Рішення від 11.02.2020 по справі 909/1325/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.02.2020 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1325/19

Господарський суд Івано-Франківської області у складі:

судді Стефанів Т. В.,

секретар судового засідання Максимів Н. Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Фізичної особи-підприємця Сас Марії Максимівни

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Свириди Володимира Ярославовича

про стягнення заборгованості в сумі 16500 грн 00 коп.,

представники сторін в судове засідання не з`явилися.

З урахуванням ч. 3 ст. 222 ГПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суть спору.

ФОП Сас М. М. звернулася до суду з позовом до ФОП Свириди В. Я. про стягнення заборгованості в сумі 16500 грн 00 коп. за перевезення вантажу у міжнародному сполученні.

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

Ухвалою суду від 12.12.2019 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; розгляд справи по суті призначити на 09.01.2020; сторонам встановлено відповідні строки для подачі до суду відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення на відповідь на відзив; позивача зобов`язано надати суду оригінали долучених до позовної заяви документів, для огляду в судовому засіданні.

02.01.2020 до суду від позивача надійшли клопотання: б/н від 31.12.2019 (вх. № 21/20) про розгляд справи без участі представника за наявними в матеріалах справи документами; б/н від 31.12.2019 (вх. № 22/20) про долучення оригіналів документів до матеріалів справи.

09.01.2020 розгляд справи по суті відкладено на 11.02.2020, про що зазначено у протоколі судового засідання від 09.01.2020. Про дату та час розгляду справи сторони повідомлені відповідними ухвалами.

Ухвали суду направлялись відповідачу на адресу зазначену у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1006076996 від 11.12.2019, а саме: вул. Млинівка, 3, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300.

Ухвала суду від 12.12.2019 повернулась до суду від відповідача з відміткою Укрпошти "інші причини, які не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення".

Ухвала суду від 09.01.2020 на даний момент до суду від відповідача не повернулася. Однак, судом з`ясовано, що згідно даних веб-сайту Укрпошти: https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html вищевказана ухвала також не вручена відповідачу, при цьому зазначено "відправлення не вручене під час доставки: інші причини".

Неотримання судової повістки (ухвали суду) відповідачем зумовлено необ`єктивними причинами, а його суб`єктивною поведінкою щодо отримання кореспонденції, яка надійшла на його адресу.

Відповідач явку повноважного представника в судові засідання жодного разу не забезпечив (явка представника не визнавалась обов`язковою), хоча про час та місце розгляду справи належним чином був повідомлений; відзиву на позов не подав.

Відповідно до ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України, оскільки містить достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Судом в повній мірі забезпечено можливість реалізації сторонами процесуальних засобів захисту своїх прав, дотримання засад рівності всіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності в судочинстві.

При цьому, судом враховано положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Позиції сторін.

Заявлені позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням договірних зобов`язань з боку відповідача в частині оплати за надані послуги стосовно перевезення вантажу у міжнародному сполученні. Свою позицію позивач обґрунтовує положеннями ст. 193, 307 ГК України, ст. 509, 525, 526, 629, 901, 909 ЦК України.

Відповідач відзиву на позов не подав, проти позову не заперечив.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

11.07.2019 між сторонами укладено заяву-договір на перевезення № 2, згідно умов якого ФОП Сас М. М. (виконавець) зобов`язався надати ФОП Свириду В. Я. (замовник) транспортно-експедиційні послуги по перевезенню вантажу автомобільним транспортом за маршрутом м. Міколов (Польща) - м. Калуш (Україна), а замовник зобов`язався оплатити вартість отриманих послуг із перевезення в сумі 21500 грн 00 коп., з умовою перерахунку таких коштів по отриманні оригіналів.

Як зазначено у заявці-договорі платежі здійснюються замовником після надання виконавцем послуг та відповідно до умов договору.

Позивачем надано передбачені сторонами послуги, про що свідчить належним чином оформлена міжнародна товарно-транспортна накладна від 12.07.2019.

Як вказує позивач у позовній заяві, ФОП Сас М. М. 26.07.2019 на адресу відповідача направлено пакет документів, необхідних для оплати виконаних робіт, а саме: міжнародну товарно-транспортну накладну від 12.07.2019, рахунок № 07/07/19 від 16.07.2019 та акт виконаних робіт від 17.07.2019. Акт позивачу не повернуто, кошти відповідачем не було сплачено. Наведеного факту відповідачем не спростовано.

06.11.2019 позивач звернувся до відповідача з вимогою погасити заборгованість до 20.11.2019, про що свідчить претензія від 05.11.2019.

Частково відповідач розрахувався за надані послуги, зокрема в сумі 5000 грн 00 коп. Даний факт підтверджує заключна виписка ПриватБанку по особовому рахунку позивача за 08.11.2019. Несплаченим залишився борг в сумі 16500 грн 00 коп.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Із змісту ст. 11 ЦК України вбачається, що цивільні права та обов`язки виникають зокрема, з договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Згідно ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Укладаючи заявку-договір № 2 від 11.07.2019 сторони погодили всі його істотні умови.

Відповідно до ч. 1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно ч. 3 ст. 909 ЦК України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Заявку-договір № 2 від 11.07.2019 не виконано відповідачем в частині повної оплати за надані послуги з перевезення.

Оскільки у заявці-договорі сторони погодили, що платежі повинні здійснюватись після надання виконавцем послуг по отримання оригіналів документів, суд вважає що моментом оплати слід вважати 17.07.2019 - дату одержання товару (зазначену у товарно-транспортній накладній) відповідачем та підписання її останнім.

За умовами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідачем в порушення договірних зобов`язань кошти в повному обсязі не сплачено. В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували протилежне.

За таких обставин, заборгованість в сумі 16500 грн 00 коп. підлягає стягненню на користь позивача.

Висновок суду.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Водночас, як зазначає Європейський суд з прав людини у рішенні від 05.02.2009 у справі "Олюджіч проти Хорватії", навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення. Принцип справедливості, закріплений у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини від 03.07.2014 у справі "Мала проти України", від 07.10.2010 у справі "Богатова проти України"). Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи (рішення Європейського суду з прав людини від 03.07.2014 у справі "Мала проти України"). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення Європейського суду з прав людини від 27.09.2001 у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до норм ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

За змістом ст. 13 ГПК України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції. Викладене вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

В контексті наведеного, з огляду на те, що відповідач не сплатив в повному обсязі вартість наданих послуг з перевезення, то вимога про стягнення боргу в сумі 16500 грн 00 коп. є обґрунтованою, а позов підлягає задоволенню.

При цьому, суд приймає до уваги, що у справі "Серявін та інші проти України", Європейський суд з прав людини зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Судові витрати.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України визначено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на повне задоволення позову, враховуючи приписи ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. 13, 73, 74, 86, 129, 165, 178, 202, 236, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в :

позов Фізичної особи-підприємця Сас Марії Максимівни до відповідача Фізичної особи-підприємця Свириди Володимира Ярославовича про стягнення заборгованості в сумі 16500 грн 00 коп. - задоволити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Свириди Володимира Ярославовича ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків та інших обов`язкових платежів НОМЕР_1) на користь Фізичної особи-підприємця Сас Марії Максимівни (АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків та інших обов`язкових платежів НОМЕР_2) - 16500 грн 00 коп. (шістнадцять тисяч п`ятсот грн. 00 коп.) - заборгованості та 1921 грн 00 коп. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна грн. 00 коп.) - судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається відповідно до п. п. 17.5 п. 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 12.02.2020

Суддя Т. В. Стефанів