Рішення

від 13.01.2020 по справі 911/2313/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" січня 2020 р. м. Київ Справа № 911/2313/19

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ама Фрейт Україна

до Товариства з обмеженою відповідальністю Стор Фуд Дистриб`юшн

про стягнення 7 915,47 грн.

За участю секретаря судового засідання Беркут Я.О.

Суддя Карпечкін Т.П.

За участю представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Гордієнко Д.Д. (довіреність № 1 від 08.01.2020 року).

обставини справи:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ама Фрейт Україна до Товариства з обмеженою відповідальністю Стор Фуд Дистриб`юшн про стягнення 7 915,47 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.09.2019 року відкрито провадження у справі №911/2313/19, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 21.10.2019 року.

Позивач в судове засідання 21.10.2019 року не з`явився. Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце підготовчого засідання, в судове засідання 21.10.2019 року не з`явився, про причини неможливості прибуття до суду не повідомив. Сторони вимог ухвали Господарського суду Київської області від 23.09.2019 року не виконали.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.10.2019 року підготовче засідання відкладалось на 20.11.2019 року.

15.11.2019 року від представника позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання у справі.

20.11.2019 року відповідачем подано клопотання про відкладення підготовчого засідання та клопотання про долучення додаткових доказів.

Сторони в судове засідання 20.11.2019 року не з`явилися, вимог ухвали Господарського суду Київської області від 23.09.2019 року не виконали.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.11.2019 року підготовче засідання відкладалось на 04.12.2019 року.

04.12.2019 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, яким останній проти позову заперечував, та просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач, належним чином повідомлені про дату, час і місце підготовчого засідання, в судове засідання 04.12.2019 року не з`явився, про причини неможливості прибуття до суду не повідомив.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.12.2019 року підготовче засідання відкладалось на 23.12.2019 року.

17.12.2019 року позивачем подано клопотання про відкладення підготовчого засідання з підстав викладених у клопотанні.

Позивач, належним чином повідомлений про дату, час і місце підготовчого засідання, в судове засідання 23.12.2019 року не з`явився, уточнень позовних вимог не надавав.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце підготовчого засідання, в судове засідання 23.12.2019 року не з`явився, про причини неможливості прибуття до суду не повідомив.

Враховуючи те, що судом під час підготовчого судового засідання вирішено питання, зазначені в ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України та вчинено усі необхідні дії, передбачені ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення правильного, своєчасного та безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 13.01.2020 року.

В судове засідання 13.01.2020 року позивач не з`явився, представник відповідача в судовому засіданні 13.01.2020 року проти позову заперечував.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв`язку з чим, в судовому засіданні 13.01.2020 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин, 15.02.2019 року між ТОВ Стор Фуд Дистриб`юшн (Замовник, відповідач), та ТОВ АМА Фрейт Україна (Екпедитор, позивач), було укладено Договір-заявку №620 від 15.02.2019 про надання транспортного експедирування вантажів. Згідно вищевказаного Договору-заявки Експедитор зобов`язався організувати перевезення вантажу за маршрутом: Кобежице (Польща) - КгоЬіа (Польща) - Княжичі (Україна).

26.02.2019 року о 17:04 Експедитор отримав інформацію від Замовника, що при замитненні вантажу брокерами було допущено помилку в оформленні документу EUR.1, та вказівку, що потрібно повернути автомобіль на місце замитнення в КгоЬіа для заміни документу. При цьому автомобіль від`їхав від міста КгоЬіа більш ніж на 150 км.

Експедитор погодився повернути автомобіль за умовою надання Замовником листа з проханням повернутися на місце замитнення та очікувати нових документів. Позивач зазначає, що автомобіль в той же день повернувся на місце замитнення в Кгоbіа та, дочекавшись вірного документу, продовжив рейс. Таким чином, орієнтовний перепробіг автомобіля на той час становив приблизно 300 км в обидві сторони. Експедитором було надано для перевезення автомобіль DAF державний номер НОМЕР_1, н/п НОМЕР_2 .

Після завершення маршруту з тахографу автомобіля DAF НОМЕР_1 було знято дані по фактичним показникам пробігу автомобіля за період 26-27.02.19. Згідно цих даних, фактичний перепробіг автомобіля за 26.02.2019 року становив 366 км. Це фактичний перепробіг автомобіля з місця замитнення в КгоЬіа та повернення автомобіля на місце замитнення.

27.02.2019 року позивачем на адресу ТОВ Стор Фуд Дистриб`юшн було направлено інформаційний лист б/н з приблизними розрахунками щодо перепробігу автомобіля, які були наявні у ТОВ АМА Фрейт Україна на той час.

07.03.2019 року на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Стор Фуд Дистриб`юшн було надіслано претензію за вих. №6.

08.04.2019 року на адресу позивача надійшла відповідь на лист від 28.02.2019 року, в якій відповідач повідомив позивача про те, що ним не надано належним чином завірені дані тахографа автомобіля DAF НОМЕР_1, про відсутність протоколу перевірки та адаптації та незгоду з розрахунками позивача щодо перепробігу автомобіля DAF НОМЕР_1.

Також позивач пояснив та надав докази, що для виконання вищезазначених договірних обов`язків щодо здійснення перевезення між позивачем та ФОП Полюхович Л.М. було укладено заявку № 45-19Ф від 19.02.2019 року, на підставі якої ФОП Полюхович Л.М. надано автомобіль DAF з державним номером НОМЕР_1, н/п НОМЕР_3 .

15.05.2019 року ТОВ АМА Фрейт Україна отримало претензію від ФОП Полюхович Л.М., з яким у ТОВ АМЛ Фрейт Україна договірні відносини щодо перевезення по маршруту Кобержице-Кробя (Місце митного оформлення: м.Кробя-м.Хелм) згідно заявки № 45-19Ф від 19.02.2019 року автомобілем ДАФ НОМЕР_1/ НОМЕР_3 , водій ОСОБА_1 .

Відповідно до зазначеної претензії ФОП Полюхович Л.M. вимагав компенсацію за перепробіг автомобіля через отримані від ТОВ АМА Фрейт Україна вказівки, які в свою чергу отримані від відповідача.

Загальна сума компенсації перепробігу після переговорів між ФСП Полюхович Л.М. та ТОВ АМА Фрейт Україна склала 7 600,00 грн., з яких 6000,00 грн. за перепробіг та 1600,00 грн. за понаднормовий простій автомобіля.

22.05.2019 року позивачем на адресу відповідача було направлено належним чином завірену копію протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу MUA-020 007520R від 25.03.2019 року, претензію ФОП Полюхович Л.М. вих. №б/н від 15.05.2019 року та відповідно новий детальний розрахунок суми, що підлягає компенсації відповідачем через вимушений перепробіг та простій автомобіля.

15.07.2019 року позивачем було отримано відповідь на даний лист, яким відповідач відмовив у компенсації.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ) перевізник має право на відшкодування витрат, викликаних запитом про надання інструкцій чи виконанням таких інструкцій, якщо такі витрати не є наслідком його власних дій або недогляду.

Статтею 12 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність встановлено, що клієнт зобов`язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

У зв`язку з чим, керуючись ч. 1 ст. 16 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ) та 12 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача компенсації за перепробіг та простій автомобіля, спричинені вказівками відповідача (Замовника), в сумі 6000,00 грн. за перепробіг автомобіля та 1600,00 грн. за простій автомобіля.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем в позові нараховано за період з 05.04.2019 року по 05.08.2019 року 238,64 грн. інфляційних та 76,83 грн. річних.

Відповідач подав відзив, в якому позовні вимоги заперечував, ставлячи під сумнів дані тахографу та факт повернення транспортного засобу в рамках виконання Договору-заявки № 620 від 15.02.2019 року.

Зазначає, що протокол випробування перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу ідентифікаційний № UA-020 №007520R складений 26.03.2019 року, тобто після надання послуг за Договором-заявкою № 620 від 15.02.2019 року.

Також відповідач у відзиві заперечував достовірність листа ТОВ Стор Фуд Дистриб`юшн про вказівку щодо повернення автомобіля перевізника для виправлення документів.

В той же час, відповідач з посиланням на норми Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність зазначає про наявність у нього права давати вказівки експедитору, які не суперечать договору транспортного експедирування та документам, наданим експедитору.

У зв`язку з чим, судом досліджено та з наявної в матеріалах справи переписки сторін встановлено, що відповідач не заперечував факту надання позивачу вказівки та необхідності повернення автомобіля перевізника для виправлення документів, заперечення відповідача зводились до незгоди з даними тахографа та визначеністю суми компенсації.

Зокрема, в листі-відповіді № 690 від 05.04.2019 року відповідач підтверджує факт помилки в товаросупровідних документах та необхідність її виправлення, заперечує проти відшкодування за перепробіг автомобіля, який за його твердженням стався внаслідок неправильних дій самого Експедитора, який почав рух автомобіля не дочекавшись затвердження Замовником правильності оформлення документів. Також, відповідач у відповідному листі-відповіді заперечував достовірність даних тахографу та стверджував, що відповідальність за правильність оформлення документів несе Відправник, а не Замовник. При цьому, відповідачем не надано даних щодо Відправника.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Статтею 916 Цивільного кодексу України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Згідно зі ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов`язки експедитора виконуються перевізником (ч.2).

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами (ч.3).

Статтею 931 Цивільного кодексу України визначено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Згідно зі ст. 931 Цивільного кодексу України експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб.

У разі залучення експедитором до виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Статтею 933 Цивільного кодексу України визначено, що клієнт зобов`язаний надати експедиторові документи та іншу інформацію про властивості вантажу, умови його перевезення, а також інформацію, необхідну для виконання експедитором обов`язків, встановлених договором (ч. 1).

Експедитор повинен повідомити клієнта про виявлені недоліки одержаної інформації, а в разі її неповноти - вимагати у клієнта необхідну додаткову інформацію (ч. 2).

У разі ненадання клієнтом документів та необхідної інформації експедитор має право відкласти виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування до надання документів та інформації в повному обсязі (ч. 3).

Клієнт відповідає за збитки, завдані експедиторові у зв`язку з порушенням обов`язку щодо надання документів та інформації, визначених частиною першою цієї статті (ч. 4).

Частиною 1 ст. 1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільною перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Частиною 2 ст. 11 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів встановлено, що відправник несе відповідальність перед перевізником за будь-які збитки, заподіяні відсутністю, недостатністю чи невірністю таких документів та інформації, за винятком випадків незаконних дій або недбалості перевізника.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ) перевізник має право на відшкодування витрат, викликаних запитом про надання інструкцій чи виконанням таких інструкцій, якщо такі витрати не є наслідком його власних дій або недогляду.

Статтею 12 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність встановлено, що клієнт зобов`язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Статтею 14 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність передбачена відповідальність клієнта за невиконання або неналежне виконання обов`язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування.

Відповідно, позивачем відповідачу було надано послуги з перевезення (експедирування), виконано вимоги відповідача щодо повернення автомобіля та в зв`язку з цим виник фактичний документально підтверджений перепробіг, який відповідач відмовляється сплатити та виконати свої зобов`язання.

Перепробіг підтверджується даними тахографу, які відповідають орієнтовному віддаленню місця замитнення в КгоЬіа та місця, з якого автомобілю довелось повертатись для виправлення недоліків товаросупровідних документів, який склав більш ніж на 150 км в одну сторону. Відповідно в обидві сторони перепробіг становив більше 300 км, точніше за даними тахографу та безпосереднь перевізника, склав 366 км. Сума компенсації розрахована перевізником, виходячи з йоготарифів, де вартість 1 кілометру становить 16 грн., що склало 6000 грн. та 1 600 грн. за понаднормовий простій.

Щодо зауважень відповідача що відповідно до п. 1 ст. 7 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, витрати, шкоду і збитки заподіяні перевізнику внаслідок неточності або недостатності даних що зазначаються в товарно-транспортних документах несе Відправник, суд зазначає, що відповідне положення свідчить про можливість відповідача звернутись за відшкодуванням до Відправника, який допустив неточності в документах. В той же час, в даному спорі договірні правовідносини існують саме між позивачем і відповідачем і вказівку щодо повернення автомобіля надавав саме відповідач.

Таким чином, додаткові витрати, пов`язані з виконанням Договору підлягають відшкодуванню особою, чиї вказівки спричинили такі витрати.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до п. 3.1 Постанови Вищого Господарського суду України №14 від 17.12.2013 року Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Позивачем в позові нараховано за період з 05.04.2019 року по 05.08.2019 року 238,64 грн. інфляційних та 76,83 грн. річних.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок позову судом встановлено його обґрунтованість, однак виявлено помилки в періодах нарахування з врахуванням настання строку виконання зобов`язання. У зв`язку з чим, судом здійснено правильний розрахунок, за яким з відповідача підлягає стягненню 76,83 грн. 3% річних та 160,30 грн. інфляційних.

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 7600 грн. додаткових витрат, понесених під час перевезення, 76,83 грн. 3% річних, 160,30 грн. інфляційних. В решті позов задоволенню не підлягає.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Ама Фрейт Україна до Товариства з обмеженою відповідальністю Стор Фуд Дистриб`юшн про стягнення 7 915,47 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Стор Фуд Дистриб`юшн (09400, Київська обл., смт. Ставище, вул. Цимбала Сергія, буд. 8/1, код 36405099) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ама Фрейт Україна (04073, м. Київ, Московський проспект, буд. 8, корп. 1, код 32663455) 7600 (сім тисяч шістсот) грн. 00 коп. додаткових витрат, понесених під час перевезення, 76 (сімдесят шість) грн. 83 коп. 3% річних, 160 (сто шістдесят) грн. 30 коп. інфляційних та 1 901 (одна тисяча дев`ятсот один) грн. 99 коп. судового збору.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

5. В решті позову Товариства з обмеженою відповідальністю Ама Фрейт Україна до Товариства з обмеженою відповідальністю Стор Фуд Дистриб`юшн про стягнення 78,34 грн. відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 розділу ХІ Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 27.01.2020 р.

Суддя Т.П. Карпечкін