Постанова

від 12.02.2020 по справі 460/1696/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2020 рокуЛьвівСправа № 460/1696/19 пров. № 857/13823/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Макарика В.Я.

суддів - Бруновської Н.В., Матковської З.М.

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Прислуцької сільської ради на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року (головуючий суддя в суді першої інстанції Дорошенко Н.О., м. Рівне) у справі № 460/1696/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Прислуцької сільської ради про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,-

В С Т А Н О В И В:

17 липня 2019 року ОСОБА_1 звернулася з адміністративним позовом до Прислуцької сільської ради в якому просила визнати протиправною бездіяльність Прислуцької сільської ради Березнівського району Рівненської області щодо: незатвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства в с. Колодязне Прислуцької сільської ради Березнівського району Рівненської області; непередачі позивачу безоплатно у власність земельної ділянки площею 0,3196 га для ведення особистого селянського господарства, яка розміщена в с. АДРЕСА_1 Березнівського району Рівненської області, кадастровий номер 5620488300:08:005:0139. Зобов`язати Прислуцьку сільську раду Березнівського району Рівненської області: затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 5620488300:08:005:0139 у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, яка розміщена в с. Колодязне Березнівського району Рівненської області; передати позивачу безоплатно у власність земельну ділянку площею 0,3196 га для ведення особистого селянського господарства, яка розміщена в с. Колодязне Березнівського району Рівненської області, кадастровий номер 5620488300:08:005:0139.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 ) до Прислуцької сільської ради (34642, с. Прислуч, Березнівського району, Рівненської області, вул. Андріївська, 41, ЄДРПОУ 04388047) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено повністю.

Визнано протиправною бездіяльність Прислуцької сільської ради щодо незатвердження поданого ОСОБА_1 30 травня 2019 року проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства в с. Колодязне Прислуцької сільської ради Березнівського району Рівненської області та надання її у власність.

Зобов`язано Прислуцьку сільську раду прийняти рішення про затвердження поданого ОСОБА_1 30 травня 2019 року проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,3196 га для ведення особистого селянського господарства в с. Колодязне Прислуцької сільської ради Березнівського району Рівненської області та надання її у власність.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Прислуцької сільської ради (34642, с. Прислуч, Березнівського району, Рівненської області, вул. Андріївська, 41, ЄДРПОУ 04388047) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 768,40 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач Прислуцька сільська рада подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи, неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, висновки викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального права, рішення прийняте з порушенням норм процесуального права, без врахування принципу верховенства права з підстав викладених в апеляційній скарзі.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави в межах апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 , жителька с. Колодязне, Березнівського району, 14.11.2018 звернулась до Прислуцького сільського голови з заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства у межах с. Колодязне, ур. "Бригада", орієнтовною площею 0,40 га (а.с.18).

Прислуцька сільська рада листом від 04.12.2018 № 428/02-13 повідомила ОСОБА_1 , що її звернення про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в селі Колодязне в урочищі "Бригада" площею 0,40 га була винесена на розгляд сесії, що відбулася 15.11.2018. За результатами розгляду звернення за відповідний проект рішення проголосувало 9 депутатів від загального складу ради, тобто воно не набрало необхідної кількості голосів для того, щоб вважатись таким, що прийняте. З огляду на вище вказане, звернення знімається з подальшого порядку денного сесій сільської ради (а.с.19).

10.01.2019 Прислуцька сільська рада надіслала лист № 1/02-13 ОСОБА_1 у відповідь на № П-501/026 від 12.12.2018 про те, що розглянувши заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в с. Колодязне, урочище АДРЕСА_3 Бригада", повідомляється, що дане звернення потребує розгляду на засіданні сесії сільської ради. Про результати вирішення звернення заявника буде проінформовано додатково (а.а.20).

21.01.2019 листом № 19/02-13 Прислуцька сільська рада на № П-5-1/022 від 12.12.2018 повідомила ОСОБА_1 про те, що її звернення про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення ОСГ в селі Колодязне в урочищі "Бригада" була винесена на розгляд сесії, що відбулася 18.01.2019. За результатами розгляду звернення за відповідний проект рішення проголосувало 6 депутатів від загального складу ради, тобто воно не набрало необхідної кількості голосів для того, щоб вважатись таким, що прийняте. З огляду на вказане, звернення знімається з подальшого порядку денного сесій сільської ради (а.с.21).

25.02.2019 ОСОБА_1 подала заяву від 22.02.2019 на ім`я Прислуцького сільського голови про надання їй дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо передачі земельної ділянки у власність для ведення ОСК в селі Колодязне, урочище АДРЕСА_3 Бригада АДРЕСА_3 орієнтовною площею сорок соток. До заяви додано: копія паспорта, копія ідентифікаційного номера, викопіювання з картографічних матеріалів (а.с.22).

14.03.2019 Прислуцька сільська рада листом № 124/02-13 на № П-51/026 повідомила ОСОБА_1 , що її звернення про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення ОСГ в с. Колодязне в урочищі "Бригада" було винесене на розгляд сесії, що відбулася 13.03.2019. За результатами розгляду звернення за відповідний проект рішення проголосувало 8 депутатів від загального складу ради, тобто воно не набрало необхідної кількості голосів для того, щоб вважатись таким, що прийняте. З огляду на вище вказане звернення знімається з подальшого порядку денного сесій сільської ради (а.с.24).

27.03.2019 ОСОБА_1 звернулась з заявою на ім`я голови Прислуцької сільської ради щодо повідомлення її про результати розгляду заяви, надати проект рішення, який виносився для голосування на сесії, витяг з протоколу про результати голосування (а.с.23).

10.04.2019 Прислуцька сільська рада листом № 183/02-13 за розглядом заяви ОСОБА_1 від 27.03.2019 надала витяг з протоколу сесії сільської ради від 13.03.2019 та надіслала повторне повідомлення про результати розгляду звернення від 25.02.2019 (а.с.25).

Відповідно до витягу з протоколу № 30 другого пленарного засідання двадцять сьомої сесії сьомого скликання Прислуцької сільської ради від 13 березня 2019 року встановлено, що до порядку денного пленарного засідання було внесено питання про дозвіл на виготовлення проекту землеустрою по передачі у власність земельної ділянки для ОСГ гр. ОСОБА_1 . В результаті поіменного голосування запропонований проект рішення "Про дозвіл на виготовлення проекту землеустрою по передачі у власність земельної ділянки для ОСК гр. ОСОБА_1 " не було підтримано (не набрало необхідної кількості голосів) (а.с.26).

02.04.2019 ОСОБА_1 звернулась з заявою до Державного підприємства "Рівненський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" про укладення договору на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в с. Колодязне, урочище "Бригада", орієнтовною площею 0,40 га, без відповідного рішення Прислуцької сільської ради, згідно з п.7 ст.118 ЗК України. Відповідний договір було укладено 02.04.2019 за № 472 (а.с.27-31).

03.04.2019 ОСОБА_1 надіслала до Прислуцької сільської ради письмове повідомлення відповідно до статті 118 ЗК України про замовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та долучила договір на виконання робіт із землеустрою (а.с.32).

22.04.2019 Прислуцька сільська рада листом № 258/02-21 звернулась до ДП "Рівненський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" та повідомила, що гр. ОСОБА_1 була подана заява до Прислуцької сільської ради про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,40 га для ведення особистого селянського господарства в с. Колодязне. Дана заява була розглянута на засіданні земельної комісії сільської ради та рекомендована на винесення на розгляд сесії сільської ради. За результатами обговорення вище вказаного питання на сесії сільської ради відповідний проект рішення не набрав необхідної кількості голосів для схвалення, про що було письмово інформовано гр. ОСОБА_1 . Також, згідно топографічної зйомки земельна ділянка, яку бажає отримати у власність гр. ОСОБА_1 , відноситься до земель сільськогосподарського призначення (угіддя - сінокоси), а тому громадянці рекомендувалось подати заяву до сільської ради щодо відведення земельної ділянки в оренду для сінокосіння та випасання худоби. Враховуючи, що заявницю було письмово проінформовано про результати розгляду її заяви, правових підстав для розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в с. Колодязне немає (а.с.110).

24.04.2019 Державним підприємством "Рівненський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства в с. Колодязне Прислуцької сільської ради Березнівського району Рівненської області (а.с.34-85), який погоджений висновком експерта державної експертизи ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 13.05.2019 № 5993/82-19 як такий, що відповідає діючим нормативним документам та законодавчим актам України (а.с.75).

На підставі означеного проекту землеустрою 27.05.2019 Відділом у Березнівському району Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області здійснена державна реєстрація земельної ділянки площею 0,3196 га в селі АДРЕСА_1 району за кадастровим номером 5620488300:08:005:0139, цільове призначення: 16.00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам); категорія земель: Землі сільськогосподарського призначення, про що видано витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку номер НВ-5605990202019 від 27.05.2019 (а.с.83).

30.05.2019 ОСОБА_1 звернулась до Прислуцької сільської ради з заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність кадастровий номер 5620488300:08:005:0139 (а.с.86).

Прислуцька сільська рада листом від 01.07.2019 № 326/02-13 повідомила ОСОБА_1 про те, що її заява з доданими документами була розглянута на засіданні постійної комісії з питань регулювання земельних відносин. За результатами розгляду комісія винесла на розгляд двадцять дев`ятої сесії сьомого скликання Прислуцької сільської ради, яка відбулася 25.05.2019, два проекти рішення, а саме проект рішення "Про розгляд заяви ОСОБА_1 " (про відмову в затвердженні проекту землеустрою та про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства Бондар О. ОСОБА_2 .). Відповідні проекти рішення сільської ради не набрали необхідної кількості голосів та вважаються неприйнятими (а.с.87).

Дослідженням проектів рішення Прислуцької сільської ради від 25.06.2019 встановлено, що одним проектом було передбачено рішення сільської ради затвердити проект землеустрою та передати у власність ОСОБА_1 вищевказану земельну ділянку; іншим проектом було передбачено рішення сільської ради відмовити ОСОБА_3 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передачі у власність земельної ділянки площею 0,3196 га (кадастровий номер 5620488300:08:005:0139) у зв`язку з невідповідністю місця розташування об`єкта генеральному плану с. Колодязне Прислуцької сільської ради Березнівського району Рівненської області та відсутністю дозволу на розробку проекту землеустрою (ст.50 Закону України "Про землеустрій").

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Приписами статті 80 ЗК України визначено, що суб`єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Згідно зі статтею 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Згідно з частинами першою та другою статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з пунктом "б" частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Відповідно до вимог частин третьої, четвертої статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Відповідно до ч.1 ст.12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема: б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Частиною першою статті 122 ЗК України встановлено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно з частиною сьомою статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Отже, частина шоста статті 118 ЗК України дає перелік цільових призначень, за якими можуть використовуватися безоплатно передані земельні ділянки:

для ведення фермерського господарства,

ведення особистого селянського господарства,

ведення садівництва,

будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки),

індивідуального дачного будівництва,

будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації.

ОСОБА_4 , у відповідності до частин шостої, сьомої статті 118 ЗК України, з метою одержання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в с. Колодязне орієнтовною площею 0,40 га неодноразово зверталась до уповноваженого органу місцевого самоврядування Прислуцької сільської ради, а саме: 14.11.2018 та 22.02.2019, а не отримавши відповідного дозволу, замовила розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомила відповідний орган місцевого самоврядування.

Згідно з ч.1 ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до п.34 ч.1 ст.26 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно з частинами першою, другою статті 59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Отже, вирішення питань, які є предметом судового розгляду в даній справі, відносяться до повноважень місцевої ради, а за результатами їх розгляду відповідач повинен був прийняти рішення.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У справі, що розглядається, повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивованої відмови у його наданні, регламентовано частиною шостою статті 118 ЗК України.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду щодо дискреційних повноважень, зокрема, від 23.05.2018 у справі № 825/602/17, від 11.09.2019 у справі №819/570/18. Судова практика у цій категорії справ є усталеною.

Визначені законом підстави для відмови в наданні дозволу в даному випадку відсутні і на їх наявність відповідач не покликався.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що у зв`язку з ненаданням Прислуцькою сільською радою на заяву позивача від 22.02.2019 у встановлений законом місячний строк дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивованої відмови у його наданні, позивач правомірно, у відповідності до положень частини сьомої статті 118 ЗК України, замовила розроблення проекту землеустрою без надання такого дозволу та повідомила про це місцеву раду.

Щодо доводів відповідача про непогодження проекту землеустрою у встановленому порядку, суд зазначає таке.

Частиною восьмою статті 118 ЗК України встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Частиною шостою статті 186 ЗК України передбачено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої та другої статті 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об`єкт будівництва або планується розташування такого об`єкта подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури.

Згідно з частиною четвертою статті 186-1 Земельного кодексу України розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері (частина п`ята статті 186-1 ЗК України).

Згідно з частиною шостою статті 186-1 ЗК України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Кожен орган здійснює розгляд та погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки самостійно та незалежно від погодження проекту іншими органами, зазначеними у частинах першій - третій цієї статті, у визначений законом строк.

Відповідно до частини дев`ятої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок комунальної власності для всіх потреб здійснюється відповідною сільською, селищною, міською радою. При цьому проект землеустрою підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Погодження з відповідним органом у сфері містобудування та архітектури є обов`язковим лише у разі, якщо на земельній ділянці розташовано об`єкт будівництва або планується розташування такого об`єкта. Відмова у погодженні та затвердженні проекту землеустрою можлива виключно з підстав невідповідності його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься у постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 816/1920/17, від 14.08.2018 у справі №820/5134/17.

Щодо покликань відповідача про відсутність погодження меж земельної ділянки сільською радою як суміжним землекористувачем, та, як наслідок, невідповідність проекту землеустрою вимогам закону, суд зауважує, що перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту (висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 06.03.2019 у справі № 1640/2594/18).

Судом першої інстанції встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачу погоджений у встановленому законом порядку територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, як такий, що відповідає діючим нормативним документам та законодавчим актам України (а.с.33).

Згідно з відомостями Державного земельного кадастру, земельна ділянку, яку має намір отримати у власність позивач, відноситься до категорії земель: землі сільськогосподарського призначення; землі запасу (а.с.83). Зазначене відповідає відомостям з державної статистичної звітності (форма № 6-зем), в якій також вказано вид земельних угідь: сільськогосподарські землі - 0,3196 га, у тому числі під господарськими будівлями і дворами - 0,3106 га (а.с.47).

Фактично на земельній ділянці кадастровий номер: 5620488300:08:005:0139 об`єкти нерухомого майна відсутні, що підтверджено матеріалами судової справи та не заперечується відповідачем.

Згідно з повідомленням відділу містобудування та архітектури Березнівської районної державної адміністрації, призначення вищевказаної земельної ділянки - територія сільськогосподарського призначення, а її місце розташування відповідає генеральному плану в с. Колодязне Березнівського району (а.с. 92).

статтею 19 ЗК України встановлено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Згідно з частинами першою, другою статті 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать:

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Частиною третьою цієї статті Кодексу встановлено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема: громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Таким чином, чинне законодавство не містить застережень щодо обов`язкового виду використання земельної ділянки сільськогосподарського призначення залежно від виду сільськогосподарських угідь, які входять до складу такої земельної ділянки.

Отже, землі сільськогосподарського призначення, до яких належать сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги), можуть передаватися у власність та надаватися в користування громадянам для ведення особистого селянського господарства.

Як зазначено вище по тексту судового рішення, відповідно до частини дев`ятої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, одержання відповідною місцевою радою, до повноважень якої належить розпорядження земельною ділянкою комунальної власності, погодженого у встановленому законом порядку проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки у власність, є підставою для прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

При цьому, відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (ч.10 ст.118 ЗК України).

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Рисовський проти України" (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу "доброго врядування".

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах "Beyeler v. Italy" № 33202/96, "Oneryildiz v. Turkey" № 48939/99, "Moskal v. Poland" № 10373/05).

Крім того, у рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі "Hasan and Chaush v. Bulgaria" № 30985/96).

Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Обираючи належний спосіб захисту порушеного права, суд враховує, що відповідно до ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до ч.4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За встановлених судом обставин, незатвердження відповідачем проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачу зумовлене виключно тією обставиною, що за відповідне рішення не проголосували депутати місцевої ради в кількості голосів, достатній для ухвалення такого рішення. Однак, суд зауважує, що й відмова в затвердженні відповідного проекту землеустрою зумовлена аналогічними обставинами. Таким чином, сільською радою не прийнято рішення про затвердження проекту землеустрою з підстав, не передбачених законом, фактично відповідач неправомірно ухилився від прийняття рішення в порядку та у спосіб, встановлений законом. При цьому, доводи відповідача у відзиві про те, що проект землеустрою не відповідає вимогам нормативно-правових актів, документації із землеустрою та містобудівній документації на місцевому рівні, повністю спростовуються дослідженими судом доказами.

Суд зазначає, що за правилами, встановленими частиною дев`ятою статті 118 ЗК України, повноваження відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Отже, за законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. При цьому, відмова в затвердженні проекту землеустрою можлива виключно з підстав невідповідності його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. Якщо такі умови відсутні, орган повинен прийняти рішення про затвердження проекту.

Завдання адміністративного судочинства полягає в гарантуванні ефективного захисту порушених прав осіб, що звертаються до суду за захистом цих прав, з урахуванням принципу розподілу влади, за суті яким на адміністративний суд покладено обов`язок контролю легальності дій та рішень суб`єктів владних повноважень, які мають діяти у визначених законом межах та на власний розсуд при виборі одного законного рішення із кількох можливих варіантів.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Суд звертає увагу, що спосіб захисту має враховувати суть порушення, допущеного суб`єктом владних повноважень - відповідачем, а тому суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Судом встановлено, що відповідач у спірних правовідносинах систематично, з надуманих та безпідставних мотивів, всупереч установленому порядку ухилявся від прийняття рішень за зверненнями позивача з питань одержання у власність земельної ділянки, як на стадії вирішення заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, так і під час вирішення питання про затвердження проекту землеустрою, погодженого у встановленому порядку, чим допустив зловживання своїми повноваженнями, що вимагає застосування судом ефективного способу відновлення порушеного права позивача.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 08.08.2019 у справі №808/3080/17 адміністративне провадження №К/9901/49454/18.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача у цій справі є зобов`язання відповідача за розглядом клопотання позивача від 30.05.2019 прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки загальною площею 0,3196 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в селі Колодязне Прислуцької сільської ради Березнівського району, та надання її у власність.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 243, 308, ст. 310, ст. 311, 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Прислуцької сільської ради залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року у справі № 460/1696/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В. Я. Макарик судді Н. В. Бруновська З. М. Матковська