Постанова

від 11.02.2020 по справі 460/1709/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2020 рокуЛьвівСправа № 460/1709/19 пров. № 857/12390/19 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Запотічного І.І. та Довгої О.І.,

з участю секретаря судового засідання - Галаз Ю.А.,

а також сторін (їх представників):

від позивача - Гарбар О.М.;

від відповідача - Разін Д.Ю.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 03.10.2019р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Рівненській обл. про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень щодо збільшення сум грошових зобов`язань з податку на додану вартість та мита (суддя суду І інстанції: Друзенко Н.В., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 16 год. 16 хв. 03.10.2019р., м.Рівне; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 15.10.2019р.),-

В С Т А Н О В И В:

19.07.2019р. позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати наступні податкові повідомлення-рішення відповідача Головного управління ДФС у Рівненській обл.:

№ 0005811304 від 13.05.2019р. про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість /ПДВ/ на загальну суму 9030 грн. 04 коп., з яких 7224 грн. 03 коп. за податковим зобов`язанням та 1806 грн. 01 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0005821304 від 13.05.2019р. про збільшення суми грошового зобов`язання з мита на загальну суму 4104 грн. 56 коп., з яких 3283 грн. 65 коп. за податковим зобов`язанням та 820 грн. 91 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями;

а також стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені судові витрати (а.с.5-15).

Розгляд цієї справи, що віднесена процесуальним законом до справ незначної складності, проведено судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін (а.с.1-3).

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 03.10.2019р. у задоволенні заявленого позову відмовлено (а.с.104-113).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив позивач ОСОБА_1 , який покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до неправильного вирішення спору, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою заявлений позов задовольнити (а.с.127-139).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що під час проведення невиїзної перевірки позивача відповідачем помилково враховані документи, що надійшли від уповноважених органів Литовської Республіки, при цьому переклад цих документів не проведений.

Також під час вирішення спору судом не надано належної оцінки постанові Рівненського міського суду Рівненської обл. від 22.05.2019р. у справі № 569/7680/19, якою підтверджено відсутність в діях апелянта складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 Митного кодексу /МК/ України.

Окрім цього, поза увагою суду залишилися доводи позивача щодо його об`єктивної неможливості приймати участь у складенні спірних документів, оскільки такі датовані 28.08.2018р., а останній прибув на територію Литви і придбав автомобіль 05.09.2018р.

В порушення норм процесуального права відповідачем не доведено правомірності своїх рішень, а судом помилково не вирішено питання про розподіл судових витрат по справі, в тому числі витрат на правову допомогу.

Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, представника позивача на підтримання поданої скарги, заперечення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як слідує з матеріалів справи, упродовж 12.04.2019р.-16.04.2019р. відповідачем ГУ ДФС у Рівненській обл. проведено документальну невиїзну перевірку дотримання громадянином ОСОБА_1 вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при переміщенні через митний кордон України товару з поданням митної декларації № UA204010/2018/218825 від 07.09.2018р., за результатами якої складено Акт перевірки № 884/17-00-13-04/ НОМЕР_1 від 23.04.2019р. (а.с.19-21).

Проведеною перевіркою встановлено, що позивачем при декларуванні транспортного засобу - легкового автомобіля марки DACIA , модель Logan (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), нарахуванні та сплаті платежів за митною декларацією /МД/ № UA204010/2018/218825 від 07.09.2018р. допущено порушення вимог ст.49, ч.1 ст.51, ст.52, ч.2 ст.53, ст.257, ч.ч.1 і 2 ст.270, ч.1 ст.272, ч.2 ст.277, ст.ст.278, 289 МК України, п.187.8 ст.187, п.190.1 ст.190 Податкового кодексу /ПК/ України.

Такий висновок ґрунтується на встановленій невідповідності відомостей щодо митної вартості ввезеного автомобіля, що заявлені декларантом у МД № UA204010/2018/218825 від 07.09.2018р., та інформації щодо дійсної вартості цього транспортного засобу, наданої уповноваженим органом іноземної держави.

Зокрема, в графі 22 Валюта та загальна сума за рахунком МД № UA204010/2018/218825 від 07.09.2018р. зазначено суму 1800 євро (59105 грн. 77 коп. по курсу Національного банку /НБ/ України на день заявлення товару до митного оформлення); митна вартість задекларована позивачем в розмірі 65673 грн. 07 коп. (або 2000 євро); продавцем автомобіля була компанія UAB ROLIDAS .

Відповідно до документів, надісланих митними органами Литовської Республіки, а саме: експортної митної декларації № 18LTLC0100EK0DE3E6 від 05.09.2018р. на автомобіль марки DACIA , модель Logan , ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_2 , рахунку-фактури від 28.08.2018р. вартість автомобіля становить 3000 євро (98509 грн. 61 коп. на дату митного оформлення автомобіля). Відправником автомобіля виступала компанія UAB ERLANDO .

В результаті наведених обставин позивачем занижено податкове зобов`язання по сплаті мита в розмірі 3283 грн. 65 коп. та ПДВ - в розмірі 7224 грн. 03 коп. (а.с.22).

03.05.2019р. позивачем подані письмові заперечення на Акт перевірки, за результатом розгляду яких ГУ ДФС у Рівненській обл. надало відповідь № 4620/ФОП/17-00-13-04-04 від 10.05.2019р. про залишення висновків Акту перевірки без змін (а.с.26-30).

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

№ 0005811304 від 13.05.2019р. про збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ на загальну суму 9030 грн. 04 коп., з яких 7224 грн. 03 коп. за податковим зобов`язанням та 1806 грн. 01 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0005821304 від 13.05.2019р. про збільшення суми грошового зобов`язання з мита на загальну суму 4104 грн. 56 коп., з яких 3283 грн. 65 коп. за податковим зобов`язанням та 820 грн. 91 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.31, 32).

За результатом адміністративного оскарження цих повідомлень-рішень Державна фіскальна служба України прийняла рішення № 5552/К/99-99-11-06-03-25 від 08.07.2019р., яким у задоволенні скарги позивача відмовила, а спірні повідомлення-рішення залишила без змін (а.с.33-36, 44-46).

Висновки проведеної перевірки ґрунтуються на тому, що за результатами аналізу відомостей, наявних у документах, поданих до митного оформлення транспортного засобу, та відомостей, що містяться в документах, наданих уповноваженим органом іноземної держави, встановлено невідповідність даних, що впливають на розрахунок митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу згідно МД № UA204010/2018/218825 від 07.09.2018р. При цьому, база оподаткування вищезазначеного транспортного засобу занижена на суму 32836 грн. 54 коп., внаслідок чого позивачем не сплачені обов`язкові платежі в повному обсязі.

Відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що під час митного оформлення автомобіля марки DACIA , модель Logan , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 за митною декларацією № UA204010/2018/218825 від 07.09.2018р. позивачем були надані документи, що містять недостовірні дані в частині вартості автомобіля, що призвело до заниження митної вартості товару. При цьому, дійсна фактурна вартість указаного автомобіля становить 3000 євро, що у свою чергу призвело до заниження податкового зобов`язання за ввізним митом на суму 3283 грн. 65 коп. та ПДВ з ввезення на територію України товарів на суму 7224 грн. 03 коп., визначеного позивачем за митною декларацією.

Органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль, зокрема, щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів (ч.3 ст.345 МК України), самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків на підставі документів, наданих уповноваженими органами іноземних держав, зокрема, щодо вартісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України та які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення (п.54.4 ст.54 ПК України).

Оскільки отримані від уповноважених органів Литовської Республіки документально підтверджені відомості щодо вартісних характеристик відрізняються від задекларованих позивачем під час митного оформлення, тому такі правомірно були використані посадовими особами контролюючого органу для визначення бази оподаткування позивача.

Колегія суддів вважає, що наведені висновки суду першої інстанції не відповідають дійсним обставинам справи та приписам чинного законодавства, з огляду на наступне.

Із змісту розглядуваного позову ОСОБА_1 слідує, що останній оспорює правомірність рішень відповідача щодо збільшення йому грошових зобов`язань з ПДВ та мита, вказуючи на безпідставність та помилковість використання відповідачем документів, що надійшли від уповноважених органів іноземної держави, а також наголошує на неправомірності проведеної перевірки, оскільки така проведена з порушеннями закону.

Отже, вказані обставини входять в предмет доказування по цій справі.

В частині правомірності проведеної перевірки колегія суддів враховує, що відповідно до п.54.4 ПК України (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Згідно з п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо:

платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об`єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством;

дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;

згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган;

дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом;

результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи (ч.3 ст.345 МК України).

Аналіз наведених норм свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.

На підставі наведених норм та у зв`язку із отриманням від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо вартісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні на митну територію України, відповідачем проведено позапланову невиїзну перевірку.

При цьому, письмове повідомлення № 405/17-00-13-04 від 05.04.2019р. про дату початку та місце проведення перевірки, запит про надання документів № 3721/ФОП/17-00-13-04-04 від 05.04.2019р. та складений Акт перевірки був отриманий позивачем 25.04.2019р., що стверджується відомостями з сайту Укрпошти про вручення поштових відправлень №№ 3302301293370, 3302301238590, тобто, вже після проведення перевірки та фактичного оформлення її результатів (а.с.23-25).

При цьому, в запиті про надання документів адресованому позивачу, вказано про те, що перевірка буде проводитись відносно іншої особи - ОСОБА_2 (зворот а.с.24).

Згідно з приписами ст.351 МК України (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) документальна невиїзна перевірка проводиться у разі:

1) виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів;

2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органові доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Документальна невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу органу доходів і зборів.

Документальна невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу доходів і зборів в приміщенні цього органу за умови направлення керівнику відповідного підприємства або відповідному громадянину рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особистого вручення зазначеним особам чи уповноваженим ними представникам під розписку письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки.

Як буквальне тлумачення аналізованої норми, так і системне тлумачення приписів МК України, виключають можливість проводити документальну позапланову невиїзну перевірку без надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому під розписку письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Сам вид перевірки (позапланова невиїзна), без надання платником податків документальних підтверджень щодо митної вартості ввезеного автомобіля, позбавляє контролюючий орган можливості об`єктивно здійснити аналіз первинних документів та дійти обґрунтованих висновків стосовно правопорушення платником податків.

Отже, перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій податковим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України. З відомостями про дату початку та місце проведення перевірки платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог ч.4 ст.351 МК України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Такі висновки відповідають правовій позиції, яка наведена у постанові Верховного Суду від 16.01.2018р. у справі № 2а/1570/4582/11, яка в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України та ч.6 ст.13 Закону України Про судоустрій і статус суддів підлягає обов`язковому врахуванню апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.

Стосовно правомірності винесення спірних повідомлень-рішень на підставі отриманих від уповноважених органів іноземної держави документів колегія суддів зазначає таке.

Розглядувані правовідносини регулюються приписами МК України, відповідно до ч.1 ст.257 якого декларування здійснюється шляхом заявлених за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до ч.8 ст.264 МК України з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Приписами п.8 ч.1 ст.336 МК України встановлено, що митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів, в тому числі і направлення запитів до інших державних органів, установ організацій, уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів, поданих органу доходів і зборів.

Предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств. Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі, зокрема, надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органові доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України (ст.351 МК України).

Відповідно до пп.5, 6 ч.1 ст.352 МК України посадовими особами органів доходів і зборів під час проведення перевірок можуть бути використані, зокрема, отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення; інші матеріали, отримані в порядку та спосіб, передбачені цим Кодексом або інші законами України.

Під час оформлення МД № UA204010/2018/218825 від 07.09.2018р. позивач надав митному органу інвойс від 05.09.2018р., виданий компанією UAB ROLIDAS , відповідно до якого вартість транспортного засобу становить 1800 євро (а.с.80).

Митну вартість ввезеного транспортного засобу позивачем визначено у розмірі 59105 грн. 77 коп., або 1800 євро та за наслідками митного оформлення транспортного засобу сплачено мито на товари, що ввозяться (пересилаються) громадянами України на територію України та ПДВ з ввезених на територію України товарів.

14.02.2019р. Департаментом організації протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії ДФС України отримано лист від митного департаменту при Міністерстві фінансів Литовської Республіки щодо проведення перевірки по продажу та експорту транспортного засобу марки DACIA , модель Logan , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 (а.с.78).

В свою чергу, 15.02.2019р. ДФС України звернулася до Рівненської митниці ДФС для проведення відповідної перевірки, за результатами якої встановлено, що відповідно до документів наданими митними органами Литовської Республіки фактурна вартість товару становить 3000 євро. Така вартість зазначена в митній декларації країни відправлення № 18LTLC0100EK0DE3E6 від 05.09.2018р. та рахунку-фактурі з ПДВ (PVM Saskaita faktura) від 28.08.2018 serija TOL 2695, відповідно до якого ОСОБА_3 придбав автомобіль марки DACIA , модель Logan , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , в литовського підприємства UAB ERLANDO за ціною 3000 євро (а.с.76-78, 81-82).

Між відомостями експортної декларації, доданої до неї рахунку-фактури і наданими для митного оформлення транспортного засобу на території України документами є відмінності в частині його продавця і вартості транспортного засобу.

Разом з тим, експортна декларація доводить лише факт початку процедури оформлення експорту транспортного засобу із Європейського Союзу в Литовській Республіці. Вказаний документ не виключає можливості переходу права на автомобіль після такого оформлення до інших осіб.

Покупцем товару в експортній декларації і доданому до неї рахунку-фактурі зазначений ОСОБА_3 , однак доказів того, що він мав причетність до оформлення цієї декларації не здобуто. При цьому, позивач наголосив на тому, що фактично на територію Литви він прибув 04.09.2018р., тобто, після оформлення спірних документів. Також позивач категорично заперечив наявність його підпису на цих документах (а.с.17-18).

Водночас, як вбачається з Інтернет-сайту Єврокомісії щодо стану експортних MRN (для міжнародних перевезень) експорт за митною декларацією № 18LTLC0100EK0DE3E6 від 05.09.2018р. анульований (а.с.201-202).

Отже, ГУ ДФС у Рівненській обл., взявши до уваги єдиним і беззаперечним доказом документи литовських митних органів, не перевірив обставин завершення експорту товару; для усунення сумнівів не вчинив запитів відповідним компаніям, які фігурують відправниками товару по литовських документах та документах, поданих до митного оформлення декларантом.

Самі по собі документи митних органів Литовської Республіки не є виключними, беззаперечними і визначальними доказами по справі, також в Акті перевірки жодним чином не обумовлено підстав надання переваги в доказовій силі документам Литовської Республіки, ніж тим, що подані до митного оформлення на митниці.

Доводи відповідача про оформлення позивачем іншого пакету документів на автомобіль ґрунтуються виключно на припущеннях, що є неприпустимим, так як жодними належними і допустимими доказом не підтверджені.

Оцінюючи обставини справи, колегія суддів виходить з того, що позивачем під час процедури митного оформлення задекларовано митну вартість транспортного засобу і сплачено суми обов`язкових платежів, виходячи з первинних (реєстраційних) документів. Відтак, позивачем виконані митні і податкові зобов`язання під час здійснення митних процедур.

Виходячи із змісту ч.6 ст.69 МК України, донарахування сум податкових зобов`язань після завершення процедури митного оформлення товарів, можливо виключно у разі умисного подання платником податків недостовірних документів або недостовірної інформації під час митного оформлення.

Апеляційний суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем наявності складу податкового правопорушення, покладеного в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень і, як наслідок, безпідставне збільшення грошових зобов`язань з ПДВ та мита.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною 6 ст.13 Закону України Про судоустрій і статус суддів встановлено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

При вирішенні наведеного спору колегія суддів враховує сформовану правову позицію Верховного Суду по аналогічній категорії справ, яка викладена в постанові від 03.04.2018р. у справі № К/9901/593/17.

Водночас за ч.6 ст.78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Наведеними нормами КАС України встановлені преюдиційні обставини, тобто ті обставини, що встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили. Зазначені преюдиційні обставини є підставами для звільнення від доказування.

Відповідно до постанови Рівненського міського суду Рівненської обл. від 22.05.2019р. у справі № 569/7680/19 закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.483 МК України за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення (а.с.168-169).

Згідно з ухвалою Рівненського апеляційного суду від 18.11.2019р. постанова суду першої інстанції набрала законної сили (а.с.170-172).

Звідси, позивачем не допущено переміщення або дій, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, документів про дійсну митну вартість автомобіля.

Наведена обставина має безпосередньо відношення до розглядуваного спору, а відтак висновки постанови Рівненського міського суду Рівненської обл. від 22.05.2019р. у справі № 569/7680/19 підлягають врахуванню під час вирішення розглядуваного спору.

Таким чином, оцінюючи в сукупності вищевикладене, враховуючи непідтвердження в судовому засіданні обставин, якими контролюючий орган обґрунтував свої твердження про порушення позивачем вимог ст.49, ч.1 ст.51, ст.52, ч.2 ст.53, ст.257, ч.ч.1 і 2 ст.270, ч.1 ст.272, ч.2 ст.277, ст.ст.278, 289 МК України, п.187.8 ст.187, п.190.1 ст.190 ПК України, а відтак й покладених в основу прийнятих оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, заявлений позивачем позов є підставним та обґрунтованим, через що підлягає до задоволення.

Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому ст.134 КАС України.

За змістом п.1 ч.3 ст.134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З наведеного слідує, що в підтвердження здійсненної правової допомоги необхідно долучати розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Позивачем заявлені до відшкодування витрати, пов`язані з професійною правничою допомогою, отриманою в суді першої та апеляційної інстанцій від адвоката, в загальному розмірі 4400 грн.

На підтвердження факту надання правової допомоги адвокатом позивача представлено:

договір про надання правової допомоги від 18.07.2019р., укладений з Адвокатським об`єднанням Юридична основа (а.с.85-86);

заявки № 1 від 18.07.2019р. на суму 2300 грн., № 2 від 18.09.2019р. на суму 550 грн., № 3 від 02.10.2019р. на суму 550 грн., № 4 від 05.11.2019р. на суму 1000 грн. (а.с.87, 89, 118, 144);

платіжні квитанції від 19.07.2019р. на суму 2300 грн., від 18.09.2019р. на суму 550 грн., від 13.11.2019р. на суму 1000 грн. (а.с.88, 90, 145);

детальний опис робіт (наданих послуг) від 04.10.2019р. (зустріч, консультація клієнта, узгодження правової позиції, вивчення та правовий аналіз доказів та процесуальних документів по справі, підготовка позову та заяв до суду, участь в судових засіданнях); детальний опис робіт (наданих послуг) від 13.11.2019р. (правовий аналіз рішення суду першої інстанції, зустріч, консультація клієнта, підготовка апеляційної скарги) (а.с.115);

акт виконання замовлення згідно вказаних заявок від 04.10.2019р., акт виконання замовлення від 13.11.2019р. (а.с.120, 146);

додатковий договір від 05.11.2019р. до договору про надання правової допомоги від 18.07.2019р. (а.с.143).

Отже, надані суду апеляційної інстанції матеріали доводять факт понесення позивачем витрат на правову допомогу саме в розглядуваній адміністративній справі № 460/1709/19 на суму 3850 грн. (непідтверженою є оплата правової допомоги згідно заявки № 3 від 02.10.2019р. на суму 550 грн., при цьому долучена до справи квитанція від 07.10.2019р. на суму 15 грн. стосується оплати комісії за послуги банку).

Відповідно до ст.17 Закону України № 3477- IV від 23.02.2006р. Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі East/West Alliance Limited проти України Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п.30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п.55 з подальшими посиланнями).

Апеляційний суд вважає, що позивачем доведено фактичне понесення витрат на правову допомогу у вигляді вивчення та аналізі доказів та судової практики в аналогічних справах, підготовки позову та апеляційної скарги, клопотань до суду.

Враховуючи складність справи, задоволення позовних вимог, співмірність понесених витрат із ціною позову та значення справи для позивача, колегія суддів вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Рівненській обл. на користь позивача витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, в розмірі 3850 грн.

Також в порядку ст.139 КАС України підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача 3073 грн. 60 коп. сплаченого судового збору за подання позовної заяви (768 грн. 40 коп. - а.с.4) та апеляційної скарги (2305 грн. 20 коп. - а.с.141, 156).

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення судом норм матеріального права (незастосування закону, який підлягав застосуванню), що призвело до неправильного вирішення справи, через що рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення заявленого позову, з вищевикладених мотивів.

Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.2 ч.1 ст.315, п.п.1, 3, 4 ч.1 ст.317, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 03.10.2019р. в адміністративній справі № 460/1709/19 скасувати та прийняти нову постанову, якою заявлений ОСОБА_1 позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати винесені Головним управлінням ДФС у Рівненській обл. наступні податкові повідомлення-рішення:

№ 0005811304 від 13.05.2019р. про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 9030 грн. 04 коп., з яких 7224 грн. 03 коп. за податковим зобов`язанням та 1806 грн. 01 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0005821304 від 13.05.2019р. про збільшення суми грошового зобов`язання з мита на загальну суму 4104 грн. 56 коп., з яких 3283 грн. 65 коп. за податковим зобов`язанням та 820 грн. 91 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (місцепроживання: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Рівненській обл. (юридична адреса: 33023, м.Рівне, вул.Відінська, 12; код ЄДРПОУ 39394217) наступні судові витрати:

3073 (три тисячі сімдесят три) грн. 60 коп. - суму сплаченого судового збору за подання до суду позовної заяви та апеляційної скарги;

3850 (три тисячі вісімсот п`ятдесят) грн. - суму витрат на професійну правничу допомогу.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку лише у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель судді І. І. Запотічний О. І. Довга Дата складення повного судового рішення: 12.02.2020р.