Рішення

від 23.01.2020 по справі 826/18262/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2020 року м. Київ № 826/18262/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., при секретарі судових засідань Козловій І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства Медіа Медіум до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення,

за участю:

представника позивача: Келембет М.В.

представника відповідача: Гаврилюк Н.О.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство ВСК Іншуранс Груп звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення від 23.06.2015 року № 170/2655-22-07.

Позов обґрунтовано тим, що підставою для прийняття спірного рішення слугували висновки податкового органу про заниження позивачем доходу від реалізації цінних паперів, оскільки ціна, за якою реалізовані цінні папери, не відповідає їх номінальній вартості та звичайній ціні, яка у відповідності до статті 39 ПК України повинна збігатися з договірною ціною.

Натомість позивач зазначає, що спірні цінні папери (акції) були реалізовані позивачем за ринковою (обґрунтованою) на момент їх реалізації ціною, а відтак, враховуючи відсутність у законодавстві ототожнення звичайної ціни акцій та їх номінальної вартості, позивач вважає правомірним формування ним доходу від реалізації цінних паперів, у зв`язку з чим не вбачає підстав для прийняття оскаржуваного рішення та просить його скасувати.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва Шулежко В.П. від 28 серпня 2015 року відкрито провадження у справі, призначено судове засідання.

25 серпня 2015 року відповідачем подано заперечення на позовну заяву, які обґрунтовано тим, що позивачем занижено доходи, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, чим порушено пункт 39.1 статті 39, абзац п`ятий пункту 153.8 статті 158 Податкового кодексу України.

12 лютого 2016 року постановою Окружного адміністративного суду міста Києва позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення податкового органу від 23 червня 2015 року № 170/2655-22-07.

30 червня 2016 року постановою Київського апеляційного адміністративного суду скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позову.

28 травня 2019 року постановою Верховного Суду скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2016 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2016 року, а справу № 826/18262/15 направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Судом касаційної інстанції у постанові зазначено про необхідність дослідити на новому розгляді справи фактичні обставин справи та докази, якими вони підтверджуються, а саме на підставі якого рішення та в межах якого провадження призначено перевірку, коли розпочато провадження та наявність відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

Відповідно до частини п`ятої статті 353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Разом з тим, 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Так, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2019 року справу № 826/4136/15 прийнято мною у своє провадження, призначено судове засідання у справі.

В підготовче судове засіданні призначене на 18.07.2019 року з`явився представник позивача. Відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце розлящу справи в судове засідання не з`явився.

Під час підготовчого судового засідання призначеного на 18.07.2019 року, суд протокольною ухвалою задовольнив клопотання представника позивача про заміну назви позивача на Приватне акціонерне товариство Медіа Медіум (код ЄДРПОУ 35689942, 03040, м. Київ, проспект Голосіївський, 70) та оголошено перерву у підготовчому судовому засіданні до 19.09.2019 для виклику уповноваженого представника відповідача.

В підготовче судове засідання призначене на 19.09.2019 року з`явились представники позивача та відповідача.

Під час підготовчого судового засідання призначеного на 19.09.2019 року, суд протокольною ухвалою зобов`язав відповідача надати суду усі наявні матеріали (документи, докази) щодо підстав призначення перевірки, попередньо їх скерувавши позивачу відповідно до приписів КАС України. Оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні до 17.10.2019 року.

В подальшому розгляд даної справи неодноразово відкладався, з метою витребування та дослідження доказів.

Протокольною ухвалою суду від 21.11.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

23.01.2020 року в судове засідання з`явились представник позивача, представник відповідача. Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав та мотивів, викладених в позовній заяві, просив суд задовольнити позов в повному обсязі. Представник відповідача заперечив проти позову та просив відмовити в повному обсязі.

23.01.2020 року судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінивши наявні у справі документи і матеріали, належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватне акціонерне товариство ВСК ІНШУРАНС РУП , станом на 2015 рік, перебувало на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві.

25 лютого 2015 року старшим слідчим в особливо важливих справах третього слідчого відділу Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України, юриста 1 класу Семеновичем С.М. за результатами розгляду матеріалів кримінального провадження № 42014000000000369 від 08.05.2014 року, за підозрою ОСОБА_2 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч.5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 366 КК України за фактом вчинення заволодіння державним майном в особливо великих розмірах, легалізації (відмивання) такого майна та службового підроблення, прийнято постанову про призначення перевірки додержання вимог податкового законодавства.

Зазначеною вище постановою слідчого ухвалено провести документальні позапланові перевірки додержання вимог податкового та митного законодавства, зокрема ПрАТ ВСК Іншуенс Груп (ЄДРПОУ 35689942) та скерувати копії актів перевірок та матеріалів перевірок на адресу Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України (а.с. 102-105, том 1).

14 травня 2015 року на підставі підпункту 75.1.2. пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, з метою виконання постанови старшого слідчого в особливо важливих справах третього слідчого відділу Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України, юриста 1 класу Семеновичем С.М. від 25.02.2015 року, Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві прийнято наказ № 764 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПрАТ ВСК Іншуранс Груп (ПН 35689942) з питань визначених у постанові за період з 01.01.2012 по 31.12.2014 (а.с. 53, том 1).

На виконання наказу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 14.05.2015 № 764 контролюючим органом видано відповідне направлення від 14.05.2015 року № 858/26-55-22-07 (а.с. 55, том 1).

Наказом Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві ід 21.05.2015 року № 931 продовжено термін проведення позапланової виїзної документальної перевірки позивача на два робочих дні з 21.05.2015 по 22.05.2015 (а.с.54, том 1).

В період з 14 травня 2015 року по 22 травня 2015 року податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ ВСК Іншуранс Груп з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року, про що складено акт перевірки від 29 травня 2015 року № 75/26-55-22-07/35689942 (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлені наступні порушення позивачем:

- пункту 39.1 статті 39, абзацу 5 пункту 153.8 статті 153 Податкового кодексу України, яке виявилося у заниженні позивачем доходів від реалізації цінних паперів на загальну суму 5400000,00 грн., в результаті чого Товариством занижено податок на прибуток за 2 квартал 2012 року на загальну суму 1134000,00 грн.

- статті 51, підпункту 176.2 б пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України.

23 червня 2015 року на підставі акта перевірки податковим органом прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №170/2655-22-07, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на 134000,00 грн. за основним платежем та на 283500,00 грн. за штрафними санкціями.

Розділом першим акта перевірки зазначено про її проведення на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, та наказів керівника податкового органу від 02 квітня 2015 року № 314 та від 09 квітня 2015 року № 378.

Підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на час перевірки) встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності такої обставини - отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Відповідно до підпункту 2.1.5 пункту 2.1 розділу 2 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених наказом ДФС від 31.07.2014 № 22 (в редакції, що діяла на час перевірки) (далі - Методичні рекомендації), при проведенні перевірки платника податків за ініціативою слідчого підрозділу фінансових розслідувань, слідчий забезпечує надання підрозділу групи Податкового контролю, що здійснює (очолює) перевірку, наявні матеріали, які мають відношення до перевірки (інформацію щодо підтвердження відносин із контрагентами, протоколи допитів посадових та інших відповідальних осіб, інформацію НКЦПФР, виписки банків щодо руху коштів по рахунках платника, реєстраційні документи, тощо) із дотриманням вимог ст. 222 Кримінального процесуального кодексу України).

За результатами опрацювання наданих слідчими, що призначили перевірку, матеріалів та/або наданих платником податків документів до перевірки підрозділ, що здійснює перевірку, узгоджує з ініціатором призначення перевірки терміни та перелік питань, які можуть мати вплив на результати проведення такої перевірки та підлягають спільному відпрацюванню (відпрацюванню оперативними підрозділами, правової роботи, іншими структурними підрозділами Інформаційно-аналітичної групи).

У разі призначення перевірки судом, прокурором та слідчим органу досудового розслідування підрозділ, що здійснює (очолює) перевірку, до виходу на перевірку направляє протягом 3 робочих днів від дати отримання доручення щодо проведення перевірки запит до відповідного органу для надання наявної інформації та матеріалів, що мають відношення до перевірки.

Згідно підпункту 1.6.3 пункту 1.6 розділу 1 Методичних рекомендацій реалізація матеріалів перевірок, призначених відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Кодексу, здійснюється з урахуванням норм пункту 86.9 статті 86 Кодексу, при цьому матеріали перевірки разом з висновками органу державної фіскальної служби супровідним листом не пізніше 3 робочих днів з дня, наступного за днем складання, передаються ініціатору перевірки.

У супровідному листі, з метою забезпечення подальшої реалізації органами державної фіскальної служби норм пункту 58.4 статті 58 Кодексу, структурним підрозділом, що здійснював перевірку, обов`язково вказується необхідність надання ініціатором перевірки до органу державної фіскальної служби, що її здійснював, повідомлення про дату та реквізити направлення матеріалів до судових органів та подальшого надання, за наявності, у десятиденний термін завіреної копії рішення суду або рішення про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами після набрання ними законної сили.

Підрозділ органу державної фіскальної служби, що проводить такі документальні перевірки, веде окремий облік матеріалів перевірок в Журналі реєстрації перевірок, призначених за ініціативою правоохоронних та судових органів, за формою згідно з додатком 9 до Методичних рекомендацій, здійснює не пізніше останнього числа кожного кварталу інвентаризацію таких матеріалів, за результатами якої надсилає запити до правоохоронних (оперативних підрозділів або слідчих підрозділів фінансових розслідувань) і судових органів щодо стану досудового слідства та/або розгляду справ в судах.

Після отримання рішення суду, яке набрало законної сили, або рішення про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами вживаються заходи щодо реалізації матеріалів перевірок згідно з вимогами Кодексу.

Відповідальність за передбачений Кодексом обов`язок винесення податкових повідомлень-рішень за результатами перевірок, призначених у порядку підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Кодексу, покладається на орган державної фіскальної служби, на обліку в якому перебуває платник податків, що перевірявся.

Положеннями пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачалось, що у разі якщо грошове зобов`язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким податковим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим податковим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили. Матеріали такої перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються органу, що призначив перевірку.

Враховуючи вищевикладені положення законодавства, з метою повного та всебічного встановлення обставин справи, відповідно до приписів статті 80 КАС України судом вжито заходів щодо витребування у відповідача судового рішення ухваленого за наслідком розгляду кримінального провадження № 42014000000000369 від 08.05.2014 року, обставини якого стали підставою для проведення перевірки, проте такого судового рішення відповідачем під час розгляду справи суду не надано.

До того ж, судом встановлено, що згідно з інформацією, яка міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень обвинувальний вирок або ухвалу про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами у кримінальному проваджені № 42014000000000369 від 08.05.2014 року не ухвалено, тобто, як на дату прийняття судом рішення у справі так, і на дату прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, у зазначеному кримінальному проваджені не прийнято відповідного судового рішення.

Відтак, суд дійшов до висновку, що прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення за відсутності відповідного судового рішення у кримінальному провадженні, в межах якого призначено перевірку відбулось без дотримання положень пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Враховуючи вищевикладені обставини, висновки і мотиви викладені в постанові суду касаційної інстанції, суд дійшов до висновку, що контролюючим органом в порушення норм податкового законодавства винесено оскаржуване податкове повідомлення рішення, з тих підстав, що документальну позапланову перевірку позивача проведено відповідно до постанови старшого слідчого, а відтак контролюючий орган не мав правових підстав для збільшення позивачу сум грошового зобов`язання до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду, а виявлені порушення податкового законодавства в перевіреному періоді визначаються виключно кримінально-процесуальним законом.

Оскільки, податкове повідомлення-рішення контролюючим органом прийнято не за результатом розгляду виявлених порушень в порядку кримінально-процесуального закону, суд дійшов висновку щодо протиправності податкового повідомлення-рішення від 23.06.2015 № 170/2655-22-07, що є підставою для його скасування.

Аналогічна правова позиція викладена у постанова Верховного Суду від 17.12.2019 року у справі № П/811/2779/15, від 10.12.2019 року у справі № 826/2329/13-а, постанові Верховного Суду України від 27.01.2015 року у справі № 21-494а14.

Водночас, відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

За приписами статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Зі сталою практикою Європейського Суду, держава-відповідач нестиме відповідальність за Конвенцією за порушення прав людини, спричинені діями її представників при виконанні ними своїх службових обов`язків (див., наприклад, рішення у справі Крастанов проти Болгарії (Krastanov v. Bulgaria), заява № 50222/99, п. 53, від 30 вересня 2004 року). Проте держава також нестиме відповідальність, якщо її представники перевищують межі своїх повноважень або діють всупереч інструкціям (див. рішення у справах Молдован та інші проти Румунії (№ 2) (Moldovan and Others v. Romania (no. 2), заяви №№ 41138/98 і 64320/01, п. 94, ECHR 2005-VII (витяги), та Ірландія проти Сполученого Королівства (Ireland v. the United Kingdom), від 18 січня 1978 року, п. 159, Series А № 25). Для того, щоб встановити, чи можна покласти на державу відповідальність за незаконні дії її представників, вчинені поза межами виконання ними службових обов`язків, Суду необхідно дослідити всю сукупність обставин і розглянути характер та контекст поводження, про яке йдеться (див. стосовно статті 2 Конвенції рішення у справі Сашо Горгієв проти Колишньої Югославської Республіки Македонії (), заява № 49382/06, п. 48, ECHR 2012 (витяги)).

Словосполучення відповідно до закону вимагає, по-перше, аби оспорюваний захід мав юридичну основу у національному праві. По-друге, воно стосується якості закону, про який ідеться, і передбачає вимогу, що такий закон має бути доступний для відповідної особи, яка, крім того, повинна мати можливість передбачити його наслідки для себе, і такий закон повинен відповідати принципу верховенства права (див. з-поміж інших джерел п. 55 рішення Суду у справі Kopp проти Швейцарії від 25.03.1998 року (Reports of Judgment sand Decisions 1998-II)).

Зазначене словосполучення означає, зокрема, що норми національного права мають бути достатньо передбачуваними, аби вказати особам на обставини та умови, за яких органи влади мають право вдатися до заходів, які впливатимуть на конвенційні права цих осіб (див. п. 39 рішення Суду у справі C.G. and Others проти Болгарії від 24.04.2008 (справа № 1365/07)). Більше того, закон повинен надавати певний ступінь юридичного захисту від свавільного втручання з боку органів влади. Наявність спеціальних процесуальних гарантій є важливою у цьому контексті. Те, що вимагається через такі гарантії, буде залежати, принаймні до певної міри, від характеру та ступеня втручання, що розглядається (див. п. 46 рішення Суду у справі P.G. and J.H. проти Сполученого Королівства (справа № 44787/98, ECHR 2001-IX)).

Тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду (див. рішення у справі Скордіно проти Італії (Scordino v. Italy) (№ 1) [ВП], № 36813/97, пункти 190 та 191, ECHR 2006-V та п.52 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Щокін проти України (заяви №№ 23759/03 та 37943/06), від 14 жовтня 2010 року, яке набуло статусу остаточного 14 січня 2011 року).

Принцип належного урядування , як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 73, від 15 вересня 2009 року). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pincv. The Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі Лелас проти Хорватії (Lelasv. Croatia), заява №38767/07, п. 74, від 18.10.2011 року). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pincv. The Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII), а також рішення у справі Ґаші проти Хорватії (Gashiv. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі Трґо проти Хорватії (Trgov. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року, також Рішення у справі Рисовський проти України (Rysovskyy v. Ukraine) від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04, п.71).

Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення ЄСПЛ у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року).

Однак, статтю 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін (Рішення Європейського прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 року).

Суд дійшов висновку, що позивачем надано належні та необхідні докази, які свідчать про обґрунтованість заявлених позовних вимог, які під час вирішення справи знайшли своє підтвердження. Відповідачем суду протилежного не доведено, не надано достатніх та переконливих доказів у підтримку своєї позиції щодо предмету адміністративного позову.

Суд, відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, суд вважає, що судові витрати, сплачені позивачем, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві у сумі 487,20 грн.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Приватного акціонерного товариства Медіа Медіум до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 23.06.2015 № 170/2655-22-07.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 4, код ЄДРПОУ 39669867) на користь Приватного акціонерного товариства Медіа Медіум (03040, м. Київ, проспект Голосіївський, 70, код ЄДРПОУ 35689942) судові витрати у розмірі 487,20 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 11.02.2020 року.

За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Келеберда