Рішення

від 10.02.2020 по справі 910/16966/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.02.2020Справа № 910/16966/19

Суддя Господарського суду міста Києва ДЖАРТИ В. В. , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус Студія" (02225, місто Київ, вулиця Пухівська, будинок 1-А; ідентифікаційний код 40846899)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зебілліон" (02222, місто Київ, вулиця Сабурова, будинок 11А, квартира 165, ідентифікаційний код 42239856)

про стягнення 28 329,48 грн

Без виклику (повідомлення) представників учасників справи,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Крокус Студія" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зебілліон" про стягнення 28 329,48 грн, з яких 28 000,00 грн складає сума основної заборгованості, 196,00 грн - інфляційні втрати та 133,48 грн - 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором суборенди нежитлових приміщень № 19 від 26.11.2018 в частині своєчасного та в повному обсязі здійснення оплати за орендовані приміщення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2019 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 910/16966/19, ухвалено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначені строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

27.01.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позову заперечує з огляду на те, що заборгованість відповідача перед позивачем за договором суборенди нежитлових приміщень № 19 від 26.11.2018 сплачена в повному обсязі.

Положеннями статті 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Як зазначено вище, предметом спору вказаної справи є стягнення з відповідача 28 000,00 грн заборгованості з повернення орендної плати за договором суборенди нежитлових приміщень № 19 від 26.11.2018, а також нарахованих 196,00 грн - інфляційних втрат та 133,48 грн - 3% річних.

Як вбачається з представлених суду документів, а саме платіжних доручень №249 від 11.12.2019 на суму 8 000,00 грн та №264 від 10.01.2020 на суму 20 000,00 грн після відкриття провадження у даній справі відповідачем було повернуто на рахунок позивача орендну плату в загальному розмірі 28 000,00 грн.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Отже, з огляду на добровільне виконання відповідачем частини своїх зобов`язань, приймаючи до уваги відсутність будь-яких інших неврегульованих питань в межах вказаної частини позовних вимог, заявлених позивачем, суд дійшов висновку щодо відсутності предмета спору між сторонами по даній справі в частини позовних вимог про стягнення 2 000,00 грн основного боргу.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи, що предмет спору між сторонами в частині стягнення 28 000,00 грн основного боргу відсутній, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі № 910/16966/19 в частини позовної вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус Студія" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зебілліон" боргу в розмірі 28 000,00 грн.

Стосовно решти позовних вимог щодо стягнення з відповідача 196,00 грн інфляційних втрат та 133,48 грн - 3% річних, відповідно статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

За приписами частини 4 та 5 статті 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.11.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Крокус Студія" (суборендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Зебілліон" (орендар) було укладено договір суборенди нежитлових приміщень №19 від 26.11.2018 (далі - договір), відповідно до умов якого орендар передає, а суборендар приймає в тимчасове платне користування нежитлове приміщення 36 загальною площею 172,9 м.кв., що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Щербаківського Данила, будинок 52 для розрішення офісу. (пункт 1.1. договору).

Відповідно до пунктів 2.1., 2.3., 2.5. договору орендар передає, а суборендар приймає орендоване приміщення у користування з 27.11.2018, за умови підписання акту приймання-передачі нежитлового приміщення і оренду, що підписується обома сторонами. Суборендар повинен повернути орендовані приміщення в день закінчення дії договору. Орендовані приміщення вважаються повернутими після підписання сторонами акту повернення.

За змістом пунктів 3.1, 3.6. договору розмір орендної плати складає 261,0 грн за 1 кв м, за один календарний місяць, що загалом складає 45 126,90 грн в місяць. У разі закінчення дії цього договору або дострокового припинення його дії, орендна плата сплачується суборендарем по день фактичної здачі приміщень по акту орендарю.

Договір діє до 26.11.2019 року. (пункт 4.1. договору).

У подальшому 30.09.2019 між сторонам було укладено додаткову угоду №1 від 30.09.2019 до договору суборенди нежитлових приміщень №19 від 26.11.2018, за змістом якої орендар та суборендар дійшли згоди про припинення дії договору суборенди нежитлових приміщень №19 від 26.11.2018 з 30.09.2019 та укладення даної додаткової угоди.

Відповідно до пунктів 2 та 3 додаткової угоди суборендар повертає орендарю нежитлове приміщення за актом повернення нежитлового приміщення з суборенди, що підписується обома сторонами і додатком до даної додаткової угоди. Орендар повертає протягом 2-х робочих днів, шляхом безготівкового перерахунку суборендарю суборендну плату в розмірі 43 353,60 грн, що складається з повернення за останній місяць суборенди, яка була сплачена суборендарем згідно умов даного договору, та вирахуванням суми спожитих та неоплачених суборендарем послуг з постачання електроенергії в розмірі 1 773,30 грн.

30.09.2019 на виконання вказаної додаткової угоди №1 від 30.09.2019 до договору суборенди нежитлових приміщень №19 від 26.11.2018, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Крокус Студія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Зебілліон" складено та підписано акт повернення нежитлового приміщення з суборенди за адресою: місто Київ, вулиця Щербаківського Данила, будинок 52.

Зазначений акт підписаних та скріплений печатками усіма сторонами без зауважень та заперечень.

08.10.2019 відповідачем повернуто на рахунок позивача лише частину грошових коштів згідно умов додаткової угоди №1 в розмірі 15 353,60 грн.

Отже, оскільки сума суборендної плати в розмірі, передбаченому пунктом 3 додаткоовї угоди №1 від 30.09.2019 до договору суборенди нежитлових приміщень №19 від 26.11.2018 в повному обсязі на рахунок позивача не надійшла, останній звернувся із даним позовом до суду.

При цьому, з наявних в матеріалах справи документів вбачається, що відповідачем було здійснено оплату вказаних грошових коштів в повному обсязі лише після звернення позивача до суду з даним позовом.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Згідно статті 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 статті 175 ГК України встановлено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір № 19 суборенди нежитлових приміщень від 26.11.2018 та додаткову угоду №1 від 30.09.2019 до договору № 19 суборенди нежитлових приміщень від 26.11.2018 як належну підставу, у розумінні норм статті 11 названого Кодексу, для виникнення у сторін взаємних цивільних прав та обов`язків.

Судом встановлено, що укладений між сторонами № 19 суборенди нежитлових приміщень від 26.11.2018 за своєю правовою природою є договором оренди.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об`єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 статті 286 Господарського кодексу України визначено що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтями 525, 615 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як вже зазначалось, пунктом 3 додаткової угоди №1 від 30.09.2019 до договору суборенди нежитлових приміщень №19 від 26.11.2018 сторони погодили, що орендар повертає протягом 2-х робочих днів, шляхом безготівкового перерахунку суборендарю суборендну плату в розмірі 43 353,60 грн, що складається з повернення за останній місяць суборенди, яка була сплачена суборендарем згідно умов даного договору, та вирахуванням суми спожитих та неоплачених суборендарем послуг з постачання електроенергії в розмірі 1 773,30 грн.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що строк виконання відповідачем своїх зобов`язань з повернення позивачу попередньо сплаченої суборендної плати настав 02.10.2019.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що свої зобов`язання відповідач виконав в повному обсязі лише 10.01.2020.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Відповідно до вимог частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат за період з 03.10.2019 по 29.11.2019, здійснивши власний перерахунок заявлених до стягнення грошових коштів, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість та арифметичну правильність.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З системного аналізу вищевикладеного, приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус Студія" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зебілліон" 196,00 грн інфляційних втрат та 133,48 грн 3% річних підлягають задоволенню.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору в частині позовних вимог про стягнення 196,00 грн інфляційних втрат та 133,48 грн 3% річних покладаються на відповідача.

При цьому, за приписами частини 4 статті 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Згідно пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Враховуючи висновки суду про необхідність закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 28 000,00 грн основного боргу внаслідок сплати зазначеного розміру заборгованості після пред`явлення відповідного позову до суду, суд звертає увагу, що позивач не позбавлений права та можливості на повернення позивачу з Державного бюджету України частини судового збору, сплаченого за подання відповідної позовної вимоги, проте станом на момент постановлення даного рішення відповідне клопотання позивачем не подано, тому підстави для повернення вказаної суми судового збору відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-80, 86, 129, 232-233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі № 910/16966/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус Студія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зебілліон" в частині стягнення 28 000,00 грн основного боргу закрити.

2. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус Студія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зебілліон" про стягнення 196,00 грн інфляційних втрат та 133,48 грн 3% річних - задовольнити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зебілліон" (02222, місто Київ, вулиця Сабурова, будинок 11А, квартира 165, ідентифікаційний код 42239856) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус Студія" (02225, місто Київ, вулиця Пухівська, будинок 1-А; ідентифікаційний код 40846899) 196,00 грн (сто дев`яносто шість гривень 00 копійок) інфляційних втрат та 133,48 грн (сто тридцять три гривні 48 копійок) 3% річних та витрати по сплаті судового збору в сумі 22,28 грн (двадцять дві гривні 28 копійок).

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ