Рішення
від 03.02.2020 по справі 922/3511/19
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41


РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2020 р.м. ХарківСправа № 922/3511/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Кудревичу М.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк", м. Київ до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю ФІРМА "ГІЛАС", м. Харків , 2. ОСОБА_1 , м. Дніпро про стягнення 216160,26 грн. за участю представників:

позивача - Левицька А.В.

першого відповідача - не з`явився

другого відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Комерційний Банк "ПриватБанк" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю ФІРМА "ГІЛАС" (відповідач 1) та ОСОБА_1 (відповідач 2) про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за договором від 22.10.2013 за послугою "Гарантований платіж" в розмірі 216160,26 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 42066,52 грн., заборгованість за відсотками - 81593,17 грн. та заборгованість по пені - 92500,57 грн.

Враховуючи положення ч. 6 ст. 176 ГПК України судом був зроблений запит до Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання м. Харкова та Харківської області та Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Головного Управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області щодо надання відомостей про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 .

11.11.2019 та 13.11.2019 судом були отримані з Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання м. Харкова та Харківської області та Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Головного Управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області відомості про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 . Згідно відповіді Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Головного Управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 є: АДРЕСА_2 .

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.11.2019 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін, призначено підготовче засідання.

14.01.2020 судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до розгляду по суті на 17.01.2020 о 10:30.

17.01.2020 судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про відкладення розгляду справи по суті на 03.02.2020 о 10:00.

Присутній представник позивача у судовому засіданні 03.02.2020 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідачі правом на участь представників у судовому засіданні не скористалися, про причини неявки представників суд не повідомили. Про місце, дату та час судових засідань відповідач 1 повідомлялися судом за юридичною адресою: 61045, м. Харків, вул. Отакара Яроша, 18, а відповідач 2 - за зареєстрованим місцем проживання: АДРЕСА_2 . Проте, судова кореспонденція по справі адресована відповідачам була повернута Укрпоштою на адресу суду із зазначенням причин повернення.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Оскільки відповідачі своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористалися, повноважних представників для участі у судовому засіданні не направили, відзивів на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надали, заяв та клопотань від них не надходило, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представників відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

При цьому, судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

18.09.2013 між Публічним акціонерним товариство Комерційний Банк "ПриватБанк" (на теперішній час - Акціонерне товариство Комерційний Банк "ПриватБанк") та Товариством з обмеженою відповідальністю ФІРМА "ГІЛАС" було укладено договір банківського обслуговування (поточного рахунку) №б/н шляхом підписання Заяви про відкриття рахунку та Заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 18.09.2013. Заява про відкриття рахунку та Заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 18.09.2013, Умови та Правила надання банківських послуг й тарифи Банку складають договір банківського обслуговування від 18.09.2013.

22.10.2013 відповідач звернувся до Банку з заявкою №1646 про надання послуг на умовах "Гарантований платіж", що визначений розділом 3.2.2 Умов та Правил надання банківських послуг й відповідачу було відкрито поновлювальну кредитну лінію з лімітом 48000,00 грн. для виконання Клієнтом платежів по заявкам на договірне списання з датою виконання в майбутньому (гарантованим платежам), не переривальним строком повернення кредиту, котрі можуть бути змінені або відмінені позичальником за згодою отримувача.

Заявки на гарантований платіж разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифу Банку складають договір за послугою "Гарантований платіж" від 22.10.2013.

Згідно ч. 2. ст. 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Таким чином, Банк взяв на себе зобов`язання за наявності вільних грошових коштів надати Клієнту кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії, з лімітом та на цілі, зазначені в заявці на договірне списання (далі-гарантований платіж або заявка), в обмін на зобов`язання Клієнта по поверненню кредиту, сплаті відсотків, винагороди в обумовлені цим Договором терміни. Відновлювана кредитна лінія (далі - "кредит") надається Банком для виконання Клієнтом платежів за заявками на договірне списання з датою виконання в майбутньому (гарантованим платежам), що не перевищує строк повернення кредиту, які можуть бути змінені або скасовані позичальником за згодою одержувача (шляхом підтвердження через дистанційний канал банківського обслуговування інтернет - клієнт - банк - "Приват24"), шляхом перерахування Банком кредитних коштів на рахунок 3648, з подальшим перерахуванням в дату виконання на поточний рахунок одержувачів, які вказані в заявці (п. 3.2.2.1 Умов).

30.11.2015 відповідач скористувався послугою "Гарантований платіж" шляхом створення заявки №2373 від 30.11.2015 р. на суму 60000,00 грн. та підписання її в системі Приват-24. Банком проведено платіж 10.12.2015 на суму 60000,00 грн.

Послуга "Гарантований платіж" є публічною офертою та розміщена на офіційному веб-сайті "ПриватБанк" https://pb.ua в розділі Умови та Правила "Гарантований платіж" (Розділ 3.2.2).

Свої зобов`язання за договором позивач виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредитний ліміт в розмірі 60000,00 грн., що підтверджується виписками про рух коштів по рахунками НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 ; НОМЕР_5.

Однак, відповідач не повернув отримані кошти в повному обсязі для погашення заборгованості за Заявкою, здійсненою 30.11.2015 р., на проведення гарантованого платежу за рахунок кредитних коштів поновлювальної лінії в загальній сумі 60000,00 грн. й Банком нараховано відсотки за користування кредитом, штрафні санкції (пеню) за неналежне виконання зобов`язань.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, крім всього, договори та інші правочини.

У статті 174 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) закріплено, що однією з підстав виникнення господарських зобов`язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Частиною 7 ст. 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За змістом ч. 1 ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з частинами 1 і 2 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За змістом ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частинами 1, 3 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частинами 1, 3 статті 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Статтею 1055 ЦК України встановлено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

За загальним правилом, передбаченим ч. 1 ст. 1072 ЦК України та ч. 22.9. ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні", банк повинен виконати розпорядження клієнта виключно в межах залишку грошей на рахунку платника.

Згідно ч. 1 ст. 1069 ЦК України, якщо відповідно до договору банківського рахунку банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.

Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 3.2.2.10.4 Умов передбачено, що нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов`язань, передбаченої п. 3.2.2.10.1-3.2.2.10.3 здійснюється протягом 15 років з дня, коли зобов`язання мало бути виконано Клієнтом.

З матеріалів справи вбачається, що заборгованість відповідача 1 за послугою "Гарантований платіж" станом на 26.06.2019 становить 216160,26 грн., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом 42066,52 грн.; заборгованість по відсотками за користування кредитом 81593,17 грн.; штрафні санкції (пеня) 92500,57 грн.

Перший відповідач жодним чином не спростував викладені позивачем, з посиланням на докази, факти існування між сторонами фактичних відносин щодо користування кредитними коштами.

Згідно ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За приписами статей 13, 74 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, з урахуванням принципу змагальності сторін, матеріали справи містять достатні докази виконання позивачем взятих на себе зобов`язань за послугою "Гарантований платіж" станом на 26.06.2019 та не містять доказів в підтвердження своєчасного повернення банку кредитних тіла кредиту, відсотків, пені по договору від 22.10.2013 .

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що перший відповідач не надав суду належних доказів виконання домовленості або вмотивованих заперечень проти неї, а також враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, вимоги позивача до першого відповідача в сумі основного боргу у розмірі 181 891,15 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача до другого відповідача про солідарне стягнення заборгованості, суд зазначає наступне.

10 березня 2015 року між ПАТ КБ "Приватбанк" та другим відповідачем було укладено договір поруки № POR1425987260603, відповідно до умов котрого позичальник зобов`язався за угодою-приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг до розділу 3.2.2. "Кредит за послугою "Гарантовані платежі" Умов та Правил надання банківських послуг", далі Угода, а саме повернення кредиту, сплати процентної ставки за користування кредитом за період користування згідно 3.2.2.2 Угоди - 36% річних, за період користування кредитному разі прострочки згідно п. 3.2.2 "Угоди-2" - 56% річних, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.

Відповідно до п. 1.2. Договору поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за "Угодою 1 та Угодою 2" в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

Пунктом 1.5. договору сторони погодили, що у випадку невиконання боржником зобов`язань за "Угодою 1 та Угодою 2" боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Згідно п. 4.1. договору поруки, сторони взаємно домовились, що порука за цим договором припиняється через 15 років після укладання цього договору. У випадку виконання боржником та/або поручителем всіх зобов`язань за "Угодою 1 та Угодою 2" цей договір припиняє свою дію.

Статтею 553 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно зі ст. 554 Кодексу, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Таким чином, зважаючи на порушення відповідачем 1 зобов`язань, забезпечених порукою, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача про солідарне стягнення з відповідачів 216160,26 грн., з яких: заборгованість за кредитом 42066,52 грн.; заборгованість по відсотками за користування кредитом 81593,17 грн.; штрафні санкції (пеня) 92500,57 грн.

Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд, прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами, не спростованими відповідачами та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується ст. 129 ГПК України, у зв`язку з чим судовий збір у розмірі 3242,40 грн. покладається на відповідачів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 20, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 120, 123, 129, 165, 178, 202, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю ФІРМА "ГІЛАС" (61045, м. Харків, вул. Отакара Яроша, 18, код ЄДРПОУ 23069253) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1 Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за договором від 22.10.2013 за послугою "Гарантований платіж" в розмірі 216160,26 грн. (42066,52 грн. - заборгованість за кредитом, 81593,17 грн. - заборгованість за відсотками, 92500,57 грн. - заборгованість по пені) та 3242,40 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено "12" лютого 2020 р.

Суддя А.М. Буракова

СудГосподарський суд Харківської області
Дата ухвалення рішення03.02.2020
Оприлюднено13.02.2020
Номер документу87551977
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —922/3511/19

Рішення від 03.02.2020

Господарське

Господарський суд Харківської області

Буракова А.М.

Ухвала від 17.01.2020

Господарське

Господарський суд Харківської області

Буракова А.М.

Ухвала від 14.01.2020

Господарське

Господарський суд Харківської області

Буракова А.М.

Ухвала від 21.12.2019

Господарське

Господарський суд Харківської області

Буракова А.М.

Ухвала від 10.12.2019

Господарське

Господарський суд Харківської області

Буракова А.М.

Ухвала від 18.11.2019

Господарське

Господарський суд Харківської області

Буракова А.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні