Ухвала

від 28.12.2019 по справі 160/13156/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

28 грудня 2019 р. Справа № 160/13156/19 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Юрков Едуард Олегович, перевіривши матеріали позовної заяви Публічного акціонерного товариства "Акціонерно-Комерційний банк "Капітал" до державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України, м. Київ Хафусової Владислави В`ячеславівни, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "МК ПАТОРЖИНСЬКИЙ", про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

24 грудня 2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Акціонерно-Комерційний банк "Капітал" до державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України, м. Київ Хафусової Владислави В`ячеславівни, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "МК ПАТОРЖИНСЬКИЙ", з вимогами:

- визнати протиправними та скасувати рішення державного реєстратора департаменту державної реєстрації МЮУ Хафусової В. В. щодо припинення права власності ПАТ АКБ КАПІТАЛ на земельні ділянки з домоволодіннями від 28.10.2015 р. (індексний номер рішення 25649235; 25649577).

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Перевіривши поданий адміністративний позов на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України суд доходить висновку про таке.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Так, за приписами пункту 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір - спір, у якому, зокрема:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг.

Пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Публічно-правовим, вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17 та від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16.

При вирішення даного питання, з врахуванням принципу верховенства права, судом застосовуються положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (надалі - Конвенція) та практика Європейського Суду з прав людини.

Зокрема, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий суд, яке включає в себе право на доступ до правосуддя.

Європейський Суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов`язаної з його або її правами та обов`язками (п. 36 рішення від 21.02.1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства").

Разом з тим, як зазначає Європейський Суд з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010 року, заява №45783/05). Поняття "суд, встановлений законом" у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, вирішує спір, що підлягає розгляду судом іншої юрисдикції (п.п. 24-25 рішення у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 року, заяви №29458/06 і №29465/04).

Суд вказує, що якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

У постанові Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 826/20197/13-а зроблено правовий висновок про те, що неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Як свідчать матеріали позовної заяви, спірними в даному випадку є рішення державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України, м. Київ Хафусової Владислави В`ячеславівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 25649235 від 28.10.2015 року про державну реєстрацію прав, яким зареєстровано власником майна - земельної ділянки кадастровий номер 12101000000:03:298:0008 за адресою: вул.. АДРЕСА_1 буд. 18, м.Дніпро - Товариство з обмеженою відповідальністю "МК ПАТОРЖИНСЬКИЙ" (код ЄДРПОУ 35267785), індексний номер: 25649577 від 28.10.2015 року про державну реєстрацію прав, яким зареєстровано власником майна - земельної ділянки кадастровий номер 12101000000:03:298:0063 за адресою: вул..Паторжинського, буд. 20, м.Дніпро - Товариство з обмеженою відповідальністю "МК ПАТОРЖИНСЬКИЙ" (код ЄДРПОУ 35267785), та одночасно припинено право власності попереднього власника - Публічного акціонерного товариства "Акціонерно-Комерційний банк "Капітал". Також судом встановлено, що наразі власником спірного майна є ОСОБА_1 .

Спірні правовідносини обумовлені незгодою позивача з вказаним рішенням, зважаючи на те, що спірна нерухомість раніше перебувала у його власності.

Отже, спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки має приватноправовий характер, виник за участю державного реєстратора, проте здебільшого є спором між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "МК ПАТОРЖИНСЬКИЙ".

Водночас, визначальні ознаки приватноправових відносин - юридична рівність і майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило, майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Отже, спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Прийняте відповідачем оскаржуване рішення стосуються майнових прав інших осіб - Товариства з обмеженою відповідальністю "МК ПАТОРЖИНСЬКИЙ", а не позивача.

Натомість, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Отже, даний спір є спором про цивільне право, тобто має приватноправовий характер, а саме є спором щодо права власності на спірне нерухоме майно.

Отже, спір у цій справі не є публічно-правовим. Оскарження рішення безпосередньо пов`язане із захистом цивільного права у спорі щодо майна з особою, яка не заперечує законності дій державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України, м. Київ Хафусової Владислави В`ячеславівни. Такий спір має приватноправовий характер.

З урахуванням наведених норм та виходячи із суті спору, суд вважає, що спір, який виник між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "МК ПАТОРЖИНСЬКИЙ", є спором приватноправовим і підвідомчість спору має визначатись виходячи із суб`єктного складу сторін спірних правовідносин.

Згідно пункту 1, 6 частини 1 статті 19 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Отже, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Акціонерно-Комерційний банк "Капітал" слід розгляди у порядку господарського судочинства, оскільки спір у цій справі не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку державних органів та органів місцевого самоврядування, а стосується захисту його приватних інтересів.

З огляду на суб`єктний склад сторін спору, такий спір має вирішуватися судами за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи наведене, суд проходить до висновку про те, що у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерно-Комерційний банк "Капітал" належить відмовити.

Суд роз`яснює позивачу, що відповідно до пункту 3 частини 1 статті 7 Закону України від 08.07.2011 року №3674-VI "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

На підставі викладеного, керуючись статтею 19, пунктом 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження за позовною заявою Публічного акціонерного товариства "Акціонерно-Комерційний банк "Капітал" до державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України, м. Київ Хафусової Владислави В`ячеславівни, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "МК ПАТОРЖИНСЬКИЙ", про визнання протиправним та скасування рішення.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до частини 5 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.

Відповідно до частини 6 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, роз`яснити позивачу, що розгляд даної позовної заяви відноситься до юрисдикції господарського суду, в порядку та у строки передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у строки встановлені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) Е.О. Юрков