Рішення

від 06.02.2020 по справі 909/3/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.02.2020 м. Івано-ФранківськСправа № 909/3/20

Господарський суд Івано-Франківської області у складі:

судді Рочняк О. В.

секретар судового засідання Михайлюк А. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатпродпромінвест"

вул. Побутова, б.4, кв.41, м. Івано-Франківськ, 76014

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Болехівське заводоуправління будівельних матеріалів"

вул. С.Стрільців, 160, м.Болехів, 77202

про стягнення заборгованості за договором поставки в сумі 26010 грн 13 коп

за участю представників сторін:

від позивача: Гайдей Віра Василівна;

від відповідача: Дуткевич Михайло Васильович

ВСТАНОВИВ: товариство з обмеженою відповідальністю "Прикарпатпродпромінвест" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Болехівське заводоуправління будівельних матеріалів" про стягнення заборгованості за договором поставки в сумі 26010 грн 13 коп.

Позовні вимоги мотивовано тим, що в порушення умов договору поставки, укладеного між сторонами, відповідач не здійснив оплати за отриманий товар в повному обсязі у розмірі 19727 грн 24 коп., у зв"язку з чим позивачем нараховано пеню, 3% річних та інфляційні збитки.

Згідно з ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 09.01.2020, суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, постановив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, встановив сторонам строк для надання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення; судовий розгляд справи по суті призначив на 06.02.2020.

30.01.2020 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач позовні вимоги визнав частково в частині суми основного боргу, щодо стягнення пені заперечив, посилаючись на те, що договором не обумовлено стягнення пені, а нарахування трьох процентів річних та інфляційних збитків визнає з 01.09.2019 (з моменту отримання претензії).

В судовому засіданні 06.02.2020 представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача позицію про часткове визнання позову, викладену у відзиві на позовну заяву, підтримав.

Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам ст.191 цього Кодексу (ч.6 ст.236 ГПК України).

За приписами ст191 ГПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, давши оцінку доказам у відповідності до ст.86 Господарського процесуального кодексу України, які мають значення для справи, суд встановив таке.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

10.03.2017 між товариством з обмеженою відповідальністю "Прикарпатпродпромінвест" (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Болехівське заводоуправління будівельних матеріалів" (покупець) укладено договір поставки №70, згідно умов якого продавець зобов"язався передати у власність покупця, покупець зобов"язався своєчасно та належним чином прийняти товар та оплатити (п.1.1 договору).

Згідно п.1.2 договору найменування, кількість та ціна одиниці товару, що включає вартість упаковки та маркування, а також ціна партії товару фіксуються в рахунках-фактурах та видаткових накладних, що складаються на кожну партію товару та являються невід"ємною частиною цього договору.

Продавець бере на себе зобов"язання постачати покупцю товар згідно заявки, а покупець бере на себе зобов"язання його прийняти та оплатити (п.1.3 договору).

Пунктом 3.2 договору визначено, що розрахунок за отриманий товар здійснюється шляхом попередньої оплати. Товар вважається оплаченим з дня надходження коштів на рахунок продавця або іншими товаро-матеріальними цінними засобами переданих у власність продавця.

У відповідності до п.5.1 договору сторони погодили, що у випадку невиконання або неналежного виконання сторонами зобов"язань, передбачених цим договором, винна сторона відшкодовує сумлінній стороні заподіяні у зв"язку з цим збитки згідно з чинним законодавством України.

В розділі 7 договору сторони досягли згоди щодо строку дії договору: цей договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2017. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання зобов"язань за цим договором та відповідальності за його порушення.

Постачання товару відповідачу підтверджується такими видатковими накладними:

видатковою накладною №2 від 01.08.2017 на суму 5899 грн 54 коп; №47 від 07.08.2017 - 6630 грн; №138 від 18.08.2017 - 5912 грн 40 коп; № 40 від 06.09.2017 - 5 308 грн 80 коп; №178 від 28.09.2017 - 5605 грн 20 коп; № 41 від 06.10.2017 - 5379 грн; № 173 від 26.10.2017 -6648 грн 84 коп; №71 від 10.11.2017 - 2750 грн 76 коп; № 109 від 17.11.2017 - 5088 грн 60 коп; № 143 від 22.11.2017 - 4692 грн 60 коп; № 179 від 28.11.2017 - 5088 грн 60 коп; № 33 від 05.12.2017 - 5437 грн 50 коп; №60 від 11.12.2017 - 6266 грн 22 коп; № 132 від 21.12.2017 - 4692 грн 60 коп; №170 від 28.12.2017 - 5517 грн 60 коп; № 20 від 05.01.2018 - 5602 грн 56 коп; № 74 від 18.01.2018 - 5646 грн 84 коп; № 123 від 26.01.2018 - 2863 грн 02 коп; № 6 від 01.02.2018 - 5619 грн 60 коп; № 94 від 16.02.2018 - 3240 грн; № 138 від 23.02.2018 - 4080 грн; № 112 від 21.03.2018 - 3960 грн; №161 від 29.03.2018 - 3168 грн; № 69 від 11.05.2018 - 3751 грн 20 коп. Загальна сума поставки - 118 849 грн 38 коп.

Відповідно до платіжних доручень №878 від 10.05.2018 відповідачем проведено оплату за отриманий товар на суму 5000 грн, №860 від 29.03.2018 на суму 3000 грн, №855 від 21.03.2018 на суму 5000 грн, № 838 від 22.02.2018 на суму 5000 грн, №829 від 14.02.2018 на суму 4000 грн, №812 від 231.01.2018 на суму 9000 грн. Часткова проплата також підтверджується банківськими виписками по особовому рахунку ТОВ "Прикарпатпродпромінвест": на суму 5899 грн 54 коп за накладною №2 від 01.08.2017, на суму 6630 грн за накладною №47 від 07.08.2017; на суму 3000 грн за накладною №2 від 01.08.2017; на суму 5000 грн за накладною №2 від 01.08.2017; на суму 5000 грн за накладною №40 від 06.09.2017; на суму 20 000 грн за накладною №71 від 10.11.2017 на суму 4692 грн 60 коп за рахунком №143 від 22.11.2017; 3000 грн за рахунком №60 від 11.12.2017; 4900 грн за рахунком №132 від 21.12.2017. Загальна сума оплати товару становить 99122 грн 14 коп.

20.08.2019 позивач направив на адресу відповідача претензію №1 з вимогою про сплату основного боргу в сумі 19 727 грн 24 коп за поставлений товар за договором №70 від 10.03.2017, яка вручена відповідачу 22.08.2019, що підтверджується відміткою на повідомленні про вручення поштового відправлення.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД, ТА МОТИВИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

Як визначено в ч.1 та ч.2 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Згідно ч.1 ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Наведена правова норма кореспондується з і ст.712 Цивільного кодексу України, згідно якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч.1 та ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України господарське зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, між сторонами існували господарські відносини, які виникли на підставі договору поставки.

З огляду на презумпцію правомірності правочину, даний договір є чинним, а тому обов"язковий до виконання його сторонами.

Судом встановлено, що згідно наявних в матеріалах справи видаткових накладних, позивачем передано у власність відповідачу обумовлений договором товар на загальну суму 118849 грн 38 коп. Згідно платіжних доручень та банківських виписок по особовому рахунку відповідачем було проведено часткову оплату суми поставки в розмірі 99122 грн 14 коп. Несплаченою залишилася заборгованість в сумі 19727 грн 24 коп.

Враховуючи, що відповідачем не здійснено оплату за поставлений позивачем товар, заявлені позивачем вимоги щодо стягнення заборгованості в сумі 19727 грн 24 коп. є обґрунтованими.

З огляду на те, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права та інтереси інших осіб, суд приймає визнання відповідачем позову.

Виходячи з вищевикладеного, вимога позивача про стягнення з відповідача 19727 грн 24 коп. належить до задоволення.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно положень ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, слід зазначити, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу і річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання. Вони є способом захисту майнового права й інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника, який користується утримуваними грошовими коштами, що належить сплатити кредиторові.

Згідно наданих суду розрахунків, на суму заборгованості позивачем нараховано відповідачу 3% річних в сумі 959 грн 87 коп. за період з 12.05.2018 по 24.12.2019 та інфляційні збитки в сумі 1820 грн 80 коп. за період з травня 2018 року по листопад 2019 року.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Як передбачено п. 3.2 договору, розрахунок за отриманий товар здійснюється шляхом попередньої оплати. Товар вважається оплаченим з дня надходження коштів на рахунок продавця або іншими товаро-матеріальними цінними засобами переданих у власність продавця.

Наявні в матеріалах справи докази у сукупності свідчать про те, що позивач приступив до виконання умов договору без отримання від відповідача попередньої оплати, тобто, такими діями сторони фактично змінили умови договору в частині поставки на умовах попередньої оплати, погодженої у договорі поставки №70 від 10.03.2017, та як наслідок, змінили умови договору щодо порядку розрахунків.

Оскільки у договорі не вказано, в який термін відповідач має повернути кошти позивачу, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми частини 2 статті 530 ЦК України, згідно з якими у разі, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Претензія позивача №1 від 20.08.2019 з вимогою про повернення коштів відповідачем направлена відповідачу рекомендованим листом 20.08.2019 та отримана відповідачем 22.08.2019, про що свідчить наявна у справі копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання, а відтак, строк для виконання вимоги позивача сплив 29.08.2019 і з наступного за цим днем починається прострочення відповідача та відповідно перебіг позовної давності для вимоги позивача про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат та пені.

Таким чином, суд здійснив перерахунок 3% річних за період з 30.08.2019 по 24.12.2019, що становить 189 грн 71 коп та інфляційних збитків за період з вересня 2019 по листопад 2019 року, що склали 297 грн 15 коп., які належать до стягнення з відповідача.

В задоволенні вимоги позивача про стягнення пені в розмірі 3502 грн 22 коп за період з 12.05.2018 по 12.11.2018 слід відмовити, з огляду на те, що сторони у договорі №70 від 10.03.2017 не передбачили такий вид відповідальності за порушення виконання грошового зобов`язання, як нарахування пені, а у відповідності до ч. 2 ст. 343 ГК України та ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, тобто, пеня, за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань, має бути передбачена умовами договору.

З огляду на вищевикладене, позов належить до часткового задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як судові витрати позивач визначив судовий збір у розмірі 1921 грн.

Згідно п.3 ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом задоволено позовні вимоги позивача в загальному розмірі 20214 грн 10 коп, що становить 77,72% від ціни позову.

Таким чином, враховуючи часткове задоволення позову, на відповідача слід було покласти судовий збір у розмірі 1493 грн.

Разом з тим, за приписами ст.130 ГПК України, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Аналогічна норма закріплена і в ч.3 с.7 Закону України "Про судовий збір".

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог та визнання відповідачем позову, яке прийнято судом, позивачу, згідно ч.3 ст.7 Закону України "Про судовий збір", належить повернути з Державного бюджету України 50 відсотків сплаченого судового збору (пропорційно задоволених вимог) в сумі 746 грн 50 коп., а 50 відсотків сплаченого судового збору (пропорційно задоволених вимог) в рівнозначній сумі -746 грн 50 коп., належить покласти на відповідача.

Крім того, відповідач заявив про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн.

Представник позивача заперечила проти покладення на позивача витрат відповідача на професійну правничу допомогу у даній справі.

Господарським процесуальним законодавством передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, у свою чергу, належать витрати на професійну правничу допомогу (ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України).

За змістом статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу заявник надав наступні докази:

- договір про надання правової допомоги №7 від 20.01.2020;

- розрахунок (акт) вартості за надані послуги по договору №7 від 20.01.2020 на суму 6000 грн;

- квитанцію №9 від 20.01.2020 про оплату 6000 грн.

В ч. 4 ст. 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи .

Європейський суд з прав людини у пункті 95 рішення від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", пунктах 34-36 рішення від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інші проти України", пункті 80 рішення від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", пункті 88 рішення від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України" неодноразово наголошує про те, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведе, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Таким чином, зважаючи на заяву позивача, незначну складність справи, що розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження, участь адвоката в одному судовому засіданні, враховуючи співмірність понесених стороною витрат, суд дійшов висновку про зменшення витрат на професійну правничу допомогу до 3000 грн.

Заперечення представника позивача про відмову у відшкодуванні відповідачу витрат на професійну правничу допомогу у повному обсязі, не приймається судом, з огляду на положення ст.ст.123, 126 ГПК України.

У відповідності до ч. 4 ст. 129 ГПК України, суд покладає судові витрати заявника, пов`язані з наданням правничої допомоги на позивача, пропорційно розміру позовних вимог, у задоволенні яких суд відмовив (22,28%), що становить 668 грн 40 коп.

Керуючись ст.ст.129, 130, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Болехівське заводоуправління будівельних матеріалів" (вул. С.Стрільців, 160, м.Болехів, 77202, код ЄДРПОУ 39488252) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатпродпромінвест" (вул. Побутова, б.4, кв.41, м. Івано-Франківськ, 76014, код ЄДРПОУ 30107143) 19727 (дев"ятнадцять тисяч сімсот двадцять сім) гривень 24 коп. основної заборгованості, 297 (двісті дев"яносто сім гривень) 15 коп. інфляційних втрат, 189 (сто вісімдесят дев"ять) гривень 71 коп. три проценти річних та 746 (сімсот сорок шість) гривень 50 коп. судового збору.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатпродпромінвест" (вул. Побутова, б.4, кв.41, м. Івано-Франківськ, 76014, код ЄДРПОУ 30107143) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Болехівське заводоуправління будівельних матеріалів" (вул. С.Стрільців, 160, м.Болехів, 77202, код ЄДРПОУ 39488252) 668 (шістсот шістдесят вісім) гривень 40 коп витрат на професійну правничу допомогу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Прикарпатпродпромінвест" (вул. Побутова, б.4, кв.41, м. Івано-Франківськ, 76014, код ЄДРПОУ 30107143) з Державного бюджету України 746 (сімсот сорок шість) гривень 50 коп судового збору, сплаченого відповідно до платіжного доручення №2321 від 06.11.2019.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 13.02.2020

Суддя О.В. Рочняк