Рішення

від 13.02.2020 по справі 910/17391/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.02.2020Справа № 910/17391/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Турчин С.О. розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

За позовом ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА "СОЛЧЕР"

до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ОПТІМА-КМ"

про стягнення 70124,88 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "СОЛЧЕР" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ОПТІМА-КМ" про стягнення 70124,88 грн., з яких 61406,10 грн. основного боргу, 8003,67 грн. пені, 715,11 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором купівлі - продажу №0407/19 від 04.07.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/17391/19, розгляд справи поставлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач про розгляд справи був повідомлений належним чином ухвалою суду, направленою на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Поштовий конверт повернутий на адресу суду з відміткою за закінченням встановленого строку зберігання .

Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзиву на позов, тобто не скористався наданими йому процесуальними правами, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вище наведене, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

04.07.2019 між Приватним підприємством "СОЛЧЕР" (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОПТІМА-КМ" (далі - покупець) укладено договір купівлі-продажу № 0407\19 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого продавець передає у власність пиломатеріал обрізний сосновий на умовах склад продавця, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього ціну, відповідно до умов, визначених в договорі.

Згідно з п. 1.2 договору право власності на майно переходить до покупця з моменту повної оплати продавцю вартості купленого товару та підписання видаткової накладної.

Ціна на товар встановлена в гривнях за 1 куб.м. на умова склад покупця вказується у видаткових накладних, які до їх виписки узгоджуються з покупцем при отриманні усної або письмової заяви (п. 3.1 договору).

Положенням п. 5.3 договору сторони погодили, що датою передачі товару продавцем та прийому його покупцем, тобто датою поставки вважається дата товарно-транспортної накладної.

Відповідно до п. 6.1 договору, платежі здійснюються шляхом банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця за кожну партію товару по факту поставки.

Згідно з п. 7.1 договору, покупець зобов`язаний приймати кожну партію товару та оплачувати її за ціною та у строки, визначені даним договором.

На виконання умов договору, позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 312473,70 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: № РН-00280 від 04.07.2019 на суму 123832,80 грн., № РН-00281 від 05.07.2019 на суму 127234,80 грн., № РН-00288 від 11.07.2019 на суму 61406,10 грн.

Також, на виконання умов договору позивачем виставлялись відповідачу рахунки на оплату, копії яких долучені до матеріалів позовної заяви.

Відповідачем частково здійснено оплату поставлено товару на суму 251 067,60 грн., що підтверджується наступними платіжними дорученнями: № 218 від 08.07.2019 на суму 123 832,80 грн. та № 221 від 15.07.2019 на суму 127234,80 грн.

Таким чином, за розрахунком неоплаченим є товар на суму 61 406,10 грн., тобто неоплаченою є накладна № РН-00288 від 11.07.2019 на суму 61406,10 грн.

У зв`язку із тим, що відповідач несвоєчасно здійснював оплату за поставлений позивачем товар, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача крім суми основного боргу у розмірі 61406,10 грн., також 8003,67 грн. пені та 715,11 грн. 3% річних.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На підставі укладеного між сторонами договору у позивача виник обов`язок здійснити поставку товару, а у відповідача - прийняти товар в обсязі, погодженому сторонами та оплатити його вартість.

На виконання взятих на себе зобов`язань за договором, позивач поставив, а відповідач прийняв товар за видатковими накладними № РН-00280 від 04.07.2019, № РН-00281 від 05.07.2019, № РН-00288 від 11.07.2019 на загальну суму 312473,70 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У п. 6.1 договору сторони погодили, що платежі здійснюються шляхом банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця за кожну партію товару по факту поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими ч. 1 ст. 692 ЦК України.

В пункті 1.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" роз`яснено, що якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Таким чином, відповідно до приписів ст. 692 ЦК України, відповідач зобов`язаний оплатити поставлений позивачем товар після його прийняття, а відтак, строк оплати поставленого відповідачу товару настав.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідач, в порушення умов договору лише частково оплатив товар, а саме 08.07.2019 на суму 123 832,80 грн. та 15.07.2019 на суму 127234,80 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 61406,10 грн. (312473,70 грн. (вартість поставленого товару) - 251 067,60 грн. (сума здійснених оплат) = 61406,10 грн.).

Враховуючи викладене вище, оскільки, невиконане зобов`язання за договором у розмірі 61406,10 грн. підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 61406,10 грн.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 8003,67 грн. пені та 715,11 грн. 3% річних у зв`язку з простроченням виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідальність у вигляді пені передбачена сторонами у п. 8.2 договору, відповідно до якого у разі несвоєчасної оплати покупцем партії товару згідно умов, визначених цим договором, покупець сплачує продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок пені та 3% річних, наданий позивачем, суд встановив, що останній є невірним, оскільки при здійсненні розрахунку позивачем не враховано, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється нарахування пені та 3% річних.

За перерахунком суду розмір пені та 3% річних є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення. Однак, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України,при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 8003,67 грн. пені та 715,11 грн. 3% річних.

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА "СОЛЧЕР" у повному обсязі.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 10000 грн. витрат на правову допомогу.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, окрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Згідно із ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, 11.10.2019 між позивачем (клієнт) та адвокатом Чернобай С.С. був укладений договір про надання правової допомоги №1110/19, за умовами якого адвокат зобов`язався представляти інтереси позивача в ході розгляду господарської справи про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу № 0407\19 від 04.07.2019.

До позовної заяви надано ордер на ім`я Чернобай С.С., а також надано копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Також позивачем наданий Акт № 3 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 05.11.2019, відповідно до якого загальна вартість послуг, наданих адвокатом складає 10 000,00 грн.

Позивач сплатив на користь адвоката грошові кошти в розмірі 10000,00 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 27.

При цьому, судом враховано, що відповідачем не було подано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на правничу допомогу у заявленому позивачем розмірі. Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами відповідачем не заявлялось.

З огляду на наведене, витрати на правову допомогу адвоката, згідно із приписів ст. 129 ГПК України, підлягають стягненню з відповідача у сумі 10000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 123, 126, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ОПТІМА-КМ" (02125, м.Київ, ПРОСПЕКТ ВИЗВОЛИТЕЛІВ, будинок 7, ідентифікаційний код 42048186) на користь ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА "СОЛЧЕР" (93400, Луганська обл., місто Сєвєродонецьк, БУЛЬВАР ДРУЖБИ НАРОДІВ, будинок 34, кімната 1, ідентифікаційний код 13412916) 61406,10 грн. основного боргу, 8003,67 грн. пені, 715,11 грн. 3% річних, 1921,00 грн. витрат зі сплати судового збору та 10000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 13.02.2020.

Суддя С.О. Турчин