Рішення

від 10.02.2020 по справі 910/15396/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.02.2020Справа № 910/15396/19

Суддя Господарського суду міста Києва ДЖАРТИ В. В. , розглянувши без виклику (повідомлення) представників сторін в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного підприємства "Алма-Веко, Фуд" (03151, місто Київ, Солом`янський район, вулиця Молодогвардійська, будинок 32, ідентифікаційний код 33601824)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Джон Мак"

про стягнення 156 904,13 грн

Без виклику (повідомлення) представників учасників справи,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У листопаді 2019 року Приватне підприємство "Алма-Веко, Фуд" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Джон Мак" про стягнення 156 904,13 грн, з яких 121 304,38 грн складає сума основної заборгованості, 35 938,11 грн - пеня, 3 069,71 грн - 3% річних та 5 591,93 грн - інфляційні витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо здійснення своєчасної та повної оплати за Договором купівлі-продажу № 059-2018/АВ від 14.09.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2019 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 910/15396/19, ухвалено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначені строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

04.12.2019 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній просив відмовити в задоволенні позову в частині оплаченої ним суми заборгованості в розмірі 40000 грн після відкриття провадження у справі.

11.12.2019 позивач через канцелярію суду подав відповідь на відзив, в якому зменшив суму основного боргу та просив стягнути з відповідача 72304,38 грн основної заборгованості; інші позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Судом прийнято до розгляду вказану відповідь на відзив, як зменшення розміру позовних вимог, у зв`язку з чим подальший розгляд справи здійснюється щодо стягнення з відповідача 72304,38 грн основної заборгованості, 35938,11 грн пені, 3069,71 грн трьох процентів річних та 5591,93 грн інфляційних втрат.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

14.09.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Джон Мак", як покупцем, та Приватним підприємством "Алма-Веко, Фуд", як постачальником, був укладений договір купівлі-продажу №059-2018/АВ (далі - договір), за умовами пункту 1.1. якого продавець зобов`язався в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупцю, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити продукцію, що перерахована в накладних, які являються невід`ємною частиною цього договору.

Пунктом 2.1 договору сторони погодили, що ціни на товар, що продаються за цим договором, вказані в накладних, які являються невід`ємною частиною цього договору та встановлюються в гривнях. Ціна на товар та його загальна вартість в українській гривні коригується продавцем у разі збільшення офіційного курсу Національного банку України гривні по відношенню до долара на день поставки партії замовленого товару, порівняно з курсом на дату виставлення рахунку-фактури чи підписання специфікації, про що сторони досягли домовленості, підписуючи цей договір.

Товар вважається переданим продавцем і прийнятим покупцем у момент підписання сторонами видаткової накладної. Одночасно з підписанням зазначених документів до покупця переходять право власності й всі ризики на товар (пункт 3.6 договору).

Згідно з пунктом 4.3 договору покупець сплачує продавцеві суму грошових коштів за товар згідно з рахунком-фактурою/видатковою накладною продавця протягом 21 дня з дати відвантаження відповідної партії товару.

Відповідно до пункту 11.1 договору останній набуває чинності з дати підписання і діє до 31.12.2019, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивачем поставлено відповідачу Товару на загальну суму 112304,38 грн, що підтверджується наступними видатковими накладними: від 24.10.2018 № 2085 на суму 15240,29 грн., від 31.10.2018 № 2169 на суму 22466,77 грн., від 07.11.2018 № 2222 на суму 13963,56 грн., від 14.11.2018 № 2298 на суму 16804,67 грн., від 21.11.2018 № 2361 на суму 24300,24 грн., від 28.11.2018 № 2431 на суму 19528,85 грн.

Однак, за твердженням позивача, яке не спростовується відповідачем, останній в порушення умов укладеного Договору не здійснив оплату за отриманий Товар своєчасно та в повному обсязі, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення 121 304,38 грн основної заборгованості, 35 938,11 грн пені, 3 069,71 грн 3% річних та 5 591,93 грн інфляційних витрат.

З матеріалів справи вбачається та сторонами визнано, що після відкриття провадження у справі 08.11.2019 на підставі платіжних доручень від 18.11.2019 № 997 та від 03.12.2019 № 1037 відповідачем було сплачено загалом 40000 грн основної заборгованості за Договором, у зв`язку з чим позивач зменшив позовні вимоги в цій частині до 72304,38 грн.

Також залишились не сплаченими відповідачем пеня, три проценти річних та інфляційні втрати. Після прийняття судом заяви позивача про зменшення позовних вимог предметом розгляду у справі є стягнення 72304,38 грн основної заборгованості, 35938,11 грн пені, 3069,71 грн трьох процентів річних та 5591,93 грн інфляційних втрат.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято Товар на загальну суму 112304,38 грн, про що свідчать належним чином оформлені, підписані уповноваженими представниками сторін видаткові накладні та товарно-транспортні накладні, копії яких наявні в матеріалах справи.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Так, сторонами умовами пункту 4.3 Договору поставки погоджено строк виконання покупцем обов`язку оплати поставлену продукцію, а саме: протягом 21 дня з дати відвантаження відповідної партії товару.

Враховуючи зазначене та виходячи з умов Договору судом встановлено, що отриманий Товар мав бути оплачений за видатковими накладними від 24.10.2018 № 2085 до 14.11.2018 включно, від 31.10.2018 № 2169 до 21.11.2018 включно, від 07.11.2018 № 2222 до 28.11.2018 включно, від 14.11.2018 № 2298 до 05.12.2018 включно, від 21.11.2018 № 2361 до 12.12.2018 включно, від 28.11.2018 № 2431 до 19.12.2018 включно.

У той же час, відповідач після відкриття провадження у справі сплатив із загальної суми заборгованості 40000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями та підписаним сторонами актом звірки взаємних розрахунків.

Враховуючи те, що строк виконання обов`язку з оплати поставленої продукції настав, сума боргу відповідача, яка складає 72304,38 грн, підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача до відповідача про стягнення вказаної суми боргу, а тому позов у цій частині підлягає задоволенню.

Порушенням зобов`язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, враховуючи умови укладеного Договору, а саме його пункт 4.3 та дати здійснення оплат за отриманий товар, позивачем доведено факт виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань з пропуском погодженого сторонами строку.

Враховуючи те, що відповідачем було здійснено часткову оплату за отриманий Товар з порушенням встановленого строку, позивачем заявлено до стягнення 35938,11 грн пені, 3069,71 грн трьох процентів річних та 5591,93 грн інфляційних втрат, нарахованих на суму заборгованості.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою. За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Згідно з частиною 3 вказаної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України). Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно з пунктом 10.2 договору у випадку затримки покупцем сплати за товар відносно терміну, визначеного цим договором, покупець повинен сплатити продавцеві пеню розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми вартості товару за кожен день затримки. Пеня нараховується за весь період прострочення оплати за поставлений товар.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд вважає за можливе стягнути з відповідача пеню в загальному розмірі 35733,05 грн., а саме за видатковими накладними: від 24.10.2018 № 2085 у розмірі 5126,17 грн, від 31.10.2018 № 2169 у розмірі 7401,72 грн, від 07.11.2018 № 2222 у розмірі 4503,92 грн, від 14.11.2018 № 2298 у розмірі 5304,29 грн, від 21.11.2018 № 2361 у розмірі 7502,45 грн, від 28.11.2018 № 2431 у розмірі 5894,50 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково.

Окрім пені, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3069,71 грн 3 процентів річних та 5591,93 грн інфляційних втрат.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18.

Щодо заявлених до стягнення інфляційних втрат, нарахованих за прострочення оплати товару за видатковою накладною від 24.10.2018 № 2085, суд вважає за можливе стягнути з відповідача 984,71 грн. інфляційних втрат за вказаною накладною. В іншій частині за перерахунком суду інфляційні втрати та 3 проценти річних підлягають стягненню в межах заявленого позивачем розміру.

Приписами статей 76-77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з приписами статей 78-79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства "Алма-Веко, Фуд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Джон Мак" про стягнення 156 904,13 грн підлягають задоволенню частково в частині стягнення з відповідача на користь позивача 72304,38 грн основної заборгованості, 35 733,05 грн пені, 3069,71 грн трьох процентів річних та 5544,89 грн інфляційних втрат.

Відповідно до приписів статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного підприємства "Алма-Веко, Фуд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Джон Мак" про стягнення 156 904,13 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Джон Мак" (01004, місто Київ, Печерський район, вулиця Велика Васильківська, будинок 19, ідентифікаційний код 41625001) на користь Приватного підприємства "Алма-Веко, Фуд" (03151, місто Київ, Солом`янський район, вулиця Молодогвардійська, будинок 32, ідентифікаційний код 33601824) 72304,38 грн (сімдесят дві тисячі триста чотири гривні 38 копійок) основної заборгованості, 35733,05 грн (тридцять п`ять тисяч сімсот тридцять три гривні 05 копійок) пені, 3069,71 грн (три тисячі шістдесят дев`ять гривень 71 копійку) трьох процентів річних, 5544,89 грн (п`ять тисяч п`ятсот сорок чотири гривні 89 копійок) інфляційних втрат, а також 2348,49 грн (дві тисячі триста сорок вісім гривень 49 копійок) судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ