Рішення

від 12.02.2020 по справі 922/4175/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2020 р.м. ХарківСправа № 922/4175/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Чистякової І.О.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕК ПЛЮС ЛТД" (49054, місто Дніпро, вул. Сергія Подолинського, буд. 31-Ж, кімн. 703, ідентифікаційний код 39801624) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОЗІВСЬКИЙ КОВАЛЬСЬКО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД" (64602, Харківська область, місто Лозова, вул. Свободи, будинок 24, ідентифікаційний код 32565419) про стягнення 16 247,25 грн без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕК ПЛЮС ЛТД" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОЗІВСЬКИЙ КОВАЛЬСЬКО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД" 16247,25 грн, з яких: 14732,00 грн - заборгованість, 1291,17 грн - пеня, 117,96 грн. - втрати від інфляції, 106,12 грн - 3 % річних, про що видати наказ. Також, позивач просить стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається, зокрема на те, що згідно з умовами договору №761 від 25.07.2019 та заявки - договору № 5872 від 20.09.2019 здійснив перевезення вантажу за маршрутом м. Лозова (Україна) до м. Rachiti (Румунія), що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною СМR 039864 від 27.09.2019, проте відповідач виконав свої зобов`язання щодо оплати послуг з перевезення вантажів частково та несплаченою залишилася сума у розмірі 14 732,00 грн, у зв`язку з чим позивачем також заявлено до стягнення 1291,17 грн. пені відповідно до п.5.5.4. Договору за період з 02.10.2019 по 07.10.2019 (на суму боргу у розмірі 40 866,00 грн у розмірі 245,20 грн) та за період з 07.10.2019 по 16.12.2019 (на залишок суми боргу у розмірі 14 732,00 грн у розмірі 1045,97 грн), втрати від інфляції у розмірі 117,96 грн за період з 07.10.2019 по 16.12.2019 та 3% річних у розмірі 106,12 грн за період з 02.10.2019 по 07.10.2019 (на суму боргу у розмірі 40 866,00 грн у розмірі 20,15 грн) та за період з 07.10.2019 по 16.12.2019 (на залишок суми боргу у розмірі 14 732,00 грн у розмірі 85,97 грн).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/4175/19. Здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Роз`яснено відповідачу, що згідно статті 251 ГПК України, відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. У разі ненадання відзиву на позов у встановлений строк, справа згідно з ч.9 ст.165 ГПК України буде розглянута за наявними в ній матеріалами.

Разом з цим, ухвала суду про відкриття провадження у цій справі від 23.12.2019, була направлена на адресу відповідача: 64602, Харківська область, місто Лозова, вул. Свободи, буд. 24, яка зазначена позивачем у позовній заяві та відомості про місцезнаходження відповідача за цією ж адресою містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Вказана ухала вручена повноважному представнику відповідача 26.12.2019, про що свідчить поштове повідомлення повернуте поштовим відділенням на адресу суду.

Так, процесуальні документи у цій справі (ухвала суду про відкриття провадження у справі) направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджується штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу та рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу.

Отже, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.

Положеннями частини 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

25 липня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕК ПЛЮС ЛТД" (далі - позивач/експедитор/виконавець) в особі директора Звєрєвої - Сінгер О.М., діючої на підставі Статуту, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лозівський ковальсько-механічний завод" (далі - відповідач/замовник) в особі генерального директора Рубчева О.В., діючого на підставі Статуту, було укладено Договір на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні № 761 (далі - договір).

Згідно з п. 1.1. договору, експедитор зобов`язується за дорученням, за плату і за рахунок замовника виконати або організувати виконання визначених цим договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажів (транспортно-експедиторське обслуговування - ТЕО), а саме: забезпечення оптимального транспортного обслуговування; пошук перевізника за заявкою замовника; укладення договору перевезення; забезпечення оптимізації руху вантажів з метою мінімального рівня витрат; оформлення, відправка та/або отримання товарно-транспортних та інших документів, необхідних для перевезення вантажів; організація перевезення та перевалки вантажів автомобільним транспортом по території України та в міжнародному сполученні; страхування вантажів та своєї відповідальності; організація вантажно-розвантажувальних робіт; забезпечення підготовки та додаткового обладнання транспортних засобів і вантажів відповідно до вимог нормативно-правових актів; проведення своєчасних розрахунків із залученими транспортними та іншими організаціями за перевезення, перевалку та зберігання зовнішньоторговельних вантажів; забезпечення схоронності вантажів під час їх перевезення, перевалки та зберігання; забезпечення виконання комплексу заходів з відправлення вантажів, що надійшли в некондиційному стані, з браком, у пошкодженій, нестандартній упаковці, в упаковці, яка не відповідає вимогам перевізників; оформлення документів та організація робіт згідно митним, карантинним і санітарним вимогам.

Відповідно до п. 2.1. договору, експедитор здійснює надання послуг на підстав письмової заявки замовника. Заявка повинна містити такі відомості: кількість транспортних засобів; кількість необхідних бланків СМR (для міжнародного перевезення); тип транспортного засобу; дата і час подачі транспортного засобу; вид (найменування) вантажу, вага брутто; вантажовідправник, його адреса, контактні особи та телефони; вантажоодержувач, його адреса, контактні особи та телефони; місця митного оформлення при відправці і отриманні вантажу; термін доставки вантажу; вартість перевезення; розмір плати експедитору. Заявка на перевезення, що є невід`ємною частиною цього договору, повинна бути здійснена в письмовій формі і засвідчена круглою печаткою обох сторін. Сторони не мають права змінювати будь-який пункт заявки без письмового узгодження один з одним.

Пунктом 2.9. договору сторони погодили, що заявка вважається виконаною експедитором з надання звіту та передачі підтверджуючих документів замовнику, після підписання сторонами акту виконаних робіт.

Згідно із п. 4.2. договору загальна сума договору прирівнюється до суми всіх актів виконаних робіт, підписаних уповноваженими представниками сторін і скріплених печатками.

Відповідно п. 4.4. договору вартість послуг експедитора вказується в заявці замовника на виконання робіт, а також рахунку, і включає в себе компенсацію витрат експедитора, а також винагороду експедитору з урахуванням ПДВ.

Згідно із п. 4.6. договору платежі за виконані послуги проводяться замовником протягом 2 (двох) банківських днів за фактом завантаження та отримання факсової копії рахунку від експедитора, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок експедитора, якщо інше не обумовлено в заявці. Умови, обумовлені в заявці, є превалюючими.

Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок експедитора (п. 4.7. договору).

У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором замовник зобов`язаний повністю відшкодувати експедитору всі завдані збитки (п. 5.1. договору).

Цей договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 25 липня 2022 року. Сторони не звільняються від виконання своїх зобов`язань після спливу терміну дії даного договору в частині врегулювання розрахунків між сторонами та рекламаціям (п. 9.1. договору).

20 вересня 2019 року експедитором засобами електронного зв`язку від замовника була отримана Заявка-договір №5872, на перевезення автотранспортом за маршрутом: м. Лозова, Україна - м. Rachiti, Румунія, № а/м VOLVO АО7993ВТ/ А06824ХР, завантаження: дата 23.09.2019 року, адреса: м. Лозова, вул. Свободи, буд. 24, вивантаження: дата доставки: 26-27.09.2019 року, адреса: Arland Farm, Minastreli 717310, Rachiti, Rоmаnіа, вантаж: важка дискова борона Дукат Голд-8, загальні умови ставка 40866 грн. по курсу НБУ, форма та умови оплати: по факту розвантаження автомобіля протягом 2 днів. Сторони домовились, що факсимільна копія заявки має повну юридичну силу. Заявка підписана та скріплена печатками сторін.

Судом встановлено, що вантаж був отриманий одержувачем 27 вересня 2019 року, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною СМR 039864 (графа 24).

Позивач зазначає, що 27 вересня 2019 року засобами електронного зв`язку на адресу відповідача було направлено рахунок-фактуру № 0000000331 про те, що на виконання умов договору № 761 від 25.07.2019 року замовнику були надані міжнародні транспортно-експедиційні послуги автомобілем АО7993 ВТ/ АО6824ХР з перевезення вантажу за маршрутом м. Лозова (Україна) - м. Rachiti (Румунія), сума без ПДВ 40411 грн., ПДВ 455 грн., всього з ПДВ 40866,00 грн.

27 вересня 2019 року ТОВ "ТЕК ПЛЮС ЛТД" з одного боку, та ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод" з іншого боку, склали акт № ОУ-0000331 здачі - прийняття робіт (надання послуг) про те, що виконавцем були проведені такі роботи (надані такі послуги) по договору № 761 від 25.07.2019 року: номер автомобіля: НОМЕР_2 / НОМЕР_3 , міжнародні транспортно-експедиційні послуги з перевезення вантажу за маршрутом м. Лозова (Україна) - м. Rachiti (Румунія), загальна вартість робіт (послуг) без ПДВ 40411 грн., ПДВ 20% - 455 грн., загальна вартість робіт (послуг) з ПДВ 40866,00 грн. Сторони вказали, що претензій одна до одної не мають.

Отже, враховуючи положення п. 4.6. договору, укладеного між сторонами обов`язок по оплаті грошових коштів у розмірі 40 866,00 грн, що зафіксовані у заявці - договорі №5872 від 20.09.2019, акті №ОУ-0000331 здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 27.09.2019, виник з 27.09.2019 та мав бути виконаний відповідачем до 01.10.2019 включно.

Тобто, з 02.10.2019 виникло прострочення виконання відповідачем оплати наданих позивачем послуг.

07.10.2019 відповідач здійснив часткову оплату наданих відповідачем транспортно - експедиційних послуг, виконаних позивачем на виконання умов договору № 761 від 27.09.2019 року у розмірі 26134,00 грн, що підтверджується платіжним доручення № 619 від 07.10.2019, отже не сплаченою залишилась сума у розмірі 14732,00 грн.

Позивач зазначає, що направляв відповідачу претензію із вимогою погашення суми боргу у добровільному порядку, та надає докази направлення претензії, проте відповідач не відреагував та суму боргу не сплатив.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку. Також, у зв`язку із простроченням оплати за договором позивачем нараховані та заявлені до стягнення з відповідача: пеня у розмірі 1291,17 грн, втрати від інфляції у розмірі 117,96 грн та 3% річних у розмірі 106,12 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст. 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли зобов`язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору транспортного експедирування, згідно якого та в силу ст. 929 Цивільного кодексу України та 316 Господарського кодексу України, яка є аналогічною вказаній статті ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається. Зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Враховуючи те, що позивачем здійснено завантаження вантажу вказаного у заявці - договорі №5872 від 20.09.2019 та згідно акту №ОУ-0000331 від 27.09.2019 послуги з міжнародного транспортно - експедиційного перевезення вантажу за маршрутом: м. Лозова (Україна) - м. Rachiti, Румунія на суму 40 411,00 грн. та ПДВ 20% у розмірі 455,00 грн на загальну суму 40 866,00 грн прийняті відповідачем про що свідчить підпис повноважного представника відповідача на вказаному акті, у відповідача виник обов`язок по оплаті вказаних послуг до 01.10.2019 включно. З 02.10.2019 відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання по оплаті послуг наданих позивачем.

Також, надання позивачем послуг з міжнародного транспортно-експедиційного перевезення вантажу на виконання умов договору укладеного між сторонами не спростовано відповідачем у справі, а отже у матеріалах справи наявні докази належного виконання позивачем договору на суму 40866,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої, третьої статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що позивачем свої зобов`язання за договором поставки виконані, про що свідчать видаткові накладні, що містяться у матеріалах справи.

Враховуючи вищевикладене, в порушення договірних умов відповідач свої зобов`язання по сплаті за надані послуги виконував не належним чином, зокрема здійснив частково оплату у розмірі 26 134,00 грн - 07.10.2019, що призвело до утворення заборгованості відповідача перед позивачем станом на момент відкриття провадження у справі (23.12.2019) на суму 14732,00 грн.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідачем, у встановленому законом порядку, позовні вимоги позивача не спростовано.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги порушення відповідачем умов договору №761 від 25.07.2019 в частині оплати міжнародних транспортно-експедиційних послуг наданих позивачем своєчасно та у повному обсязі, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання свого зобов`язання за вказаним договором щодо оплати послуг у розмірі 14732,00 грн, а отже позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 1291,17 грн. пені відповідно до п.5.5.4. Договору за період з 02.10.2019 по 07.10.2019 (на суму боргу у розмірі 40 866,00 грн у розмірі 245,20 грн) та за період з 07.10.2019 по 16.12.2019 (на залишок суми боргу у розмірі 14 732,00 грн у розмірі 1045,97 грн).

Правові наслідки порушення зобов`язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування. Сторони в договорі не передбачили іншого періоду нарахування ніж визначений ч.6 ст. 232 ГК України.

В той же час сторони погодили, що за несплату або несвоєчасну оплату рахунків експедитора, замовник сплачує пеню в розмірі 0,1% від неоплаченої суми за кожний день прострочення (п. 5.5.4. договору).

Згідно ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч.2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У п. 1.9. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" від 17.12.2013 р. за № 14, господарським судам роз`яснено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Також, у п. 1.12. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" від 17.12.2013 р. за № 14 господарським судам роз`яснено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Враховуючи вищевикладене, суд здійснив перерахунок пені за допомогою калькулятора штрафів системи Ліга-Закон та вважає, що арифметично вірний розмір пені, нарахованої за період з 02.10.2019 по 06.10.2019 на суму боргу у розмірі 40 866,00 грн становить 184,74 грн, та за період з 07.10.2019 по 16.12.2019 на залишок суми боргу у розмірі 14 732,00 грн становить 896,43 грн, що разом складає 1081,17 грн. Відтак, вимога про стягнення 1291,17 грн пені є такою, що підлягає частковому задоволенню, зокрема у розмірі 1081,17 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, а в частині позовних вимог у розмірі 210 грн є такою, що заявлена безпідставно, а отже в цій частині у задоволенні позову слід відмовити.

Також позивачем заявлені до стягнення втрати від інфляції у розмірі 117,96 грн за період з 07.10.2019 по 16.12.2019 та 3% річних у розмірі 106,12 грн за період з 02.10.2019 по 07.10.2019 (на суму боргу у розмірі 40 866,00 грн у розмірі 20,15 грн) та за період з 07.10.2019 по 16.12.2019 (на залишок суми боргу у розмірі 14 732,00 грн у розмірі 85,97 грн).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім сум інфляційних, суд дійшов висновку про те, що періоди вказані вірно.

Проте, суд здійснив перерахунок інфляційних за допомогою калькулятора штрафів системи Ліга-Закон встановив, що сума інфляційних втрат становить 88,26 грн, у зв`язку з чим в частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних позов підлягає частковому задоволенню зокрема у розмірі 88,26 грн, а в частині позовних вимог у розмірі 29,70 грн у задоволенні позову слід відмовити, оскільки заявлені позивачем безпідставно.

Перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім сум 3% річних, суд дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є не вірним, адже день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення 3% річних.

Відтак, суд здійснив перерахунок 3% річних за допомогою калькулятора штрафів системи Ліга-Закон та вважає, що арифметично вірний розмір 3% річних, нарахованих за період з 02.10.2019 по 06.10.2019 на суму боргу у розмірі 40 866,00 грн становить 16,79 грн, та за період з 07.10.2019 по 16.12.2019 на залишок суми боргу у розмірі 14 732,00 грн становить 85,97 грн, що разом складає 102,76 грн. Відтак, вимога про стягнення 3% річних є такою, що підлягає частковому задоволенню, зокрема у розмірі 102,76 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, а в частині позовних вимог у розмірі 3,36 грн є такою, що заявлена безпідставно, а отже в цій частині у задоволенні позову слід відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується статтею 129 ГПК України, відповідно до якої судовий збір у разі часткового задоволення позову покладається на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам, а отже судові витрати по сплаті судового збору за подання даного позову до суду у розмірі 1 921,00 грн покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: на відповідача покладається судовий збір у розмірі 1892,26 грн, а на позивача покладається судовий збір у розмірі 28,74 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 526, 611, 612, 623-629, 929 Цивільного кодексу України; ст.ст. 4, 20, 73, 74, 77, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково в сумі 16004,19 грн.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОЗІВСЬКИЙ КОВАЛЬСЬКО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД" (64602, Харківська область, місто Лозова, вул. Свободи, будинок 24, ідентифікаційний код 32565419) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕК ПЛЮС ЛТД" (49054, місто Дніпро, вул. Сергія Подолинського, буд. 31-Ж, кімн. 703, ідентифікаційний код 39801624) 16004,19 грн, з яких: 14732,00 грн - основна заборгованість, 1081,17 грн - пеня, 88,26 грн. - втрати від інфляції та 102,76 грн - 3 % річних.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

3. Врешті частини позовних вимог в сумі 243,06 грн. - у задоволенні позову відмовити.

4. Судові витрати у справі у вигляді судового збору у розмірі 1921,00 грн. покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: на відповідача покладається судовий збір у розмірі 1892,26 грн, а на позивача покладається судовий збір у розмірі 28,74 грн.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОЗІВСЬКИЙ КОВАЛЬСЬКО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД" (64602, Харківська область, місто Лозова, вул. Свободи, будинок 24, ідентифікаційний код 32565419) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕК ПЛЮС ЛТД" (49054, місто Дніпро, вул. Сергія Подолинського, буд. 31-Ж, кімн. 703, ідентифікаційний код 39801624) судовий збір у розмірі 1892,26 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕК ПЛЮС ЛТД" (49054, місто Дніпро, вул. Сергія Подолинського, буд. 31-Ж, кімн. 703, ідентифікаційний код 39801624).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛОЗІВСЬКИЙ КОВАЛЬСЬКО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД" (64602, Харківська область, місто Лозова, вул. Свободи, будинок 24, ідентифікаційний код 32565419).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено "12" лютого 2020 р.

Суддя І.О. Чистякова