податку - НОМЕР_1 ;

Відповідач - Шпичинецька сільська рада Деражнянського району Хмельницької області, код ЄДРПОУ 04406130, адреса: 32200, с. Шпичинці Деражнянський район, Хмельницька область.

Повне рішення складено 12.02.2020 року.

Суддя: О. С. Дворнін