Постанова

від 05.02.2020 по справі 383/1064/19

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 лютого 2020 року м. Кропивницький

справа № 383/1064/19

провадження № 22-ц/4809/361/20

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Мурашка С.І. (головуючий, суддя-доповідач), Голованя А.М., Карпенка О.Л.,

за участі секретаря - Тимошенко Т.О.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи Рощахівська сільська рада Бобринецького району Кіровоградської області, Бобринецький районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Кіровоградській області,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Пономарьова Олега Валентиновича, який представляє інтереси ОСОБА_1 , на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 21 листопада 2019 року у складі судді Адаменко І.М. і

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2019 року адвокат Пономарьов Олег Валентинович, який представляє інтереси ОСОБА_1 , звернувся до суду з заявою та просив:

-оголосити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки села Ганнопіль Бобринецького району Кіровоградської області, померлою від дня набрання законної сили рішенням суду;

-встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , являється племінницею ОСОБА_2 , оголошеної померлою за рішенням суду, оскільки мати заявниці ОСОБА_3 є рідною сестрою ОСОБА_2 .

Заява мотивована тим, що ОСОБА_2 за даними погосподарського обліку, який ведеться Рощахівською сільською радою Бобринецького району Кіровоградської області, народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 та померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Заявник являється племінницею та єдиним спадкоємцем ОСОБА_2 , оскільки мати ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , є рідною сестрою ОСОБА_2

ОСОБА_2 отримала сертифікат на право на земельну частку (пай), який не замінювався на державний акт на право приватної власності на землю, та виданий їй як члену КСП ім. Леніна.

За земельну ділянку потрібно сплачувати податок та використовувати її за цільовим призначенням, а офіційні документи щодо реєстрації смерті ОСОБА_2 не оформлювались та про смерть тітки заявницю не повідомляли, тому, при задоволенні заяви ОСОБА_1 матиме змогу оформити свої спадкові права після смерті тітки.

Оскільки за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян актових записів про народження та смерть ОСОБА_2 не виявлено, а документи про народження її тітки втрачені, у ОСОБА_1 також виникла потреба встановлення факту родинних відносин між нею та ОСОБА_2 .

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 23 жовтня 2019 року заяву представника заявника - адвоката Пономарьова О. В. задоволено, а заяву ОСОБА_1 в частині встановлення факту родинних відносин залишено без розгляду.

Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 21 листопада 2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про оголошення особи померлою відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що заява ОСОБА_1 про оголошення особи померлою є необґрунтованою та задоволенню не підлягає, з огляду на те, що відсутні правові підстави для оголошення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , померлою, оскільки вона не пропала безвісті та у місці її постійного проживання є відомості про місце її перебування, та факт її смерті ІНФОРМАЦІЯ_7 відомий.

В апеляційній скарзі адвокат Пономарьов О. В., який представляє інтереси ОСОБА_1 , просить скасувати рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 21 листопада 2019 року та ухвалити нове, яким задовольнити заяву.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги покази свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та заявниці, які повідомляли про ймовірну дату смерті ОСОБА_2 в грудні 2000 року, що також підтверджується інформацією з Головного управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області (далі - ГУ ПФУ у Кіровоградській області) про те, що ОСОБА_2 в 2000 році отримувала пенсію.

Суд першої інстанції не мотивував рішення щодо встановленої дати смерті ОСОБА_2 , а твердження суду про те, що ОСОБА_2 з невідомих причин померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , похована на кладовищі в с. Ганнопіль є тільки припущенням.

Оскаржуване рішення суперечить нормам процесуального права, адже незгода суду з наведеним у заяві правовим обґрунтуванням та вимогами щодо правовідносин не є підставою для відмови у заяві.

Суд, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини та визначили не ті вимоги (заявлені), самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, а також вимоги заявника предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Зважаючи на викладений зміст заяви, чітко вбачається, що ОСОБА_1 мала намір встановити факт відкриття спадщини, тому суд повинен був оцінити надані докази, як такі, що спрямовані саме на такий спосіб захисту охоронюваного законом інтересу.

Відмовивши в задоволенні заяви про оголошення особи померлою, суд безпідставно поклав на заявницю тягар нового звернення до суду за захистом охоронюваного інтересу.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що згідно вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду оскарженого судового рішення.

В судове засідання апеляційного суду сторони не з`явився про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Від сільського голови Рощахівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області Дубчак С. Ф. надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника заінтересованої особи

Від адвоката Пономарьова О. В., який представляє інтереси ОСОБА_1 , надійшла заява про розгляд справи за відсутності сторони заявника.

Відповідно до положень ч.1 ст.372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Оскільки учасники справи про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, суд визнав причини неявки неповажними та вирішив розглянути справу без участі учасників справи, що відповідає положенням ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Рощахівським сільським РАГС Бобринецького району 18 лютого 1964 року та свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 , виданого міським відділом РАГС м. Кропивницького 16 лютого 1982 року, заявниця є донькою ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 16 квітня 2004 року серія НОМЕР_3 , виданого виконкомом Рощахівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області 16.04.2004 року ( а.с. 8-9,11).

З показань свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 встановлено, що померла ОСОБА_3 доводилася рідною сестрою ОСОБА_2 , а остання доводилася тіткою заявниці.

Згідно даних погосподарського обліку Рощахівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області особовий рахунок № НОМЕР_4 , ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с.12-15).

Згідно даних відділу у Бобринецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області ОСОБА_2 як член КСП ім. Леніна Рощахівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області отримала сертифікат на право на земельну частку (пай) площею 10,03 умовних кадастрових гектарів, серія КР № 0206026, зареєстрований від 02.07.1997 за № 26 (а.с.16-17).

Відповідно до листа Бобринецького районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану від 25.07.2019 № 993/142/04-09 за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян актових записів про народження та смерть ОСОБА_2 не виявлено (а. с. 18).

Відповідно до листа управління соціального захисту Бобринецької районної державної адміністрації Кіровоградської області № 01-15/1295 від 04.10.2019 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 як отримувач будь-якого виду державної допомоги на обліку в управлінні не перебуває (а.с.78).

Згідно листа управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області від 02.10.2019 № 3501.3-6040/35.1-19 з 06.07.1996 зареєстроване місце проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , село Ганнопіль Бобринецького району Кіровоградської області (а.с. 80).

Згідно листа Бобринецького відділення поліції Новоукраїнського ВП ГУНП в Кіровоградській області від 18.11.2019 № 4562/122-19, будь-яка інформація за фактом смерті громадянки ОСОБА_2 , в період з 29.09.1999 по 31.12.2000 відсутня (а.с. 129).

В судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_6 пояснив, що протягом 1985-2001 років працював сільським головою Рощахівської сільської ради та був знайомий з 1976 року з ОСОБА_2 і йому достеменно відомо, що вона померла.

Він був в її домоволодінні разом із фельдшером, який констатував смерть та бачив її тіло. Факт смерті не зафіксували бо не проводився розтин. Дата її смерті в книзі погосподарського обліку зазначена 29.09.1999 вірна. Похована ОСОБА_2 на кладовищі в с. Ганнопіль, причини смерті останньої йому не відомі.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні першої інстанції зазначила, що вона є двоюрідною сестрою заявниці і їй відомо, що ОСОБА_2 померла зимою у 2000 році.

Заявниця повідомила про це телеграмою, була сильна ожеледь, тому на похованні вона не була, а через 3 роки після смерті її тітки відвідала її могилу, що підтверджує факт її смерті.

В судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_5 свідчила, що вона є рідною сестрою заявниці і їй відомо, що ОСОБА_2 , яка є їх з заявницею тіткою, померла в грудні 2000 року, на похованні вона не була і про факт смерті тітки дізналася зі слів заявниці, яка їй повідомила, що похованням тітки займалася вона з чоловіком.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду відповідає.

Відповідно до частини першої ст. 46 ЦК України, фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців ( ч. 2 ст. 46 ЦК України).

Стаття 47 ЦК України передбачає, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.

Оголошення громадянина померлим має своїм призначенням усунення невизначеності, яка склалася щодо правовідносин за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме.

Особливістю цієї категорії справ, є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.

У відповідності до пункту 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення громадянин може бути оголошений в судовому порядку померлим у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина.

Згідно з частиною першою статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Системний аналіз вказаних норм дозволяє дійти до висновку, що сама по собі відсутність відомостей про місце перебування фізичної особи протягом трьох років у місці її постійного проживання не може бути підставою для оголошення цієї фізичної особи померлою. Суд повинен мати достатні належні та допустимі докази для встановлення обставин, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про смерть громадянина.

При цьому на наявність права, а не обов`язку суду оголосити фізичну особу померлою за умови відсутності у місці її постійного проживання відомостей про місце її перебування протягом трьох років прямо вказує зміст частини першої статті 46 ЦК України .

Матеріалами справи підтверджується, що згідно даних погосподарського обліку Рощахівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області особовий рахунок № 303 ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с.12-15).

Відповідно до листа Бобринецького районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану від 25.07.2019 № 993/142/04-09 за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян актових записів про народження та смерть ОСОБА_2 не виявлено (а.с. 18).

Згідно листа управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області від 02.10.2019 № 3501.3-6040/35.1-19 з 06.07.1996 зареєстроване місце проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , село Ганнопіль Бобринецького району Кіровоградської області (а.с. 80).

В листі Бобринецького відділення поліції Новоукраїнського ВП ГУНП в Кіровоградській області від 18.11.2019 № 4562/122-19 зазначено, що будь-яка інформація за фактом смерті громадянки ОСОБА_2 , в період з 29.09.1999 по 31.12.2000 відсутня (а.с. 129).

Поясненнями свідків в судовому засіданні суду першої інстанції підтверджується що ОСОБА_2 померла (кінець 1999 року - початок 2000 року), та її було поховано в с. Ганнопіль Бобринецького району Кіровоградської області.

Тлумачення частини першої та другої статті 46 ЦК України свідчить, що цивільним законодавством передбачалося декілька підстав для оголошення фізичної особи померлою:

по-перше, тривала безвісна відсутність, тобто якщо у місці постійного проживання фізичної особи немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років;

по-друге, особа пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, якщо у місці постійного проживання фізичної особи немає відомостей про місце її перебування протягом шести місяців;

по-третє, за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру фізична особа може бути оголошена судом померлою протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;

по-четверте, якщо особа пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, в такому випадку вона може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. При цьому, суду надано право оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Звертаючись до суду із заявою ОСОБА_7 вказувала, що її тітка померла в грудні 2000 року та, посилаючись на ч. 1 ст. 46 ЦК України, просила оголосити ОСОБА_8 померлою, оскільки у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років.

Проте матеріали справи не містять підтвердження того, що у місці постійного проживання ОСОБА_2 немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а навпаки встановлено, що ОСОБА_2 померла з невідомих причин, її було поховано на кладовищі в с. Ганнопіль, а реєстрацію смерті в органах реєстрації актів цивільного стану здійснено не було.

Окрім того, заявник не надала доказів, які б підтверджували те, що вона зверталась до органів реєстрації актів цивільного стану для здійснення реєстрації смерті ОСОБА_2 та їй було відмовлено.

При таких обставинах суд першої інстанції, врахувавши відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, які б давали достатні підстави для задоволення вимог про визнання ОСОБА_2 померлою, дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про оголошення фізичної особи померлою.

Не є припущенням, твердження суду про те, що, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_7 та похована в с. Ганнопіль, адже воно ґрунтується на доказах, які містяться в матеріалах справи, та на показах свідків.

Суд першої інстанції обґрунтовано надав критичну оцінку показам свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_5 , щодо дати смерті, адже дана інформація відома свідкам лише зі слів заявниці.

Суд не бере уваги доводи апеляційної скарги про те, що зазначення заявником конкретної правової норми на обґрунтування заяви, а також заявлених вимог не є визначальним при вирішенні судом питання щодо того, яким законом слід керуватися при вирішенні спору та які вимоги розглядати.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, тому не може самостійно змінити правову вимогу заявника, адже це буде порушенням принципу диспозитивності.

Апеляційна скарга не містить доводів на спростування висновків суду першої інстанції, які є обґрунтованими та узгоджуються із матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судом не було порушено норм процесуального законодавства та правильно застосовано норми матеріального права.

Наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, зводяться до переоцінки доказів, що в силу вимог статті 367 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 367 , 374 , 375, 381 , 382 ЦПК України , суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Пономарьова Олега Валентиновича, який представляє інтереси ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 21 листопада 2019 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 11.02.2020.

Головуючий суддя С. І. Мурашко

Судді А. М. Головань

О. Л. Карпенко