Постанова

від 11.02.2020 по справі 903/914/18

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2020 року Справа № 903/914/18

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Савченко Г.І., суддя Крейбух О.Г. , суддя Демидюк О.О.

секретар судового засідання Соколовська О.В.

за участю представників:

арбітражний керуючий - Темчишин В.П.

інші учасники не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області на ухвалу господарського суду Волинської області від 26 листопада 2019 року у справі №903/914/18 (суддя Шум М.С.)

за заявою Голови ліквідаційної комісії Публічного акціонерного товариства "Нововолинський деревообробний комбінат"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Волинської області від 26 листопада 2019 року у справі №903/914/18 задоволено клопотання арбітражного керуючого, ліквідатора майна ПАТ "Нововолинський деревообробний комбінат" В.П. Темчишина про затвердження звіту про нарахування та виплату грошової винагороди в сумі 59 229,00 грн. пов`язаної з виконанням повноважень ліквідатора у справі про банкрутство ПАТ "Нововолинський деревообробний комбінат", за період роботи з 22 січня 2019 року по 14 серпня 2019 року. Затверджено звіт арбітражного керуючого, ліквідатора майна ПАТ "Нововолинський деревообробний комбінат" В.П. Темчишина про нарахування та виплату грошової винагороди в сумі 59229,00 грн. пов`язаної з виконанням повноважень ліквідатора у справі про банкрутство ПАТ "Нововолинський деревообробний комбінат" за період роботи з 22 січня 2019 року по 14 серпня 2019 року. Присуджено до стягнення з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області (43010, м. Луцьк, Київський майдан, 6 код ЄДРПОУ 41317393) в особі Нововолинського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області (45400, м. Нововолинськ, вул. св. Володимира, 3 код ЄДРПОУ ВП 41443509) на користь арбітражного керуючого Темчишина Володимира Петровича (Свідоцтво Міністерства юстиції України про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №494 від 17.04.2013 р., АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) грошової винагороди в сумі 58 962,47 грн. пов`язаної з виконанням повноважень ліквідатора у справі №903/914/18 про банкрутство ПАТ "Нововолинський деревообробний комбінат". Присуджено до стягнення з Нововолинсько-Іваничівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України (Волинська обл., м. Нововолинськ, бульвар Шевченка 7, код ЄДРПОУ 40442724) на користь арбітражного керуючого Темчишина Володимира Петровича (Свідоцтво Міністерства юстиції України про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №494 від 17.04.2013 р., АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) грошової винагороди в сумі 266,53 грн. пов`язаної з виконанням повноважень ліквідатора у справі №903/914/18.

Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області подало апеляційну скаргу, в якій просить зупинити виконання ухвали господарського суду Волинської області від 26 листопада 2019 року у справі №903/914/18, скасувати зазначену ухвалу та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні клопотання арбітражного керуючого, ліквідатора майна ПАТ "Нововолинський деревообробний комбінат" В.П. Темчишина про затвердження звіту про нарахування та виплату грошової винагороди в сумі 59 229,00 грн. пов`язаної з виконанням повноважень ліквідатора у справі про банкрутство ПАТ "Нововолинський деревообробний комбінат", за період роботи з 22 січня 2019 року по 14 серпня 2019 року, про відмову у затвердженні звіту арбітражного керуючого, ліквідатора майна ПАТ "Нововолинський деревообробний комбінат" В.П. Темчишина про нарахування та виплату грошової винагороди в сумі 59229,00 грн. пов`язаної з виконанням повноважень ліквідатора у справі про банкрутство ПАТ "Нововолинський деревообробний комбінат" за період роботи з 22 січня 2019 року по 14 серпня 2019 року, про відмову у стягненні з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області (43010, м. Луцьк, Київський майдан, 6 код ЄДРПОУ 41317393) в особі Нововолинського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області (45400, м. Нововолинськ, вул. св. Володимира, 3 код ЄДРПОУ ВП 41443509) на користь арбітражного керуючого Темчишина Володимира Петровича (Свідоцтво Міністерства юстиції України про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №494 від 17.04.2013 р., АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) грошової винагороди в сумі 58 962,47 грн. пов`язаної з виконанням повноважень ліквідатора у справі №903/914/18 про банкрутство ПАТ "Нововолинський деревообробний комбінат".

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт зазначає, що господарський суд Волинської області не звернув увагу, що в матеріалах справи відсутні докази авансування винагороди арбітражному керуючому ПАТ "Нововолинський ДОК" та докази достатності чи недостатності коштів у ПАТ "Нововолинський ДОК" для покриття витрат пов`язаних з оплатою праці арбітражного керуючого. Наявність у арбітражного керуючого права на отримання грошової винагороди за час виконання повноважень у справі про банкрутство, встановлених статтею 30 Кодексу України з питань банкрутства, не передбачає наявність обов`язку кредиторів у справі здійснювати оплату послуг арбітражного керуючого, оскільки вичерпний перелік джерел оплати послуг арбітражного керуючого зазначений в статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства. Таким чином, примусове стягнення оплати послуг арбітражного керуючого з кредиторів пропорційно визнаних грошових вимог не передбачено Кодексом України з процедур банкрутства. Крім того, суд не звернув увагу, що відповідно до частини 2 статі 3 Закону України "Про акціонерні товариства" акціонери несуть ризик збитків, пов`язаних з діяльністю товариства в межах належних їм акцій. В тому числі і оплату послуг ліквідатора майна, арбітражного керуючого у тому числі у межах провадження справи про банкрутство.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13 січня 2020 року у справі №903/914/18 поновлено Управлінню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області строк на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Волинської області від 26 листопада 2019 року у справі №903/914/18, відкрито апеляційне провадження, призначено дату судового засідання на 11 лютого 2020 року об 11:30 год. та зупинено дію ухвали господарського суду Волинської області від 26 листопада 2019 року у справі №903/914/18.

Від арбітражного керуючого - Темчишина Володимира Петровича надійшов відзив №17 від 03 лютого 2020 року на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній вважає оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою, прийнятою у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а оскаржувану ухвалу залишити без змін.

Безпосередньо в судовому засіданні арбітражний керуючий повністю підтримав вимоги і доводи викладені в апеляційній скарзі.

Представники інших учасників провадження у справі в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про день, час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами, відповідності до вимог статті 269 ГПК України.

Колегія суддів, заслухавши пояснення арбітражного керуючого, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, ухвалу місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 03 січня 2019 року порушено провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Нововолинський деревообробний комбінат".

Постановою господарського суду Волинської області від 22 січня 2019 року Публічне акціонерне товариство "Нововолинський деревообробний комбінат" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців до 22 січня 2020 року, ліквідатором Публічного акціонерного товариства "Нововолинський деревообробний комбінат" призначено арбітражного керуючого Темчишина Володимира Петровича.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 16 квітня 2019 року затверджено реєстр вимог кредиторів банкрута, зобов`язано ліквідатора Темчишина В.П. відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" виконати ліквідаційну процедуру банкрута у строк, передбачений Законом та встановлений постановою Господарського суду Волинської області від 22 січня 2019 року, за результатами роботи по ліквідації підприємства-банкрута надати суду обґрунтований звіт про виконану роботу, докази в його обґрунтування, ліквідаційний баланс банкрута, інші документи та матеріали, передбачені статтями 41-46 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

20 серпня 2019 року ліквідатор банкрута звернувся до місцевого суду з клопотанням про затвердження звіту арбітражного керуючого про нарахування йому та виплати грошової винагороди за весь період проведення ліквідаційної процедури ПАТ "Нововолинський деревообробний комбінат", а саме з 22 січня 2019 року по 14 серпня 2019 року в сумі 59229,00 грн., які підлягають стягненню з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області в сумі 58962,47 грн. та з Нововолинсько- Іваничівського обєднання управління Пенсійного фонду України у Волинській області в сумі 266,53 грн.

Розглянувши поданий ліквідатором звіт про нарахування та виплату грошової винагороди місцевий господарський суд прийшов до висновку про задоволення відповідного клопотання та затвердження поданого суду звіту, з чим погоджується колегія суддів з огляду на наступне.

В силу статті 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (частина 5 статті 55 Конституції України).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" від 12.07.2001р. зазначено, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права.

Згідно з частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а частина 1 статті 16 цього Кодексу визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатися способом захисту свого права, який має відповідати встановленим законом і крім того, забезпечувати ефективний захист порушеного права.

Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Одним з основних фундаментальних елементів цього принципу є юридична визначеність (legal certainty). Юридичні норми мають бути чіткими, ясними і недвозначними, оскільки інше не може забезпечити їх однакове застосування.

Водночас, статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом першим статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Устименко проти України" (заява №32053/13).

Як вказано у рішенні Конституційного Суду України №15-рп/2004 від 02 листопада 2004 року, верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Правову позицію щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України висловив у рішенні від 30.01.2003р. №3-рп/2003 у справі про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора: "Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах."

Суд констатує, що встановивши наявність порушеного права заявника, суд повинен при прийнятті рішення враховувати мету звернення його до суду та забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Відповідно до частин 1, 7 статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно частин 1, 3 статті 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 6 статті 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (стаття 9 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

Статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що арбітражний керуючий - фізична особа, призначена господарським судом у встановленому порядку в справі про банкрутство як розпорядник майна, керуючий санацією або ліквідатор з числа осіб, які отримали відповідне свідоцтво і внесені до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України;

21 жовтня 2019 року почав діяти новий Кодекс з процедур банкрутства.

Станом на день розгляду судом першої інстанції вказаного вище клопотання арбітражного керуючого Темчишина В.П., зокрема, 26 листопада 2019 року втратив чинність Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" на підставі пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства. Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

У відповідності до статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства, арбітражний керуючий - фізична особа, яка отримала відповідне свідоцтво та інформація про яку внесена до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України.

Провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України (частина 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства).

Згідно пункту 3 частини 1 статті 12 Кодексу України з процедур банкрутства, арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право, зокрема, отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства, звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат має бути схвалений зборами кредиторів (у процедурі банкрутства фізичної особи) чи комітетом кредиторів (у процедурі банкрутства юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - забезпеченим кредитором.

При цьому, на момент подання клопотання арбітражним керуючим Темчишиним В.П. про затвердження звіту арбітражного керуючого про нарахування йому та виплату грошової винагороди, розгляд справи №903/914/18 здійснювався за правилами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції від 04 листопада 2012 року.

Згідно частини 12 статті 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оплата послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у зв`язку з виконанням ним своїх обов`язків здійснюються в порядку, встановленому цим Законом, за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника.

Оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за період від дня винесення господарським судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство і до дня першого засідання комітету кредиторів, на якому встановлюється розмір оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого, здійснюється кредитором або боржником, за заявою якого порушено справу, у максимальному розмірі, визначеному цією статтею.

Кредитори можуть створювати фонд для оплати послуг, відшкодування витрат та виплати додаткової винагороди арбітражному керуючому (розпоряднику майна, керуючому санацією, ліквідатору). Формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду (частина 13 статті 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень встановлюється та виплачується в розмірі, встановленому комітетом кредиторів і затвердженому господарським судом, якщо інше не встановлено цим Законом, але не менше двох мінімальних заробітних плат та не більше середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи перед порушенням провадження у справі про банкрутство (частина 14 статті 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

Відповідно до частини 16 статті 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", звіт про оплату послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого затверджується рішенням комітету кредиторів та ухвалою господарського суду. Ухвала може бути оскаржена у встановленому порядку.

Відповідно до звіту ліквідатора за період з 22 січня 2019 року по 14 серпня 2019 року, ним нараховано 59 229,00 грн. оплати послуг арбітражного керуючого .

Як вбачається з матеріалів справи, на засіданні комітету кредиторів, що відбулось 14 серпня 2019 року, було розглянуто та погоджено звіт ліквідатора боржника про нарахування грошової винагороди за період з 22 січня 2019 року по 14 серпня 2019 року,в сумі 59 229,00 грн .

Колегія суддів звертає увагу апелянта - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області, що законодавець не ставить порядок розподілу витрат на оплату послуг ліквідатора в залежність від майнового стану кожного кредитора у справі про банкрутство, правового статусу кредитора (особа, заснована на приватній чи державній формі власності, державний орган, громадська організація тощо), від джерел фінансування того чи іншого кредитора.

Тобто, невиявлення ліквідатором боржника в процедурі ліквідації майна боржника чи інших його активів та грошових коштів, не може бути підставою для відмови в оплаті його послуг.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 11/Б-1042(337/7-10), в постанові Верховного Суду від 10 липня 2019 року у справі № 15/60-Б.

Крім того, на засіданні комітету кредиторів від 07 травня 2019 року прийнято рішення не створювати за рахунок кредиторів фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого - ліквідатора ПАТ "Нововолинський деревообробний комбінат".

Таким чином, враховуючи погодження даного питання на засіданні комітету кредиторів, місцевий господарський суд правомірно задоволив клопотання і затвердив звіт арбітражного керуючого Темчишина В.П. про нарахування і виплату грошової винагороди у розмірі 59 229,00 грн за виконання повноважень ліквідатора у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Нововолинський деревообробний комбінат" за період роботи з 22 січня 2019 року по 14 серпня 2019 року включно та присудив до стягнення оплату послуг ліквідатора з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області в сумі 58 962,47 грн. та з Нововолинсько- Іваничівського обєднання управління Пенсійного фонду України у Волинській області в сумі 266,53 грн.

Відтак, доводи відповідача, викладені у апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Місцевим господарським судом повністю з`ясовані обставини, що мають значення для справи. Висновки, викладені в ухвалі місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи. Судом не порушені та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

За таких обставин підстав для зміни, скасування ухвали місцевого господарського суду не вбачається.

Керуючись ст. ст. 269, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області на ухвалу господарського суду Волинської області від 26 листопада 2019 року у справі №903/914/18 залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Волинської області від 26 листопада 2019 року у справі №903/914/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №903/914/18 повернути до господарського суду Волинської області.

Повний текст постанови складений "13" лютого 2020 р.

Головуючий суддя Савченко Г.І.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Демидюк О.О.