Рішення

від 12.02.2020 по справі 440/4907/19

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/4907/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Слободянюк Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 /далі - позивач, ОСОБА_1 / звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області /далі - відповідач, ГУ Держгеокадастру у Полтавській області/ про:

- визнання протиправним наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №7645-СГ від 08 жовтня 2019 року про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Пронозівської сільської ради Глобинського району Полтавської області за межами населеного пункту с. Кагамлик за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 5320687200:00:012:0127;

- зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Пронозівської сільської ради Глобинського району Полтавської області за межами населеного пункту с. Кагамлик за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 5320687200:00:012:0127 /а.с. 6-9/.

Позов обґрунтований тим, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №7645-СГ від 08 жовтня 2019 року позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Позивач вважає оскаржуваний наказ таким, що прийнятий з порушенням вимог Земельного кодексу України, а посилання в ньому на невідповідність поданого на розгляд клопотання вимогам частин шостої та сьомої статті 118 Земельно кодексу України - безпідставним та необґрунтованим.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, витребувано докази.

27 грудня 2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву /а.с. 23-26/, в якому представник відповідача зазначив про відсутність підстав для надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою, оскільки на земельну ділянку з кадастровим номером 5320687200:00:012:0127, з приводу якої подано клопотання позивачем, наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №2812-СГ від 13 квітня 2016 року надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою ОСОБА_2 ; такий проект розроблено 04 вересня 2019 року та здійснено державну реєстрацію земельної ділянки 09 вересня 2019 року.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи відповідно до пункту 10 частини шостої статті 12 та у межах строку, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі приписів частини четвертої статті 229 КАС України.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області із клопотанням від 20 вересня 2019 року (вхідний номер Ч-13718/0/25-19 від 24 вересня 2019 року) /а.с. 33-34/ про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Пронозівської сільської ради Глобинського району Полтавської області за межами населеного пункту с. Кагамлик за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 5320687200:00:012:0127.

До вказаної заяви додав: графічний матеріал, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки з кадастровим номером 5320687200:00:012:0127, копію паспорту та ідентифікаційного номеру, копію посвідчення учасника бойових дій.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №7645-СГ від 08 жовтня 2019 року "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" /а.с.32/ відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Пронозівської сільської ради Глобинського району Полтавської області, орієнтовного розміру земельної ділянки 2,00 га із цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, з підстави невідповідності поданого на розгляд клопотання вимогам частин шостої та сьомої статті 118 Земельного кодексу України.

Не погодившись з наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №7645-СГ від 08 жовтня 2019 року "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою", позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та аргументам учасників справи, вказаним у заявах по суті, суд виходить з такого.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю врегульовані Земельним кодексом України №2768-ІІІ від 25 жовтня 2001 року /далі - ЗК України/.

Відповідно до частини першої статті 116 вказаного Кодексу громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

За змістом пункту "б" частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною сьомою статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, вимоги до клопотання та документів, які додаються до клопотання, закріплені у частині шостій статті 118 ЗК України, а підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою визначені частиною сьомою цієї статті. При цьому перелік таких підстав для відмови є вичерпним.

Як зазначено Верховним Судом у постановах від 17 грудня 2018 року у справі №509/4156/15-а, від 19 лютого 2019 року у справі №815/905/17 та від 06 червня 2019 року у справі №804/4435/16, неподання заявником документів, зазначених у частині шостій статті 118 ЗК України, подання таких документів не в повному обсязі або виявлення у них недостовірних відомостей об`єктивно перешкоджають розгляду та винесенню законного рішення про надання дозволу або вмотивованої відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Враховуючи обмежений строк розгляду клопотання, а також положення частини шостої статті 118 ЗК України, яка містить імперативні вимоги щодо обов`язковості додавання до клопотання зацікавленої особи погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб), недодержання вимог щодо змісту клопотання та ненадання погодження землекористувача, якщо бажана земельна ділянка не є вільною, може бути самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

В той же час судом встановлено, що оскаржуваний наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №7645-СГ від 08 жовтня 2019 року "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" не конкретизує невідповідність поданого клопотання вимогам частини шостої статті 118 ЗК України та не вказує на необхідність подання заявником додаткових документів, зокрема погодження землекористувача, а також не містить мотиву щодо відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою відповідно до частини сьомої статті 118 ЗК України.

З огляду на відсутність в оскаржуваному наказі обґрунтованих пояснень та мотивів невідповідності поданого клопотання вимогам закону та/або підстав відмови у наданні дозволу, суд вважає неспроможним довід відповідача, заявлений у відзиві на позовну заяву, щодо відсутності підстав для задоволення клопотання заявника та надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою у зв`язку з тим, що дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5320687200:00:012:0127, стосовно якої позивач звернувся з клопотанням, надано іншій особі.

Крім того, на підтвердження вказаної обставини відповідач надав суду лише копію наказу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області №2812-СГ від 13 квітня 2016 року, яким надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою ОСОБА_2 /а.с.28/, та відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 5320687200:00:012:0127 /а.с. 27/.

Зі змісту наданих відповідачем відомостей про земельну ділянку з кадастровим номером 5320687200:00:012:0127 /а.с.27/ слідує, що Відділом у Глобинському районі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області 09 вересня 2019 року здійснено державну реєстрацію такої земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 04 вересня 2019 року, розробленого ТОВ "Компанія ТЕРРА-Макс", та інформація про зареєстроване право власності в Державному земельному кадастрі відсутня.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" №1952-IV від 01 липня 2004 року визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, доказів на підтвердження факту здійснення державної реєстрації прав власності чи користування третіх осіб на відповідну земельну ділянку з кадастровим номером 5320687200:00:012:0127 суду не надано та до того ж в оскаржуваному наказі №7645-СГ від 08 жовтня 2019 року не зазначалося ані про обтяження земельної ділянки правами інших осіб, ані про необхідність надання заявником погодження землекористувача (-ів), тобто такі мотиви не покладалися відповідачем в основу цього наказу.

Відмовляючи позивачу у наданні дозволу, відповідач також не врахував, що надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність не є тотожним наданню земельної ділянки у власність, а є лише однією із стадій процесу набуття особою права власності чи користування на земельну ділянку. Надання особі дозволу не означає позитивного вирішення питання щодо надання їй земельної ділянки у власність, адже дозвіл на розроблення проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом на земельну ділянку.

Подібні висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі №826/5735/16.

Наведене свідчить про те, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №7645-СГ від 08 жовтня 2019 року "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" не відповідає вимогам статті 118 Земельного кодексу України, а відтак суд доходить висновку про його протиправність та необхідність скасування.

Враховуючи викладене, відповідна позовна вимога підлягає задоволенню.

Вирішуючи іншу вимогу позивача, а саме: про зобов`язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3 ) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 73 згаданого Кодексу визначено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи повноваження суду та предмет доказування у цій справі, суд не вправі досліджувати чи дотримано позивачем усіх інших умов для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою та чи існують інші причини для відмови у наданні такого дозволу.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 14 серпня 2018 року у справі № 815/1666/17, від 26 червня 2018 року у справі №814/1755/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 816/318/18.

Таким чином, позовна вимога про зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Пронозівської сільської ради Глобинського району Полтавської області за межами населеного пункту с. Кагамлик за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 5320687200:00:012:0127 задоволенню не підлягає.

Натомість, належним способом захисту та відновлення прав позивача у цій справі є зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 20 вересня 2019 року (вхідний номер Ч-13718/0/25-19 від 24 вересня 2019 року) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Пронозівської сільської ради Глобинського району Полтавської області за межами населеного пункту с. Кагамлик за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 5320687200:00:012:0127, з урахуванням висновків суду.

Отже, адміністративний позов належить задовольнити частково.

Оскільки позивач витрат по сплаті судового збору за подання цього позову не поніс, то відсутні підстави для розподілу судових витрат на підставі статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, буд. 23, м. Полтава, 36039, ідентифікаційний код 39767930) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №7645-СГ від 08 жовтня 2019 року "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою".

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, буд. 23, м. Полтава, 36039, ідентифікаційний код 39767930) повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 20 вересня 2019 року (вхідний номер Ч-13718/0/25-19 від 24 вересня 2019 року) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Пронозівської сільської ради Глобинського району Полтавської області за межами населеного пункту с. Кагамлик за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 5320687200:00:012:0127, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги у порядку, встановленому статтею 297 з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.І. Слободянюк