Постанова від 11.02.2020 по справі 906/1000/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2020 року Справа № 906/1000/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Демидюк О.О. , суддя Савченко Г.І.

секретар судового засідання Кушнірук Р.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МС-АГРО", м.Коростишів Житомирської області

на рішення Господарського суду Житомирської області, ухваленого 03.12.19р. суддею Шніт А.В. о 10:05 год. у м.Житомирі, повний текст складено 12.12.19р.

у справі № 906/1000/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хім-агро-сервіс", м.Яготин Київської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МС-АГРО", м.Коростишів Житомирської області

про стягнення 202 514,46 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 03.12.2019р. у справі №906/1000/19 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Хім-Агро-Сервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "МС-Агро" задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "МС-Агро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хім-Агро-Сервіс": 112 438,65грн. - основного боргу; 25 381,78грн. - пені; 62 487,73грн. - 20% штрафу; 2 206,30грн. - 3% річних; 3 037,72грн. - судового збору.

Не погоджуючись з постановленою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "МС-АГРО" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати в частині стягнення 87869,51грн. штрафних санкцій, з яких 25381,78грн. пені, 62487,73грн. 20% штрафу та ухвалити в цій частині нове, яким задоволити клопотання ТОВ "МС-АГРО" про зменшення розміру штрафних санкцій та стягнути з ТОВ "МС-АГРО" штрафні санкції у меншому розмірі.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, зокрема, наступне:

- вважає, що рішення місцевого господарського суду ухвалене з порушенням норм чинного законодавства;

- з винесеним судовим рішенням не погоджується в частині задоволення позову про стягнення з відповідача пені та штрафу;

- покликається на те, що під час розгляду справи в суді першої інстанції представником ТОВ "МС-Агро" було подано клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій. Клопотання було мотивовано тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Хім-Агро-Сервіс" було поставлено на користь ТОВ "МС-Агро" товар на загальну суму 312 438,65грн.. ТОВ "МС-Агро" було сплачено ТОВ "Хім-Агро-Сервіс" 200000,00грн. за придбаний товар, залишок заборгованості склав 112438,65грн.. У зв`язку з протермінуванням оплати вартості товару ТОВ "Хім-Агро-Сервіс" звернулося з позовом до ТОВ "МС-Агро", в якому окрім залишку основної суми заборгованості у розмірі 112 438,65грн. просило суд стягнути з ТОВ "МС-Агро" 87 869,51грн. штрафних санкцій, з яких 25 381,78грн. пені, 62 487,73грн. штрафу;

- звертає увагу на те, що суд стягнув з відповідача суму штрафних санкцій, яка майже рівнозначна сумі основної заборгованості, що на переконання ТОВ "МС-Агро", свідчить про надмірно великий розмір пені та штрафу у порівнянні до збитків позивача у вигляді суми основної заборгованості. Також, вказує, що значна частина основної суми заборгованості була погашена відповідачем до моменту звернення ТОВ "Хім-Агро-Сервіс" до суду, що визнається позивачем.

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 09.01.2019р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МС-АГРО" на рішення Господарського суду Житомирської області від 03.12.2020р. у справі №906/1000/19 залишено без руху та встановлено скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги та надання суду відповідних доказів, зокрема, доказів сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі.

22.01.2020р. на поштову адресу Північно - західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "МС-АГРО" на виконання ухвали Північно - західного апеляційного господарського суду від 09.01.2019р. надійшов супровідний лист з додатком, зокрема, платіжним дорученням від 16.01.2020р. №2046 про сплату судового збору в сумі 2881,50грн..

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 22.01.2020р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "МС-АГРО" на рішення Господарського суду Житомирської області від 03.12.2019р. у справі №906/1000/19 та призначено справу №906/1000/19 до розгляду на 11.02.2020р. об 16:00год., тощо.

05.02.2020р. на електронну адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "МС-АГРО" надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №906/1000/19, забезпечення проведення якої просить у Господарському суді Житомирської області.

05.02.2020р. на електронну адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "МС-АГРО" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з його участю як адвоката у слідчих діях у кримінальному проваджені.

06.02.2020р. на електронну адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "МС-АГРО" надійшло клопотання, в якому вказує, що ним було подано клопотання про відкладення розгляду справи, а тому просить залишити без розгляду раніше подане клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Відповідно до відомостей табелю КП "Діловодство спеціалізованого суду" головуючий суддя Павлюк І.Ю. перебувала у відряджені у період з 26.01.2020р. по 31.01.2020р. та з 03.02.2020р. по 07.02.2020р. перебувала у відпустці включно.

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 10.02.2020р. клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "МС-АГРО" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №906/1000/19 залишено без розгляду.

10.02.2020р. на електронну адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від від представника ТОВ "МС-АГРО" адвоката Захарченко В.П. надійшла заява, в якій останній повідомляє про те, що він як адвокат більше не надає правову допомогу скаржнику у зв`язку із розірванням 10.02.2020р. відповідного договору про правову допомогу.

10.02.2020р. на електронну адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від представника ТОВ "МС-АГРО" адвоката Кузміна Д.Л. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки договір про надання правової допомоги з скаржником було укладено лише 10.02.2020р., що уноможливлює бути готовим до слухання даної справи у суді апеляційної інстанції 11.02.2020р.. Також, йому як представнику потрібен час для ознайомлення з матеріалами справи та підготовки до її слухання. Також, повідомляє, що 11.02.2020р. об 14:30год. він є представником по іншій кримінальній справі, яка буде слухатись Корольовським районним судом м.Житомира.

11.02.2020р. на електронну адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від ТОВ "Хім-агро-сервіс" надійшло клопотання, в якому зазначає про те, що позивач підтримує позовні вимоги. Також, просить розглядати справу за наявними матеріалами.

Розглянувши зазначену вище заяву представника скаржника адвоката Кузміна Д.Л. про відкладення розгляду справи колегія суддів відхиляє його з огляду на наступне.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

В даному випадку скаржником та його представником не надано жодних доказів, які унеможливлюють вирішення спору в даному судовому засіданні.

Як вказано у Рішенні Конституційного суду України від 02.11.2004р. №15-рп/2004 верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, закріплено право кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку. Тобто зловживання процесуальними правами, спрямоване на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників цього процесу та вимоги названих Конвенції і Кодексу.

Застосовуючи практику Європейського суду з прав людини під час розгляду справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слід зазначити, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України"). Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (§51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006р. у справі "Красношапка проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих п.1 ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Крім того, суд призначаючи справу до розгляду, надавав можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, а також враховуючи те, що ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 22.01.2020р. про відкриття апеляційного провадження явка учасників у справі не визнавалась обов`язковою, а також попереджено про те, що неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Крім того, до поданої заяви про відкладення розгляду справи представником скаржника не надано відповідних доказів на підтвердження викладених у ньому обставин.

Позивач не скористався своїм правом згідно ч.1 ст.263 ГПК України та не надав суду відзиву на апеляційну скаргу, що згідно з ч.3 ст.263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Учасники справи були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази. Однак, сторони у справі наданим їм процесуальним правом не скористалися та в судове засідання не з`явилися, своїх повноважних представників не направили, про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю сторін.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, 03.04.2018р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хім-агро-сервіс" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МС-АГРО" (покупець) укладено договір поставки №01 (далі - договір), згідно п.1.1 якого постачальник зобов`язується поставити (передати) покупцю сільськогосподарську продукцію, врожаю 2016 року, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити вартість товару на умовах та в строки, визначені даним договором (а.с.12-13).

Асортимент, ціна та кількість товару визначається сторонами в специфікаціях, що додаються до цього договору і є його невід`ємними частинами (п.1.2. договору).

Розрахунки за товар здійснюються покупцем у безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п.5.1. договору).

Відповідно до п.5.3. договору, порядок та строк оплати товару вказуються в специфікації, яка узгоджується та підписується сторонами перед поставкою товару і є невід`ємною частиною цього договору.

Пунктом п.7.5 договору, сторони передбачили, що за прострочення оплати товару більше ніж на 5 (п`ять) банківських днів покупець, крім пені, сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 20% від простроченої суми.

Згідно п.2 договору, поставка товару здійснюється на умовах EXW франко-склад постачальника у відповідності із правилами "Інкотермс-2010".

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п.10.1 договору).

03.04.2018р. сторонами підписано Специфікацію №1 до договору поставки №01 від 03.04.2018р., відповідно до якої сторони погодили поставку товару, а саме сої каліброваної очищеної у кількості 17 тонн, загальною вартістю 312 438,65грн. (а.с.14).

У відповідності до п.5 Специфікації №1, покупець здійснює оплату вартості товару у строк до 31.05.2019р..

Дана специфікація №1 від 03.04.2018р. є невід`ємною частиною договору поставки №1 від 03.04.2019р. та вступає в силу з моменту її підписання сторонами (п.6 Специфікації №1).

В подальшому, на підставі видаткової накладної №РН-0000013 від 24.04.2018р. (а.с.15) представником відповідача (довіреність №26 від 24.04.2018р. (а.с.16)) отримано товар, відповідно до умов договору та специфікації №1 на загальну суму 312 438,65грн..

Однак, Товариством з обмеженою відповідальністю "МС-АГРО" здійснено часткову оплату отриманого товару, а саме 06.08.2019р. на суму 100000,00грн. (платіжне доручення №1669) та 21.08.2019р. на суму 100000,00грн. (платіжне доручення №1725), що підтверджено випискою по рахунку позивача (а.с.17-19).

Зважаючи на те, що відповідачем не здійснено остаточного розрахунку за отриманий товар, позивач звернувся до суду із даним позовом.

За вказаних обставин, враховуючи те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "МС-Агро" не здійснено остаточного розрахунку за отриманий товар, Товариство з обмеженою відповідальністю "Хім-Агро-Сервіс" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до останього про стягнення 202514,46грн. боргу, із яких: 112438,65грн. основного боргу, 25381,78грн. пені, 62487,73грн. 20% штрафу, 2206,30грн. 3% річних.

Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство з обмеженою відповідальністю "Хім-Агро-Сервіс" посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки №01 від 03.04.2018р..

В якості правових підстав позову позивач зазначає ст.ст.526, 530, 610, 611, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 09.10.2019р. відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 31.10.2019р..

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 31.10.2019р. постановлено підготовче засідання відкласти на 13.11.2019р., надано відповідачу строк до 08.11.2019р. для подачі до суду відзиву на позовну заяву та до 13.11.2019р. для подання до суду всіх письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду), висновків експертів і заяв свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 13.11.2019р. оголошено перерву в судовому засіданні до 19.11.2019р..

19.11.2019р. на електронну адресу Господарського суду Житомирської області від представника відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 19.11.2019р. постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу №906/1000/19 до судового розгляду по суті на 03.12.2019р..

Як вже зазначалося, рішенням Господарського суду Житомирської області від 03.12.2019р. у справі №906/1000/19 позов задоволено.

Колегія суддів апеляційного господарського суд частково не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч.5 ст.55 Конституції України).

Відповідно до п.2 ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

У відповідності до п.1 ст.12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Як встановлено ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

У статтях 3 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Згідно ст.174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов`язання, наведені в ст.179 ГК України, згідно з якою майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб`єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори. Укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту. Зміст договору, що укладається на підставі державного замовлення, повинен відповідати цьому замовленню. Суб`єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв`язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб`єкти зобов`язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов`язкові умови таких договорів. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч.2 ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 ст.628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно ч.1, 2 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.04.2018р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хім-агро-сервіс" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МС-АГРО" (покупець) укладено договір поставки №01 (далі - договір), згідно п.1.1 якого постачальник зобов`язується поставити (передати) покупцю сільськогосподарську продукцію, врожаю 2016 року, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити вартість товару на умовах та в строки, визначені даним договором.

03.04.2018р. сторонами підписано Специфікацію №1 до договору поставки №01 від 03.04.2018р., відповідно до якої сторони погодили поставку товару, а саме сої каліброваної очищеної у кількості 17 тонн, загальною вартістю 312 438,65грн. (а.с.14).

У відповідності до п.5 Специфікації №1, покупець здійснює оплату вартості товару у строк до 31.05.2019р..

На підставі видаткової накладної №РН-0000013 від 24.04.2018р. (а.с.15) представником відповідача (довіреність №26 від 24.04.2018р. (а.с.16)) отримано товар, відповідно до умов договору та специфікації №1 на загальну суму 312 438,65грн..

Однак, Товариством з обмеженою відповідальністю "МС-АГРО" здійснено часткову оплату отриманого товару, а саме 06.08.2019р. на суму 100000,00грн. (платіжне доручення №1669) та 21.08.2019р. на суму 100000,00грн. (платіжне доручення №1725), що підтверджено випискою по рахунку позивача (а.с.17-19).

Зважаючи на те, що відповідачем не здійснено остаточного розрахунку за отриманий товар, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Матеріали справи свідчать, що позивачем належними та допустимими доказами доведено суду обґрунтованість заявлених позовних вимог щодо стягнення основного боргу у сумі 112438,65грн..

Однак, відповідач доказів сплати заборгованості суду не надав та матеріали на спростування зворотнього у матеріалах справи відсутні.

Отже, враховуючи вище викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з вірним висновком місцевого господарського суду про задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача 112438,65грн основного боргу.

Згідно із ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до приписів ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч.1). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч.2).

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов`язання боржник на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції та нараховані 3% проценти річних.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши здійснений позивачем та місцевим господарським судом розрахунок 3% річних в сумі 2206,30грн., обрахованої за період із 01.06.2019р. по 16.09.2019р., колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з їх розрахунками та зазначає, що задоволенню підлягає вимога позивача до відповідача про стягнення 3% річних в сумі 2206,30грн. за вказаний період.

Статтею 611 ЦК України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

За приписами ст.ст.546, 548 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов`язання.

Відповідно до ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У відповідності до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч.ч.1, 2 ст.551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Господарським законодавством закріплено, що у випадку, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або в кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч.4 ст.231 ГК України).

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

У справі, що розглядається, договором передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу.

Вказана правова позиція узгоджується з позицією, яка викладена у постановах Верховного Суду у справах №917/194/18, №911/2813/17, №910/6046/16.

У відповідності до ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За прострочення оплати товару покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від простроченої суми, за кожний день прострочення платежу. Пеня нараховується за весь період прострочення. Строк позовної давності щодо стягнення пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється у 3 роки (п.7.4 договору).

У п.7.5 договору сторони встановили, що за прострочення оплати товару більше ніж на 5 (п`ять) банківських днів покупець, крім пені, сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 20% від простроченої суми.

Перевіривши здійснений позивачем та місцевим господарським судом розрахунок пені в сумі 25381,78грн., обрахованої за період із 01.06.2019р. по 16.09.2019р. та розрахунок 20% штрафу в сумі 62487,73грн., оскільки заборгованість відповідача станом на 08.06.2019р. становила 312438,65грн., колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з їх розрахунками.

Однак, на думку апеляційного господарського суду, позовні вимоги про стягнення з відповідача на підставі вищевказаного договору 25381,78грн. пені та 62487,73грн. 20% штрафу підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, під час розгляду даної справи судом першої інстанції відповідачем подано клопотання (вх.№02-44/1827/19 від 19.11.2019) про зменшення розміру штрафних санкцій.

Обґрунтовуючи клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій відповідач, зокрема покликається на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Хім-Агро-Сервіс" було поставлено на користь ТОВ "МС-Агро" товар на загальну суму 312 438,65грн.. ТОВ "МС-Агро" було сплачено ТОВ "Хім-Агро-Сервіс" 200000,00грн. за придбаний товар, залишок заборгованості склав 112438,65грн.. У зв`язку з протермінуванням оплати вартості товару ТОВ "Хім-Агро-Сервіс" звернулося з позовом до ТОВ "МС-Агро", в якому окрім залишку основної суми заборгованості у розмірі 112 438,65грн. просило суд стягнути з ТОВ "МС-Агро" 87 869,51грн. штрафних санкцій, з яких 25 381,78грн. пені, 62 487,73грн. штрафу. Вказує, що позивач просить стягнути з відповідача суму штрафних санкцій, яка майже рівнозначна сумі основної заборгованості, що на переконання ТОВ "МС-Агро", свідчить про надмірно великий розмір пені та штрафу у порівнянні до збитків позивача у вигляді суми основної заборгованості. Також, вказує, що значна частина основної суми заборгованості була погашена відповідачем до моменту звернення ТОВ "Хім-Агро-Сервіс" до суду.

Згідно ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч.1 ст.233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

За своєю правовою природою штрафні санкції виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягується в разі порушення такого зобов`язання.

Отже, питання про зменшення розміру штрафних санкцій вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Водночас, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013р. №7-рп/2013.

Також, зменшення розміру заявленої до стягнення штрафних санкції є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафні санкції.

При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції оцінивши в сукупності вищезазначені обставини та надані докази, беручи до уваги те, що відповідачем погашено близько 2/3 основної заборгованості, значний розмір нарахованих штрафних санкцій, зокрема 25381,78грн. пені та 62487,73грн. 20% штрафу, що майже рівнозначна сумі основної заборгованості, а також задоволення вимоги про стягнення 3% річних у відповідній сумі, суд вважає за необхідне зменшити розмір загальної суми пені та 20% штрафу, що підлягає стягненню з відповідача, на 50%, тобто з 25381,78грн. пені до 12 690,89грн. та з 62487,73грн. 20% штрафу до 31 243,87грн..

Тому, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення пені у сумі 12 690,89грн. та 31 243,87грн. 20% штрафу, а у решті сум пені та 20% штрафу - слід відмовити.

Отже, виходячи із системного аналізу обставин встановлених при розгляді даної справи у їх сукупності та наданих доказів, виходячи із загальних засад, встановлених у ст.3 ЦК України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 112438,65грн. - основного боргу, 12690,89грн. - пені, 31243,87грн. - 20% штрафу, 2206,30грн. - 3% річних.

Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

В силу приписів ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із п.2 ч.1 ст.275 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно з п.п.1, 4 ч.1 ст.277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 4 ст. 277 ГПК України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, при цьому рішення Господарського суду Житомирської області від 03.12.2019р. у справі №906/1000/19 слід скасувати в частині задоволення позову та прийняти в цій частині нове судове рішення, яким позов задовольнити частково, а також змінити рішення в частині стягнення пені та 20% штрафу. В решті рішення Господарського суду Житомирської області від 03.12.2019р. у справі №906/1000/19 слід залишити без змін.

Судові витрати згідно зі ст.129 ГПК України підлягають покладенню на відповідача. При цьому судом враховується, що, з огляду на правомірність нарахування пені та 20% штрафу позивачем, незважаючи на зменшення судом розміру пені та 20% штрафу на 50%, судовий збір у разі зменшення судом розміру штрафних санкцій покладається на відповідача без урахування зменшення штрафних санкцій.

Керуючись ст.ст.129, 247-252, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МС-АГРО", м.Коростишів Житомирської області задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Житомирської області від 03.12.2019р. у справі №906/1000/19 скасувати в частині задоволення позову. Прийняти в цій частині нове судове рішення, яким позов задовольнити частково, а також змінити рішення в частині стягнення пені та 20% штрафу.

В решті рішення залишити без змін.

Резолютивну частині рішення Господарського суду Житомирської області від 03.12.2019р. у справі №906/1000/19 викласти в наступній редакції.

"1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Хім-Агро-Сервіс" (07700, Київська обл., м.Яготин, вул.Сільгосптехніки, буд.1-в, ідентифікаційний код 37412862) до Товариства з обмеженою відповідальністю "МС-Агро" (17505, Житомирська обл., м.Коростишів, вул.Червона площа, буд.18, ідентифікаційний код 39534502) задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МС-Агро" (17505, Житомирська обл., м.Коростишів, вул.Червона площа, буд.18, ідентифікаційний код 39534502) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хім-Агро-Сервіс" (07700, Київська обл., м.Яготин, вул.Сільгосптехніки, буд.1-в, ідентифікаційний код 37412862):

- 112 438,65грн. - основного боргу;

- 12 690,89грн. - пені;

- 31 243,87грн. - 20% штрафу;

- 2 206,30грн. - 3% річних;

- 3 037,72грн. - судового збору.

В решті позову відмовити.".

3. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду Житомирської області.

4. Справу №906/1000/19 повернути до Господарського суду Житомирської області.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст.287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "12" лютого 2020 р.

Головуючий суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Савченко Г.І.