Рішення

від 12.02.2020 по справі 910/17352/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.02.2020Справа № 910/17352/19

Суддя Господарського суду міста Києва ДЖАРТИ В. В. , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Запорізький втормет" (69081, місто Запоріжжя, вулиця Панфьорова, будинок 240, ідентифікаційний код 00193097)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нано Оіл Україна" (01010, місто Київ, вулиця Івана Мазепи, будинок 11 А, нежиле приміщення 72 літера А, ідентифікаційний код 39385443)

про стягнення 558 905,90 грн,

Без виклику (повідомлення) представників учасників справи,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2019 року Публічне акціонерне товариство "Запорізький втормет" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нано Оіл Україна" про стягнення 558 905,90 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо своєчасного та повного внесення орендної плати за Договором оренди будівлі № 01-01-08-16 від 01.08.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/17352/19 для розгляду за в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; визначені строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Нормами частини 4 статті 89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала від 18.12.2019 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01010, місто Київ, вулиця Івана Мазепи, будинок 11 А, нежиле приміщення 72 літера А.

Відповідно до наявного в матеріалах справі рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103053264976 вказана поштова кореспонденція була вручена відповідачу 24.12.2019.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливості ознайомитись, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 18.12.2019 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2019, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Будь яких заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.08.2016 між Публічним акціонерним товариством "Запорізький втормет" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нано Оіл Україна" (орендар) було укладено договір оренди №01-01-08-16 від 01.08.2016 (далі - договір), відповідно до умов якого орендодавець надає орендареві, а орендар приймає в тимчасове платне користування будівлі (літ.Б, інвентарний номер 11023) на умовах, визначених цим договором оренди. (пункт 2.1. договору).

Відповідно до пункту 5.1. договору (в редакції додаткової угоди від 01.01.2017), починаючи з дати початку орендар зобов`язаний сплачувати орендодавцю орендну плату у розмірі, що становить гривневий еквівалент 40 000 грн 00 коп, в тому числі ПДВ, за календарний місяць, виходячи з розрахунку 13 грн 86 коп за 1 кв.м. Оплата включає в себе плату за оренду будівель та користування земельною ділянкою (право проїзду автотранспорту, спецтехніки тощо), та не включає оплату комунальних послуг, орендарем відповідно до умов цього договору.

За змістом пункту 5.2. договору оренда плата сплачується орендарем щомісяця наступним чином: до 25 числа поточного місяця орендодавець виставляє орендарю рахунок зі сплати орендної плати на наступний місяць строку оренди. Після одержання такого рахунку орендар повинен сплатити орендну плату протягом п`яти банківських днів з моменту отримання такого рахунку шляхом безготівкового перерахунку орендної плати на банківських рахунок орендодавця, зазначений у виставленому рахунку.

Згідно з пунктом 5.6. договору сторони зобов`язуються підписувати на щомісячній основі акт надання послуг з оренди. Орендодавець одночасно з наданням рахунку, зазначеного у пункті 5.2., зобов`язується надавати орендарю 2 примірники акту надання послуг, підписаних орендодавцем. Орендар підписуватиме акт надання послуг після здійснення орендарем оплати орендної плати та інших, визначених договором платежів, за відповідний місяць та повертатиме один примірних орендодавцю. Орендар зобов`язується повернути орендодавцю підписаний зі свого боку акт протягом 10 днів з моменту отримання акту. У випадку не повернення акту у вказаний строк, послуги вважаються наданими.

Положеннями пункту 6.1. сторони також обумовили, що до орендної плати не включається сума відшкодування вартості комунальних послуг. Сторонами прямо погоджено, що орендар не буде укладати прямі договори щодо надання будь-яких комунальних послуг безпосередньо з постачальниками таких послуг. Компенсація вартості комунальних послуг, за фактом споживання орендарем, здійснюється щомісячно, протягом 5 банківських днів після отримання рахунків, виставлених орендодавцем до 10 числа кожного календарного місяця за попередній місяць.

Цей договір набирає чинності з дати його підписання. Строк оренди будівель за цим договором починається в дату початку та закінчується в дату закінчення, якою є 01.06.2019, якщо договір не буде продовжений або достроково припинений, відповідно до умов та положень цього договору, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором. Продовження та поновлення строк оренди відбувається за взаємною згодою сторін. Строк оренди може бути продовжений на наступний 1 рік в разі, якщо орендар повідомить орендодавця про свій намір продовжити строк оренди не пізніше ніж за 6 місяців до дати спливу первісного строку оренди. Після такого продовження, строк оренди може бути продовжений сторонами кожен раз на 1 рік. (пункти 4.1., 4.2. договору).

01.08.2016 між сторонами було підписано та скріплено печатками без зауважень та заперечень акт передачі будівель по договору оренди №01-01-08-16 від 01.08.2016.

На виконання умов договору оренди №01-01-08-16 від 01.08.2016 за період з січня по листопад 2019 позивачем були виставлені відповідачу рахунки-фактури №519 від 01.10.2019 на суму 230 000,00 грн, №520 від 01.10.2019 на суму 52 905,90 грн, №546 від 31.10.2019 на суму 46 000,00 грн, №542 від 31.10.2019 на суму 46 000,00 грн, №547 від 30.11.2019 на суму 46 000,00 грн, №543 від 31.07.2019 на суму 46 000,00 грн, №545 від 30.09.2019 на суму 46 000,00 грн, №544 від 31.08.2019 на суму 46 000,00 грн, загальною вартістю 558 905,90 грн, які залишились не сплаченими.

З метою досудового врегулювання, позивач звертався до відповідача із претензією №194 від 16.07.2019, в якій позивач просив відповідача сплатити суму заборгованості за договором оренди №01-01-08-16 від 01.08.2016.

Проте, відповідач відповіді на вказані вимоги не надав, заборгованість не погасив.

Оскільки вказана вимога позивача не виконана, грошові кошти в рахунок погашення суми заборгованості на користь позивача не надходили, останній звернувся із даним позовом до суду.

Як вже зазначалось, відповідач своїм правом поданні відзиву суду не скористався.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Згідно статті 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 статті 175 ГК України встановлено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір №01-01-08-16 від 01.08.2016 за своєю правовою природою є договором оренди.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об`єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 статті 286 Господарського кодексу України визначено що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 525, 615 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Приймаючи до уваги положення укладеного між сторонами договору, оскільки послуги оренди приміщення за договором оренди №01-01-08-16 від 01.08.2016 вважаються надані належним чином, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, строк виконання відповідачем своїх зобов`язань зі сплати орендних платежів та комунальних послуг за спірним договором за період з січня по листопад 2019 настав.

Таким чином, внаслідок невиконання грошових зобов`язань, за відповідачем обліковується заборгованість спірним договором в сумі 558 905,90 грн.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Враховуючи те, що строк виконання обов`язку зі сплати орендних платежів та комунальних послуг за договором оренди №01-01-08-16 від 01.08.2016 на підставі рахунків-фактур №519 від 01.10.2019 на суму 230 000,00 грн, №520 від 01.10.2019 на суму 52 905,90 грн, №546 від 31.10.2019 на суму 46 000,00 грн, №542 від 31.10.2019 на суму 46 000,00 грн, №547 від 30.11.2019 на суму 46 000,00 грн, №543 від 31.07.2019 на суму 46 000,00 грн, №545 від 30.09.2019 на суму 46 000,00 грн, №544 від 31.08.2019 на суму 46 000,00 грн настав, заявлена сума боргу відповідача, яка складає 558 905,90 грн, підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача до відповідача про стягнення вказаної суми боргу.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З системного аналізу вищевикладеного, приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Запорізький втормет" підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-80, 86, 129, 232-233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства "Запорізький втормет" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нано Оіл Україна" про стягнення 558 905,90 грн - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нано Оіл Україна" (01010, місто Київ, вулиця Івана Мазепи, будинок 11 А, нежиле приміщення 72 літера А, ідентифікаційний код 39385443) на користь Публічного акціонерного товариства "Запорізький втормет" (69081, місто Запоріжжя, вулиця Панфьорова, будинок 240, ідентифікаційний код 00193097) 558 905,90 грн (п`ятсот п`ятдесят вісім тисяч дев`ятсот п`ять гривень 90 копійок) заборгованості та витрати по сплаті судового збору в сумі 8 383,59 грн (вісім тисяч триста вісімдесят три гривні 59 копійок).

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ